Професійна діяльність банків на фондовому ринку

Активність банків як професійних учасників фондового ринку значною мірою визначається моделлю організації цього ринку (банківська, небанківська, змішана), що діє в тій чи іншій країні. Основні види професійної діяльності банків на ринку цінних паперів — це діяльність з торгівлі цінними паперами, діяльність з управління активами інституційних інвесторів, депозитарна діяльність.

Згідно з українським законодавством банки можуть займатися професійною діяльністю на ринку цінних паперів за наявності відповідних ліцензій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Діяльність з торгівлі цінними паперами включає кілька видів діяльності, а саме: дилерську діяльність, брокерську діяльність, діяльність з управління цінними паперами й андеррайтинг.

Дилерська діяльність— це діяльність, яка передбачає купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється банком від свого імені та за свій рахунок для перепродажу третім особам. Дохід дилера утворюється за рахунок різниці у цінах, за якими він купує та продає цінні папери.

Брокерська діяльність— це діяльність, яка передбачає купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється банком як професійним учасником ринку на підставі договорів-доручень чи комісії за рахунок клієнтів. У договорі визначаються вид і термін дії замовлення клієнтів, права та обов'язки сторін, умови розрахунків і розмір комісійної винагороди, відповідальність сторін і порядок розгляду спорів.

Діяльність з управління цінними паперами— це діяльність, яку здійснює банк як професійний учасник ринку від свого імені за винагороду стосовно довірчого управління цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, а йому передані у володіння. Управління здійснюється на користь довірителів, або бенефіціарія, тобто осіб, яким згідно з договором належать доходи від довірчої діяльності. Предметом управління можуть бути не тільки цінні папери, а й грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери, а також грошові кошти і цінні папери, отримані в процесі управління цінними паперами. В Україні з огляду на правову неврегульованість як відносин довірчої власності, так і відносин довірчого управління найреальнішим є виконання банками агентських послуг стосовно цінних паперів, наприклад формування портфеля цінних паперів згідно з вказівками клієнта.

Андеррайтинг— це діяльність з випуску цінних паперів за дорученням, від імені і за рахунок емітента. Андеррайтинг є перспективним напрямом розвитку сфери банківських послуг, який дає змогу збільшити комісійні доходи банків завдяки додатковому використанню потенціалу та досвіду працівників.

Емітент укладає з андеррайтером угоду про розміщення акцій. Залежно від характеру цієї угоди технологія розміщення акцій може бути різною:

- повний викуп з перепродажем.Андеррайтер викуповує за свій рахунок весь випуск акцій (або частку випуску) за єдиною ціною, щоб потім його перепродати зазвичай за вищою ціною;

- розміщення з гарантією.Андеррайтер шукає інвесторів для акцій емітента і гарантує, що викупить усю нерозміщену серед сторонніх інвесторів частину випуску. У такій угоді банк, як і в попередній угоді «повний викуп з перепродажем», діє як дилер. Він бере на себе фінансові ризики, пов'язані з розміщенням акцій;

- розміщення без гарантій викупу.Андеррайтер шукає інвесторів для акцій і намагається по можливості продати їх, але нерозміщену частину випуску акцій сам не викуповує. У такій угоді банк є брокером, і всі фінансові ризики, пов'язані з розміщенням акцій, покладаються на емітента. Андеррайтер отримує комісійні за ту кількість акцій, яку він продав. Нереалізована частина емісії акцій повертається емітенту;

- купівля посередником опціону «саll»,який надає право йому купити вказані в договорі акції за ціною виконання опціону або відмовитись від цієї купівлі.

Якщо розміщення акцій організовується з участю кількох посередників, то один із них може виступати в ролі лід-менеджера випуску акцій. Він координує дії всіх посередників, залучених до розміщення акцій, організовує андеррайтинг усього випуску акцій.

Банк як торговець цінними паперами зобов'язаний:

- діяти в інтересах клієнтів;

- попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами;

- узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або обліку цінних паперів;

- надавати клієнту інформацію щодо курсу цінних паперів;

- виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надходження;

- передусім виконувати операції з цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім уже власні операції з такими самими цінними паперами;

- за наявності у банку заінтересованості, яка перешкоджає йому виконати замовлення клієнта на найвигідніших умовах, банк (торговець) зобов'язаний негайно повідомити про це клієнта.

Діяльність з управління активами інстшпуційних інвесторів— це діяльність щодо управління банком активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду.

Депозитарна діяльністьвключає такі види діяльності:

- депозитарну діяльність депозитарію цінних паперів;

- депозитарну діяльність зберігача цінних паперів;

- діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

- розрахунково-клірингову діяльність.

Згідно із Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» у країні діє дворівнева депозитарна система.

Верхній рівень— це Національний депозитарій України, створений у 1999 р. у формі відкритого акціонерного товариства зі специфічними функціями, і Міжрегіональний фондовий союз, створений учасниками фондового ринку, що веде рахунки зберігачів та здійснює кліринг і розрахунки за угодами з цінними паперами. Депозитарне обслуговування державних цінних паперів здійснює Депозитарій Національного банку України.

Нижній рівень— це реєстратори власників іменних цінних паперів та зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів.

Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперівбанк здійснює як реєстратор на підставі договору на ведення реєстру, який він укладає з емітентом. При укладанні договору банк приймає документи, потрібні йому для формування системи реєстру, за актом прийняття-передавання і протягом 10 днів формує реєстр: відкриває емісійний і особовий рахунки емітента, особові рахунки власникам іменних цінних паперів, заводить журнали і вносить до них записи про виконані операції.

Система реєстру може вестись як у паперовій, так і в безпаперовій формі (у вигляді записів в електронній базі даних) або в комбінованому вигляді. Внесення інформації в систему реєстру про перехід прав власності на іменні цінні папери здійснюється на підставі письмового розпорядження зареєстрованої особи і документів, що є підставою для переходу прав власності. Згідно з письмовими запитами зареєстрованих осіб реєстратор видає їм інформацію у вигляді виписки стосовно кількості цінних паперів, що належать даній особі, і стосовно операцій, що проведені по особовому рахунку. Емітенту реєстратор повинен давати на його запит будь-яку інформацію із реєстру. Згідно з письмовими запитами контролюючих органів реєстратор дає інформацію з системи реєстру тільки в межах повноважень, якими наділені представники цих органів.

Депозитарна діяльність банку як зберігана цінних паперів забезпечує:

- зберігання цінних паперів;

- обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

- обслуговування операцій емітента, пов'язаних із випущеними ним цінними паперами;

- надання інших послуг, наприклад, знерухомлення цінних паперів, тобто переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму через депонування сертифікатів у сховищі банку з метою забезпечення їх подальшого обігу у вигляді облікових записів на рахунках банку.

Для забезпечення зберігання цінних паперів банки здійснюють різні депозитарні операції, а саме: прийом цінних паперів, їх зберігання, переміщення, інкасування, транспортування, інвентаризацію, видачу та деякі інші операції.

Банки як депозитарні установи зберігають цінні папери двома способами: відокремленим або колективним. У разі відокремленого способу зберігання банки зобов'язані зберігати та вести облік сертифікатів цінних паперів із зазначенням їх номерів та інших індивідуальних ознак. Відокремленим способом можуть зберігатися тільки цінні папери у документарній формі на пред'явника. Якщо банки застосовують колективний спосіб зберігання цінних паперів, вони ведуть їх облік без зазначення номерів чи інших індивідуальних ознак. Виключно колективним способом зберігаються знерухомлені цінні папери, випущені у документарній формі, та цінні папери, випущені у бездокументарній формі.

Для виконання функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах банки як депозитарні установи здійснюють:

- адміністративні операції;

- облікові операції;

- інформаційні операції.

Адміністративні операції— це депозитарні операції з відкриття рахунків у цінних паперах та їх закриття, а також операції, пов'язані зі зміною способу зберігання цінних паперів та іншими змінами, що не приводять до зміни залишків цінних паперів на рахунках у цінних паперах.

Облікові операції— це депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах, установлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна режиму та місця зберігання цінних паперів.

До облікових операцій належать операції зарахування, списання, переказування та переміщення цінних паперів.

Інформаційні операції— це депозитарні операції, пов'язані з видачею виписок з рахунку у цінних паперах, а також видачею іншої інформації щодо операцій клієнтів з рахунками у цінних паперах за запитами клієнтів та інших осіб, що мають повноваження на отримання такої інформації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Заставні операції банків із цінними паперами	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.