• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розділ І. ВСТУП ДО ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 4 сторінка

У контексті цього варто вказати, ^цо учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додер­жуватися встановленого порядку засідання і беззаперечно підкорятися розпорядженням головуючого (ч. з ст. 162 ЦПК України). Порушення порядку на судовому засіданні може виявлятися у формі непідкорення розпорядженням головуючого, ігнорування порядку давання пояснень чи показань, некоректній поведінці учасників процесу та присутніх у залі судового засідання. У таких випадках до учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх на судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого застосову­ють такий захід процесуального примусу, як попередження (має письмову форму, тобто заноситься до журналу судового засідання). У разі повтор­ного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання(ч. 1 ст. 92 ЦПК України).

Будь-хто з осіб, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, перекладачі, спеціалісти можуть висловити заперечення (як правило, усні) щодо дій головуючого. Ці заперечення фіксують у журналі судового засі­дання. Про їх прийняття чи відхилення суд постановляє журнальну ухвалу. Перелік суб'єктів, які мають право висловити свої заперечення щодо дій головуючого, є вичерпним. Погоджуємося з думкою, що особи, які беруть участь у справі, можуть висловити заперечення щодо будь-яких дій судді, які стосуються процесу. Натомість свідки, експерти, спеціалісти, перекла­дачі - лише щодо тих дій судді, які стосуються їх особисто.

Справу розглядає один і той самий склад суду, який під час розгляду має безпосередньо дослідити докази у справі. Таким чином дотримується дія принципу безпосередності у цивільному судочинстві, у судовому засіданні може бути оголошено перерви, тривалість яких визначає суддя відповідно до обставин розгляду справи, що їх викликали. Про оголошення перерви суддя постановляє журнальну ухвалу. Повісток у цих випадках суд не надсилає.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 ЦПК України, особи, присутні в залі судового засіданні, мусять встати, коли входить і виходить суд.

Особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі, експерти, спе­ціалісти та інші здіасники цивільного процесу зобов'язані звертатися до суду словами «Ваша честь». Особи, які беруть участь у справі, та інші учасники цивільного процесу дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи. Рішення суду особи, присутні в залі судового засідання, зок­рема самі судді, заслуховують стоячи. Відступ від цих вимог допускається з дозволу головуючого (цю інформацію обов'язково треба зазначити в журналі судового засідання).

16.2. Частини стадії судового розгляду

Судовий розгляд як стадія цивільного процесу складається із послідов­но змінних частин: підготовчої, розгляду справи по суті, судових дебатів, ухвалення та проголошення рішення суду. Кожна частина стадії судового розгляду має своє приватне завдання і відповідний зміст. Оскільки кожна з них має відбуватися послідовно, то повернення до вже пройденої частини можливе лише за ухвалою суду.

Підготовча частина стадії судового розгляду складається із процесу­альних дій, спрямованих на те, щоб з'ясувати можливість розгляду справи по суті. Зокрема, суд вирішує такі питання: можливість розгляду справи у цьому складі суду; можливість розгляду справи у випадку неявки осіб, які беруть участь у справі, а також свідка, експерта, перекладача, спе­ціаліста.

У призначений для розгляду справи час головуючий входить до зали судового засідання, просить усіх сідати, оголошує засідання суду відкритим і повідомляє, яку справу розглядатимуть.

Ще до відкриття судового засідання секретар судового засідання з'ясовує, хто з викликаних у справі осіб з'явився до суду. Після відкрит­тя судового засідання секретар судового засідання доповідає суду, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання. Стосовно тих осіб, які не з'явилися, секретар судового засідання інформує суд про дотримання порядку їх повідомлення, передбаченого Главою 7 ЦПК України, і які є відомості про причини їх неявки.

Неявка викликаних у справі осіб зобов'язує головуючого вчинити від­повідні процесуальні дії.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в межах строків розгляду цивільної справи у таких випадках:

I. 1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки; 2) неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) першої неявки без поважних причин належно повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 4) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли у справі беруть участь їхні представники. Усі зазначені випадки є підставами для обов'язкового відкладення розгляду справи.

II. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти розгляд справи у разі неявки представника (законного та договірного) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки.

про відкладення розгляду справи суд постановляє відповідну ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Якщо на судове засідання не з'явилися свідок, експерт, перекладач, спеціаліст головуючий виносить на обговорення питання за участі осіб, які беруть участь у справі, пов'язане із можливістю розгляду справи за відсутності свідка, експерта, перекладача, спеціаліста. У результаті обго­ворення цього питання суд постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи на певний строк (ст. 170 ЦПК України). Одночасно суд вирішує питання про відповідальність осіб, які не з'явилися (ст. 185-3 КпАП України).

Після з'ясування явки учасників цивільної справи головуючий встанов­лює особи тих, хто з'явився за допомогою перевірки даних із відповідними документами. Одночасно суд може з'ясовувати й інші відомості про особу, які мають значення для цивільної справи: місце проживання та місце ро­боти (для надсилання повісток), рік народження (для з'ясування обсягу цивільної процесуальної дієздатності) тощо.

Суд перевіряє об'єм повноважень судових представників у справі (ч. З ст. 163 ЦПК України). У журналі судового засідання фіксують: 1) інфор­мацію про відсутність (або наявність) обставин, які виключають можливість особи бути представником; 2) коли, ким і на який строк (якщо він зазна­чений) видана довіреність або інший уповноважуючий документ - якщо мова йде про договірного представника; 3) з'ясовуються повноваження представника.

Оскільки провадження у справі у цивільному судочинстві може бути відкрито за заявою осіб чи органів, яким законом надано право захищати

права, свободи та інтереси інших осіб, у відповідних випадках, суд пере­віряє наявність обставин, які виключають можливість їх участі у процесі, документи, які посвідчують особу-заявника та обсяг їхніх повноважень. Цю інформацію зазначають у журналі судового засідання.

Якщо до розгляду справи залучений перекладач, зокрема особа, яка володіє навиками сурдоперекладу, головуючий роз'яснює йому його проце­суальні права та обов'язки (передбачені ст. 55 ЦПК України), попереджає під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Закон закріплює за перекладачем права, реалізація яких дозволяє належним чином виконати покладену на нього функцію. Роз'яснення перекладачеві його обов'язків безпосередньо перед початком розгляду справи по суті пояснюється тим, що особа, яка не володіє мовою, якою ведеться судочинство, мусить від самого початку мати можливість активно брати участь у процесі. Розгляд справи за відсутності перекладача, незалежно від того, був він повідомлений про час і місце розгляду справи чи ні, є порушенням цивільних процесуальних норм і слугує безумовною підставою для скасування рішення суду.

Головуючий з'ясовує у перекладача обставини, які належать до можли­вості здійснення ним відповідної функції: освіта, рівень володіння мовою, якою ведеться судочинство та переклад із якої потрібно здійснювати на мову судочинства тощо. Перекладача у судовому засіданні приводять до присяги, текст якої викладено у ч. 2 ст. 164 ЦПК України. Перекладач підписує текст присяги і разом із розпискою долучають її до справи.

Наступна процесуальна дія - видалення свідків із зали судового засідан­ня. Це потрібно для забезпечення допиту свідків у відсутності інших свідків, які з'явилися, усунення взаємного впливу у показах цих суб'єктів, а також виключення впливу на формування показань свідків інших доказів. Свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення. На жаль, нині у судах майже немає таких приміщень, тому, як правило, свідки видаляються у коридор. Заходи щодо того, щоб свідки, яких суд допитав, не спілкувалися із свідками, яких суд ще не допитав, відповідно до положень ЦПК України, повинен вживати судовий розпорядник. Проте слушною є думка, що «реально такий його обов'язок виконати неможливо. Це зумовлено тим, що він повинен одночасно знаходитись і у залі судового засідання»'.

Після видалення свідків головуючий оголошує склад суду, а також прізвища секретаря судового засідання, перекладача, експерта, спеціаліста та роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право заявляти відводи.

' Цивільний процесуальний кодекс Україїш: иауково-ирактичпий коментар : у 2 т. / за заг. ред. С. Я. Фурси. - К. : Видавець Фурса С. Я., КНТ, 2006. - С. 486.

Так, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представ­ник, секретар судового засідання; 2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, пад­черка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді; 5) до складу суду входять особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою.

Спеціальні підстави для відводу судді (складу суду) пов'язані із недопус­тимістю його повторної участі у розгляді справи (ст. 21 ЦПК України):

1) суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і ка­саційної інстанцій, у перегляді справи у зв'язку з винятковими обставинами, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першій інстанції» вказано, що можлива повторна участь судді в розгляді справи у першій інстанції у разі скасування постановленої за його участі ухвали, якою не закінчувалося провадження у справі (п. 19);

2) суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстан­ції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи у зв'язку з винятковими обставинами, а так само у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного суду;

3) суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інс­танції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанцій;

4) суддя, який брав участь у перегляді справи у зв'язку з виняткови­ми обставинами, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

Підставами для відводу судді, зазначені у ст. 20 ЦПК України, діють і щодо секретаря судового засідання, спеціаліста, перекладача, експерта. Експерт або спеціаліст не може брати участі у розгляді цивільної справи, якщо: 1) він перебував або перебуває в службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; 2) з'ясування обставин, які мають значення для справи, виходить за межі сфери його спеціальних знань.

За наявності підстав для відводу суддя, секретар судового засідання, експерт, перекладач, спеціаліст зобов'язані заявити самовідвід.

Відвід (самовідвід) має бути мотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволено лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами (ч. З ст. 23 ЦПК України). У разі заявлення відводу суд заслуховує думку всіх осіб, які беруть участь у справі, а також заслуховує особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення.

Окремо варто зазначити про те, що питання про відвід суду вирішує суд, якому заявлено відвід. Відвід судді, який розглядає справу одноо­собово, вирішує той суддя. Відвід, заявлений кільком суддям чи усьому складу суду, вирішує той самий суд у повному складі більшістю голосів. Така ситуація, на нашу думку, суперечить правилу, сформульованому ще давньоримськими юристами, про те, що ніхто не може бути суддею у власній справі. Адже, фактично, скерування скарги для вирішення по суті тій особі, дії якої оскаржуються, позбавляє скаргу сенсу. Справедливою є думка науковців про те, що механізм відводу суддів, визначений у ЦПК України, має декларативний характер і не є ефективним. Вважаємо, що вирішувати питання про відвід судді міг б голова суду першої інстанції, що створило б ефективний механізм реалізації цього інституту (як, наприклад, це вирішує господарське судочинство).

Заяву про відвід вирішують у нарадчій кімнаті. За результатами роз­гляду заяви постановляють ухвалу про задоволення заяви про відвід або про відмову у задоволенні заяви про відвід. Така ухвала оскарженню не підлягає. Правові наслідки відводу суду (судді) передбачено у ст. 25 ЦПК України. Якщо здійснено відвід секретареві судового засідання, експертові, перекладачеві, спеціалістові, суддя має постановити ухвалу про відкладення розгляду справи для залучення інших секретаря судового засідання, екс­перта, перекладача, спеціаліста.

Після вирішення питання про відводи (самовідводи) головуючий роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, за­тверджені у ст. 27, 31 ЦПК України. Цю процесуальну дію фіксують у журналі судового засідання.

Далі головуючий з'ясовує в осіб, які беруть участь у справі, чи мають вони заяви і / або клопотання з питань, пов'язаних із розглядом та вирішен­ням цивільної справи. За змістом заяви та клопотання можуть бути різними, що зумовлено характером конкретного процесуального права (обов'язку). Кожну заяву та клопотання потрібно обговорити і вирішити негайно після їх подання. Суд не вправі відкладати їх вирішення. З питання про обґрун­тованість заяви чи клопотання, його відношення до розглядуваної справи за­слуховують думку осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду поданих заяв і/або клопотань суд постановляє відповідну ухвалу (це може бути журнальна ухвала або ухвала, яку постановляють у нарадчій кімнаті.

- залежно від питання, яке порушувалось у заяві чи клопотанні; вид ухвали і суть порушуваного питання впливає і на можливість реалізації права на оскарження постановленої ухвали) про задоволення заяви чи клопотання або про відмову у їх задоволенні. Ухвала суду про відмову в задоволенні заяви чи клопотання не перешкоджає повторному їх заявленню.

Завершальною процесуальною дією головуючого у підготовчій частині судового розгляду є роз'яснення прав та обов'язків експертові та спеціаліс­тові, якщо їх залучено до розгляду цивільної справи.

Головуючиіі має роз'яснити експертові його права та обов'язки, передба­чені у ст. 53 ЦПК України, попередити під розписку про кримінальну від­повідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, привести експерта до присяги (текст наведено у ч. 2 ст. 171 ЦПК України). Експерт підписує текст присяги, який разом із розпискою долучають до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 171 ЦПК України, експертам, які працюють у держав­них експертних установах, роз'яснення їхніх прав і обов'язків та приведення до присяги здійснює керівник експертної установи під час призначення особи на посаду та присвоєння кваліфікації судового експерта. Підписаний текст та розписку про ознайомлення з правами й обов'язками експерта та про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від ви­конання покладених на нього обов'язків, за завідомо неправдивий висновок приєднують до особової справи. Засвідчені печаткою експертної установи копії цих документів подають на вимогу суду.

Спеціалістові роз'яснюють його права й обов'язки, визначені ст. 54 ЦПК України.

Розгляд справи по суті - чи не найважливіша частина стадії судового розгляду. Саме тут у змагальній формі відбувається дослідження обставин справи і наявних доказів з метою розв'язання суті самої цивільної справи. Обставини справи розглядають у межах заявлених позивачем вимог, до­слідження доказів у судовому засіданні здійснюють на основі правил на­лежності та допустимості, в умовах дії принципів безпосередності, усності й безперервності.

Згідно зі ст. 173 ЦПК України, розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторо­нами певних обставин під час попереднього судового засідання. Доповідь головуючого має важливе значення для визначення об'єму і меж дослід­ження справи у судовому засіданні. Це забезпечує можливість правильного і своєчасного розгляду і вирішення справи. Як правильно зазначає з цього приводу А. Федіна, правильна побудова доповіді спрямовує осіб, які беруть участь у справі, їх представників на ефективну участь у розгляді справи по суті. Доповідь має бути короткою, тезисною, у ній потрібно відобра­зити: суть вимог позивача і заперечень проти них відповідача; обставини.

які обґрунтовують позовні вимоги і заперечення; докази, подані у справі. Доповідач повідомляє інші відомості, які треба розглянути суду для пра­вильного вирішення справи. Якість доповіді безпосередньо залежить від того, наскільки ґрунтовно суддя здійснив підготовчі дії на стадії провад­ження у справі до судового розгляду.

Після доповіді з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти ми­рову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. При цьому необхідно пам'ятати, що у деяких категоріях справ укладення миро­вої угоди не допускається, а ст. 6 Закону України «Про третейські суди» містить перелік категорій справ, які не можуть бути предметом розгляду і вирішення у третейському суді, у разі розгляду справи за відсутності від­повідача головуючий доповідає позицію останнього щодо заявлених вимог, викладених у письмових поясненнях. Якщо позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви. У разі часткового визнання позову відповідачем голо­вуючий з'ясовує, у якій саме частині позов визначено.

Волевиявлення сторін, спрямовані на припинення спору, мають бути чітко зафіксовані. Заява позивача про відмову від позову, заява відповідача про визнання позову, умови мирової угоди заносять до журналу судового засідання з підписами сторони або обох сторін. Якщо ці розпорядчі дії викладено в адресованих суду заявах у письмовій формі, їх приєднують до справи, про що обов'язково зазначають у журналі судового засідання.

Передусім, приймаючи відмову позивача від позову, мирову угоду від сторін, визнання відповідачем позову, суд зобов'язаний перевірити дотримання умов, передбачених ст. 174 та 175 ЦПК України, і роз'яснити сторонам правові наслідки здійснення зазначених дій (ст. 206, 223 ЦПК України).

Якщо сторони не бажають реалізувати вказаних розпорядчих дій або у разі неприйняття їх судом, розгляд справи по суті продовжується.

Суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі, у такій послідовності: 1) Уповноважений Верховної Ради України з прав люди­ни, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядуван­ня, фізичні та юридичні особи - якщо провадження у справі відкрито за їхньою заявою, поданою про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів; 2) позивач, його представник (за клопотанням позивача пояснення може давати тільки представник), третя особа, яка бере участь на стороні позивача, її представник (за клопотанням третьої особи пояснення може давати тільки представник); 3) відповідач, його представник (за клопотанням відповідача пояснення може давати тільки представник), третя особа, яка бере участь на стороні відповідача, її представник (за клопотанням третьої особи пояснення може давати тільки

представник); 4) третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, її представник (за клопотанням третьої особи пояснення може давати тільки представник). Встановлена законом послідовність у заслуховуванні пояснень осіб, які беруть участь у справі, є обов'язковою для суду. Вона має зберігатися і у тому випадку, коли суд оголошує письмові пояснення осіб, які беруть участь у справі.

Якщо особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи запе­речують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - «так» чи «ні» (ч. 4 ст. 176 ЦПК України).

Кожній особі, яка бере участь у справі, надано право ставити запитання один одному. Запитання задають із дозволу головуючого, який може від­хилити його, якщо воно не стосується справи. Особа, яка раніше ставила питання у встановленій послідовності, може просити головуючого знову надати їй можливість задати питання. Суддя вправі поставити питання у будь-який момент давання пояснення.

Після заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі, голову­ючий встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються (ст. 177 ЦПК України). При цьому потрібно врахувати зміст спірних правовідносин, наявні у справі докази, особливості джерел доказової бази, а також думка осіб, які беруть участь у справі, які вправі пропонувати свої варіанти. Про порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів судом постановляється журнальна ухвала. У разі потреби встановлений порядок може бути змінено.

Найчастіше дослідження доказів розпочинається із допиту свідків. Відповідно до цивільного процесуального законодавства, свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи (за винятком осіб, зазначених у ч. 1 ст. 51 ЦПК України). Кожного свідка у судовому засіданні допитують окремо.

Перед допитом повнолітнього свідка головуючий встановлює його осо­бу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання пока­зань. Зокрема, відповідно до ст. 52 ЦПК України фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, пад­черка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб). Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язана повідомити причини від­мови. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано, що суд має

роз'яснити особам, які мають право відмовитися давати показання, таке їхнє право. Якщо суд не вчинив цієї процесуальної дії, то показання зазначених осіб мають визнаватися судом одержаними із порушенням закону, що має наслідком недопустимість їх використання як доказу. Про відмову від дачі показань, якщо вона приймається судом, потрібно постановити ухвалу.

Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від дачі показань та приводить його до присяги, текст якої викладено у ч. 5 ст. 180 ЦПК України. Свідок підписує текст присяги, який разом із розпискою приєднують до справи.

Допит свідка розпочинається із пропозиції суду розповісти все, що йому особисто відомо у справі. Якщо свідок надає показання, одержані із іншого джерела, він зобов'язаний вказати джерело своєї обізнаності. Показання про обставини, які мають значення для справи, свідок повідомляє усно. У випадках, якщо показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та ін­шими відомостями, які важко зберегти в пам'яті (наприклад, економічні, бухгалтерські, технічні розрахунки, креслення тощо), свідок, даючи пока­зання, може користуватися записами. Ці записи подають суду та особам, які беруть участь у справі, і можуть приєднувати до справи за журнальною ухвалою.

Після цього свідкові мають право поставити запитання особи, які беруть участь у справі, та суд. Першою запитує особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі (дотримується пос­лідовність, аналогічна послідовності давання пояснень особами, які беруть участь у справі). Суд ставить запитання свідкові останнім.

Суд має право з'ясовувати суть відповіді свідка на запитання осіб, які беруть участь у справі. Головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду.

Після допиту свідок залишається у залі судового засідання до закін­чення розгляду справи. Суд за згодою сторін може дозволити допитаному свідкові залишити залу судового засідання до закінчення розгляду справи. З приводу цієї процесуальної дії постановляють журнальну ухвалу.

Слід зазначити, що ЦПК України не виключає можливості повторного допиту свідка. Повторний допит свідка може бути проведено в тому самому або наступному засіданні за його власною заявою, заявою осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Суд має право одночасно допитати свідків для з'ясування причин розходжень у їхніх показаннях. Водночас під час оцінки доказів суду потрібно враховувати те, що повторно допи­тані свідки могли дати показання під впливом відомих їм показань інших свідків.

Цивільним процесуальним законодавством передбачено певні особли­вості допиту малолітніх та неповнолітніх свідків (ст. 182 ЦПК України). Під час допиту малолітнього свідка на судове засідання обов'язково треба викликати педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів, якщо вони не заінтересовані у справі. Участь педагога, батьків, усиновлювачів, піклу­вальників під час допиту неповнолітнього свідка залежить від розсуду суду. Педагогічний працівник, батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники вправі з дозволу суду ставити свідкові запитання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.

Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.

Щоб забезпечити спокійну психологічну атмосферу, у виняткових випад­ках, коли це потрібно для об'єктивного з'ясування обставин справи, на час допиту малолітніх або неповнолітніх свідків, із зали судового засідання за ухвалою суду можуть видалити ту чи іншу особу, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий пові­домляє її про показання цього свідка і надає можливість поставити йому за­питання. Законодавець обмежився вказівкою на можливість видалення лише осіб, які беруть участь у справі. Хоча доцільніше було б передбачити право видаляти із зали судового засідання на час допиту малолітніх або неповноліт­ніх свідків також і будь-кого з осіб, присутніх у залі судового засідання.

Після закінчення допиту свідкок, який не досяг шістнадцятирічного віку, видаляється із зали судового засідання. Проте суд може визнати не­обхідною присутність цього свідка в залі судового засідання (наприклад, у разі повторного допиту, очної ставки, для дослідження письмових доказів тощо). У такому разі потрібно постановити мотивовану журнальну ухвалу про залишення свідка у залі судового засідання.

Після допиту свідків, які з'явилися у судове засідання, головуючим оголошує показання свідків, зібрані за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час їх допиту за місцем проживання, або показан­ня, дані під час судового засідання, на якому ухвалено скасоване рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні є неможливою. Особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення (ст. 183 ЦПК України).

Потреба оголосити ці показання полягає в тому, що для обґрунтування рішення суду суд може використати лише ті показання, які досліджено у судовому засіданні за участі осіб, які беруть участь у справі. Зазначені особи можуть давати пояснення щодо оголошених показань'.

Читайте також:

1. I. Вступна частина
2. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
3. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
4. А .Маршалл - основоположник неокласичної теорії.
5. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
6. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
7. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
8. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
9. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
10. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
11. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
12. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Переглядів: 371