Розкладання феодалізму і зародження капіталізму в Німеччині

До кінця XVIII ст. Німеччина залишалася однією з найбільш відсталих європейських держав.

Поширення капіталістичного способу виробництва і масове впровадження машин у Німеччині почалося тільки з середини XIX ст. До цього часу, переважною формою розвитку промисловості була мануфактура, яка перепліталася із залишками цехового ремесла, що збереглися в Німеччині .

Причини економічної відсталості Німеччини наприкінці XVIII - початку XIX ст.:

1. панування феодальних пережитків, (кріпосне право);

2. політична роздробленість. В країні налічувалося 360 дрібних і політично незалежних феодальних князівств, які вели взаємну боротьбу;

3. значна відстань до найважливіших торговельних шляхів. Особливо посилилася ізольованість Німеччини після Тридцятирічної війни, в результаті якої виходи до Північного і Балтійського морів опинилися в руках Голландії й Швеції;

4. безліч митних бар'єрів, відсутність єдиної системи виміру, монетної системи, єдиного законодавства.

Розрізненість і економічна відсталість країни зумовили той факт, що вирішальну роль в управлінні країною відігравав найреакційніший клас суспільства - феодальне дворянство.

До кінця XVIII ст. Німеччина залишалася аграрною країною. Сільське господарство було основною галуззю економіки. Протягом XVI-XVIII сторіччя у Німеччині відбувався безперервний процес обезземелювання селянства і наприкінці XVI ст., так званий „знос селянських дворів” у Прусії, тобто захоплення земель дрібних землевласників і приєднання їх до поміщицьких маєтків, став масовим явищем.

У XVII ст., після Тридцятирічної війни (1618-1648 р.р.), розширення дворянського землеволодіння за рахунок захоплення селянських земель ще більше посилилося. Одночасно з експропріацією селянських земель, посилилася і кріпосна залежність.

Таким чином, сільське господарство Німеччини до кінця XVIII ст. характеризувалося злидарським рівень розвитку і безправним положенням прусського селянства.

Для Німеччини в цей період характерними були своєрідність промислового розвитку німецьких земель. Помітну роль у промисловому житті країни відігравало цехове ремесло. У Східній Німеччині були розвиненими вовняна, шовкова, полотняна та інші галузі текстильної промисловості. Шовкова і вовняна галузі набули поширення в Пруссії на початку XVIII ст. Велике значення для Пруссії мала борошномельна і винокурна галузі промисловості. Значну роль у виробництві відігравала полотняна промисловість. У Західній Німеччині (Рейнська область) промисловість мала більш передовий характер. Тут, поряд з різними галузями текстильної промисловості, існували металургія, виробництво зброї і металевих виробів (Золінген), виготовлення скляного й глиняного посуду тощо. У Рейнській області зосереджувалася більшість великих промислових міст Німеччини: Аахен (центр вовняного виробництва), Кельн, Гольдбах (бавовняна промисловість), Кредфельд (шовкова промисловість), Дуісбург, Трір тощо. Кам'яновугільна промисловість тільки зароджувалася. Саме в рейнській промисловості вперше з’явилося машинне виробництво. Першу в Німеччині прядильну машину було встановлено на Ельбердфельдскій фабриці у 1783 р.

У Німеччині знищення феодально-кріпосницьких відносин завершувалося реформами з боку державної влади, тому процес ліквідації кріпосництва затягся на десятиліття і тривав до середини XIX ст.

Так, кріпосне право в Пруссії було ліквідовано тільки в середині XIX ст. Законом 1850 року було встановлено порядок викупу землі селянами у поміщиків. З цією метою були засновані спеціальні банки, які сприяли викупу тощо. Однак, цей закон не ліквідував повністю всіх існуючих феодальних повинностей.

Суми, які одержували поміщики від селян у результаті викупу, стали джерелом первісного нагромадження капіталу. Земельна реформа сприяла концентрації земельної власності в руках поміщиків, що призвело до подальшого посилення економічної й політичної влади прусського юнкерства (реакційний клас).

Незважаючи на половинчастий характер аграрної реформи, протягом першої половини XIX ст. сільське господарство Німеччини помітно просунулося вперед.

Найбільшу роль у сільськогосподарському підйомі зіграли:

§ відкриття в області агрохімії, які поставили землеробство на наукове підґрунтя;

§ можливість використання штучних добрив, що значно підвищувало врожайність;

§ наявність на території Німеччини родовищ калійної солі;

§ наявність у німецькій залізній руді фосфору, що дало можливість поряд з металургією розвивати виробництв фосфатів;

§ розширення застосування сільськогосподарських машин.

Виникнення великого промислового виробництва в Німеччині, пов'язане з масовим застосуванням машин, відбувається тільки в другій половині XIX ст.

Запізнення промислового перевороту пояснювалося економічною відсталістю Німеччини.

Передумовами промислового перевороту в Німеччині стали:

1. часткова ліквідація феодального режиму на селі. Перший удар йому був нанесений французькою революцією 1789-1794 рр. і наполеонівськими війнами: вступаючи на германську територію, французи скасовували феодальні привілеї та звільняли селян від виконання феодальних повинностей. Подальший удар по феодалізму нанесли аграрні реформи початку XIX ст., що прискорили розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві;

2. часткова ліквідація економічної роздробленості шляхом створення Митної спілки. Першим кроком до цього стало видання у 1818 р. митного закону, відповідно до якого на всій території Прусської держави скасовувалися митні застави, збір акцизів і внутрішніх мит. У 1833 р. Пруссія домоглася організації Митної спілки, яка поєднувала 18 держав Північної Німеччини. Всі митні застави між цими державами підлягали ліквідації. Міжнародні позиції Митної спілки незабаром зміцніли. Про це свідчать торгівельні угоди з Голландією, Грецією, Туреччиною, Англією й Бельгією;

3. розвиток мануфактурної промисловості;

4. розвиток капіталізму в сільському господарстві;

5. прискорення процесів первісного нагромадження капіталу;

6. можливість використання іноземної техніки.

Промисловий переворот у Німеччині пройшов три стадії.

1. до 1850 р. був пройдений лише початковий, підготовчий етап. Зміни відбулися переважно в текстильній промисловості;

2. вирішальне значення мав період двох наступних десятиліть, коли Німеччина переживала промисловий підйом, пов'язаний з широким розвитком важкої промисловості. Завершення перевороту відбулося лише після утворення Германської імперії у 1871 р.;

3. особливість третього етапу полягала в тісному перетинанні розвитку фабричної промисловості з формуванням монополії.

До 70-х рр. XIX ст. Німеччина поступово ліквідувала свою промислову відсталість. Особливе значення мав розвиток важкої промисловості. Саме вона стала підґрунтям промислового підйому у 1850-1870 рр.

Значний вплив на економічне життя Німеччини мала революція 1848 р. Після поразки революції, реакційне юнкерство взяло у свої руки справу політичного об'єднання країни і здійснило його реформаторським шляхом. Вже на початку 60-х років Бісмарк, який виражав інтереси прусського юнкерства, визначив основний характер своєї політичної програми: значні питання сучасності вирішуються залізом і кров'ю.

Завершальним етапом об'єднання було заснування Германської імперії. У результаті загарбницької франко-прусської війни, Франція була розгромлена, і прусське юнкерство, на чолі з королем, одержало можливість завершити процес політичного об'єднання країни. У лютому 1871 р. Німеччина була проголошена імперією, до складу якої були включені південно-германські держави, які ще зберегли свою політичну самостійність.

Після 1871 р. почався новий період швидкого капіталістичного підйому. Французькі мільярди, отримані Німеччиною в якості контрибуції після франко-прусської війни, сприяли швидкому розвитку гірничої, металургійної промисловості, будівництву залізниць тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Промисловий переворот та його роль в процесі становлення Англії як держави	\|	Розпад феодалізму і зародження капіталізму в Японії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.