Ступені порівняння прикметників

Вищий ступінь порівняння вказує на більший рівень вияву ознаки. Має дві форми: просту і складену.

Просту форму утворюють за допомогою суфіксів -ш-, -іш-: молодий – молодший, білий – біліший, ясний – ясніший, тихий – тихший, тихіший, важ- кий – важчий, товстий – товщий, товстіший.

При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- прикметникові суфікси -к-, -ок-, -ек- зникають: тонкий – тонший, далекий – дальший. Приголосні г, ж, з у поєднанні з суфіксом -ш- змінюють на –жч-, а с – на -щ-: низький – нижчий, дорогий – дорожчий, вузький – вужчий, дужий – дужчий, високий – вищий.

Для деяких прикметників вищий ступінь утворюють від інших основ: гарний – гарніший, кращий; великий – більший; поганий – гірший; добрий – добріший, кращий.

Cкладену (аналітичну) форма вищого ступеня порівняння утворюють за допомогою додавання слова більш або менш до звичайної форми прикметника: більш ефективний, більш відомий, менш важливий.

Найвищий ступінь порівняння вказує на максимальну міру вияву ознаки: найгарніший, найбільший. Має дві форми: просту і складену.

Просту форму утворюють додаванням до форми вищого ступеня префіксів най-, якнай-, щонай-: найвищий, найбільший, якнайвищий, якнайбільший, якнайдужчий, щонайшвидший.

Складену форму утворюють за допомогою слова найбільш і звичайної форми прикметника: найбільш зручний, найбільш ясний.

Аналітичні форми мають відтінок книжності. Їх вживають здебільшого в науковому й офіційно-діловому стилях паралельно з простою формою. У всіх інших стилях слід віддавати перевагу простим формам вищого і найвищого ступенів: гарніший, найдосконаліший, зрозуміліший, найпросторіший, веселіший, найвірогідніший, стриманіший, найефективніший.

Існують прикметники, які не утворюють ступенів порівняння. До них належать:

1) відносні прикметники – сталевий, оксамитовий, нічний, викладацький;

2) прикметники, що виражають абсолютну якість: сліпий, глухий, босий;

3) назви мастей тварин: буланий, зозулястий, вороний;

4) назви кольорів, що виникли в результаті зміни значення колишніх відносних прикметників: апельсиновий колір, салатовий відтінок;

5) прикметники з суфіксом здрібнілості: -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: малесенький, тонюсінький, легенький;

6) прикметники з суфіксами згрубілості -езн-, -енн-: величезний, довжелезний, товстенний;

7) прикметники з суфіксами неповного вияву ознаки -ав-, -уват-: білуватий, жовтавий;

8) прикметники з префіксом пре-: предобрий, прегарний;

9) прикметники з префіксами над-, за-, ультра-, яківказують на максимальний рівень вияву ознаки: надзвичайний, заширокий, ультрашвидкий;

10) прикметники з префіксом не-: недобрий, нешвидкий;

11) незмінювані прикметники іншомовного походження: бордо, беж;

12) більшість складних прикметників: жовто-зелений, сорокарічний.

Типові порушення норми:

1) Одночасне вживання простої та складеної форм ступенів порівняння: більш точніше замість точніше, найменш уважніший замість найменш уважний.

2) Утворення найвищого ступеня порівняння за допомогою слова самий: самий поганий замість найгірший, самий кращий замість найкращий.

3) Поєднання порівнянь із прикметниками вищого ступеня у формі родового відмінка без прийменника на взірець російської мови: краще всього, старший мене, глибший інших.

4) Використання форми вищого ступеня у значенні найвищого. У газетних публікаціях та й в усних виступах часто натрапляємо на вислови “зібралися кращі люди села”, “відзначимо головніші здобутки та надбання”, “проаналізуймо вірогідніші шляхи вирішення проблеми”. Загальновідомо, що форму вищого ступеня вживають тоді, коли щось порівнюють за певними ознаками: кращі за інших, головніші від інших, вірогідніші, ніж інші. Вищий ступінь порівняння прикметників не має значення, синонімічного із формою найвищого ступеня. Російське “высшая мера наказания” – це по-українському не вища, а “найвища міра покарання”; “высшее качество” – це не вища, а “найвища якість”.

Присвійні прикметники вказують на належність предмета певній особі або істоті. Відповідають на питання чий? чия? чиє? Присвійні прикметники утворюють від іменників за допомогою суфіксів -ин-, -їн-, -ів-, -ач-.

Від назв осіб, іменників 1-ї відміни, присвійні прикметники утворюють за допомогою суфікса -ин-: сестрин, Миколин, Галин, Настин. Суфікс -ін- (на письмі -їн-)вживають тільки після й (Маріїн, Софіїн).

При цьому, якщо основа слова закінчується на приголосні г, к, х, відбувається чергування г – ж, к – ч, х – ш: Ольжин, тітчин, свекрушин.

До іменників другої відміни твердої групи додають суфікс -ів-, який у жіночому і середньому роді чергується з -ов-: батьків піджак – батькова куртка – батькове пальто; до іменників м’якої і мішаної групи – суфікс -ів-

(-їв-), який у жіночому і середньому роді чергується з -ев-, -єв-: Василів зо- шит – Василева книжка – Василеве пальто; Андріїв зошит – Андрієва книж ка – Андрієве пальто. Присвійні прикметники, утворені від імен і прізвищ, пишуть з великої букви.

Від назв тварин присвійні прикметники утворюють за допомогою суфіксів -ач-, -ин-: птах – пташиний, орел – орлиний, миша – мишачий, крокодил – крокодилячий.

У текстах офіційного стилю присвійні прикметники вживають дуже рідко, тут переважають відносні прикметники на -ський: шевченківський, ректорський.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лексико-граматичні категорії прикметника у ПРОФЕСІЙНОМУ мовленні	\|	Тверда і м’яка група прикметників

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.