Швидкість хімічної реакції залежить: від природи реагуючих речовин, природи розчинника, концентрації, температури і каталізатора.

4. Залежність швидкості х.р. від концентраціїреагуючих речовин описує закон діючих мас: «Швидкість хімічної реакції пропорційна добутку молярних концентрацій реагуючих речовин» Для реакції виду aA_(г) + bB_(г) → cC_(г) + dD_(г) кінетичне рівняння матиме вигляд:

де a та b – коефіцієнти із рівняння реакції, k – константа швидкості реакції, c(A) та c(B) – концентрації речовин А та В відповідно моль/л a та b – коефіцієнти із рівняння реакції.

5. Залежність швидкості хімічної реакції від температури: при підвищенні температури швидкість хімічної реакції як правило збільшується. Для оцінювання впливу температури використовують правилоВант-Гоффа, згідно з яким підвищення температури на 10⁰С збільшує швидкість реакції у 2 – 4 рази, а біохімічної у 7 – 10 разів. Математичний вираз правила Вант-Гоффа, де γ – температурний коефіцієнт швидкості:

6.Залежність швидкості реакції від температури описує рівняння Арреніуса k = Ae^–^Ea/RT, де Е – енергія активації – надлишкова енергія в порівнянні з середньою енергією молекул, яку повинні мати молекули, щоб при зіткненні вони могли б прореагувати. 7. Каталіз – це зміна швидкості реакції за допомогою каталізаторів. Каталізатор – речовина, яка вибірково прискорює хімічну реакцію, багаторазово бере участь в одній із її стадій. Усі каталітичні процеси можна розподілити на такі групи: гомогенні, гетерогенні, автокаталіз, ферментативні. 8.Каталізатору притаманні такі закономірності: відзначається високою ефективністю, яка полягає в тому, що він значно прискорює хімічну реакцію і практично не витрачається в ході реакції; каталізатор відзначається високою специфічністю, яка полягає в тому, що він прискорює обмежено число реакцій. 9. Речовини, присутність яких у незначній кількості збільшує активність каталізатора, називаються активаторами (промоторами), а які зменшують активність каталізатора - інгібіторами; каталізатор не впливає на стан хімічної рівноваги, бо він в однаковій мірі прискорює пряму та зворотну реакції. 10.Оборотні реакції (більшість хімічних реакцій) відбуваються одночасно у прямому та зворотному напрямках. А + В ↔ С + D Хімічна рівновага: υ_пр. = υ_звортн.

11. Ферменти (ензими) – речовини білкової природи, які виробляються клітинами живих організмів і значно прискорюють біохімічні процеси. Висока активність і специфічність дії ферментів сприяють виробленню в достатній кількості необхідних для життєдіяльності сполук або знищенню непотрібних речовин, які накопичуються у процесі життєдіяльності живого організму. Ферменти більш ефективні, вибіркові, більш чутливі до домішок ніж інші каталізатори. З підвищенням температури активність ферментів збільшується, досягає максимального значення при 36⁰ – 42⁰С, а потім знижується, що зумовлено денатурацією білків при більш високих температурах. Для кожного фермента існує оптимальний інтервал значень рН. Для більшості ферментів рН : 4 – 10.Для поліпшення обміну речовин, нормалізації процесів травлення, посилення імунітету, лікування серцево-судинних захворювань, опіків і ран використовують ферментативні препарати, які виробляють з тканин тварин, рослинної сировини та деяких мікроорганізмів (фестал, мезим тощо).

3. «Електрохімія»

1. Електрохімія – розділ фізичної хімії, в якому вивчають фізико – хімічні властивості розчинів, що містять заряджені частинки – йони та виникнення потенціалів. Електрохімічні явища супроводжують більшість, якщо не всі, біологічних процесів: скорочення м´язів і серця, проведення нервового імпульсу тощо. Електрохімічні явища використовують як для діагностики, так і лікування хвороб. 2. Електропровідність – здатність речовин проводити електричний струм під дією зовнішнього електричного поля. У металах (провідниках першого роду) електропровідність забезпечують електрони, в розчинах електролітів (провідниках другого роду) – іони. Електропровідність розчинів електролітів L виражається як величина, зворотна електричному опору: L = 1/R (Ом^–1). Біологічні системи мають різний ступінь електропровідності. Тому метод визначення електропровідності біологічних систем широко застосовується для вирішення діагностичних та дослідницьких задач.

Тканина або рідина Питомий опір, Ом·м

Спинномозкова рідина 0,55

Кров 1,66

М΄язи

Мозкова і нервова тканини 14,3

Жирова тканина 33,3

Суха шкіра 10⁵

Кістка 10⁷

3. Метод фізико-хімічного дослідження, оснований на вимірюванні електричної провідності розчинів, називається кондуктометрією. 4.Мембранний потенціал. Мембранним називають потенціал, що виникає в результаті йонного обміну між мембраною, яка вибірково пропускає іони певного знака, і навколишнім розчином.Мембранний та дифузійний потенціали виникають у клітинах рослинних і тваринних організмах і спричиняють утворенню різних біопотенціалів і біострумів. Мембранний потенціал Е для певного іона, наприклад для калію, можна обрахувати за рівнянням Нернста, що має наступний вигляд:

,

де R — універсальна газова стала, Т — абсолютна температура (по шкалі Кельвіна), z — заряд іона, F — число Фарадея, [K⁺]_o, [K⁺]_i — концентрація калію зовні та всередині клітини відповідно.

Рівняння Нернста виражає залежність електродного потенціалу від температури та активності йонів. Вимірювання електродних потенціалів покладено в основу таких важливих діагностичних методів, як електрокардіографія, електроенцефалографія, електроміографія.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція № 1	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.