Модернізм як доба у культурі.

Суспільно-політичні обставини носили такий напружений характер (революції, війни), що в II пол. XIX ст. чимала кількість художників зневірились в можливості зрозуміти і відобразити складність реального світу засобами мистецтва. Філософська теорія А. Шопенгауера стверджувала, що навколишній світ – то Хаос, в якому розпоряджається зла сила, ворожа людям, що людина перед нею безсила і знайти рятунок вона може лише в своєму внутрішньому світі, у творчості Інший філософ – А.Бергсон стверджував, що пізнати світ за допомогою відомих п’яти почуттів неможливо і вважав, що зробити це певним чином можна лише шляхом інтуїції. Під впливом цих ідей сформувалось і мистецтво декадансу (занепаду), тобто нове мистецтво модернізму. Йому характерні численні напрямки, що дуже різняться між собою, але об’єднує їх одна спільна риса – заперечення реалізму. Це:

кубізм– деформація реального світу через геометричні форми .

Зародження кубізму дослідники пов’язують з іменем іспанського художника Пабло Пікассо, який від 1904 р. працював у Франції. Пікассо став родоначальником багатьох художніх течій, хоча не входив у жодне з творчих угруповань. «Авіньйонські дівчата»(1907) - програмний твір Пікассо.Жінки позбавлені не лише жіночої привабливості, а навіть об’ємності. Вони настільки геометризовані, що перетворилися на безплотні схеми.

Кубізм виявився кроком до абстракціонізму(від лат. «abstractio» - далекий від дійсності, відвертання) – напрямку в мистецтві ХХ ст., який відмовляється від зображення реальних предметів і явищ у живописі, скульптурі та графіці. Абстракціонізм – це «безпредметне», нефігуративне мистецтво. Його послідовники зображують реальний світ як сполучення, поєднання відокремлених форм, кольорових імпровізацій.
Засновник абстракціонізму – російський художник Василь Кандинський.
Інший представник абстракціонізму– російський художник К.Малевич («Чорний квадрат»), українець за походженням, став основоположником одного з видів абстрактного мистецтва – супрематизму (від франц. «supreme» - найвищий). Супрематизм тяжіє до зображення художнього світу в формі простих геометричних фігур (квадрат, коло, трикутник).
-Футуризм – мистецький напрямок, який досяг розквіту в 10-20-тих рр. ХХ ст. в Італії, Росії та Франції. Фундатор футуризму – італійський письменник Філіппо Марінетті. Теоретики футуризму намагалися виробити нові канони «мистецтва майбутнього». Футуризм оголошував людські почуття, ідеали любові, щастя, добра – «слабостями», проголошуючи критеріями прекрасного «енергію», «швидкість», «силу».

-Експресіонізм (від лат. «expressio» - вираження, виразність) – художній напрям, що виник у Німеччині у 1905 р., для якого характерне прагнення митця найповніше виразити себе у ліричному творі.Головне завдання мистецтва експресіонізм вбачав в експресії емоційного переживання.
Один з фундаторів експресіонізму, австрійський художник і драматург Оскар Кокошкатвердив, що митець «повинен забувати всі закони», оскільки єдиним законом для нього є «його душа – єдине справжнє відображення всесвіту».
Прихильники експресіонізму вірили, що показуючи в своїх творах картину людського здичавіння, моральної і фізичної деградації, вони пробудять сили протесту, допоможуть змінити старий уклад. Трагедія цих митців полягла в тому, що загіпнотизовані видовищем людських страждань, самотні, отруєні невірою в майбутнє, вони випромінювали навколо себе лише відчай.
-Дадаїзм (від франц. «dadaisme» - дерев’яний коник, в переносному розумінні – незв’язний дитячий лепет) – модерністська літературно-художня течія, що виникла у Швейцарії. Пізніше центром дадаїзму став Париж. Засновник дадаїзму – румунський поет Тристан Тзара.
Дадаїзм підкреслював безглуздість навколишньої дійсності та будь-яких проявів людської творчості, активно насаджував культ абсурду, вважав, що мистецтво утворює нерівність поміж людьми, а слово «художник» звучить як образа. Своїм ворогом дадаїсти вважали будь-який авторитет, будь-яку традицію і, навіть, саме мистецтво. Вони не висували ніяких ідеалів. Прихильники дадаїзму використовували техніку колажу, спонтанність творчого процесу, епатажність, примітивізм, наслідуючи художньому світу архаїчної людини, дитячому малюнку.
-сюрреалізм (франц. «surrealisme» - надреалізм). Сам термін запровадив французький поет Г.Аполлінер в 1917 р., хоча він не був поетом сюрреалізму. Представники цього художнього напряму – художник Сальвадор Далі. (Найвідоміші полотна – «Атомний Нерон» (розколота статуя імператора) та «Атомна Леда» (майже академічно правильне зображення жіночого тіла і лебедя з величезними лапами).

Письменник Луї Арагон, поет Артюр Рембо та інші – свою духовну революцію в культурі здійснювали шляхом абсолютного бунту, тотальної непокори, неухильного саботажу, гумором і культом абсурду.
Єдиним джерелом натхнення сюрреалісти визнавали сновидіння, містичні видіння, галюцинації, божевілля. Головна мета сюрреалізму – вихід за межі видимого світу.
- Символізм (від франц. «gymbolisme» - знак, символ) – європейський літературно-художній напрям, який сформувався у Франції кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Основи естетики символізму склалися у творчості П.Верлена, С.Малларме, А.Рембо О. Блок тощо.
Символісти стверджували,що пізнати світ можна шляхом тлумачення символів,які посилає на землю Вищий Розум, Бог. У творах символістів постають не образи реальної дійсності, а символи, знаки того чи іншого явища .

-Поп-арт (від англ. «popular art» - популярне, загальнодоступне мистецтво, яке справляє шокуючий вплив) – течія в авангардистському мистецтві кінця 1950 - 1960 рр., яка проповідує використання предметів масового споживання як творів мистецтва, з яких представлена реальна композиція (манекени, частини машин, опудала, афіші, недокурки).
-Авангардизм (від франц. «avantgarde» - передовий загін) – загальний новаторський напрям, який об’єднав різні школи і напрямки європейського мистецтва 10-20-тих рр. ХХ ст. Авангардисти (найрадикальніша школа модерністів) порвали з усталеними принципами, традиціями і шукали нові засоби самовираження. Особливістю авангардизму є також активний, революціонізуючий суспільство протест, який потребує переоцінки духовних цінностей та нового сприйняття світу. У 1913 р. сформувалася течія російського авангарду, до якого належали художники Казимир Малевич, Василь Кандинсьий, Кузьма Петров-Водкін.
Модерн як архітектурний стиль.

Стиль «модерн» виник у лоні живопису в 90-тих рр. ХІХ ст. і проіснував до початку І світової війни.
Ініціатором стилю «модерн» став фінський живописець Аксель Галлен-Каллела, який надав своїм картинам і фрескам на сюжети «Калевали» таємничу дивність і загадковість замислу, різкість ламаних і криволінійних контурів, декоративну умовність пістрявих фарб. Зі швидкістю цей стиль став міжнародною модою.
Модерн знайшов широке застосування не стільки в архітектурі, скільки в декоративному оформленні інженерних, громадських споруд, що змінили застарілі романські, ренесансні, візантійські наряди на також умовні, але більш нові, витончені і манірні декоративні прикраси. Модерн привів до нового вигляду особняків, вілл, театрів, вокзалів, готелів, здійснив великий вплив на прикладне і декоративне мистецтво різних країн.
Нові виражальні засоби в музиці.
Розвиток музичної творчості мав багато спільного з процесами, що відбувалися в літературі і образотворчому мистецтві.
Центральне місце в західноєвропейському музичному мистецтві ІІ половини 70-80-х рр. ХХ ст. займала оперна музика. Велику роль в її розвитку відіграв геніальний німецький композитор Ріхард Вагнер, що створив жанр музичної драми.
Французькі композитори успішно працювали в галузі ліричної опери. Опера Бізе «Кармен».Композитори Франції дали цінний внесок у розвиток симфонічної та камерноїмузики (Берліоз).
На початку ХХ ст. серед французьких композиторів найбільш помітну роль починають відігравати Клод Дебюссі(отримав визнання вже в 90-х рр. ХІХ ст.) і Моріс Равель. Дебюссі очолив новий напрям у музиці – імпресіонізм.
Музика Німеччини та Австрії також відзначена широким розвитком симфонічного і камерного жанру. Значне місце в цих жанрах зайняла творчість Йоганнеса Брамса.
Середина ХІХ ст. стала часом народженняоперети– легкої опери, яка включала і танець, і діалог. Батьківщина оперети – Франція. В останній третині ХІХ ст. отримала розвиток віденська оперета в Австрії. Одним із основоположників став Йоганн Штраус – австрійський композитор, скрипаль і диригент («Летюча миша», «Циганський барон», «Голубий Дунай», «Казки віденського лісу»). Завдяки своїм оперетам він здобув ім’я «король вальсів».

Традиції класичної музики ХІХ ст.. продовжуються і розвиваються в ХХ ст.. В цьому плані можна називати творчість російського композитора С.Рахманінова, який був талановитим піаністом, диригентом Большого театру. Після 1917р. жив за рубежем автор опер «Скупий рицар», «Франческа да Ріміні», «Алеко», симфоній і романсів.

С.Прокоф’єв – композитор-новатор, теж піаніст і диригент, автор опер «Ігрок», «Любов до трьох апельсинів», «Війна і мир», балетів «Ромео і Джульєтта», «Попелюшка».Писав музику для дітей.

Оригінальним і популярним у світі є мистецтво американського композитора-модерніста Ф.Шнітке, що продовжував традиції своїх попередників, композиторів ХХ ст.: К.Дебюссі, М.Равеля, І.Стравінського та ін..

Особливе місце у музичній культурі ХХ ст.. посідає творчість композиторів-авангардистів,які прагнуть виражати себе за допомогою невідомих раніше музичних засобів, ідуть на різні експерименти, які часом руйнують навіть мелодію – основу мистецтва музики.

Наприклад, «конкретна музика»,яка музичні звуки замінює акустичними ефектами, шумами (виття, щебетання, кроки, мурчання і т.д.)

Алеаторна музика створюється шляхом озвучення математичних формул, де кожна цифра позначається певною нотою.

Самобутнім явищем сучасної музичної культури є джаз, що виник на основі фольклору американських негрів, і характеризується особливим ритмом.

Особливого поширення набув музичний стиль «рок» - музика протесту, що супроводжується текстом – речитативом. Її риси – пафос, епатаж, заперечення прийнятих правил.

«Масова культура», поп – культура, кітч – це мистецтво невибагливого масового загалу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Натуралізм як течія в художній культурі.	\|	Розділ 3. Основні етапи розвитку культури України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.