Розрізняють прикладні і теоретичні методи, які з’явилися у різний час від моменту появи програмної інженерії і мають свою специфіку й сферу застосування. Наприклад, структурний метод виник багато років тому, він добре відпрацьований і вдосконалений для індустріального виготовлення ПП і навіть є держстандартом у Великобританії. Широкого застосування набули методи модульного і компонентного програмування. Вони базуються на концепції повторного використання КПВ. Саме ці види програмування стали базисом індустрії виготовлення ПП з готових компонентів, аналогічно того, як в промисловості здійснювалося виготовлення виробів з готових технічних деталей.
Поява нових методів програмування стимулюється досягненнями загально наукових дисциплін (математики, логіки, теорії алгоритмів тощо) і практичними задачами реалізації науково-технічних задач. Теоретичні методи програмування дозволяють створювати програмні системи в абстрактному вигляді, включаючи концептуальні, інформаційні і структурні моделі без урахування особливостей середовищ, в яких вони реалізуються. Ці моделі доводяться до стану кінцевого продукту шляхом використання відповідних мов програмування (МП) та перетворення. їх опису до вихідного коду.
Даної частині посібнику дано опис розділів базових поняття й особливості об’єктного, компонентного, аспектно-орієнтованого; генерувального, сервісно-орієнтованого та семантичного програмування, найбільш поширених серед розробників ПС і СПС у сучасних середовищах програмування та обчислення. Кожен з цих методів програмування має свою множину понять, методів й операцій для проведення процесу розроблення окремих компонентів, ПС і СПС та виконання з даними, що накопичуються у віртуальних сховищах для використання їх розробниками нових систем.