• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація інвестицій

Для сутнісно-змістової характеристики інвестицій істотне практичне значення має класифікація інвестицій за окремими ознаками (рис.1).

Рис 1 Класифікація інвестицій

Основним класифікаційним критерієм при аналізі інвестицій є об'єкт інвестування.

За даною ознакою всі інвестиції поділяють на реальні та фінансові.

Під реальними інвестиціями розуміють вкладання коштів в реальні активи, які, в свою чергу, поділяються на капітальні вкладення, інновації та інвестиції в нематеріальні активи.

Провідне місце в інвестиційній діяльності підприємств займають капітальні вкладення, тобто витрати матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на відновлення та приріст основних фондів. За допомогою капітальних вкладень розширюються й удосконалюються виробничі потужності, основні фонди, забезпечується підвищення технічного рівня виробництва, що є матеріальною основою для підвищення продуктивності праці.

Капітальні вкладення складаються з таких основних елементів:

витрати на будівельно-монтажні роботи (будівлі, споруди, роботи з освоєння, підготовки і планування території забудови, монтаж устаткування);

витрати на придбання машин, механізмів, інструментів, інвентарю тощо;

інші витрати (капітальні роботи і витрати на проектно-дослідницьку діяльність, утримання дирекції будівництва, підготовку та перепідготовку кадрів).

Співвідношення між основними складовими частинами: витратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю устаткування, машин, механізмів та іншими витратами - характеризує технологічну структуру капітальних вкладень. Прогресивність останньої визначається збільшенням у складі капітальних вкладень питомої ваги витрат на придбання активної частини основних виробничих фондів.

Технологічна структура істотно впливає на ефективність капітальних вкладень. Так, збільшення в їх складі питомої ваги устаткування - найбільш активної частини основних фондів - дає змогу зменшити обсяги капітальних вкладень на одиницю продукції і тим самим підвищити економічну ефективність виробничої діяльності. Поліпшення технологічної структури капітальних вкладень сприяє підвищенню технічного рівня підприємства, дальшій механізації й автоматизації виробництва.

Відтворювальна структура капітальних вкладень - це розподіл їх за основними формами відтворення основних фондів на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переоснащення функціонуючих підприємств.

До нового будівництва належить будівництво підприємств, філій, споруд та окремих виробництв на нових ділянках для введення в дію нових потужностей. До розширення діючих підприємств - будівництво додаткових виробництв, нових цехів та розширення деяких діючих цехів і об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення для спорудження нових чи додаткових виробничих потужностей. Реконструкція діючих підприємств включає перебудову діючих цехів і об'єктів, а також їх розширення у випадках, коли нове устаткування не можна розмістити в існуючих будівлях. Технічне переоснащення - це процес підвищення технічного рівня окремих ділянок виробництва завдяки впровадженню нової техніки і технології, модернізації та заміні старого устаткування на високоефективне, комплексній механізації й автоматизації виробництва.

Розширення, реконструкція та технічне переоснащення мають ряд переваг порівняно з новим будівництвом, бо вимагають менше капітальних вкладень на одиницю додаткової потужності за рахунок істотного зниження витрат на будівельно-монтажні роботи, дорожнє будівництво, освоєння території. При цьому значно скорочуються строки введення в дію додаткових потужностей.

У період переходу до ринкових відносин технічне переоснащення, реконструкція та розширення існуючих підприємств залишаються на найближчу перспективу основними формами відтворення основних фондів, оскільки вони забезпечують високу віддачу капітальних вкладень.

Основною формою розширеного відтворення основних фондів є капітальне будівництво, тобто створення виробничих І невиробничих основних фондів шляхом будівництва нових, розширення, реконструкції, технічного переоснащення І модернізації діючих об'єктів. За допомогою капітального будівництва здійснюється реновація морально та фізично спрацьованих основних фондів. Капітальне будівництво охоплює

всі стадії створення останніх, починаючи від проектування об'єктів і закінчуючи введенням їх у дію. Основними стадіями капітального будівництва є здійснення комплексу будівельно-монтажних робіт, налагодження і випробування встановленого устаткування, забезпечення введення об'єктів удію.

Тому важливою складовою частиною планування на підприємстві є план капітального будівництва, який розробляється одночасно з планом виробництва продукції. Завдяки цьому забезпечується комплексне вирішення питань виробництва і капітального будівництва. При розробці згаданого плану капітальні вкладення слід насамперед спрямовувати у виробництва, які забезпечують підвищення технічного рівня та нарощування виробничих потужностей за рахунок їх розширення, реконструкції, технічного переоснащення, впровадження прогресивних і новітніх технологій, модернізації та заміни спрацьованого устаткування.

План капітального будівництва підприємства складається з таких основних розділів:

1. Планове завдання з введення в дію виробничих потужно­стей і основних фондів.

2. Обсяг капітальних вкладень, їх напрями і структура.

3. Титульні списки об'єктів.

4. План проектно-пошукових робіт.

5. Техніко-економічне обґрунтування ефективності
капітальних вкладень.

У титульних списках об'єктів капітального будівництва наводяться конкретні завдання щодо введення в дію виробничих потужностей, основних фондів, а також напрями капітальних вкладень по об'єктах.

План введення в дію виробничих потужностей складають у Натуральних і вартісних показниках на основі розрахунків та балансу виробничих потужностей з виробництва продукції з Урахуванням максимального використання внутрішніх резервів підприємства.

Планування введення основних фондів здійснюється у вартісних показниках за кошторисною вартістю, включаючи вартість устаткування, будівельно-монтажних робіт та інші витрати. Кошторис є основним документом на будівництво, на основі якого здійснюються:планування капітальних вкладень, фінансування будівництва та розрахунки між підприємством і будівельними організаціями.

У капітальному будівництві існують дві організаційні форми ведення робіт: підрядним і господарським способом. За підрядної форми будівельні організації ведуть будівництво за договором з підприємством-замовником. Підрядник несе відповідальність за виконання всього комплексу будівельно-монтажних робіт І введення об'єкта в експлуатацію. При господарському способі будівельні роботи здійснюють самі підприємства.

Вумовах переходу до ринкової економіки капітальне будівництво повною мірою відображає загальну глибоку кризу в народному господарстві держави. Структурна перебудова економіки здійснюється в умовах обмеження інвестиційних ресурсів, що істотно впливає на обсяги капітальних вкладень Причинами цього є підвищення цін на всі види ресурсів, що використовуються у будівництві, невизначеність їх динаміки, нестача власних коштів, скорочення бюджетних асигнувань, обмеженість кредитних ресурсів.

Інновації - це вкладення в активи, що забезпечують розвиток науково-технічного прогресу. Ці інвестиції реалізуються в процесі інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність - одна з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу.

Ця діяльність включає:

фінансування фундаментальних наукових досліджень;

прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій.

У практичній діяльності підприємств інновації є перетворенням досягнень науково-технічного прогресу в реальний процес,втілений в нові продукти та технології.

Інвестиції в нематеріальні активи - це інвестиції в патенти,ліцензії, промислові зразки, торгові знаки, "ноу-хау", технічну, науково-практичну, інструктивну, технологічну, управлінську, проектно-кошторисну та іншу документацію.

Фінансові інвестиції- це вкладення коштів у придбання фондових (інвестиційних) цінних паперів (акції, облігації, ощадні

та інвестиційні сертифікати, казначейські зобов'язання), спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї тощо. Капітал, вкладений у цінні папери, називають фондовим

Найбільш поширеними формами цінних паперів є акції та облігації. Відповіднодо Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"акція є цінним папером без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Залежно від способу реєстрації акції можуть бути іменними і на пред'явника. Крім того, їх поділяють на прості та привілейовані. Акції на пред'явника вільно продаються і купуються на ринку цінних паперів без реєстрації нового власника. За іменними акціями дані про їх власника вносяться у книгу реєстрації акціонерного товариств, що значно ускладнює можливості їх продажу. Отже, вони менш ліквідні, ніж акції на пред'явника.

Привілейовані акції дають власникові право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. За простими ж акціями виплачуються дивіденди, розмір яких залежить від величини прибутку підприємства.

Випуск усіх видів акцій здійснюється акціонерним товариством у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства в разі перетворення останнього на акціонерне товариство. До цього треба додати, що привілейовані акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 10% статутного фонду акціонерного підприємства.

На ринку цінних паперів акції продаються за ціною, яка складається під впливом попиту та пропозиції на них, і, як правило, вона відрізняється від номінальної вартості. Таку ціну називають курсом акцій Основними чинниками, що впливають на курс акцій, є рівень позичкового відсотка і доходності, які склалися на фінансовому ринку. При цьому доходність е визначальним фактором. Більш стала динаміка зростання дивідендів за акціями сприяє підвищенню рейтингу акціонерного товариства. Тому будь-яке підприємство має прагнути до збільшення виплачуваних дивідендів.

Облігацією є цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігації в обумовлений строк її номінальну вартість з виплатою фіксованого відсотка. Облігації всіх видів розповсюджуються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах Випускаються облігації двох видів: 1) облігації внутрішньої державної та місцевої позик; 2) облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими та безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим обігом.

Облігації внутрішньої державної і місцевої позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій має бути зазначення товару (послуги), під який (яку) вони випускаються. Облігації, що призначаються для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безвідсоткових облігацій), повинні мати купонні листки на виплату відсотків.

Рішення про випуск облігацій внутрішньої державної та місцевої позик ухвалюють відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві органи влади, а облігацій підприємств - емітент з офор­мленням відповідним протоколом. Підприємства (акціонерні товариства) можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру статного фонду і за умови повної оплати всіх раніше випущених облігацій.

Підприємства також можуть поміщати свої кошти у вигляді банківських вкладів. Найпоширенішою формою таких вкладів є депозити.

Депозит - це грошові або інші види активів, розміщені на збереження у фінансово-кредитних закладах. Якщо кошти даються на зберігання протягом певного періоду, за це сплачується відповідний відсоток, що є доходом інвестора.

Окрім класифікації інвестицій за об'єктами інвестування їх ще поділяють за характером участі в інвестуванні. Розрізняють інвестиції прямі та непрямі. Пряме інвестування здійснюють інвестори, які беруть безпосередню участь у виборі об'єктів інвестування та вкладанні в них коштів (майна, активів). Як правило, інвестори добре обізнані з об'єктом інвестування й володіють механізмами інвестування. Непрямі інвестиції здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники. Оскільки не всі інвестори мають необхідну кваліфікацію для ефективного добору об'єктів інвестування та управління інвестиціями, то певна їх частина купує цінні папери, які випускаються інвестиційними та фінансовими посередниками. Посередники вкладають зібрані кошти у найефективніші на їхній погляд, об'єкти інвестування, керують ними, а потім розподіляють одержаний прибуток між своїми клієнтами - інвесторами.

За періодом інвестування інвестиції розподіляються на коротко- та довгострокові. Короткострокові інвестиції здійснюються на період до одного року. До них належать короткострокові депозитні вклади, придбання короткострокових ощадних сертифікатів тощо.

Довгострокові інвестиції здійснюються на період понад рік. Великі інвестиційні компанії розподіляють їх на чотири види з періодом інвестування: а) до двох років; б) від двох до трьох років; в) від трьох до п'яти років; г) понад п'ять років.

За формою власності виділяють приватні та державні інвестиції. Перші з них здійснюються недержавними суб'єктами господарювання та громадянами, другі - органами державної влади або державними суб'єктами господарювання. Вони відрізняються за напрямком, метою та джерелами фінансування. Приватні інвестиції спрямовуються, як правило, в найбільш рентабельні галузі економіки, а державні - у кризові галузі, сектори державного підприємництва, сфери виключної компетенції держави та інфраструктуру народного господарства. Зрозуміло, що основною метою здійснення приватних інвестицій є одержання прибутку та його максимізація. Здійснення дер­жавних інвестицій має на меті реалізацію невід'ємних функцій позикові кошти суб'єктів господарювання, а джерелом фінансування державних інвестицій - податки та інші обов'язкові платежі, акумульовані в бюджеті держави та в позабюджетних фондах.

За місцем розташування розрізняють Інвестиції всередині країни та за кордоном. Інвестиції всередині країни передбачають вкладення коштів в об'єкти інвестування, розташовані в територіальних межах певної країни. Інвестиції за кордоном — в об'єкти, розташовані за межами вказаної країни (до їх числа належать цінні папери емітовані нерезидентами).

За причиною виникнення доцільно виділити первинні і похідні інвестиції. Причинами виникнення первинних інвестицій f зовнішні фактори (досягнення НТП, розширення зовнішніх ринків, демографічні зміни, пов'язані з приростом населення політичні катаклізми). Похідні інвестиції являють собою створення капіталу внаслідок збільшення рівня споживацьких витрат. Тобто первинні Інвестиції дають початковий поштовх зростанню економіки, тоді як похідні, з одного боку, t результатом зростання доходу, а з іншого — фактором його подальшого зростання.

За функціональною спрямованістю і значенням в інвестиційному процесі розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції - це загальний обсяг інвестування в певному періоді.

Чисті інвестиції - це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від'ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань, це свідчить про економічний занепад і зменшення обсягу випуску продукції, а якщо перевищує суму амортизаційних відрахувань, це свідчить про розвиток економіки.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
7. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
8. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
9. Аналіз ефективності інвестиційних проектів
10. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства.
11. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної
12. Аналіз фінансових інвестицій та їх ефективності.

Переглядів: 1071