Читання як навчальний предмет, його завдання

Читання в початкових класах.

Освітньо-пізнавальне, розвивальне, виховне значення

Лекція 1

План

1. Читання як навчальний предмет, його завдання і структура.

2. Наукові засади методики читання в початкових класах.

3. Історико-критичний огляд методів класного читання.

Література:

1. Біденко В.В. Аналіз тексту твору на основі його багаторазового перечитування // Рідна школа. – 2000. – №12. – С. 39–40.

2. Вашуленко М.С. Державний освітній стандарт з української мови (початкова ланка) // Початкова школа. – 2001. – №1.

3. Державний стандарт освіти // Початкова школа. – 2006. – №2.

4. Джежелей О. Диференційований підхід до формування навички читання // Початкова освіта. – 2002. – № 10. – С. 3.

5. Коваль Г.П., Іванова Л.І., Суржук Т.Б. Методика читання: Навч. посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 280с.

6. Куріпта В.І. Ефективні методи і прийоми удосконалення навички читання // Початкове навчання і виховання. – 2005. – №20–30. – С.38–48.

7. Методика викладання української мови: Навч. посібник/За ред. С.І.Дорошенка. – К.: Вища шк., 1992. – С.3–19.

8. Олійник Г.А. Формування навичок виразного читання в 1 класі. – Тернопіль: Астон, 2001.

9. Основи роботи над науково-художнім твором в початкових класах//Теорія та методика навчання та виховання: Збірник наукових праць. – Вип.4. – Харків: ХДПУ, 1999. – С.107–109.

10. Пархоменко Н. Методика роботи над словом, текстом на уроках читання // Початкова школа. – 2000. - №7. – С.44-48.

11. Пелешок Е. Робота над засобами виразності на уроках читання / Е.Пелешок, Т.Шевчук // Початкова школа. – 1998. – № 12. – С. 12–14.

12. Програми для середньої загальноосвітньої школи (1-4 кл.). – К.: Початкова школа, 2006. – С.12–116.

13. Розвиток навички читання. Методичні рекомендації / Укладач І.П.Ґудзик.– К.: Освіта, 1993.

14. Савченко О.Я. Методика читання в початкових класах: Посіб. Для вчителя. – К.: Освіта, 2007. – 334с.

Слово «читання» настільки звичне і зрозуміле, що мало хто замислюється над тим, з яким значеннєвим відтінком воно вживається. Тим часом у різних сполуках слів його сприймають по-різному. У виразі «Діти вчаться голосному, виразному читанню» це слово передає назву дії за значенням дії «читати», а саме: вимовляти для слухачів щось надруковане чи написане. Інший його зміст відчуваємо у фразі «З нетерпінням учні чекають уроки читання». У ній словом «читання» названо окремий розділ навчальної дисципліни «Українська мова», покликаний щонайперше навчити дітей умінню сприймати і розуміти написаний чи надрукований текст. Нарешті, у реченні «Читання книг — його улюблене заняття» тим же самим словом позначається проведення часу за книгою як за корисною і захоплюючою справою.

І все ж різні відтінки його значень не утруднюють спілкування. Вони чітко розпізнаються завдяки контексту, тобто словесному оточенню, в яке потрапляє це слово. Справді, словосполучення «свідоме читання», «швидке читання» розуміються як якості, що забезпечують усвідомлення написаного або надрукованого й уміння його відтворювати. Сполука іменників «уроки читання» називає навчальний предмет. У реченні «Люблю читання» легко виявляється вказівка на процес спілкування людини з книгою.

Усі перелічені відтінки значень слова «читання» наявні у визначенні завдань навчального предмета, що іменується цим же терміном. Вони формулюються так: завдання предмета читанняу початкових класах — формувати, закріплювати, удосконалювати навичкисвідомого, правильного, швидкого, виразного читання,розвивати потяг до самостійного читаннякниг. У ньому тричі вжите слово «читання», і кожного разу воно має значеннєві відтінки, зрозумілі читачеві, а саме: предмет читанняставить за мету виробити в учнів не тільки уміння читати (навички читання),а й внутрішнє бажання читати, що є усвідомленням необхідності спілкування з книгою, бачити в цьому життєву потребу (самостійне читання).

Щойно сформульовані завдання здійснюються на двох типах уроків читання: класного і позакласного. Структура уроків класного і позакласного читання різна, але їх навчальна мета одна: удосконалювати навички читання і в кінцевому підсумку сформувати активного читача. Система цих уроків включає щоденні вправи учнів у читанні під керівництвом учителя і націлює їх на самостійну роботу над книгою. Це розкриває їм пізнавальні можливості книги і сприяє духовному їх розвиткові.

І все ж уроки читання не обмежуються виконанням перелічених вище завдань. Як складова частина навчальної дисципліни «Українська мова» читання покликане виконувати значно ширше коло завдань. Найважливіше з них полягає в активному застосуванні всіх видів мовленнєвої діяльності, а не тільки в набутті прийомів читання. Це значить, що на уроках читання слід розвивати навички слухання і говоріння: ведення діалогу, уміння висловлювати свої думки, тобто всього того, що називається культурою мовлення.

Розвиток мовленнєвої діяльності досягається завдяки зв'язкам читання з іншими розділами предмета «Українська мова». До свідомого читання діти починають готуватися в період навчання грамоти. Уроки читання розкривають широкі можливості для роботи над удосконаленням мовлення і мислення, над розширенням активного словника, пізнанням будови мови. Не випадково программа з української мови в 2—4 класах формулює розділ не просто «Читання», а «Читання і розвиток мовлення», підкреслюючи, що читання і розвиток учнівського мовлення на уроках повинні становити органічний сплав. Ця вимога більшою чи меншою мірою втілюється на всіх етапах уроку: і в підготовчій бесіді до вивчення теми, і при повторному читанні, і при аналізі твору. Якщо вчитель розкриває зміст невідомого слова, він тим самим робить його доступним дитячому розумінню і, значить, допомагає учням ввести це слово до свого активного словника. А коли дитячий наставник вимагає від своїх підопічних відповіді на запитання або пропонує сформулювати своє ставлення до описаних подій, то в цьому випадку він прагне виробити в учнів уміння користуватися мовою в діалогічній і монологічній формах.

Говорячи інакше, хоч би яким видом занять учитель займався на уроках читання, він повинен усвідомлювати, що працює над розвитком мовлення дітей. Та й саме його мовлення впливає на дитяче мовлення. У системі початкового навчання розвиток мовлення — це принцип навчання, який забезпечує кінцеву мету опрацювання предмета «Українська мова», складовою частиною якого є уроки читання.

Методика рекомендує відводити деякий час, приблизно 10—15 хв, для цілеспрямованої роботи над розвитком мовлення дітей: переказувати прочитане за планом, дати усний опис природи, розповісти про похід до музею, у парк, ліс та ін., пов'язуючи це з темою уроку. Тому у підготовці уроку читання, визначенні мети, доборі прийомів опрацювання матеріалу необхідно не лише планувати читання тексту, а й передбачати систему розвитку мовлення учнів. Наприклад, до уроків з теми «Наша Батьківщина — Україна (2 клас) мету можна сформулювати так: «Працюючи над виразним читанням, виховувати гордість за рідний край, за Батьківщину; збагачувати словниковий запас, розвивати усне мовлення учнів».

Розділи «Читання» і «Розвиток мовлення» в курсі української мови початкової школи невіддільні. Але в «Методиці викладання української мови» з методичних міркувань вони розглядаються окремо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальний працівник як суб’єкт технології соціального супроводу.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.