МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Перші українські політичні партіїУ 90-ті роки ХІХ ст. переважаючим у національному русі стає його політичне спрямування. Утворюються перші політичні партійні організації, діяльність яких у подальшому призвела до утворення партій. Однією з таких організацій стало «Братство тарасівців», яке у 1891 р. утворили студенти Харківського та Київського університетів: І. Липа, М.Байздренко, М.Базькевич, В. Боровик та ін. Тарасівці проводили активну політичну діяльність: висували й обговорювали політичні питання, організовували лекції, свята на честь Т.Г.Шевченка. Програмні положення було викладено в документі «Декларація віри молодих українців» («Кредо молодих українців», «Символ віри»). Відокремившись від українофілів, тарасівці висунули ідею єдності всіх українських земель, стояли на автономістично-федералістських позиціях. Велику увагу у своїй діяльності вони надавали пробудженню національної свідомості українців. По суті, це була організація національно - радикального характеру. Динамічне поширення теренами Європи вчення К. Маркса та Ф.Енгельса, яке набуло назви «наукового соціалізму», сприяло утворенню на цьому підґрунті політичних партій лівої орієнтації. У 1898 р. у Києві було утворено «Групу українських соціал-демократів». Вони встигли видати декілька брошур, де було визначено їх програмні принципи. Члени групи виступали за повалення царизму, національне визволення України, за організацію актів протесту проти влади. У цей період створювалися й інші організації та гуртки, які мали соціал-демократичну спрямованість. Їх діяльність стала підґрунтям для утворення політичних партій. У 1900 р. у Харкові було проголошено заснування Революційної української партії (РУП). Це була перша українська політична партія. Її засновниками стали студенти Харківського університету: Д. Антонович, Б.Каменський, Л. Мацієвич, М. Русов. Партія мала свої друковані органи: газети «Гасло», «Селянин», «Праця» та ін. Організація мала свої осередки у Києві, Полтаві, Чернігові. Партія проголосила себе виразником інтересів селянства, в якому бачила основу української нації. Їх програма, розроблена М.Міхновським, залишалася основним документом РУП до 1902 р. під назвою «Самостійна Україна». У ній було висунуто ідею незалежності України. Основним гаслом партії стало: «Україна для українців», яке розділяли не всі члени партії, що в подальшому і спричинило її розкол. У 1902 р. з РУП вийшла Народна українська партія (НУП), де об’єдналися однодумці М. Міхновського. НУП стояла на відверто націоналістичних позиціях. Політичне кредо партії було сформульовано у програмному документі «Десять заповідей» (автор - М. Міхновський). Гасло «Україна для українців» трактувалося таким чином, що український народ повинен покінчити з пануванням Російської імперії та стати господарем на власній землі. У 1903 р. з РУП вийшло ще одне угрупування на чолі з Б.Ярошевичем – Українська соціалістична партія. Ці партії не були чисельними, не мали масової опори серед населення і скоро занепали. З метою піднесення національної ідеї у селянському середовищі, партійці розгорнули широку агітаційно-пропагандистську роботу, розповсюджували літературу, організовували страйки сільськогосподарських робітників. Але в силу низької свідомості сільського населення ідеї партії не мали успіху, відокремлення України від Росії не підтримувалося. З 1903 р. все більш популярними стають марксистські погляди. На перше місце висуваються завдання боротьби з царатом, а вирішення національного питання відкладається на майбутнє. Прихильники такої позиції на чолі з М. Меленевським у 1904 р. вийшли зі складу РУП і створили на початку 1905 р. «Українську соціал-демократичну спілку – союз» («Спілку»), яка з часом висловила бажання увійти до складу загальноросійської соціал-демократичної партії (РСДРП). Ідеї української державності займали центральне місце в діяльності Української соціалістичної партії, сформованої в 1900 р. у Києві. Партія була малочисельна, але їй вдалося розгорнути широку агітацію. У своїх програмних документах вона висувала вимогу об’єднання національної та соціально-економічної боротьби, вважалося, що самовизначення України повинне здійснитися у формі незалежної республіки на демократичних засадах. У 1904 р. з Української народної партії утворилася група «Українська народна оборона» на чолі з В. Чеховським, яка брала на себе місію стати на чолі всеукраїнського національного руху. Крім соціал-демократичної партії та національно-радикальних течій, на початку ХХ ст. діяли й українофіли, і громадівці, які об’єдналися у 1897 р. у Всеукраїнську безпартійну загальну організацію. На основі цієї організації було утворено Українську демократичну партію (УДП) на чолі з лідерами - Б.Грінченком та Є. Чикаленком. За своїми поглядами ця партія була близькою до російського «Союзу визволення» - партії конституційних демократів – кадетів. Щодо українського державотворення, то, вони висували ідею автономії України у складі федеративної Росії. У березні 1905 р. ті, хто був незадоволений програмою УДП, на чолі з Б. Грінченком та С. Єфремовим відкололися й утворили Українську радикальну партію. Ця партія була виразником інтересів українського селянства і кінцевою метою вважала соціалізм, а також стояла на позиціях самостійності України. З часом ці дві партії об’єдналися в Українську демократичну радикальну партію, яка майбутнє України визначала як автономію у складі Росії. Отже, український національно-визвольний рух вступив у нову стадію свого розвитку. Виникнення перших партій знаменувало перехід до політичного етапу боротьби з царатом. У політичному русі в Україні сформувалися основні течії: національно-радикальна (самостійницька), соціал-демократична та ліберально-демократична. Визначилася специфіка в діяльності українських політичних партій, у програмах яких важливе місце посідало питання української державності. Ідею української державності було представлено двома формами: самостійна українська держава й автономія України у складі федеративної Росії. Отже, в умовах української бездержавності кінця ХУІІІ ст. – початку ХХст. українська спільнота, попри все, зберігала ідею національної державності,що знайшло своє втілення в діяльності різноманітних гуртків, спілок, політичних партій та особливо у творчому здобутку українських поетів, письменників, митців. Втім, державницька (самостійницька) ідея поступово відійшла на другий план. На перше місце потужно виходили ідеї суспільно-політичного характеру, і серед них провідне місце посіла соціалістична.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ: 1. Назвіть три поділи Польщі. Поясніть, як вони вплинули на конфігурацію українських земель в кінці ХУІІІ – на початку ХІХ ст.? 2.Охарактеризуйте територіально-адміністративний устрій українських земель, що входили до складу Російської імперії. 3.Визначте заходи царського уряду, які свідчили про колонізаторський характер політики царського уряду по відношенню до України і українців. 4.Що, на ваш погляд, сприяло формуванню ідей національно-визвольних рухів в Наддніпрянській Україні на початку ХІХ ст. 5. Покажіть, як у своїх програмних документах декабристські організації вирішували питання майбутнього України? 6. Дайте характеристику програмних документів Кирило-Мефодіївського товариства. 7. Що таке громади? Дайте характеристику діяльності українських громад. 8. Визначте суть державницьких поглядів М. Драгоманова. 9. Визначте особливості національно-визвольного руху на західноукраїнських землях. 10. Назвіть перші українські політичні партії кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Історичні дати: 1830-1831 рр. - Польське повстання на Правобережній Україні. 1833-1837 рр. - діяльність демократично-просвітницького та літературного об’єднання «Руська трійця» у Львові. 1840 р. - видання у Петербурзі «Кобзаря» Т.Г. Шевченка. 1846-1847 рр. - діяльність Кирило-Мефодіївського братства у Києві. 1848 р. - утворення у Львові першої української політичної організації – Головної Руської Ради. 1848 р. - ліквідація кріпосного права у Галичині та Буковині. 1850 р. - перша українська «Громада» в Петербурзі. 1861 р. - царський маніфест про скасування кріпосного права у Росії. 1861-1862 рр - видання у Петербурзі українського журналу «Основа». 1864 р. - циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва про обмеження видання книг і заборону викладання в школах українською мовою. 1864 р. - написання П. Чубинським вірша «Ще не вмерла Україна» - тексту сучасного гімну України. 1868 р. - створення на кошти і за ініціативою української інтелігенції у Львові першого осередку товариства «Просвіта». 1876 р. - Емський указ Олександра ІІ про заборону друку і видання книг українською мовою. 1891 р. - виникнення таємного товариства «Братства тарасівців». 1900 р. - утворення Революційної української партії (РУП). 1900 р. - видання у Львові брошури М. Міхновського «Самостійна Україна».
Персоналії: Драгоманов Михайло Петрович (1841-1895 рр.) – публіцист, історик, літературознавець, суспільно-політичний діяч. Голова лівого крила Київської громади. У Женеві заснував вільну українську друкарню. У журналі «Громада» виклав програму українського руху. Костомаров Микола Іванович (1817-1885 рр.) – громадський і політичний діяч, історик, письменник і публіцист, археограф, фольклорист, етнограф. Один із засновників і ідейний провідник Кирило-Мефодіївського товариства, автор його програмних документів, зокрема «Книги буття українського народу». Міхновський Микола Іванович ( 1879-1924 рр.) – діяч національно-визвольного руху. Один з організаторів та лідерів створеної у 1901-1902 рр. Української народної партії, для якої написав «Десять заповідей». Є автором брошури «Самостійна Україна», де обстоював ідею самостійності української держави. Яхимович Григорій (1792-1863 рр.) – церковний і громадський політичний діяч, учений –богослов. Перший голова Головної Руської Ради.
Терміни: Громади– організації культурно-просвітницького спрямування, що ставили своєю метою поширення національної ідеї шляхом розповсюдження літератури для народу.
Читайте також:
|
||||||||
|