• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

До загально-соціальних причин, які детермінують необережну злочинність,належать:

• ускладнення технологічних процесів, автоматизація ви­робництва та побуту (науково-технічний прогрес);

• послаблення контрольних функцій держави й суспільства (негативні соціально-політичні процеси);

• кризові процеси в економіці;

• негативні культурні тенденції (сприйняття свободи та демо­кратії як вседозволеності).

До криміногенних умов і причинналежать:

• недбалий ремонт, використання деталей з технологічни­ми характеристиками, що не відповідають стандартові, ре­монтні роботи без зупинки машин, механізмів;

• порушення нормальних умов експлуатації, що сприяють психологічній і операційній напруженості працівників;

• недоліки технічної документації, інструкцій з експлуатації машин і механізмів, пам'яток з техніки безпеки;

• відсутність, непридатність вимірювальної та контрольної апаратури;

• допуск до експлуатації джерел підвищеної небезпеки
чи інших робіт, які вимагають особливої відповідальності осіб,
стан яких істотно обмежує ступінь їхньої обережності й уваги
(втома, хвороба, стан похмілля, стрес);

• латентність або безкарність небезпечно-необережних про­фесійних або побутових дій;

• байдужість адміністрації, колег по роботі, громадян у побуті до фактів неодноразових порушень норм безпеки в поведінці певних осіб, поки це не призвело до тяжких наслідків.

Основні причини виробничого травматизму та про­фесійних захворювань:

• застарілість основних фондів і низьке технічне забез­печення технологічних процесів виробництва;

• погіршення забезпечення засобами індивідуального за­хисту, порушення надійності роботи засобів і систем колек­тивного захисту;

• відсутність нормативної бази й інформації в деяких сферах;

• масові порушення технологічної та виробничої дисципліни;

• низький рівень культури виробництва, соціальної актив­ності і професійної підготовки працівників;

• зниження відповідальності, вимогливості й контролю за дотриманням норм і правил з охорони праці;

• недотримання режимів праці та відпочинку, скорочення медичних оглядів.

19.3. Запобігання необережній злочинності

Заходи впливуна необережну злочинність можна по­ділити на три групи:

• заходи впливу на людський фактор;

• гарантування безпечної експлуатації джерел підвищеної небезпеки;

• конструктивна безпека технічних заходів.
Основними заходами в запобіганні необережним злочинам,

пов'язаних з легковажністю та недбалістю, професійною непридатністю операторів, джерел підвищеної небезпеки, учас­ників інших робіт, які вимагають особливої уваги, є заходи, що спрям овані на реалізацію профілактики злочинної помилки. У цьому аспекті повинні бути розроблені заходи контролю

за конструкцією машин і механізмів, за якістю їх виготовлення, за умовами експлуатації, за наявністю та технічним рівнем си­стем безпеки, рекомендації з професійного добору операторів, їх навчання та практики тощо.

Що стосується запобігання службовій необережності - потріб­на ґрунтовна організація добору кадрів, які характеризуються професіоналізмом і порядністю, стійкістю проти тиску групо­вого егоїзму колективу підприємства, фірми. Водночас важливе й відповідне нормативне регулювання та методичне забезпечен­ня прийняття й виконання управлінських рішень; своєчасне і достатнє інформаційно-аналітичне забезпечення, що має змогу оцінити ступінь та обґрунтованість ризику, можливі наслідки.

До заходів зниження ризику настання тяжких наслідківпід час помилки оператора, управлінської помилкипосадової особи, іншій професійній помилцівиконавця належать:

• автоматизовані системи управління;

• установлення пристроїв, які перешкоджають доступу сторон­ніх осіб до джерела підвищеної небезпеки;

• установлення пристроїв, які інформують про виникнен­ня небезпечної ситуації звуковими чи світловими сигналами;

• установлення пристроїв, які блокують неправильні дії оператора;

• установлення пристроїв, які безпосередньо захищають людей від травм.

Низка заходів профілактики необережних злочинів адресо­вані населенню. Мова йде про навчання правилам транспорт­ної та пожежної безпеки, правилам експлуатації побутової техніки, мисливської зброї; про обмеження володіння й доступу до предметів, у процесі користування якими може бути до­пущена злочинна помилка тощо.

19.4. Кримінологічна характеристика дорож­ньо-транспортних злочинів

Щорічно у світі в дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) гине понад 500 000 людей, ще 5 000 000 отримують травми чи каліцтва. На жаль, Україна вносить до світової статистики досить вагому частку, що значно перевищує аналогічні показ­ники інших країн.

До дорожньо-транспортних злочинівналежать:

• порушення правил дорожнього руху та експлуатації транс­портних засобів (ст. 286 КК України);

• випуск в експлуатацію технічно несправних транспорт­них засобів (ст. 287 КК України);

• порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убез­печення дорожнього руху (ст. 288 КК України);

• порушення пішоходом, велосипедистом, їздовим, ремонт­ником тощо правил, які забезпечують безпечну роботу авто­транспорту (ст. 291 КК України).

Починаючи з 2001 р. в Україні різко збільшується кількість ДТП. За порушення правил безпеки дорожнього руху в 2004 р. було порушено 11 297 кримінальних справ, у 2003 р. - 11 635, зокрема, що спричинили смерть потерпілого, в 2002 р. - 2807, у 2003 р. - 3044 злочини¹²¹. Отож майже кожний четвертий злочин, пов'язаний з порушенням правил дорожнього руху, призводить до смерті потерпілого. Цей показник у п'ять-сім разів вищий, аніж в Австрії, Німеччині, Португалії, Швеції та в два-три рази більший, аніж в Угорщині, Данії, Фінляндії, Франції¹²².

Найбільш характерний вид дорожньо-транспортних пригод:

• зіткнення транспортних засобів - 29,8 %;

• перекидання транспортних засобів - 17,6 %;

• наїзд транспортних засобів на перешкоду - 5,2 %;

• наїзд транспортних засобів на пішохода - 36,8 %;

• наїзд транспортних засобів на велосипедиста - 2,9 %;

• наїзд на транспортний засіб, який стоїть - 4 %;

• падіння пасажирів - 1,5 %;

• інші події - 1,6 %.

Показники аварійності залежать і від інтенсивності експлуата­ції транспорту. Звісно, якщо автомобілем не користуються та він

¹²¹ Експрес-інформація про стан злочинності на території України
за 2004 рік. - К.: Департамент інформаційних технологій МВС
України, 2005. - Лист 3-2; Інформаційний бюлетень про стан зло­
чинності на території України за 2003 рік. - К.: Департамент інфор­
маційних технологій МВС України, 2004. - Лист 3-1.

¹²² Вісник Державтоінспекції МВС України. - 2004. - № 6. - С. 2.

не бере участі в дорожньому русі, то за його допомогою не буде вчинений наїзд або зіткнення. Саме ступенем інтенсивності екс­плуатації автомобілів і мотоциклів пояснюється той факт, що в липні-серпні дорожньо-транспортних пригод з вини водіїв індивідуальних транспортних засобш нараховується в шість разів більше, ніж у січні-лютому.

За часом доби найменша кількість дорожньо-транспортних злочинів припадає на період із 3 до 6 години, максимальна - з 16 до 22 години (у цей час відбувається 50 % злочинів зазначеної категорії, що виникають протягом доби).

19.5. Причини й умови автотранспортних злочинів

Усі причини й умови,що призводять до дорожньо-транс­портних злочинів, доцільно поділити на такі блоки:

• дії та стан водія;

• дії та стан пішоходів і пасажирів транспорту;

• технічний стан транспортного засобу;

• стан дороги й метеорологічні умови.

До основних факторів, які пов'язані з особою водія,належать:

• керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;

• порушення приписів Правил дорожнього руху, що стосу­ються керування транспортним засобом (перевищення швидко­сті руху, припустимої в конкретній ситуації, а також неправильна оцінка дорожньої ситуації та несвоєчасно вжиті заходи із за­безпечення безпеки руху);

• недосвідченість і неуважність водія;

• психофізіологічні й інші дані водія (перевтома, хвороб­ливий стан водія);

• порушення техніки водіння та режиму роботи водіїв авто­транспортних засобів.

Основні фактори, що пов'язані з діями пішоходів та пасажирів,становлять:

• перехід дороги в невстановленому місці;

• ходіння вздовж проїзної частини при наявності тротуару;

• перехід через дорогу, вулицю перед транспортним засобом, що рухається;

• несподіваний вихід зтранспортного засобу напроїзну частину дороги;

• гра дітей на проїзній частині;

• вхід у транспортний засіб і вихід з нього під час руху;

• проїзд на підніжках і виступах транспортного засобу;

• неуважність пішохода або пасажира;

• інші порушення правил руху.

До причин й умов, які сприяють створенню та реалі­зації аварійної обстановки, що стосується машини й до­роги,належать:

- неналежний стан доріг;

- порушення безпечних нормативів ширини проїзної частини, розмітки, розв'язок, переходів;

- недоліки конструкції автотранспортних засобів, які утруд­нюють керування або обмежують можливості спостереження, що викликає підвищену втому водія;

-довгострокова експлуатація транспортного засобу;

- помилки у виборі режиму регулювання дорожнім рухом і технічних засобів для цього;

- недостатній контроль за станом автотранспортних засобів, доріг і технічних засобів регулювання руху;

- недоліки дисциплінарної, адміністративно-правовоїта кримі­нально-правової боротьби з порушеннями правил безпеки руху;

- неправильна поведінка пішоходів;

- відсутність необхідних засобів для евакуації потерпілих іпо­шкодженого автотранспорту.

19.6. Запобігання автотранспортним зло­чинам

Головним суб'єктом спеціальної профілактики виступають органи ДАІ, якими здійснюється правовиховна робота з без­пеки руху серед водіїв на транспортних підприємствах, а також серед населення. Велика робота проводиться інженерною служ­бою ДАІ й дорожними організаціями із забезпечення доріг інформаційно-вказівними знаками, розміткою, огороджен­нями та іншою облаштованістю, що сприяє безпеці руху.

Особливості профілактики автотранспортних злочинів по­в'язані з необхідністю комплексного впливу на всі елементи

системи "людина- автомобіль -дорога". Тому поряд із заходами,що забезпечують дотримання водіями норм безпеки (підбір, навчання, виховання, контроль), необхідні й заходи, що забез­печують безпечний рух інших його учасників, зокрема пішо­ходів, а також заходи, що запобігають та усувають умови виник­нення аварійних ситуацій, що залежать від стану доріг і транс­портних засобів.

До спеціальних заходів профілактики дорожньо-транспортних злочинівналежать:

- контроль за дотриманням правил безпеки руху;

- припинення порушень незлочинного характеру, які можуть перерости в автотранспортні злочини;

- виховний і правовий уплив на порушників;

- виявлення та усунення конкретних обставин, що сприяють виникненню аварійної обстановки (стан доріг, транспортних засобів, водіїв);

- виявлення й усунення за матеріалами кримінальних справ причин та умов конкретних злочинів;

- правова та виховна робота з водіями, що обслуговують населення.

ТЕМА 20. Кримінологічні аспекти

негативних соціальних явищ

20.1. Поняття "фонових" явищ

Негативні соціальні явища- це порушення моральних, юри­дичних норм, які встановлені суспільством і державою. Ці явища досить різноманітні, але головна ознака, що їх об' єднує - сприян­ня існуванню злочинності. Антисуспільна поведінка має велике поширення, тому що це пов'язано з вчиненням право­порушень (кримінальних, адміністративних, цивільних тощо), порушенням приписів (кодексів поведінки, уставів), амораль­ними проступками.

Серед негативних соціальних явищ у кримінології ви­окремлюють групу таких явищ, які тісно пов'язані зі зло­чинністю.До них належать: пияцтво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, проституція, безробіття, бродяжництво, жебра­цтво. Названі явища ніби обрамляють злочинність, тому їх ще називають "фоновими".

Причини виникнення й існування фонових явищ тотожні причинам та умовам, які сприяють існуванню злочинності.

Зазначимо, що за деякі з цих видів антисоціальної поведінки встановлено адміністративну відповідальність. У їх основі лежить аморальність, бажання жити всупереч інтересам су­спільства. Певна частина названих проявів антисоціальної по­ведінки може статися через несприятливий збіг обставин: жебрацтво як безвихідна ситуація; наркоманія як наслідок ін'єкцій під час тяжкої хвороби; зараження венеричною хворо­бою через донорську кров тощо.

Суспільна небезпечність"фонових" явищ полягає в тому, що:

• ведення паразитичного способу життя вимагає певних коштів, які найлегше здобути злочинним шляхом;

• стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння послаблює самоконтроль особи, що полегшує скоєння злочину;

• аморальність призводить до підвищеного ризику стати жертвою злочину, тобто до високої віктимності;

• власне злочинними є незаконні операції з наркотиками, фальшування спиртних напоїв,утримання пригонів для вживання

Йаркотиківабо розпусти, звідництво й інші форми антисоці-Лпьноїповедінки.

у- Отже, можна зробити висновок, що "фонові" явища-Цесукупність аморальних проявів, які суперечать загально­прийнятим нормам поведінки, та які органічно взаємопов'язані зі злочинністю, оскільки детермінують одне одного й тягнуть за собою соціальну деградацію особи (а зрештою - й усього суспільства)¹²³.

20.2. Кримінологічна характеристика пия­цтва й алкоголізму

Найбільш поширеним негативним явищем є пияцтво. Багатовікова практика свідчить, що в суспільстві діє ланцюгова реакція: від соціальної безправності, матеріальної невпевне­ності до пияцтва й алкоголізму в майбутньому як спроби уник­нути суворої дійсності. Кінцевим результатом такої реакції нерідко стає вчинення правопорушень (злочинів) з метою отримання грошей для придбання спиртних напоїв або як на­слідок фізіологічної агресії¹²⁴.

Пияцтво- це систематичне, надмірне споживання спирт­них напоїв, яке знижує рівень соціальної активності особисто­сті, що негативно позначається на здоров'ї людини, котра споживає алкоголь.

Пияцтво передує алкоголізмові. У середньому кожний шостий п'яниця з дорослих осіб стає алкоголіком.

Алкоголізм- тяжке захворювання, спричинюване си­стематичним і тривалим зловживанням спиртними напоями, що характеризується фізичною потребою, потягом до алко­голю, залежністю від нього.

Між пияцтвом і злочинністю існує тісний зв'язок, про що свід­чать дані кримінально-правової статистики. Так, протягом 2004 р. у стані алкогольного сп'яніння було вчинено 38 875 (11,5 % від зазначеної кількості розслідуваних злочинів) злочинів

¹²³ Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. /
За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001. Кн. 2. - Загальна
частина. - Кн. 2. - С.164.

¹²⁴ Лановенко И. П. История пьянства и преступности // Наркотизм
и преступность / И. П. Лановенко, А. Я. Свеглов, А. Н. Костенко и др. /
Под ред. И. П. Лановенко. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 45.

загальнокримінальної спрямованості, серед яких тяжких й особ­ливо тяжких було вчинено 21 348 (13,5 %). Кримінологічний уплив алкоголю спостерігається при аналізі всіх видів злочинів. До найбільш поширених злочинів, які вчиняються в стані алкогольного сп'яніння, належать: умисне вбивство (та замах) -1739 (45,5 %); умисне тяжке тілесне ушкодження - 2184 (42,5 %); зґвалтування - 466 (51,0 %); розбій - 1571 (28,7 %); хуліганство - 4779 (41,7 %); незаконне заволодіння транспорт­ними засобами - 1166 (22,1 %); ДТП зі смертельними наслід­ками -234 (14,1 %)¹²⁵.

Безумовно, поведінка людини, що перебуває в стані алко­гольного сп'яніння, зумовлюється не тільки впливом алкоголю, а й низкою інших факторів, пов'язаних з вихованням і звич­ною поведінкою. Найчастіше алкоголь не вносить нічого нового до мотивів злочинної поведінки, а проявляє бажання, які виникли раніше.

Практично, в основі всіх видів п'яної мотивації прямо чи побічно є прагнення до спілкування. Алкоголізм єднає цих осіб у групи, де негідні інтереси, аморальні дії, сварки та бійки становлять основу стосунків. Це призводить до деградації особи, асоціальної поведінки, недостатнього самоконтролю, низького рівня саморегуляції. У результаті деморалізації особи від­бувається становлення "дозвільної" діяльності, втрачаються позитивні інтереси та потреби.

У стані сп'яніння посилюється жорстокість насильницьких злочинів, безглуздість і злість. Пияцтво є самопідбурювання до злочину. При алкоголізмі настають серйозні особисті зміни в характері, вольовій і емоційній сферах.

20.3. Кримінологічна характеристика проституції

Слово "проституція" у перекладі з латинської (ргозШшіоп) означає "виставлення на продаж". Під проституцієюслід розуміти систематичне надання особою свого тіла для задоволен­ня сексуальних потреб інших осіб за матеріальну винагороду.

¹²⁵ Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік. -К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005. -Лист 8-5.

Традиційна кримінологія мало вивчає проблеми проститу­ції, а робить це тільки з погляду взаємозв'язку зі злочинністю. Адже проституція та злочинність значною мірою зумовлюють одне одного.

Це пояснюється тим, що проституція як спосіб наживи, контролюється організованою злочинністю, існують тісні "еконо­мічні" взаємозв'язки між повіями, сутенерами, орендодавцями, утримувачами домів розпусти, торгівцями "живим товаром". Окрім того, повш широко використовують як співучасників зло­чинів. Адже повії дають "наводку" для крадіжок або розбійних нападів; просять водіїв підвезти до місця, де на них організовано засідку. Злодії у проституток за частку ховають крадене. Повії і самі скоюють чимало злочинів стосовно клієнтів шляхом їх "відключення" алкоголем, підсипанням клофеліну тощо.

Соціальний аспект проституціїхарактеризується різким падінням суспільної моралі, духовної деградації, що вкрай шкідливо впливає на виховання дітей і молоді. Проституція підриває підвалини суспільного життя, руйнує сім'ю та, зрештою, і саму людину. Як наслідок, зростають жіноча злочинність, смертність, невиліковні захворювання, самогуб­ства та, що найнебезпечніше, - послаблюється генофонд нації.

Причиний умови проституціїчасто тотожні причинам та умовам злочинності: низький рівень матеріального забез­печення, безробіття, зростання бездомності. Рівень проституції, що (як і злочинність) є постшним супутником суспільства, перед­усім, залежить від його морального стану, який сьогодні навряд чи можна визнати задовільним. Очевидні прорахунки в морально-етичному вихованні молоді, стрімке падіння авторитету сім'ї та школи. Повсюдно панує атмосфера вседозволеності, нав'язу­вання еталонів контркультури, основними "цінностями" якої є насилля, тотальний секс і розбещеність, а головними героями -убивці, повії, гангстери, статеві збоченці.

Усе це призводить до спотворення уявлень про місце жінки в суспільстві, таких понять, як честь і гідність. Свіїї внесок у таку пропаганду вносять деякі засоби масової інформації, котрі "нена­в'язливо" роз'яснюють, що проституція в усіх її проявах є одним із видів соціально припустимої поведінки. Звичайно, стимулює про-ститущю і різке розшарування суспільства, поява "скоробагатьків",

здатних витрачати на повш великі гроші, а також пасивність право­охоронних органів у боротьбі з цим негативним явищем¹²⁶.

20.4. Кримінологічна характеристика наркоманії

Наркоманія- це захворювання, що виникає в результаті немедичноговживання наркотичних засобів.

Токсикоманія- це хворобливий потяг до речовин (синтетич­ного, біологічного, рослинного походження) чи лікарських за­собів, які не входять у список наркотиків, через вдихання, про­сочування або іншим способом із метою досягнення одурма-нювального ефекту (ацетон, бензин, лаки, фарби).

Наркотизм - це негативне соціальне явище, сутність якого полягає в залученні до немедичного вживання наркотиків ок­ремих груп населення.

Наркотизація населення призводить до:

• масового враження фізичного, психічного, морального стану нації; деградації значного числа людей, які повинні були б стати опорою економіки, суспільного життя, обороноздатності країни;

• негативного впливу на репродуктивну здатність населення та здоров'я наступних поколінь;

• ініціації і створення підґрунтя до масового вчинення зло­чинів;

• розширення середовища підвищеного соціального та кримі­нального ризику;

• значного поповнення контингенту осіб з підвищеною віктимністю;

• підриву боєздатності збройних сил;

• обтяження держави й суспільства необхідністю виділяти значні кошти на профілактику, правовий уплив, лікування, реадаптацію осіб, схильних до вживання наркотиків.

Відповідно до даних досліджень та експертних оцінок, кількість осіб, які регулярно вживають наркотики, в Україні досягає 2 000 000 чоловік, а осіб, які пробували наркотики, -4 000 000 осіб. Водночас кількість наркоманів, відомих органам охорони здоров'я, у 2004 р. становила лише 83 741 осіб, серед

яких 948 - неповнолітні, а на профілактичному облікові споживачів наркотиків в органах міліції було зареєстровано 12 485 осіб, серед яких 4850 - неповнолітні. Це свідчить про ви­сокий рівень латентності явища (п'яти-десятикратної).

За соціальним станом особи, що перебувають на обліку, розподіляються таким чином:

• не працюють і не навчаються - 80,1 %;

• службовці - 0,8 %;

• робітники - 7,1 %;

• учні шкіл - 1,2 %;

• учні ПТУ, технікумів - 1,2 %;

• студенти вищих навчальних закладів - 0,5 %;

• інші категорії - 9,1 %.

Питома вага чоловіків становить 82 %.

Питома вага міських жителів - 82,4 %'²⁷.

Кримінологічний характер наркоманії- це розвиток наркотичного голодування (абстинентного синдрому) "ломка", при якому заради придбання наркотику особа здатна учинити різноманітні злочини (крадіжку, здирство, розбій, шахрайство).

У стані абстиненції часто відбуваються й тяжкі насиль­ницькі злочини. Зловживання наркотичними речовинами, неминуче призводить до соціальної та моральної деградації особистості, фізичної слабкості, часто - до самогубств (суїциду). Поряд із гомосексуалістами й проститутками, наркомани, що застосовують внутрішньовенне введення наркотиків, на­лежать до груп підвищеного ризику зараження ВІЛ.

Взаємозв'язок наркоманії зі злочинністю полягає в тому, що наркоманія спонукає до вчинення тяжких корисливих зло­чинів, породжує злочинний бізнес - наркобізнес, один з різно­видів організованої злочинності (це й незаконне виробництво, перевезення, збут наркотичних речовин, утримання кубел для їхнього споживання). Особи, що зловживають наркотич­ними засобами, часто самі стають жертвами злочинних зазіхань (наркотична віктимність). Значна криміногенна небезпека по­лягає в залученні до вжиття наркотиків довколишніх осіб, зокрема й неповнолітніх.

¹²⁶ Курс кримінології: Підручник: У 2 кн. / За заг. ред. О. М. Джужи. -К.: Юрінком Інтер, 2001. - Кн. 2. Особлива частина - С. 176.

¹²⁷ Стан боротьби з незаконним обігом наркотиків за даними МВС України за 2000-2004 роки. - К.: МВС України. Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків, 2005.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Підручник У двох книгах Книга 1

Відповідальний редактор _у Я. Ю. Кондратьєв,

член-кореспондент АПН України, Заслужений юрист України

За загальною редакцією О. М. Джужи,

доктора юридичних наук, професора

Київ

Юрінком Інтер 2001

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

(лист № 1/11-1874 від 17 липня 2001 р.)

Рецензенти

М.В. Костицький,академік АПрН України, доктор юридичних наук, професор,

Заслужений юрист України; І.П. Лановенко,член-кореспондент АПрН України,

доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Наукові редактори

О.М. Джужа,доктор юридичних наук, професор; А.Й. Міллер,кандидат юридичних наук

Шеф-редактор Ковальський В. С, кандидат юридичних наук

Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.

966-667-002-Х

Кн. 1 / Відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв. - 352 с. - І5ВИ 966-667-003-8 У Загальній частині висвітлюються історія, предмет та методологія цієї науки, основні характеристики злочинності, аналізуються причини злочинності у нашому суспільстві, механізм злочинної поведінки, особливості соціальних позицій та поглядів осіб, які вчинили злочини, а також проблеми віктимної та суїцидальної поведінки, методики кримінологічних досліджень та ін.

Для студентів, слухачів, курсантів, професорсько-викладацького скла­ду, ад'юнктів та аспірантів навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України та Міністерства внутрішніх справ України.

ББК 67.6я73

© Колектнн аиторів, 2001 О Художні офорМЛСННЯ

■идмкицтм "Юрінком Інтер",2001

Читайте також:

1. I. Вступна частина
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II Основна частина
4. II Основна частина
5. II Основна частина
6. II частина.
7. II. Основна частина
8. II. Основна частина
9. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
10. III Заключна частина
11. III Заключна частина
12. III Заключна частина

Переглядів: 561