Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



ХОРОВА І ВОКАЛЬНО-СИМФОНІЧНА МУЗИКА

Самобутність українського багато­голосного співу відтворювали у хоро­вих обробках та оригінальних хорах композитори першої половини XX ст. Пилип Козицький, Михайло Вериків-ський, Григорій Верьовка, Микола Ко­ляда. Пилип Козицький(1893-1960) закінчив Київську духовну академію і Київську консерваторію й добре розу­мівся на хоровій справі. Він став од­ним з організаторів і керівників Все­українського музичного товариства ім. М. Леонтовича, створив хорові об­робки народних пісень (українських, польських, чеських тощо), хори на слова українських поетів-класиків. М. Вериківський - автор першої ук­раїнської ораторії «Дума про дівку - бранку Марусю Богуславку». Заснов­ник українського народного хору Г. Верьовка продовжував розвивати традиції народного хорового співу. Оригінальність музичного висловлю­вання була притаманна харківському композиторові-новатору М. Коляді.

Класичним зразком кантатного жанру в українській музиці вважають лірико-драматичну кантату-поему «Хустина» на слова Т. Шевченка Лев­ка Ревуцького (1889-1977). Компо­зитор по-новому трактує фольклор: він не цитує народні мелодії, а ство­рює оригінальні музичні образи у фольклорному дусі. Образ головної героїні - Молодої дівчини-сироти, яка, готуючись до весілля, вишиває нарече­ному хустину, передано основною те­мою «У неділю не гуляла і на шовки заробляла»..(ліричне соло сопрано). Музичний образ бідного чумака її коханого, який їде до Криму за сіл­лю, пронизаний журбою і тривогою за майбутнє (тенорове соло «Доле моя, доле!»). Далі відбувається драматич­но-схвильований розвиток тем, хор нібито коментує події. Наприкінці твору основна лірична тема набуває іншого забарвлення - тембрового (хор і оркестр) та ладового (мінор). Так, засобами музичної драматургії компо­зитор передає зміст трагедії, що ста­лася: юнак захворів у дорозі й заги­нув, а дівчина пішла у черниці.

Хори Бориса Лятошинського (1894-1968) з циклів на вірші М. Риль­ського, російських поетів, зокрема А. Фета, О. Пушкіна («Времена года», «По небу крадется луна»), а та­кож «Тече вода в синє море» на вірші Т. Шевченка, належать до шедеврів ук­раїнського мистецтва й охоплюють ши­рокий діапазон настроїв.

Вокально-симфонічний жанр був провідним у творчості Станіслава Людкевича (1879-1979) - майстра великих форм. Митця приваблювали яскраві драматичні та трагедійні обра­зи, ідеї боротьби, бунтарства, волелюбства і нескореності народу. Таким, наприклад, є образ Прометея (симфонія-кантата «Кавказ» за поемою Т. Шевченка). Для втілення своїх за­думів композитор обирає масштабні багаточастинні композиції з наскріз­ним розвитком і контрастним чергу­ванням епізодів.

У творчості Миколи Колесси пере­важають ліричні хори-мініатюри, зок­рема хорові «пейзажі» з плавним голосоведенням. Подібно до хорів С. Люд­кевича, А. Кос-Анатольського і В. Барвінського він вводить у свою музику елементи карпатського фольклору, пі­сенно-танцювальні коломийкові ритми з характерними інтонаціями.

Серед композиторів-сучасників, які приділяють значну увагу збагаченню саме хорових традицій українського народу, яскравою постаттю є Леся Дичко - майстер хорової музики різ­них жанрів - акапельних хорів-мініатюр, кантат, літургій. Масштабністю творчого задуму вирізняється мону­ментальна п'ятичастинна кантата «Чер­вона калина» на тексти старовинних українських пісень ХІУ-ХУИ ст. для хору, солістів, двох фортепіано, арфи та ударних інструментів. Композитор використовує інтонації, близькі до лі­ричних протяжних пісень, народних голосінь і дум (імітування звучання старовинних інструментів кобзи й лі­ри), проте осмислює їх у річищі сучас­ної музичної мови і драматургії. Хоро­вий доробок Лесі Дичко - яскравий приклад стилізованого «етнографіч­ного» підходу до прочитання фоль­клорних джерел. Кантати «Чотири пори року», «Сонячне коло», «Вес­на», «Барвінок» часто включаються до репертуару дитячих хорових ко­лективів.

Новаторські пошуки у сфері поєд­нання архаїки й найсучасніших музич­них засобів характеризують хор-оперу Ігоря Шамо «Ятранські ігри» - цикл із 30 акапельних хорів, а також кон­церт для хору, солістів і симфонічно­го оркестру Івана Карабиця «Сад бо­жественних пісень» на слова Г. Ско­вороди. У цих творах застосовано і старовинні розспіви, і сучасні сонористичні звукові утворення, кластерну гармонію, що надає музичним об­разам оригінального колористичного забарвлення.(Кластер (від англ..гроно) співзвуччя, утворене з малих і великих секунд.)

На початку століття в Україні діяла так звана нова школа духовної музи­ки. Найталановитіші її представники - П. Козицький, О. Кошиць, М. Леонтович, К. Стеценко та ін. - поєднали у своїй творчості професійні та фоль­клорні традиції композиторів-попередників. Вони сприяли оновленню му­зичної мови, створили власний націо­нальний стиль духовної музики - оду­хотворений медитативний спів (медитація (від.лат. роздумування)- роздум, споглядання, самозаглиблення). На­прикінці XX ст. духовна музика в Ук­раїні переживає відродження, яке, за словами музикознавця А.. Лащенка, можна порівняти із «золотою добою» української музики часів Дмитра Борт­нянського й Артемія Веде ля. Про це свідчать твори «Світе тихий» М. Дремлюги, «Літургії» Л. Дичко, «Рекві­єм» В. Рунчака, «Псальми» В. Степурка, «ЗїаЬаі: таїег» М. Шуха та ін.


Читайте також:

  1. ЗАРУБІЖНА МУЗИКА XIX СТОЛІТТЯ .
  2. Манера співу. Музика і танець в індійському кінематографі.
  3. Музика Давнього Китаю
  4. Музика і звукові ефекти
  5. Музика і театр.
  6. Музика та театр
  7. Музика та театр.
  8. Музика як мас-медіа
  9. Музика, живопис та архітектура
  10. Музика, театр. Народження кіно
  11. Музика.
  12. Музика.




Переглядів: 2733

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Алеаторика | СИМФОНІЧНА ТА КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МУЗИКА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.