Пропорції тіла спортсменів

Під пропорціями тіла розуміють відношення його розмірів: поздовжніх, поперечних, передньо-задніх, а також відношення окружностей. Пропорції тіла залежать перш за все від співвідношення скелетних розмірів, і лише незначно впливають на пропорції тіла товщина підшкірно-жирового шару, ступінь розвитку мускулатури, постава. Не дивлячись на велику різнорідність індивідуальних особливостей, завжди є найбільш типові риси його будови. Наприклад, нижні кінцівки завжди довші від верхніх, плече довше, ніж передпліччя, стегно довше, ніж гомілка. Тренеру й спортсмену знання про пропорції тіла дозволяють судити про гармонійність розвитку людини в процесі занять спортом, а також використовувати особливості пропорцій тіла при індивідуалізації тренування та при відборі в спортивні секції.

Для оцінки пропорцій тіла використовують матеріали, які отримують при антропометричному дослідженні, в основному за допомогою таких інструментів, як антропометр, сантиметрова стрічка, різні циркулі.

Для характеристики пропорцій тіла використовують методи канонів, індексів і кореляції. Найстаріший метод канонів. За основу визначення пропорцій тіла беруть який-небудь модуль, за допомогою якого встановлюється конкретний канон пропорцій тіла. Під модулем розуміють розмір тієї чи іншої частини тіла даної людини (довжина пальців, кисті, лиця, голови, хребта, стегна), який беруть за одиницю виміру, за допомогою якого можна відобразити розміри будь-якої частини тіла. Канон - це правило для створення ідеальної фігури людини в певних відношеннях з одиницею вимірювання (модулем). Таких канонів нараховується майже сто.

Вчення про пропорції тіла зародилося в глибокій давнині й привертало до себе увагу антропологів, лікарів, художників, скульпторів. їх цікавило, яку фігуру потрібно вважати нормальною, або пропорційною, у якій усі частини тіла мали б найбільшу гармонію. Для з'ясування цього питання й були запропоновані модулі й канони.

Скульптори Давнього Єгипту брали за одиницю (модуль) вимірювання довжину середнього пальця лівої кисті, яка за каноном укладається 19 раз у довжині тіла, висота стопи дорівнювала одному модулю, пупок розміщувався на одинадцятій поділці знизу, сосок грудної залози - між чотирнадцятою і п'ятнадцятою поділками і т. ін.

У Давній Греції найбільшою популярністю користувався канон Паліклета (5 ст. до н. є.). Згідно з цим каноном голова складає 1/8, обличчя - 1/10, а голова й шия - 1/6 довжини тіла. Був розповсюджений і так званий квадрат давніх, за яким довжина розведених рук дорівнює довжині тіла людини.

Леонардо да Вінчі (1452-1519 рр.) дещо змінив даний канон, він вважав, що фігура з піднятими в сторони-вверх руками й розведеними ногами вписується в круг, центром якого є пупок. Сучасні уявлення про пропорції тіла здорової людини базуються на точних знаннях анатомії. Вважається, що довжина тіла залежить переважно від довжини нижніх кінцівок. При середньому рості дорослої людини 165-170 см довжина хребта складає в середньому 40 %, у високорослих хребет відносно коротший, а в низькорослих - відносно довший. Ширина плечей завжди більша від ширини таза, вона складає 1 /4 частину довжини тіла й дорівнює довжині стегна. Кінчик середнього пальця опущеної верхньої кінцівки доходить до середини стегна (у високорослих людей дещо вище, у низькорослих - нижче). Довжина верхньої кінцівки дорівнює довжині хребта, довжина ключиці - довжині грудини. Довжина плеча відноситься до довжини передпліччя як 3 : 4. Довжина кисті складає 1/4 частину верхньої кінцівки, довжина середнього пальця - 1/2 довжини кисті. Проксимальна, середня й дистальна фаланги відносяться одна до одної як 5:3:2. Обвід променево-зап'ястного суглобу відповідає довжині кисті. Ширина кисті дорівнює довжині її середнього пальця. Подвоєний обвід зап'ястка дорівнює обводу шиї, а подвоєний обвід шиї - обводу талії. Довжина нижньої кінцівки від найбільш виступаючої точки великого вертлюга до підошви складає 53% довжини тіла, довжина стегна- 1/4 довжини тіла і дорівнює довжині гомілки разом з висотою стопи. Положення колінного суглобу відповідає половині довжини нижньої кінцівки, гомілка коротша від стегна на висоту стопи. Довжина стопи відноситься до довжини кисті як 4 : 3.

Статеві особливості в пропорціях тіла досить значні: жінкам властива менша довжина тіла, більш короткі кінцівки, більш широкий таз, вузькі плечі, менші розміри стопи й кисті. Але ширина плечей більша від ширини стегон. Верхній відділ грудної клітки в жінок вужчий, ніж у чоловіків.

Вікові особливості в пропорціях тіла особливо великі у зв'язку з нерівномірним розвитком протягом життя окремих частин тіла. Так, голова збільшується за весь період після народження людини тільки в два рази, тулуб - у 3 рази, верхні кінцівки - в 4 рази, нижні кінцівки - в 5 разів, а шия - в 7 разів.

Але дослідження, проведені анатомами й антропологами, показали, що форма людського тіла незмінна, і що пропорції тіла залежать від багатьох факторів: статі, віку, національних і індивідуальних особливостей, у зв'язку з чим метод канонів для характеристики пропорцій тіла мало придатний.

Один із найстаріших методів - метод індексів, який полягає в тому, що один розмір обчислюється в процентних частках іншого (переважно більшого) розміру (наприклад, довжина кінцівок, ширина плечей від довжини тіла). Але метод індексів більше використовується для визначення рівня фізичного розвитку, ніж для характеристики пропорцій тіла. Свого часу були запропоновані й апробовані десятки різних індексів. Наприклад, один із найбільш відомих:

Індекс скелії за Манувріє:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Конституційні особливості спортсменів різних спеціалізацій	\|	Довжина ноги

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.041 сек.