• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розвиток малого бізнесу в Україні та за кордоном

Приклад.

Знайти точку перетину площини α

L: 3x+2y-z+5=0

L:

S(2; 3; -2)

x=2t+1

y=3t-4

z=-2t

3(2t+1)+2(3t-4)-(-2t)+5=0 x=1

14t=0 => t=0 => M₁: y=-4

z=0

Твердження. Якщо задані дві прямі є канонічним рівнянням, то для того, щоб побудувати площину в якій знаходяться обидві прямі необхідно використовувати формулу:

x-x₀ y-y₀ z-z₀

l₁ m₁ n ₁ = 0

l₂ m₂ n ₂

М(x₀,y₀,z₀) є α

α: 3x+2y+z-6=0

x=0 (YOZ)

Записати як змінюються зменні x, y, z в даному прикладі:

3x+2y+2-6=0

3x+2y=4

y =

z=6-3x-2y

Малий бізнес в останній чверті XX ст. стає дедалі вагомішим чин-ником повноцінного функціонування ринкових економічних систем. Автоматично зростає й актуалізується його місце в теорії економічного пізнання в тих чи інших проявах як об’єкта наукового дослідження. Однак в економічній літературі часто простежується неадекватне смислове навантаження окремих термінів і понять у галузі ма-лого бізнесу, що інколи без вагомих підстав ототожнюються або застосовуються для аналізу процесів і явищ з різними смисловими відтінками. Отже, для забезпечення розуміння викладених у книжці матеріалів ефективності результатів дослідження насамперед потрібно чітко розставити смислові акценти в понятійному апараті особливо щодо тих його аспектів, які характеризуються різними підходами у визначеннях.

Так, певною мірою дискусійними можна вважати поняття “бізнес” і “підприємництво”.

Як наукове поняття “бізнес” було введене дещо раніше французь-ким економістом Р. Кантільйоном. Французького походження та-кож поняття “підприємець”. Воно застосовується до особи, яка з ме-тою здійснення певної справи (отримання певної вигоди, доходу, психологічного задоволення) мобілізує різноманітні ресурси, засоби, матеріали, робочу силу.

Немає серед науковців і спільної думки щодо змісту основних суб’єктів підприємницької діяльності — підприємств, фірм та компаній.

Наприклад, “Великий економічний словник” трактує фірму як структуру, що займається виробництвом товарів або наданням послуг, а підприємництво — як самостійний господарський суб’єкт з правами юридичної особи, який виробляє і реалізовує продукцію, виконує роботи, надає послуги. Отже, тут ці категорії ототожнюються.“Великий комерційний словник” визначає фірму як організацію, що “володіє й управляє одним чи більше підприємством (...), об’єднання підприємств переважно однієї галузі промисловості, що пов’язані

Кожна країна користується власним набором визначень, який відповідає її економічній системі та особливостям розвитку підприємництва. Лише близько 50 визначень малого бізнесу існує, за оцінками експертів Світового банку, у країнах, що розвиваються.

Початково для характеристики підприємництва було введено в практику його кількісні показники — чисельність зайнятих; обсяг виторгу (оборот); балансова вартість активів тощо. І нині вони є найпоширенішими. Законодавство більшості країн передбачає використання кількох подібних характеристик залежно від сфери діяльності підприємств чи інших вагомих факторів.

У розвинутих країнах головними критеріями виступає чисельність персоналу та обсяг річного обороту. У світовій практиці всі підприємства з кількістю працюючих до 500 чоловік зараховують до категорії малих та середніх підприємств. Наприклад, у США малим вважається підприємство з чисельністю персоналу 500 чоловік, хоча процес визначення критеріїв триває з моменту, коли вперше було підняте питання про статус і роль малого бізнесу в економіці. Зазначимо, що на урядовому рівні обговорення оптимальних характеристик МП триває з 1953 року, після прийняття федерального закону про малий бізнес, і продовжуються до сьогодні.

У країнах Європи критерії визначення МП дещо інші. Наприклад, у Німеччині та Франції малим підприємством вважається компанія з працюючим персоналом до 50 чоловік. В Італії використовується розподіл на мікропідприємства (до 20 чоловік працюючих) і малі підприємства (до 100 чоловік). У країнах Центральної та Східної Європи ці характеристики складають від 30 до 50 чоловік.

У країнах ЄС 99 % підприємств мають число зайнятих не більше 250 чоловік. Понад 90 % від загального числа підприємств країн — членів ЄС (близько 15 млн одиниць) попадають у розряд мікропідприємств. На кожному з них працює близько 10 чоловік.

Половина підприємств у ЄС відносяться до так званого класу one-man businesses, де працює тільки власник і, можливо, деякі члени його родини. Ще 43 % підприємств мають число працюючих не більше 10 чоловік. Узяті разом, мікропідприємства надають третину робочих місць у країнах ЄС і забезпечують чверть сукупного обороту. Поле діяльності цих підприємств — будівництво, торгівля, бізнес-послуги. Понад 70 % працюючих на них зайняті в торгівлі і послугах.

Приблизно у 1,1 млн підприємств число працюючих коливається в межах від 10 до 249 чоловік. Ці підприємства відносяться до розряду малих і середніх. Вони забезпечують зайнятість третини працюючого населення і виробляють майже 40 % від сумарного обороту.

Близько 1 млн підприємств відносяться до категорії малих (10-49 чол. працюючих). Вони надають близько 119 млн робочих місць. У середньому на одному підприємстві цього класу працює 20 чоловік. Більшість працівників на малих підприємствах (55 %) зайняті в тор-гівлі і послугах. Інші 45 % — у будівництві і різних галузях промисловості

Середніми підприємствами вважаються ті, на яких працює від 50 до 249 працівників. Під це визначення підпадає близько 1 % підприємств Західної Європи. На середніх підприємствах зареєстровано близько 15 % усіх зайнятих в економіці, вони забезпечують п’яту частину зага-льного обороту. Середній розмір підприємства даного класу — 100 чоловік.

До великих підприємств належать ті, на яких зайнято 250 і більше людей. До категорії великих входить всього 30 000 підприємств, що надають 34 млн робочих місць. їхня частка від загального числа підприємств Західної Європи складає близько 0,2 %. На великих підпри-ємствах працює третина всіх зайнятих у країнах — членах ЄС, вони виробляють третину від загального обороту.

У середньому на одному великому підприємстві зайнято 1000 пра-цівників. Великі підприємства домінують у секторах економіки, де виробництво товарів і послуг вимагає значних капіталовкладень: у ряді галузей промисловості, у банківській діяльності, у страхуванні, на транспорті.

Таким чином, розподіл підприємств у країнах ЄС дуже нерівно-мірний: 1 % підприємств (середні і великі) нараховують більшість зай-нятих і забезпечують понад 50 % сумарного обороту.

Малі підприємства присутні в усіх секторах економіки. Середні під-приємства — опора обробної промисловості. Великі підприємства домінують у капіталомістких виробництвах і “великих” послугах (big service suppliers). Наприклад, у Японії для класифікації підприємства як малого визначено штат працюючих до 300 робітників (у промисловості, бу-дівництві, транспорті); до 100 чоловік (оптова торгівля); 50 (роздрібна торгівля) або капітал понад 100 млн єн (близько $790 тис), а для підприємств торгівлі — не більше 10 млн єн15. У Південній Кореї критеріями МП визначено чисельність працівників, суму активів та обсяг річних продаж. В Індії, відповідно, — чисельність працівників та рівень використання енергії.

У Росії Законом “Про державну підтримку малого підприємни-цтва в Російській Федерації” встановлено критерії за кількістю пра-цівників: промисловість, будівництво, транспорт — 100; сільське господарство — 60; науково-технічна сфера — 60; оптова торгівля — 50; роздрібна торгівля, побутове обслуговування — 30; інші га-лузі — 50.

Як бачимо, поділ на малі, середні та великі підприємства дещо умовний, він залежить від критеріїв, якими послуговуються в тій чи іншій країні відповідно до її економічної системи й особливостей розвитку підприємницького сектора.

Таким чином, чітке й обґрунтоване визначення критеріїв МСБ для країни має дуже важливе значення, адже на їх основі уряди розробляють головні напрями соціально-економічної політики, визначають, власне, суб’єктів державної підтримки малого бізнесу.

Як показує досвід, нова хвиля малого підприємництва охопила передусім США, потім поширилася на Західну Європу, Японію, інші індустріальні країни. Серед найважливіших причин піднесення під-приємницької діяльності на якісно новий рівень стали: зняття накопичених за кілька десятиліть адміністративно-законодавчих обмежень (дерегулювання), активізація політики податкового та фінансового стимулювання підприємництва, нова урядова лінія щодо міжфірмових зв’язків (заохочення науково-виробничої кооперації, відкриття національних господарств для проникнення іноземного бізнесу та ін.), податкова й адміністративна реформи — усе це відкрило малому бізнесу нові галузі й можливості застосування підприємницької ініціативи. І не лише для малих компаній нині існу-ють сприятливі можливості розвитку на всіх етапах їх життєвого циклу, а й у світі великого бізнесу бурхливо розвивається стратегічне управління, що має підприємницький характер.

Посилена інформатизація суспільного життя дає поштовх зрос-танню малих фірм, які надають бізнесові й інформаційні послуги (особливо комп’ютерні). Вона супроводжується появою нових галузей з вузькоспеціалізованим виробничим процесом, який може бути забезпечений лише на невеликих підприємствах. Загалом НТП вимагає постійного оновлення номенклатури, що оптимально можливе на підприємствах, здатних динамічно міняти технологію чи її параметри.

Спостерігається поступове переміщення попиту від реальних товарів до різних послуг, з’являються нові послуги й потреби в них — бізнес-консультування, інформаційне (комп’ютерне) забезпечення, нові види побутового обслуговування, медичні, освітні та соціальні послу-ги, що завжди було традиційним полем діяльності малих підприємств.

У 80-х — першій половині 90-х років слідом за Великобританією більш ніж у 100 країнах світу було приватизовано понад 100 тис. державних підприємств, не враховуючи сотні тисяч дрібних мага-зинів, компаній сфери послуг та сільськогосподарських ферм.

У Західній Європі цей процес особливо активно відбувається у Франції, Німеччині, Австрії, Італії, Швеції, Греції, Португалії, Іспанії тощо. Зараз приватизація, особливо мала, стала одним з головних чинників становлення й зростання малого бізнесу в Центральній та Східній Європі.

Останні півтора-два десятиліття свідчать про найвищу в історії розвинутих країн їх підготовленість та орієнтованість на сучасні фор-ми малого бізнесу. З кінця 70-х років тут почала розгортатися могут-ня мережа підприємницької освіти, пропаганди малого бізнесу.

Піднесення малого бізнесу найінтенсивніше відбувалося в галу-зях новітніх техніко-технологічних зрушень, пов’язаних з інноваційною діяльністю й інформаційними технологіями.

У цілому з кінця 80-х у розвинутих країнах чітко простежується швидке зростання ринку венчурного капіталу, зростає диверсифіка-ція фінансових інститутів, що розширює можливості фінансування нового виду, венчурного бізнесу. Так, за даними “Наукових індика-торів”, які публікуються Національним дослідницьким бюро США, малі фірми за 20 років створили в 4 рази більше науково-технічних нововведень на 1 долар, витрачений на науково-дослідні й дослід-

Важливим моментом є розвиток інформаційної інфраструктури малого бізнесу шляхом розширення доступу громадян та організацій до інформації у державних органах, зміцнення патентно-ліцензійної системи, розвиток мережі банків даних. Спостерігається поява і швидке розгалуження мережі організацій, що, власне, спеціалізуються на продукуванні нового бізнесу (інкубатори, інноваційні центри) та обслуговуванні ринкової інфраструктури.

У світовій практиці більшість малих компаній так чи інакше пов’язана з великим бізнесом, а зростання співпраці малих, середніх та великих підприємств — характерна тенденція сучасного розвитку економіки. Найпоширенішою сучасною формою інтеграції великого і малого бізнесу вважається франчайзинг. Така форма дозволяє МП функціонувати як окремій незалежній одиниці, але за обумовленими правилами. “Франчайзі”, як правило, отримує право на виробництво продукції під маркою “Франчайзера”, його ноу-хау, зобов’язується дотримуватися встановлених стандартів на виробництво й реаліза-цію товарів (послуг). Наприклад, у США за останні 30 років таких фірм зросло на 41 %, а сума продаж — майже в 6 разів. Подібна тенденція спостерігається і в інших країнах Заходу.

Малий бізнес — важливий чинник реформування й демократи-зації у перехідних економіках. Дослідники відзначають його провідну роль у побудові ринкового господарства та підвищенні життє-вого рівня населення. Водночас малий бізнес — вагомий чинник структурної перебудови господарства, розвитку нових його галузей, школа підприємництва, яка дає навички ефективного менеджменту, формує творців нового бізнесу і нових ідей, він є серцевиною процесу демократизації суспільства.

Розвиваючи цивілізовану конкуренцію, сприяючи якісному зрос-танню технологічного рівня в ході трансформації суспільно-економічних систем, малий бізнес засвідчив свою важливу соціальну роль, ставши, зокрема, джерелом зайнятості для вивільненої під час реструктуризації неефективних національних економік. Наприклад, у Чехії середини 90-х років близько 23 % працездатного населення було зареєстровано підприємцями, а загалом одна його третина пра-цювала в секторі малого бізнесу.

Малий бізнес може дати поштовх розвиткові нових форм господарювання, наприклад, лізингу та франчайзингу, адже малі підприємства є традиційними їх учасниками та суб’єктами.

Через відсутність достатніх ресурсів (фінансових, матеріальних, людських) МП часто неспроможні вирішувати масштабні технічні завдання. У сфері малого бізнесу активніше проявляється нестійкість у кризових ситуаціях. Наприклад, у США 65 % підприємств з працюючим персоналом до 20 чол. зникає в перші чотири роки існування, а кожна четверта фірма — банкрутує на першому році діяльності. Через десятиліття на ринку залишається не більше 5 % МП. Для порівняння: у сфері великого бізнесу цей показник становить лише 37 %29. Однак при цьому варто зазначити, що збанкрутілі підприєм-ства не зникають безслідно, їх капітал здебільшого спрямовується в інші сфери діяльності. Дещо програє мале підприємництво і в соціальному відношенні. Наприклад, в економічно розвинутих країнах на МП дещо нижчий рівень зарплатні, менше фінансове забезпечення, суми страхування

Світовий досвід розвитку малого підприємництва в країнах з розвиненою економікою засвідчує, що частка малих та середніх підприємств у загальній кількості змінюється по країнах від 94% у Великобританії, до 99,9% у Франції. В усіх розвинутих країнах малі підприємства вже давно оформилися в самостійні структурні підрозділи малого бізнесу. Вони зайняті виготовленням продукції невеликих серій, сезонного попиту, - виробляють деталі, вузли, компоненти для великих підприємств.

Розглядаючи роль і місце малого підприємництва в економіці держави, можна його образно порівняти з військовою системою. Великі підприємства - це “танки”, роль яких здійснювати прориви у вирішенні стратегічних проблем, а малі підприємства - це “піхотинці”, які мають заповнити певну територію і вирішувати тактичні проблеми.

В середині 80-х років в США на малий бізнес припадало 63% всіх зайнятих, 45% сукупних активів, 34,9% чистого доходу. Лише в промисловості тут функціонує близько 2 млн. малих підприємств. В промисловості Японії діє 6,5 млн. малих підприємств, на яких зайнято близько 40 млн. чоловік, або понад 30% загальної чисельності зайнятих. У країнах ЄС на малих підприємствах працює приблизно половина всього самодіяльного населення. Відчутна роль малого бізнесу і в галузі науково-технічного прогресу. невеличкі науково-пошукові фірми вже давно перетворилися у важливий фактор НТП.

В ринковій економіці підприємства малого бізнесу вважаються гнучкими, маневреними та ефективними з огляду на витрати, вони в своїй діяльності в основному наближені до споживачів (виробництво, торгівля, послуги), спроможні швидко реагувати на зміни попиту і враховувати побажання клієнтів. Створюючи значну кількість робочих місць і займаючи вагому частку у виробництві валового внутрішнього продукту (ВВП), мале підприємство утворює ядро гарантованої зайнятості більшої частини населення, забезпечує їм добробут і відіграє політично-стабілізуючу роль у суспільстві

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
4. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
5. Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.
6. Автоматизація банківської діяльності в Україні
7. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
8. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
12. Адміністративне судочинство в Україні

Переглядів: 1474