Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






ХОРОВА І ВОКАЛЬНО-СИМФОНІЧНА МУЗИКА

Самобутність українського багато­голосного співу відтворювали у хоро­вих обробках та оригінальних хорах композитори першої половини XX ст. Пилип Козицький, Михайло Вериків-ський, Григорій Верьовка, Микола Ко­ляда. Пилип Козицький(1893-1960) закінчив Київську духовну академію і Київську консерваторію й добре розу­мівся на хоровій справі. Він став од­ним з організаторів і керівників Все­українського музичного товариства ім. М. Леонтовича, створив хорові об­робки народних пісень (українських, польських, чеських тощо), хори на слова українських поетів-класиків. М. Вериківський - автор першої ук­раїнської ораторії «Дума про дівку - бранку Марусю Богуславку». Заснов­ник українського народного хору Г. Верьовка продовжував розвивати традиції народного хорового співу. Оригінальність музичного висловлю­вання була притаманна харківському композиторові-новатору М. Коляді.

Класичним зразком кантатного жанру в українській музиці вважають лірико-драматичну кантату-поему «Хустина» на слова Т. Шевченка Лев­ка Ревуцького (1889-1977). Компо­зитор по-новому трактує фольклор: він не цитує народні мелодії, а ство­рює оригінальні музичні образи у фольклорному дусі. Образ головної героїні - Молодої дівчини-сироти, яка, готуючись до весілля, вишиває нарече­ному хустину, передано основною те­мою «У неділю не гуляла і на шовки заробляла»..(ліричне соло сопрано). Музичний образ бідного чумака її коханого, який їде до Криму за сіл­лю, пронизаний журбою і тривогою за майбутнє (тенорове соло «Доле моя, доле!»). Далі відбувається драматич­но-схвильований розвиток тем, хор нібито коментує події. Наприкінці твору основна лірична тема набуває іншого забарвлення - тембрового (хор і оркестр) та ладового (мінор). Так, засобами музичної драматургії компо­зитор передає зміст трагедії, що ста­лася: юнак захворів у дорозі й заги­нув, а дівчина пішла у черниці.

Хори Бориса Лятошинського (1894-1968) з циклів на вірші М. Риль­ського, російських поетів, зокрема А. Фета, О. Пушкіна («Времена года», «По небу крадется луна»), а та­кож «Тече вода в синє море» на вірші Т. Шевченка, належать до шедеврів ук­раїнського мистецтва й охоплюють ши­рокий діапазон настроїв.

Вокально-симфонічний жанр був провідним у творчості Станіслава Людкевича (1879-1979) - майстра великих форм. Митця приваблювали яскраві драматичні та трагедійні обра­зи, ідеї боротьби, бунтарства, волелюбства і нескореності народу. Таким, наприклад, є образ Прометея (симфонія-кантата «Кавказ» за поемою Т. Шевченка). Для втілення своїх за­думів композитор обирає масштабні багаточастинні композиції з наскріз­ним розвитком і контрастним чергу­ванням епізодів.

У творчості Миколи Колесси пере­важають ліричні хори-мініатюри, зок­рема хорові «пейзажі» з плавним голосоведенням. Подібно до хорів С. Люд­кевича, А. Кос-Анатольського і В. Барвінського він вводить у свою музику елементи карпатського фольклору, пі­сенно-танцювальні коломийкові ритми з характерними інтонаціями.

Серед композиторів-сучасників, які приділяють значну увагу збагаченню саме хорових традицій українського народу, яскравою постаттю є Леся Дичко - майстер хорової музики різ­них жанрів - акапельних хорів-мініатюр, кантат, літургій. Масштабністю творчого задуму вирізняється мону­ментальна п'ятичастинна кантата «Чер­вона калина» на тексти старовинних українських пісень ХІУ-ХУИ ст. для хору, солістів, двох фортепіано, арфи та ударних інструментів. Композитор використовує інтонації, близькі до лі­ричних протяжних пісень, народних голосінь і дум (імітування звучання старовинних інструментів кобзи й лі­ри), проте осмислює їх у річищі сучас­ної музичної мови і драматургії. Хоро­вий доробок Лесі Дичко - яскравий приклад стилізованого «етнографіч­ного» підходу до прочитання фоль­клорних джерел. Кантати «Чотири пори року», «Сонячне коло», «Вес­на», «Барвінок» часто включаються до репертуару дитячих хорових ко­лективів.

Новаторські пошуки у сфері поєд­нання архаїки й найсучасніших музич­них засобів характеризують хор-оперу Ігоря Шамо «Ятранські ігри» - цикл із 30 акапельних хорів, а також кон­церт для хору, солістів і симфонічно­го оркестру Івана Карабиця «Сад бо­жественних пісень» на слова Г. Ско­вороди. У цих творах застосовано і старовинні розспіви, і сучасні сонористичні звукові утворення, кластерну гармонію, що надає музичним об­разам оригінального колористичного забарвлення.(Кластер (від англ..гроно) співзвуччя, утворене з малих і великих секунд.)

На початку століття в Україні діяла так звана нова школа духовної музи­ки. Найталановитіші її представники - П. Козицький, О. Кошиць, М. Леонтович, К. Стеценко та ін. - поєднали у своїй творчості професійні та фоль­клорні традиції композиторів-попередників. Вони сприяли оновленню му­зичної мови, створили власний націо­нальний стиль духовної музики - оду­хотворений медитативний спів (медитація (від.лат. роздумування)- роздум, споглядання, самозаглиблення). На­прикінці XX ст. духовна музика в Ук­раїні переживає відродження, яке, за словами музикознавця А.. Лащенка, можна порівняти із «золотою добою» української музики часів Дмитра Борт­нянського й Артемія Веде ля. Про це свідчать твори «Світе тихий» М. Дремлюги, «Літургії» Л. Дичко, «Рекві­єм» В. Рунчака, «Псальми» В. Степурка, «ЗїаЬаі: таїег» М. Шуха та ін.


Читайте також:

  1. ЗАРУБІЖНА МУЗИКА XIX СТОЛІТТЯ .
  2. Манера співу. Музика і танець в індійському кінематографі.
  3. Музика Давнього Китаю
  4. Музика і звукові ефекти
  5. Музика і театр.
  6. Музика та театр
  7. Музика та театр.
  8. Музика як мас-медіа
  9. Музика, живопис та архітектура
  10. Музика, театр. Народження кіно
  11. Музика.
  12. Музика.




Переглядів: 2626

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Алеаторика | СИМФОНІЧНА ТА КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МУЗИКА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.