Психічні процеси і стани

Психічні процеси складають основу психічної діяльності і є динамічним відображенням дійсності. Без них неможливе формування знань і придбання життєвого досвіду. Розрізняють пізнавальні, емоційні і вольові психічні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять і ін.).

Психічний стан людини — це відносно стійка структурна організація всіх компонентів психіки, що виконує функцію активної взаємодії людини (як власника психіки) із зовнішнім середовищем, представленої в даний момент конкретною ситуацією.

Психічні стани відрізняються розмаїтістю і тимчасовим характером, визначають особливості психічної діяльності в конкретний момент і можуть позитивно або негативно позначатися на плині всіх психічних процесів.

У процесі діяльності реакція організму на зовнішні впливи не залишається постійною. Організм прагне пристосуватися до умов діяльності, що змінюються, перебороти труднощі і небезпеки. При цьому виникає стан психічної напруженості, що канадський фізіолог Г. Селье (1936) назвав стресом.

Як показали численні дослідження, стрес у трудовій діяльності, у залежності від його рівня, породжує досить різні, а часом навіть протилежні результати.

Стрес виявляється в загальному адаптаційному синдромі як необхідна і корисна реакція організму на різке збільшення його загального зовнішнього навантаження. Він складається в цілому ряді фізіологічних зрушень в організмі, що сприяють підвищенню його енергетичних можливостей і успішності виконання складних і небезпечних дій. Тому сам по собі стрес є не тільки доцільною захисною реакцією людського організму, але і механізмом, що сприяє успіхові трудової діяльності в умовах перешкод, труднощів і небезпек.

Однак між рівнем стресу й активацією нервової системи, немає пропорційної залежності. На це звернули увагу ще на початку ХХ століття Р. Иеркс і Дж. Додсон. Вони експериментально показали, що з ростом активації нервової системи до визначеного рівня продуктивність поведінки підвищується, тоді як з подальшим ростом активації вона починає падати. Так була встановлена закономірність між рівнем активації нервової системи і продуктивністю, що одержала назву інвертованої «V-образної» кривої.

Як випливає з цієї кривої, стрес впливає на результати праці (мобілізує організм і сприяє подоланню виниклих у праці перешкод) лише доти, поки він не перевищив визначеного критичного рівня. При перевищенні ж цього рівня в організмі розвивається так званий процес гіпермобілізації, що спричиняє порушення механізмів саморегуляції і погіршення результатів діяльності, аж до її зриву. Тому стрес, що перевищує критичний рівень, іноді називають дистресом.

Отже, поки стрес, викликаний ускладненням умов праці, не перевищує визначеного рівня, він сприяє подоланню труднощів. Однак усе це досягається за рахунок мобілізації ресурсів організму. І ті види трудової діяльності, де необхідність у подібній мобілізації виникає досить часто, негативно позначаються на здоров'я зайнятих у них людей.

В. Дибшлаг відзначає, що не можна допускати, щоб на роботі виникали тривалі екстремальні ситуації, з ними можна примиритись як з винятковими випадками. Люди, що змушені працювати з максимальним фізичним і розумовим навантаженням, за спостереженням автора, виглядають як знесилені. Він вважає, що нормальне завантаження робітників і їхня необхідна готовність до праці забезпечується при 40-60%, а в особливих випадках короткочасно при 80% від максимального навантаження. 20% які залишились автор розглядає як резерв, що припустимо використовувати лише у випадках крайньої необхідності (при виникненні погрози для життя).

З якими ж негативно діючими факторами - стресорами — приходиться найчастіше зіштовхуватися робітникові на сучасному механізованому й автоматизованому підприємстві?

В. Дибшлаг виділяє шість груп таких виробничих стресорів:

- інтенсивність роботи;

- тиск фактора часу (штурмівщина, термінова акордна робота і т.п.);

- ізольованість робочих місць і недостатні меж особистісні контакти між робітниками (оператори сучасного підприємства часто вилучені один від іншого, знаходяться в ізольованих приміщеннях);

- одноманітна і монотонна робота (на конвеєрі, у приладових пультів);

- недостатня рухова активність (тривалий час операторів знаходиться в стані готовності до дій тоді як необхідність дії виникає рідко);

- різні зовнішні впливи (шуми, вібрації, високі температури і т.п.).

Таким чином, гіпермобілізація організму приводить до надмірних форм психічного стану, що називаються дистрессом або позамежними формами. Можна виділити два типи позамежної психічної напруги — гальмовий і збудливий.

Гальмовий тип — характеризується скутістю і сповільненістю рухів. Фахівець не здатний з колишньою спритністю робити професійні дії. Знижується швидкість відповідних реакцій. Сповільнюється розумовий процес, погіршується спогад, виявляється неуважність і інші негативні ознаки, не властиві даній людині в спокійному стані.

Збудливий тип — виявляється гіперактивністю, багатослівністю, тремтінням рук і голосу. Оператори роблять численні, не потрібні дії. Вони перевіряють стани приладів, поправляють одяг, розтирають руки, у спілкуванні з навколишніми вони виявляють дратівливість, запальність, не властиву їм різкість, брутальність, уразливість.

Позамежні форми психічної напруги лежать нерідко в основі помилкових дій і неправильного поводження операторів у складній обстановці. Тривалі психічні напруги й особливо їх позамежні форми ведуть до виражених станів стомлення.

Розглянемо психічні стани за рівнем напруги, тому що саме ця ознака найбільш важлива з погляду впливу стану на ефективність і безпеку діяльності.

Помірна напруга - нормальний робочий стан, виникає під мобілізуючим впливом трудової діяльності. Цей стан психічної активності - необхідна умова успішного виконання дій. Він супроводжується помірною зміною фізіологічних реакцій організму, виявляється в гарному самопочутті, стабільному й упевненому виконанні дій. Помірна напруга відповідає роботі в оптимальному режимі. Оптимальний режим роботи здійснюється в комфортних умовах, при нормальній роботі технічних пристроїв. Обстановка є звичною, робочі дії здійснюються в строго визначеному порядку, мислення носить алгоритмічний характер.

В оптимальних умовах проміжна і кінцева мета праці досягаються при невисоких нервово-психічних витратах. Звичайно тут мають місце тривале збереження працездатності, відсутність грубих порушень, помилкових дій, відмовлень, зривів і інших аномалій. Діяльність в оптимальному режимі характеризується високою надійністю й оптимальною ефективністю.

Підвищена напруга супроводжує діяльність, що протікає в екстремальних умовах.

Екстремальні умови — умови, що вимагають від працюючого максимальної напруги фізіологічних і психічних функцій, що різко виходять за межі фізіологічної норми.

Екстремальний режим — це робота в умовах, яка виходить за межі оптимуму. Відхилення від оптимальних умов діяльності вимагають підвищеного вольового зусилля або, інакше кажучи, викликають напругу.

Несприятливі фактори, що підвищують напругу, поділяються на наступні групи:

1) фізіологічний дискомфорт, тобто невідповідність умов перебування нормативним вимогам;

2) біологічний страх;

3) дефіцит часу на обслуговування;

4) завдання підвищеної складності;

5) підвищена значущість помилкових дій;

6) наявність перешкод;

7) неуспіх внаслідок об'єктивних обставин;

8) дефіцит інформації для прийняття;

9) недовантаження інформацією (сенсорна депривація);

10) перевантаження інформацією;

11) конфліктні умови, тобто умови, при яких виконання одного з них вимагає здійснення дій, що суперечать виконанню іншої умови.

Напруги можуть бути класифіковані відповідно до тих психічних функцій, що переважно задіяні в професійну діяльність і зміни яких найбільш виражені в несприятливих умовах.

Інтелектуальна напруга — напруга, викликана частим звертанням до інтелектуальних процесів при формуванні плану обслуговування, обумовлене високою щільністю потоку проблемних ситуацій.

Сенсорна напруга — напруга, викликана неоптимальними умовами діяльності сенсорних і перцептивних систем яке виникає у випадку великих утруднень у сприйнятті необхідної інформації.

Монотонія — напруга, яка викликана одноманітністю виконуваних дій, неможливістю переключення уваги, підвищеними вимогами як до концентрації, так і до стійкості уваги.

Політонія — напруга, викликана необхідністю переключень уваги, частих і в несподіваних напрямках.

Фізична напруга — напруга організму, викликана підвищеним навантаженням на руховий апарат людини.

Емоційна напруга — напруга, викликана конфліктними умовами, підвищеною імовірністю виникнення аварійної ситуації, несподіваною або тривалою напругою інших видів.

Напруга чекання — напруга, яка викликана необхідністю підтримки готовності робочих функцій в умовах відсутності діяльності.

Мотиваційна напруга зв'язана з боротьбою мотивів, з вибором критеріїв для ухвалення рішення.

Стомлення — напруга, яка зв'язана з тимчасовим зниженням працездатності, викликаним тривалою роботою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тероризм.	\|	Особливі психічні стани

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.