Травлення в порожнині шлунка

Шлунок — найбільше розширена частина травної трубки — має вигляд зігнутого мішка, що вміщує 2 л їжі. Шлунок розташований у лівому підребер‘ї під діафрагмою. Складається шлунок з трьох відділів: вхідна (кардіальна) частина, в яку відкривається стравохід, тіло (середня частина) і пілорична частина, яка сполучається з дванадцятипалою кишкою. Стінки шлунку складаються з трьох оболонок:

1) зовнішня - серозна з підсерозною основою;

2) м‘язова оболонка, що складається з трьох шарів непосмугованих м‘язових волокон: поздовжнього, косого та колового, завдяки яким шлунок може виконувати складні рухи;

3) внутрішня - а) слизова оболонка, яка утворює багато складок. У товщі слизової оболонки містяться залози трубчастої форми, які виробляють шлунковий сік. Розрізняють три типи шлункових залоз: головні— виробляють ферменти шлункового соку, обкладові— соляну кислоту, додаткові— слиз; б) підслизова основа, яка дає можливість слизовій оболонці збиратися у складки.

За добу у дорослої людини виробляється 1 – 2 л шлункового соку. Шлунковий сік людини містить воду, слиз, соляну кислоту (0,4-0,5%), травні ферменти, гормон, що регулює секреторну і моторну (рухову) функції шлунка, вітамін групи В (В₁₂), який запобігає виникненню недокрів‘я.

Слиз, який виробляється клітинами слизової оболонки шлунка, допомагає харчовій грудці просуватися до тонкого кишечнику, захищає стінку шлунка від механічних і хімічних пошкоджень, самоперетравлювання під дією шлункових ферментів.

Соляна кислота створює в шлунку кисле середовище (рН 5-7), має здатність згубно впливати на бактерії, що потрапляють у шлунок, виконуючи тим самим захисну функцію, розм’якшувати волокнисту їжу, зумовлювати набухання білків, активізувати травний фермент пепсин.

Наприклад, рiзнi дiлянки шлунка видiляють рiзний травний сiк. Верхня частина шлунка видiляє кислий сiк i дуже швидко; нижня частина — менш кислий i довготривало; пiлорична частина — лужний, i весь час. Тепер стає зрозумiлим, чому у верхнiй частинi (кривизнi) шлунку найчастiше за все виникає виразковий процес i злоякiснi утворення.

Поза травним процесом для захисту слизистої шлунка вiд власної кислотностi видiляється слиз, який має нейтральну або слабо кислу реакцiю.

Рiзнi дiлянки шлунка видiляють рiзний травний сiк: верхня частина шлунка видiляє кислий сiк i дуже швидко; нижня частина — менш кислий i довготривало; пiлорична частина — лужний, i весь час.

У шлунковому соку містяться білкові ферменти: 1) пепсин, який виробляється шлунковими залозами у неактивній формі (пепсиноген) і активізується соляною кислотою; має здатність розщеплювати білки до альбумоз і пептонів; 2) хімозин(ренін), або сичужний фермент, який сприяє зсіданню молока в шлунку; 3) ліпаза, який розщеплює жири на гліцерин і жирні кислоти. Проте ліпаза шлункового соку діє лише на емульговані жири, наприклад, на жир молока. Ферментів, які розщеплюють вуглеводи, у шлунковому соку немає. Розщеплення вуглеводів тут продовжується в харчовій грудці за рахунок ферментів слини (амілази і мальтази).

Кількість і склад шлункового соку непостійні, залежать від характеру прийнятої їжі. Виділенню соку сприяють вода, сіль, екстрактивні речовини овочів, прянощі тощо. Регуляція функціональної активності залоз шлунка здійснюється нервовим і гуморальним шляхами.

Секреторним нервом для шлункових залоз є блукаючий нерв. Виділення шлункового соку починається при подразненні їжею рецепторів ротової порожнини. Завдяки умовним рефлексам сік починає виділятися за деякий час до споживання їжі. І.П.Павлов назвав цей сік апетитним.

Під впливом соляної кислоти або продуктів перетравлення в слизовій оболонці шлунка утворюється особливий гормон — гастрин, який всмоктується в кров і посилює секрецію шлункових залоз.

У шлунку їжа затримується від 4 до 11 годин і зазнає в основному хімічної обробки за допомогою шлункового соку. В шлунку їжа зазнає і механічної обробки. Як тільки до шлунка потрапляє харчова маса, його м‘язи скорочуються, ніби намагаючись охопити її. Потім з‘являються коливальні рухи, які допомагають дальшому подрібненню їжі, перемішуванню її зі шлунковим соком до консистенції рідкого супу. Внаслідок механічної та хімічної обробки харчові маси в шлунку перетворюються в харчову кашку - хімус. Після того починаються хвилеподібні рухи шлунка, або перистальтика (від грец. peristaltikos - той, що охоплює, стискає), спрямовані до кишечнику. Харчова кашка із шлунка окремими порціями евакуюється в дванадцятипалу кишку, де відбувається дальше перетравлювання.

Шлунок немовлят має в основному горизонтальне положення, розташований майже весь у лівому підребер’ї. З віком форма шлунка змінюється. У дітей до 1,5 року вона округла, до 2 – 3 років грушоподібна, до 7 років шлунок набуває форми дорослих. Місткість шлунка збільшується з віком: у новонароджених — 30 – 35 мл, до кінця першого року життя збільшується в 10 разів, в 10 – 12 років місткість шлунка досягає 1,5 л.

Функція синтезу соляної кислоти розвивається в період від 2,5 до 4 років. У віці від 4 до 7 років загальна кислотність шлункового соку в середньому становить 35,4 одиниці, у дітей від 7 до 12 років вона дорівнює 63. Відносно низький вміст соляної кислоти в шлунковому соку дітей шкільного віку веде до зниження його бактерицидних властивостей, що пояснює схильність дітей до шлунково-кишкових захворювань.

У складі шлункового соку новонародженої дитини є ферменти пепсин, хімозин, ліпаза, молочна кислота і зв’язана соляна кислота. У зв’язку з низькою кислотністю шлункового соку пепсин у новонароджених дітей може розщеплювати лише білки, які входять до складу молока.

У немовлят при правильному грудному вигодовуванні шлунок звільняється від їжі через 2,5 – 3 год., при вигодовуванні коров’ячим молоком — через 3 – 4 год. Їжа, яка містить значну кількість білків і жирів, затримується в шлунку 4,5 – 6,5 год.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТА ЇХНЯ ПРОФІЛАКТИКА.	\|	Травлення в кишечнику

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.