Особливі психічні стани

За часом дії психічні стани можна розділити на наступні групи:

1) Відносно стійкі і тривалі стани. Це стан задоволеності або не задоволеності роботою, зацікавленості працею або байдужності до неї і т.п.

2) Тимчасові, ситуативні стани. Виникають під впливом різного роду недоліків у виробничому процесі або у взаємовідносинах працюючих.

3) Стан, який виникає періодично в ході трудової діяльності. Таких станів багато. Наприклад, знижена готовність до роботи, підвищена працездатність, стомлення, сонливість, апатія, підвищена активність і т.п.

Необхідно відзначити, що організація контролю за психічним станом операторів необхідна в зв'язку з можливістю появи у фахівців особливих психічних станів, що не є постійною властивістю особистості, але, виникаючи спонтанно або під впливом зовнішніх факторів, істотно змінюють працездатність людини. Це так звані пароксизмальні розлади свідомості: психогенні зміни настрою, стану, зв'язані з прийомом психічно активних засобів (стимуляторів, транквілізаторів, алкогольних напоїв), група розладів різного походження (органічні захворювання головного мозку, епілепсія, різні стани непритомності), що характеризуються короткочасною (від секунд до декількох хвилин) утратою свідомості.

Психогенні зміни й афективні стани виникають під впливом психічних впливів. Зниження настрою й апатія можуть тривати від декількох годин до 1-2 місяців. Зниження настрою спостерігається при загибелі рідних і близьких людей, після конфліктних ситуацій. При цьому з'являється байдужність, млявість, загальна скутість, загальмованість, утруднення переключення уваги, уповільнення темпу мислення. Зниження настрою супроводжується погіршенням самоконтролю і може бути причиною виробничого травматизму. Практичний досвід свідчить, що прийом легких стимуляторів (чай, кава) допомагає в боротьбі із сонливістю і може сприяти підвищенню працездатності на короткий період. Уживання транквілізаторів — препаратів, що зм'якшують психоемоційні стресові стани (емоціотропні адаптогени — седуксен, еленіум), представляє особливу проблему. Роблячи виражену заспокійливу дію і попереджаючи розвиток неврозів, ці препарати можуть знизити психічну активність, сповільнити реакції, викликати апатію і сонливість.

До числа постійних факторів, які підвищують індивідуальну схильність небезпеки і здійснення помилок, відноситься вживання спиртних напоїв. Навіть незначне вживання алкоголю збільшує імовірність нещасних випадків у силу того, що алкоголь впливає на діяльність нервової системи і на поводження людини: порушується керування рухами; людина при цьому реагує на зовнішні впливи з меншою швидкістю і точністю або ж, навпаки, поспішно, коливання уваги стають безладними і менш керованими; порушується також широта і критичність мислення, людина робить поспішні висновки або приймає необдумані рішення. Який би не був ступінь сп'яніння, будь-яке, навіть незначне вживання алкоголю підвищує схильність небезпеки. Регулярне вживання алкоголю знижує опірність організму, унаслідок чого в ньому можуть виникати різні захворювання, особливо інфекційні. На організм, уражений алкоголем, сильніше діють і промислові отрути, що викликають деякі професійні захворювання. Алкоголь і отруйні речовини, потрапляючи в організм, комплексно впливають на нього, що в багатьох випадках викликає важке отруєння.

З позиції безпеки праці особливе значення має посталкогольна астенія (похмілля). Розвиваючись у дні після вживання алкоголю, вона не тільки знижує працездатність людини, але і веде до загальмованості і зниження обережності.

Пароксизмальні перерви в операторській діяльності можуть бути причиною згубних наслідків, особливо для водіїв автотранспорту, верхолазів, монтажників, будівельників, що працюють на висоті. Сучасні засоби психофізіологічних досліджень дозволяють виявляти осіб зі схованою похилістю до пароксизмальних станів. Під впливом образи, виробничих невдач можуть розвиватися афективні стани (афект — зрив емоцій). У стані афекту в людини розвивається психогенне (емоційне) звуження обсягу свідомості. При цьому спостерігаються різкі рухи, агресивні і руйнівні дії. Особи, схильні до афективних станів, відносяться до категорії підвищеного ризику травматизації і не повинні допускатися до відповідальних робіт.

На ситуацію, сприйману в якості образливої, можливі наступної реакції:

Конфлікт — реакція, що виникає, коли людині приходиться вибирати між двома потребами, що діють одночасно. Така ситуація часто виникає в області безпеки, коли необхідно вважатися або з потребами виробництва, або зі своєю безпекою.

Поведінка зриву - при повторюваних невдачах або при надзвичайній ситуації людина може відмовитися від своїх цілей. Він доходить до заперечення деяких внутрішніх і зовнішніх потреб. У цьому випадку в нього також будуть виявлятися реакції, схожі на смиренність, пасивність, апатію, а в деяких випадках на зрив.

Тривога (тривожне чекання) — емоційна реакція на небезпеку. Людина з труднощами здатна визначити об'єкт або причини свого стану. Особа, що знаходиться в стані занепокоєння, набагато більше схильна до здійснення помилки або небезпечного вчинку.

Страх — емоція, що виникає в ситуаціях погрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної або уявлюваної небезпеки. Функціонально страх служить попередженням про майбутню небезпеку, спонукує шукати шляхи її уникання. Страх варіює в досить широкому діапазоні відтінків (побоювання, острах, переляк, жах).

Переляк — безумовно-рефлекторний «раптовий страх». Острах, навпроти, завжди зв'язаний з усвідомленням небезпеки, виникає повільніше і довше продовжується. Жах - найбільш сильний ступінь ефекту страху і придушення страхом розуму.

Усвідомлення небезпеки може викликати різні форми емоційних рішень. Перша їхня форма — реакція страху — виявляється в заціпенінні, тремтінні, недоцільних учинках. Розвивається за механізмом пасивно-оборонного рефлексу. Ця форма реакції на небезпеку негативно відбиває на діяльності.

Нерідко виражений страх може тонізувати кору головного мозку й у сполученні з процесами мислення виявляється як «розумний страх» у виді побоювання, обережності, обачності.

Паніка — одна з форм страху. Біологічним механізмом її є активно-оборонний вид рефлексу; вона також негативно позначається на діяльності людини. У цьому випадку страх досягає сили афекту і здатний нав'язувати стереотипи поводження (утеча, заціпеніння, захисна агресія).

Розглядаючи вплив панічного стану на рухи людини, варто виділити наступні найбільш можливі помилки:

1) Дія не відбувається, тобто панічний стан приводить до повної закостенілості вчинків. У побуті про подібні випадки говорять: «він заціпнув», «остовпів» від жаху (або від несподіванки).

2) В автоматично виконуваній послідовності вчинків виникає пробіл, а людина робить рухи, зайві в даній ситуації.

3) Реакція на паніку виражається у виді інстинктивних захисних рухів, що, однак, не відповідає об'єктивним вимогам захисту.

4) Людина продовжує виконувати автоматичні дії без яких-небудь змін, замість того, щоб припинити або змінити їх.

Стан паніки — це той самий передавальний механізм, через який суб'єктивні індивідуальні фактори роблять свій вплив на створення або розвиток небезпечної ситуації.

Перераховані вище фактори постійно або тимчасово підвищують можливості появи небезпечної ситуації або нещасних випадків, але це, однак, не означає, що їхній вплив завжди веде до створення небезпечної ситуації або до нещасного випадку. Інакше кажучи, їх не слід однозначно розглядати як причини, які безпосередньо викликають небезпеку.

Поводження великих мас людей, особливо в умовах паніки, має свої закони і відрізняється від поводження однієї людини. Основними механізмами формування юрби і розвитку її специфічних якостей є циркуляційна реакція — наростаюче направлене емоційне зараження, а також слухи.

Відсутність ясної мети породжують практично найбільш важливу властивість юрби — її легку перетворюваність з одного виду поводження в іншій (цікавість, експресія, агресивні дії й ін.). Такі перетворення відбуваються спонтанно, а в умовах надзвичайних ситуацій, досить небезпечна юрба, яка заражена масовою панікою важко піддається керуванню.

Масова паніка — один з видів поводження юрби. Психологічно характеризується станом масового страху перед реальною або уявлюваною небезпекою, що наростає в процесі взаємного зараження і блокуючого здатність раціональної оцінки обстановки, мобілізацію вольових ресурсів і організацію спільної протидії. Група людей тим легше перетворюється в панічну юрбу, чим менш ясні або суб'єктивно значима загальна мета, чим нижче згуртованість групи й авторитет її лідерів.

Виділяються соціально-ситуативні умови виникнення масової паніки, зв'язані з загальною обстановкою психічної напруженості, що викликає стан тривоги, чекання важких подій (повінь, землетрус, посуха й ін.), загальпсихологічні умови (несподіванка, переляк), фізіологічні умови (утома, голод, сп'яніння).

Закони групової психології необхідно враховувати при аналізі небезпечних ситуацій. Психологічна наука дає деякі рекомендації з корекції поведінкових реакцій людини і діям у надзвичайних ситуаціях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психічні процеси і стани	\|	Мотивація діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.