МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Міжнародний документарний акредитив
Документарний акредитив — це угода, відповідно до якої банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта (заявителя акредитива) або від його імені, бере на себе зобов'язання здійснити розрахунки з третьою особою (бенефіціаром) проти наданих такою особою документів. Акредитиву як особливій формі міжнародних розрахунків притаманні такі ознаки, як абстрактність, умовність і суворий формалізм. Абстрактність акредитива полягає в його відособленості від договору купівлі-продажу або іншого договору, на якому він може бути оснований. Зобов'язання банку за акредитивом є самостійним і не залежить від взаємовідносин сторін за зовнішньоекономічним договором. Абстрактність зобов'язань щодо акредитива зберігається навіть у тому випадку, коли в тексті акредитива міститься пряме посилання на зовнішньоекономічний Договір. Умовність акредитива полягає в тому, що зобов'язаність банку здійснити розрахунки за акредитивом виникає лише в тому разі, коли бенефіціаром будуть виконані всі умови акредитива. Такими умовами є насамперед вимоги до складу документів і строків їх подання. Банк мусить виконати свої зобов'язання за акредитивом тільки тоді, коли пред'явлений бенефіціаром комплект документів є оформленим у повній відповідності до умов акредитива і відсутні будь-які розбіжності між поданими документами. Будь-яке відступлення бенефіціара від умов акредитива, навіть, здавалося б, незначне, є підставою для відмови банку від здійснення платежу. Документарні акредитиви широко застосовуються для розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності завдяки виконанню одночасно трьох різних функцій: розрахункової, забезпечувальної та кредитної. Розрахункова функція — основна функція акредитива. За своїм економічним змістом акредитив насамперед призначений для обслуговування торговельних розрахунків. Забезпечувальна функція — функція, завдяки якій акредитив є не тільки формою розрахунків, а й інструментом страхування ризиків у зовнішньоекономічній діяльності. Сторони зовнішньоекономічного договору, які здійснюють розрахунки за допомогою акредитива, мають можливість не залучати додаткових інструментів забезпечення, таких як гарантія, поручительство або застава. Кредитна функція — це функція, яка надає акредитивній формі розрахунків додаткову привабливість, оскільки при різних видах акредитивів з'являється можливість кредитування як імпортера, так і експортера. Учасники акредитивної форми розрахунків: 1.Заявник акредитива — особа, на прохання і відповідно до інструкцій якої банк (банк-емітент) бере зобов'язання здійснити розрахунки з третьою особою (бенефіціаром). Як правило, заявником акредитива є покупець товарів (замовник робіт або послуг) за зовнішньоекономічним договором. 2.Бенефіціар— особа, на користь якої відкривається акредитив. Зазвичай бенефіціаром є продавець товару (підрядник, виконавець робіт або послуг) за зовнішньоекономічним договором. 3.Банк-емітент — банк, який за дорученням і на підставі інструкцій заявника акредитива відкриває акредитив на користь бенефіціара. Як правило, банком-емітентом є банк, який обслуговує поточний рахунок заявника акредитива або інший банк, розміщений у країні заявника акредитива. 4.Авізуючий банк — банк, який на прохання банку-емітента повідомляє бенефіціара про відкриття акредитива й умови, на яких його відкрито. Зазвичай авізуючим банком є банк, який обслуговує поточний рахунок бенефіціара, або інший банк, розміщений у країні бенефіціара. Призначення як авізуючого банку, який обслуговує поточний рахунок бенефіціара, є вигіднішим, оскільки такий банк може надати своєму клієнтові нижчі, порівняно з іншими банками, тарифи. 5.Підтверджуючий банк — банк, який на прохання банку-емітента додає власну гарантію виконання зобов'язань за акредитивом проти поданих документів, які відповідають умовам акредитива. Підтверджуючим банком за акредитивом може бути авізуючий банк, виконуючий банк або будь-який третій банк. Основні дії підтверджуючого банку: - підтвердження акредитива; - переказування платежу за акредитивом на рахунок бенефіціара; - акцептування тратти, виставленої бенефіціаром; - платіж за поданою траттою. Підтверджуючий банк може також виконувати всі дії, які входять до компетенції авізуючого банку. 6.Виконуючий банк — банк, який уповноважений банком-емітентом на здійснення платежу, акцептування або негоціацію тратт за акредитивом проти документів, які відповідають умовам акредитива. 7.Банк-платник— виконуючий банк, який уповноважений банком-емітентом на здійснення платежу за акредитивом проти документів, які відповідають умовам акредитива. 8.Акцептуючий банк — виконуючий банк, який уповноважений банком-емітентом на здійснення акцепту виставлених бенефіціаром тратт проти документів, які відповідають умовам акредитива. 9.Переказуючий банк — виконуючий банк, який відповідно до умов акредитива і на вимогу першого бенефіціара здійснює переказ акредитива другому бенефіціару. 10.Рамбурсуючий банк — банк, який уповноважений банком-емітентом надати виконуючому банку відшкодування платежів, пов'язаних з виконанням акредитива. 11.Банк-кореспондент — який-небудь банк, розташований в іншій країні, з яким банк-емітент підтримує кореспондентські відносини. Загалом, механізм міжнародних розрахунків з допомогою документарних акредитивів включає такі етапи: 1. Експортер та імпортер укладають зовнішньоекономічний договір, у якому обумовлюється, що розрахунки будуть здійснюватися у формі документарного акредитива. 2. Після укладення зовнішньоекономічного договору, експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера. 3. Імпортер подає в банк заяву на відкриття акредитива. На цьому етапі важливо правильно сформулювати умови акредитива. Зауважимо, що акредитив є угодою, відокремленою від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані й не зобов'язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий контракт. Тому повні і чіткі умови акредитива є запорукою виконання партнерами своїх обов'язків за зовнішньоекономічним договором. 4. На підставі заяви на відкриття акредитива, банківський працівник присвоює йому номер, здійснює комп'ютерний набір тексту акредитива та відправляє його телекомунікаційними засобами авізуючому банку. Як правило, авізуючим банком є банк-кореспондент у країні бенефіціара. 5. Авізуючий банк, одержавши повідомлення з умовами акредитива, здійснює його перевірку. Згідно з Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів банк повинен ретельно перевірити за зовнішніми ознаками справжність акредитива, який він авізує. Якщо банк вирішує не авізувати акредитив, він повинен негайно повідомити про це банк-емітент. Після встановлення справжності акредитива, авізуючий банк повідомляє бенефіціара про відкриття акредитива. При цьому, якщо авізуючому банку доручено лише авізувати акредитив, то він передає бенефіціару текст акредитива без свого підтвердження, тобто без будь-якого зобов'язання виконати акредитив. На прохання банку-емітента авізуючий банк може додати до безвідкличного акредитива своє підтвердження і цим зобов'язатися здійснити виконання акредитива на користь бенефіціара незалежно від зобов'язань банку-емітента і як доповнення до них. Разом з тим авізуючий банк не зобов'язаний підтверджувати акредитив. Якщо банк відмовляється від підтвердження, то він повинен без затримки повідомити про це банк-емітент. 6. Одержавши акредитивне авізо, бенефіціар повинен насамперед перевірити, чи збігаються умови акредитива з укладеним зовнішньоекономічним договором і чи він зможе дотриматися всіх вимог. У разі виявлення в акредитиві невідповідності, бенефіціар повинен пред'явити претензії безпосередньо імпортеру і вимагати від нього внести відповідні зміни в умови акредитива через банк-емітент. Зауважимо, що експортер завжди має можливість не скористатися акредитивом. Він навіть може не повідомляти про це імпортера або задіяні банки. Акредитив втрачає силу, коли бенефіціар не подав жодних документів до закінчення терміну акредитива. У випадку, коли бенефіціар згідний з умовами акредитива, він відвантажує товар і подає в банк необхідні документи. При цьому важливо, щоб документи були подані в банк, не пізніше дати закінчення строку подання документів за акредитивом. 7. Прийнявши документи від бенефіціара, банк здійснює їх перевірку. Згідно з Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів банки повинні перевіряти всі передбачені акредитивом документи, з тим щоб упевнитися, що за зовнішніми ознаками вони відповідають строкам та умовам акредитива. Документи, не передбачені в акредитиві, банки не перевіряють, а повертають особі, що їх подала, або передають їх, не беручи на себе відповідальності. Термін перевірки документів банками й ухвалення рішення про їх прийняття чи повернення, а також для повідомлення відповідного рішення особі, яка надала документи, не повинен перевищувати сім банківських днів з наступного дня після прийняття документів. 8. Після перевірки документів і встановлення їх відповідності умовам акредитива авізуючий банк надсилає їх банку-емітенту. Якщо авізуючий банк є виконуючим банком, то після перевірки документів і встановлення їх відповідності умовам акредитива, він виплачує суму за акредитивом бенефіціару і надсилає банку-емітенту вимогу відшкодування здійсненого платежу. 9. Банк-емітент, одержавши від авізуючого банку документи, перевіряє їх, і в разі відповідності документів строкам і умовам акредитива, списує кошти з рахунку імпортера та надсилає платіж банку експортера. 10. Банк-емітент передає документи імпортеру, який на їх основі отримує товар. 11. Якщо авізуючий банк не є виконуючим банком, то, отримавши кошти за акредитивом від банку-емітента, він зараховує їх нарахунок бенефіціара. В Уніфікованих правилах і звичаях для документарних акредитивів містяться також характеристики різних видів документарних акредитивів, а саме: - відкличний акредитив — це акредитив, який може бути анульований або умови якого може змінити банк-емітент за вказівкою клієнта (імпортера) без попереднього повідомлення бенефіціара. Оскільки він не забезпечує належної гарантії, то рідко і використовується; - безвідкличний акредитив — це акредитив, який не можна анулювати або змінювати без згоди експортера (бенефіціара). У заяві на акредитив має чітко зазначатися: акредитив є відкличним чи безвідкличним. Якщо такого зазначення немає, то правилами передбачено, що акредитив вважається безвідкличним; - підтверджений акредитив означає гарантію платежу з боку двох банків, один з яких — у країні імпортера, другий — у країні експортера; - непідтверджений акредитив — це акредитив, за яким відповідальність за оплату несе тільки банк-емітент, а банк експортера тільки повідомляє бенефіціара про відкриття акредитива, оплату банк-експортер здійснює після надходження коштів від банку-імпортера на відповідну суму; - трансферабельний (переказний) акредитив дає змогу здійснювати платежі не тільки на користь бенефіціара, а й третіх осіб. Якщо умовами акредитива не передбачена можливість його переказування, бенефіціар не є постачальником товару, то в розрахунках використовують компенсаційний акредитив. Він відкривається бенефіціаром за основним акредитивом як зустрічний на користь виробника товару або субпостачальника. Ці два акредитиви є повністю самостійними при розрахунках; - револьверний акредитив використовується у разі постійного постачання товарів рівними партіями і поповнюється він на певну суму (квоту). У разі відкриття револьверного акредитива, як правило, вказується загальна сума акредитива, розмір однієї квоти і кількість квот, а також строк використання квот; -тпокритий акредитив — це акредитив, під який банк-емітент надає в розпорядження іноземного банку, що виконуватиме акредитив, валютні кошти через відкриття депозиту у виконуючому банку; - непокритий акредитив — це той, під який валютні кошти не надаються, тобто не заморожуються, і тому вони частіше використовуються при міжнародних розрахунках; - акредитив з червоною смугою — це такий акредитив, за яким банк експортера може видавати аванси експортерові для відправлення ним товарів; - резервний акредитив — це акредитив, який за своєю суттю подібний до гарантії. Він застосовується переважно в США і замінює гарантії, які згідно з юрисдикцією більшості федеральних штатів не можуть видаватися банками. Резервний акредитив дає право бенефіціару на отримання належних йому коштів від банку у випадку, коли наказодавець не спроможний оплатити відвантажений товар чи надані послуги; - акредитив «бек-ту-бек» — це новий акредитив, що базується на не переказному акредитиві і відкривається на користь іншого бенефіціара. Цей вид акредитивів використовується у випадку, коли бенефіціар не є фактичним постачальником товару і бажає відкрити акредитив на користь свого постачальника (за умови, що перший акредитив не переказний). При цьому банк торговельного посередника відкриває другий акредитив на користь постачальника, спираючись тільки на вже існуючий акредитив. Переваги та недоліки акредитивної форми розрахунків. Переваги документарного акредитива для експортера: 1) наявність надійного забезпечення платежу у вигляді зобов'язання банку здійснити розрахунки за відвантажені товари, яке отримується, зазвичай до початку відвантаження; 2) швидкість надходження експортної виручки, яка часто випереджає прибуття товарів до пункту призначення; 3) відсутність необхідності отримання згоди покупця на оплату товарів; 4) можливість дострокового, до остаточного виконання акредитива, поповнення оборотних коштів - під заставу майнових прав, які випливають із акредитива (за платіжного акредитива), у результаті дисконту акцептованих банком векселів (за акцептного акредитива) або від негоціації векселів за акредитивом з негоціацією тратт). Переваги документарного акредитива для імпортера: - забезпечення дотримання продавцем строків поставки, передбачених зовнішньоекономічним договором; - документальне підтвердження відповідності відвантажених товарів умовам зовнішньоекономічного договору; - отримання запозичених коштів на підставі товаророзпорядчих документів, які надійшли в банк від продавця. До основних недоліків документарного акредитива, порівняно з іншими формами розрахунків, варто віднести: - додаткові витрати часу, необхідні для пересилання передбачених умовами акредитива документів; - додаткові фінансові витрати, пов'язані з високою вартістю послуг банку. Читайте також:
|
||||||||
|