Упродовж останньої половини цього сторіччя органи місцевого самоврядування у Східній Європі значною мірою були керовані комуністичною системою ієрархічного подвійного підпорядкування. Хоча органи місцевого самоврядування і функціонували за часів комуністичного правління, маючи статус трохи вищий за статус адміністративних одиниць, більшість країн Східної Європи мають традиції місцевого самоврядування, які беруть початок у ті ж часи, що й у Західній Європі, Справді, оскільки у XVI столітті християнство вже було поширене на більшій частині Східної Європи, досягши на сході України, Румунії й Білорусі, багато східноєвропейських країн мають традицію місцевого самоврядування, зосередженого довкола громади. З крахом комунізму багато східноєвропейських країн повернулися до цих коренів і відновили у конституціях і в законах громаду як основну одиницю місцевого самоврядування. Упродовж 1990 року в Угорщині, Польщі, Чеській республіці й Словаччині були ухвалені нові закони про місцеве самоврядування. Через кілька місяців були проведені вільні вибори. Крім того, у всіх цих чотирьох країнах вже у 1993 році існували нові місцеві фінансові системи, що спиралися на місцевий контроль над низкою місцевих джерел надходжень. Загалом, принцип місцевої автономії було утверджено.
Новонароджені системи місцевого самоврядування в цьому регіоні мають ряд спільних рис, які подано нижче. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 1 8
Історично самостійні громади мають право на утворення власної муніципальної корпорації, а муніципальні органи обираються на основі конкурентної багатопартійної системи.
Муніципалітетам надано низку повноважень та обов'язків, які вони можуть здійснювати самостійно, на відміну від завдань, виконуваних ними як представниками центрального уряду.
Муніципалітети мають право самостійно володіти й розпоряджатися місцевим майном і право мати певні незалежні джерела надходжень.
Центральні уряди дають муніципальній владі субсидії та субвенції, щоб допомогти у виконанні санкціонованих центром послуг.