МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
ХОРОВА І ВОКАЛЬНО-СИМФОНІЧНА МУЗИКАСамобутність українського багатоголосного співу відтворювали у хорових обробках та оригінальних хорах композитори першої половини XX ст. Пилип Козицький, Михайло Вериків-ський, Григорій Верьовка, Микола Коляда. Пилип Козицький(1893-1960) закінчив Київську духовну академію і Київську консерваторію й добре розумівся на хоровій справі. Він став одним з організаторів і керівників Всеукраїнського музичного товариства ім. М. Леонтовича, створив хорові обробки народних пісень (українських, польських, чеських тощо), хори на слова українських поетів-класиків. М. Вериківський - автор першої української ораторії «Дума про дівку - бранку Марусю Богуславку». Засновник українського народного хору Г. Верьовка продовжував розвивати традиції народного хорового співу. Оригінальність музичного висловлювання була притаманна харківському композиторові-новатору М. Коляді. Класичним зразком кантатного жанру в українській музиці вважають лірико-драматичну кантату-поему «Хустина» на слова Т. Шевченка Левка Ревуцького (1889-1977). Композитор по-новому трактує фольклор: він не цитує народні мелодії, а створює оригінальні музичні образи у фольклорному дусі. Образ головної героїні - Молодої дівчини-сироти, яка, готуючись до весілля, вишиває нареченому хустину, передано основною темою «У неділю не гуляла і на шовки заробляла»..(ліричне соло сопрано). Музичний образ бідного чумака її коханого, який їде до Криму за сіллю, пронизаний журбою і тривогою за майбутнє (тенорове соло «Доле моя, доле!»). Далі відбувається драматично-схвильований розвиток тем, хор нібито коментує події. Наприкінці твору основна лірична тема набуває іншого забарвлення - тембрового (хор і оркестр) та ладового (мінор). Так, засобами музичної драматургії композитор передає зміст трагедії, що сталася: юнак захворів у дорозі й загинув, а дівчина пішла у черниці. Хори Бориса Лятошинського (1894-1968) з циклів на вірші М. Рильського, російських поетів, зокрема А. Фета, О. Пушкіна («Времена года», «По небу крадется луна»), а також «Тече вода в синє море» на вірші Т. Шевченка, належать до шедеврів українського мистецтва й охоплюють широкий діапазон настроїв. Вокально-симфонічний жанр був провідним у творчості Станіслава Людкевича (1879-1979) - майстра великих форм. Митця приваблювали яскраві драматичні та трагедійні образи, ідеї боротьби, бунтарства, волелюбства і нескореності народу. Таким, наприклад, є образ Прометея (симфонія-кантата «Кавказ» за поемою Т. Шевченка). Для втілення своїх задумів композитор обирає масштабні багаточастинні композиції з наскрізним розвитком і контрастним чергуванням епізодів. У творчості Миколи Колесси переважають ліричні хори-мініатюри, зокрема хорові «пейзажі» з плавним голосоведенням. Подібно до хорів С. Людкевича, А. Кос-Анатольського і В. Барвінського він вводить у свою музику елементи карпатського фольклору, пісенно-танцювальні коломийкові ритми з характерними інтонаціями. Серед композиторів-сучасників, які приділяють значну увагу збагаченню саме хорових традицій українського народу, яскравою постаттю є Леся Дичко - майстер хорової музики різних жанрів - акапельних хорів-мініатюр, кантат, літургій. Масштабністю творчого задуму вирізняється монументальна п'ятичастинна кантата «Червона калина» на тексти старовинних українських пісень ХІУ-ХУИ ст. для хору, солістів, двох фортепіано, арфи та ударних інструментів. Композитор використовує інтонації, близькі до ліричних протяжних пісень, народних голосінь і дум (імітування звучання старовинних інструментів кобзи й ліри), проте осмислює їх у річищі сучасної музичної мови і драматургії. Хоровий доробок Лесі Дичко - яскравий приклад стилізованого «етнографічного» підходу до прочитання фольклорних джерел. Кантати «Чотири пори року», «Сонячне коло», «Весна», «Барвінок» часто включаються до репертуару дитячих хорових колективів. Новаторські пошуки у сфері поєднання архаїки й найсучасніших музичних засобів характеризують хор-оперу Ігоря Шамо «Ятранські ігри» - цикл із 30 акапельних хорів, а також концерт для хору, солістів і симфонічного оркестру Івана Карабиця «Сад божественних пісень» на слова Г. Сковороди. У цих творах застосовано і старовинні розспіви, і сучасні сонористичні звукові утворення, кластерну гармонію, що надає музичним образам оригінального колористичного забарвлення.(Кластер (від англ..гроно) співзвуччя, утворене з малих і великих секунд.) На початку століття в Україні діяла так звана нова школа духовної музики. Найталановитіші її представники - П. Козицький, О. Кошиць, М. Леонтович, К. Стеценко та ін. - поєднали у своїй творчості професійні та фольклорні традиції композиторів-попередників. Вони сприяли оновленню музичної мови, створили власний національний стиль духовної музики - одухотворений медитативний спів (медитація (від.лат. роздумування)- роздум, споглядання, самозаглиблення). Наприкінці XX ст. духовна музика в Україні переживає відродження, яке, за словами музикознавця А.. Лащенка, можна порівняти із «золотою добою» української музики часів Дмитра Бортнянського й Артемія Веде ля. Про це свідчать твори «Світе тихий» М. Дремлюги, «Літургії» Л. Дичко, «Реквієм» В. Рунчака, «Псальми» В. Степурка, «ЗїаЬаі: таїег» М. Шуха та ін. Читайте також:
|
||||||||
|