Соціальний працівник як суб’єкт технології соціального супроводу.

У Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах міститься таке визначення: соціальний супровід є формою соціальної підтримки та передбачає надання конкретній особі чи сім’ї комплексу соціальних послуг. Мета соціального супроводу – подолання життєвих труднощів, мінімізація негативних наслідків чи навіть повне розв’язання проблем сім’ї та особи.

Суб’єктом соціального супроводу виступають центри соціальних служб для сімї, дітей та молоді. Що стосується технології соціального супроводу, то це така модель соціально-педагогічної роботи, коли соціальний працівник відповідає не лише за організацію, а й за надання необхідних послуг клієнтові, які можуть бути реалізовані різними установами. Соціальний працівник виступає в ролі соціального менеджера: організовує надання соціальної допомоги та здійснює координацію її надання різними спеціалістами, установами та організаціями.

Це свідчить про те, що соціальний супровід передбачає роботу спеціаліста на двох рівнях:

1) Контактний, при якому відбувається безпосередня взаємодія соціального працівника з клієнтом;

2) Організаційний або опосередкований, коли взаємодія відбувається у системі: соціальний працівник – організації – клієнт.

При веденні індивідуального випадку, соціальний працівник виступає в ролі соціального менеджера, який виконує низку різний функцій, зокрема:

· Оцінюючу – вияв конкретних потреб клієнтів та ресурсів;

· Допоміжну – забезпечення послуг клієнтам, які не здатні самостійно вирішувати свої проблеми;

· Організаційну – обєднання зусиль різних установ і фахівців з метою задоволення потреб клієнтів та забезпечення якості послуг;

· Освітньо-виховну – забезпечення необхідними знаннями і отримання необхідних навичок;

· Консультативну – наділення клієнтів інформацією про ресурси, які є і про допомогу іншим фахівцям щодо вибору найефективнішого методу допомоги;

· Посередницьку – направляти клієнтів у відповідні установи і до конкретних фахівців;

· Координаційну – координація процесу допомоги, яка надається різними установами та фахівцями;

· Адвокатську – захист прав та інтересів клієнта;

· Адміністративну – здійснення діяльності щодо планування заходів, наданню допомоги клієнтам і оцінки її ефективності;

· Аналітичну – збір та аналіз інформації, яка необхідна для прийняття рішень.

Це, у свою чергу, потребує, щоб соціальний працівник мав комплексну теоретичну підготовку та володів практичними вміннями, які дозволяють йому розумітися на великій кількості випадків, виконувати конкретну практичну діяльність, а також мати певний банк методів щодо надання соціальної допомоги та підтримки.

Виходячи із вищезазначеного, можна коротко підсумувати інформацію щодо характеристики складових процесу соціального супроводу:

1) Суб’єкт соціальної роботи – спеціалісти центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді;

2) Об’єкт – окрема особа або сімя, які опинилися у складних життєвих обставинах. Причому, потрібно зауважити, що не усі клієнти або сімї, які опинилися у складних життєвих обставинах, мають перебувати під супроводом, а лише ті із них, що мають комплексну проблему і не можуть самостійно її вирішити!

3) Мета реалізації соціального супроводу – створити умови для виходу сімя або особи зі складних життєвих обставин, наслідки яких вона не в змозі подолати самостійно;

4) Завдання, що вирішуються під час реалізації даної технології і дозволяють досягнути передбаченої мети, мають включати:

- Соціальну підтримку клієнта або сімї у вирішенні проблем, які вони не мають змоги самостійно розв’язати;

- Організацію самодопомоги – вміння клієнта самостійно вирішувати проблемні життєві обставини, ефективно використовувати внутрішні та зовнішні ресурси;

- Залучення та ефективне використання внутрішніх і зовнішніх ресурсів клієнта або сімї.

Соціальний супровід з боку соціального працівника виступає як комплексна соціальна допомога клієнту, що планується на підставі індивідуального діагностування потреб і ресурсів клієнта і здійснюється на підставі активної взаємодії працівника і клієнта. Завдання соціального супроводу – створення умов, за яких клієнт має змогу самостійно вирішувати власні життєві проблеми.

Отже, соціальний супровід – це вид соціальної роботи з особою або сімєю, які опинилися у складних життєвих обставинах, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно, що передбачає надання комплексної індивідуальної соціальної допомоги. Завдання соціального супроводу - створення умов для сімї або особі для самостійного подолання складних життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Термін здійснення соціального супроводу визначається індивідуально для кожної сім'ї або особи, але не повинен перевищувати шести місяців.	\|	Читання як навчальний предмет, його завдання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.