• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Функції прокуратури

Конкретні функції прокуратури слід розглядати у двох ас­пектах. По-перше, вони грунтуються на існуючій' нормативній базі та перевірені практикою, а тому підлягають уточненню і вдосконаленню відповідно до історичних умов формування пра­вової держави. Сьогодні прокуратура залишається доступним для населення і надійним державним органом, що забезпечує за­хист прав і свобод громадян, інтереси Держави. На вимогу про­курорів останніми роками поновлено права сотень тисяч людей у галузі трудових, житлових та інших правовідносин. ^;

По-друге, конституційні положення дещо звужують сферу діяльності прокуратури. Як уже зазначалося, крім передбачених у ст. 121 Конституції України та ст. 5 Закону України "Про про­куратуру" функцій, прокуратура продовжує виконувати відповід­но до чинних законів функцію нагляду за додержанням і засто­суванням законів та функцію попереднього слідства. Це також закріплено в Перехідних положеннях до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру".

Принципово важливим є законодавче застереження про те, Що на прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і Законом України "Про прокуратуру".

Підтримання державного обвинуваченняв суді.Однією з основних функцій діяльності прокуратури є підтримання дер-

Розділ Ш. Правоохоронні органи України

Глава 1. Прокуратура України

жавного обвинувачення в суді. Конституційне положення про визнання винним та про застосування кримінального покарання тільки судом визначає судовий розгляд центральною вирішаль­ною стадією кримінального процесу. Тому участь прокурора в судовому розгляді є однією з найважливіших ділянок його діяль­ності. Участь прокурора в суді як державного обвинувача — важ­лива гарантія винесення судом законного, обгрунтованого виро­ку та додержання передбачених законом прав та інтересів грома­дян. Слід підкреслити, що суд та прокуратура при розгляді кримінальних справ мають схожі завдання, але прокурор сприяє їх виконанню згідно з принципом змагальності особливими методами.

У державах з високорозвинутою системою права не виникає питання про необхідність участі прокурора при розгляді кримі­нальних справ у суді. Без обвинувача справа не розглядається, а неявка прокурора в судове засідання тягне за собою відкладення розгляду справи. В чинному кримінально-процесуальному зако­нодавстві, яке теж передбачає змагальність як одну з найважли­віших засад, це питання детально не регламентовано.

Прокуратура сьогодні не має реальних можливостей забезпе­чити підтримання державного обвинувачення у кожній справі у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування для введення до штату близько двох тисяч додаткових працівників. Але демокра­тичні зміни, деякі позитивні зрушення у сфері економічних ре­форм в Україні найближчим часом, очевидно, таки приведуть до встановлення обов'язку підтримання державного обвинувачення прокурором у кожній кримінальній справі, що її розглядає суд.

Державне обвинувачення завжди спрямовано проти конкрет­ної особи. У кожному випадку воно є персоніфікованим і скла­дається з виявлення (встановлення) цієї особи. Сутність держав­ного обвинувачення полягає в сукупності дій прокурора з від­стоювання перед судом обвинувального висновку про передбаче­ний законом злочин, що його вчинила особа, яка перебуває на лаві підсудних.

"Захисник, як і обвинувачений, не зобов'язаний доказувати невинність або меншу винність обвинуваченого, а також обстави­ни, що виключають його кримінальну відповідальність. Слідчий і суд також не вправі перекладати, а точніше покладати, обов'я­зок доказування на захисника, як і на обвинуваченого"¹.

У суді, крім прокурора, в ролі обвинувача можуть виступати й інші особи — потерпілий або його представник, причому вони виконують функцію обвинувачення не тільки у справах, поруше­них за скаргою потерпілого, айв інших кримінальних справах, користуючись правами сторони у процесі та маючи свій власний інтерес. Термін "державне обвинувачення" вживається законо­давцем тільки при регламентації діяльності прокурора у суді¹.

Джерелом державного обвинувачення є діяльність органів дізнання та досудового слідства, зусиллями яких особа, викрита як така, що вчинила злочин, у зв'язку з чим має постати перед судом. Підтримуючи обвинувачення в суді, прокурор привселюд­но обвинувачує підсудного та наполягає на застосуванні до нього справедливого покарання, допомагає суду у кваліфікованому ви­рішенні справи, привертає увагу до причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

Державний обвинувач бере участь у допитах підсудного, по­терпілого, свідків, у дослідженні висновків експертів та речових доказів. Він розпочинає судові дебати у кримінальній справі, ви­ступаючи з обвинувальною промовою. У ній він аналізує мате­ріали справи, докази, риси особистості підсудного, висловлює міркування з питання призначення міри покарання. Об'єктив­ність та незалежність прокурора в суді гарантована передбаче­ною законом можливістю для прокурора відмовитися від підтри­мання державного обвинувачення, якщо дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, виклавши у своїй постанові мотиви відмови.

Гласний та змагальний судовий процес створює сприятливі умови для оцінки доказів, виявлення обставин, які були раніше невідомі чи не піддавалися дослідженню або які відображені в процесуальних документах з істотними порушеннями закону. Зосередження в один час та в одному місці всіх процесуальних осіб, які мають відомості про злочин, перевірка їх показань під різними кутами зору прокурором та захисником, послідовний та безперервний допит підсудного, потерпілого, свідків, експертів дають можливість з'ясувати розбіжності у їх показаннях і сприяють логічному аналізу та синтезу всієї сукупності доказів.

Прокурору для відмови від обвинувачення не обов'язково пе­реконатися у невинності особи, йому досить втратити переконан-

Михеєнко М. М, Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні. — К.: Юрінком Інтер. — І999. — С. 77.

Докладніше про сутність поняття "державне обвинувачення" див.: Юри­дична енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1999. — Т.2. -С. 113.

Розділ III. Правоохоронні органи України

Глава■ t Прокуратура України

ня у провині, оскільки невинність не з'ясовується, а презю-мується. Відмова від обвинувачення означає, що, на думку про­курора, підсудний має бути виправданий. Проте чинне законо­давство (ст. 264 КПК України) передбачає обов'язок суду роз'яс­нити потерпілому та його представнику їх право вимагати про­довження розгляду справи та підтримувати обвинувачення.

Після винесення судом вироку прокурор зобов'язаний вжити у встановленому законом порядку заходів щодо виправлення по­милок, які мали місце, висловити свою незгоду з мірою покаран­ня, визначеною судом, якщо вона не відповідає тяжкості злочину та суспільній небезпеці особи, яка його вчинила. Для цього про- ^і куратура має визначені законом повноваження, незалежно від то­го, чи набрав вирок законної сили, чи ні.

Таким чином, підтримання державного обвинувачення — це діяльність прокуратури у встановлених кримінально-проце-cywibuuM законом формах, яка складається з аналізу матеріалів справи та доказування вини особи в судових орга­нах, сприяння настановленню законного, обгрунтованого та справедливого вироку.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.Представниц­тво прокурором інтересів громадян або держави в суді — одна з важливих гарантій забезпечення захисту прав і свобод громадян, законних інтересів держави. Судовий порядок захисту прав і сво­бод громадян значно розширюється. Участь прокурора в ньому є ефективним засобом забезпечення та поновлення їх.

Формами представництва є:

—звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

—участь у розгляді судами справ;

—внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішен­ня або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. ^]

Навряд чи можна погодитися з точкою зору, що "функція представництва інтересів громадянина або держави в суді є для прокурора новою"¹. За цивільно-процесуальним та арбітражно-процесуальним законодавством прокуратура мала і раніше право

Шумський П. В. Прокуратура України. — К.: Вентурі. — 1998. — С. 179.

на подання позову (заяви) до суду. Останніми роками саме про­куратурою у порядку цивільного судочинства зупинено незакон­ну приватизацію значної кількості важливих народногосподар­ських об'єктів, а також забезпечено повернення в багатьох випад­ках державних коштів, поновлено права неповнолітніх при неза­конних махінаціях з житлом і т. ін.

Прокуратура представляє інтереси громадянина чи держави в суді від імені держави, здійснюючи це представництво через прокурорів, які є уповноваженою на це державною інституцією. Тому ніяких довіреностей чи доручень прокурору не треба, оскільки він не представляє інтереси конкретної особи чи органу влади; У межах своєї компетенції, визначеної законом, він діє як представник держави, маючи водночас і всі процесуальні права позивача. Прокурор самостійно визначає підстави для представ­ництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати пред­ставництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаче­ному законом. .

у.-', Право прокурора на позов регламентоване цивільно-проце­суальним та гоєподарсько-процесуальним законодавством, нака­зами Генерального прокурора України. Він зобов'язаний вико­ристати це право для забезпечення захисту соціальних прав гро­мадян, а також відшкодування шкоди, завданої державі, держав­ним підприємствам, установам та організаціям, стягнення заборгованості перед бюджетом, пенсійним фондом та ін. Право-захисна діяльність прокуратури не протиставляється аналогічній діяльності суду, а лише доповнює її. Більше того, суд може ви­знати необхідним на свій розсуд обов'язкову участь прокурора в суді, для надання висновків з метою здійснення покладених на нього обов'язків.

Процесуальне становище прокурора у ролі позивача дещо відрізняється від становища інших осіб, які заявляють позов у цивільній справі. Так, прокурор не несе судових витрат, до нього не може бути пред'явлено зустрічного позову, він не може уклас-тц.мирову угоду, а рішення суду за позовом прокурора поши­рюється не на прокурора, а на особу, в інтересах якої пред'явлено позов.

Громадяни, юридичні особи та держава в особі її органів са­мостійно звертаються до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів, що охороняються законом. Прокурор же здійснює представництво в суді лише тоді, коли громадянин неспромож­ний через фізичний чи матеріальний стан або з інших причин са­мостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або pea-

Розділ 1(1. Правоохоронні Органи України

лізу вати процесуальні повноваження. Захист прав неповнолітніх, недієздатних, обмежено дієздатних» безвісно відсутніх прокурор здійснює в суді, представляючи їх інтереси, лише тоді, коли бать­ки, усиновителі, опікуни та піклувальники, органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування не виконують передбачених законом обов'язків.

Прокурор має право подавати иозов до господарського суду в інтересах держави. Інтереси держави можуть збігатися повні­стю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних ор­ганів, державних підприємств та організацій чи з інтересами гос­подарських товариств з часткою державної власності у статутно­му фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не Тільки в їх діяльності, а й у діяльності приватних підприємств, товариств, захисті підприємств з іноземними інвестиціями.

За Конституцією України всі форми власності юридично рів­ноправні. Тому прокурор з урахуванням того, що "інтереси дер­жави" є оціночним поняттям, у кожному конкретному випадку самостійно визначає, посилаючись на закон, на підставі якого по­дається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися пору­шення матеріальних або інших інтересів держави, обрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповно­важений державою здійснювати відповідні функції у спірних від­носинах¹.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України прокурор має право вно­сити апеляційне подання на рішення суду, що не набрало закон­ної сили, коли він брав участь у справі. Право прокурора на вне­сення касаційного подання у порядку нагляду сприяє зміцненню законності в цивільному судочинстві, оскільки є оптимальним варіантом взаємодії суду і прокуратури, наповнення новим зміс­том правозахисної ролі останньої. Намагання на законодавчому рівні вирішити це питання інакше може завдати істотної шкоди реалізації громадянами своїх прав щодо судового захисту і ні в якому разі не принижує ролі суду» який приймає остаточне рі­шення.

Враховуючи реальний стан економіки в нашій державі та зниження життєвого рівня великої частини населення, сьогодні є

¹ Рішення Конституційного Суду України У справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного проце­суального кодексу України // Офіційний #існик України. — 1999. — № 15. — С. 35.

Глава 1. Прокуратура України______________________________________ 155

передчасною і необгрунтованою спроба усунути прокуратуру від забезпечення за допомогою судових засобів додержання консти­туційних прав громадян і перш за все соціально-економічних: права кожного на працю, належні, безпечні і здорові умови праці, заробітну плату, не нижче визначеної законом, та на своєчасне її отримування, права приватної власності і т.ін.

Читайте також:

1. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
2. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
3. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
4. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
5. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
6. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
7. Асимптоти графіка функції
8. Асимптоти графіка функції
9. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
10. Базові функції, логічні функції
11. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.
12. Банківська система та її основні функції

Переглядів: 639