Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Хронологія подій Болонського процесу

 

Травень 2001 р. Хальмстад, Швеція Зустріч генеральних директорів ЄС і керівництва Ради ректорів ВНЗ європейських країн
Травень 2001 р. Прага, Чехія Зустріч міністрів освіти європейських країн, прийняття підсумкового документа
Червень 2001 р. Рига, Латвія Зустріч в рамках мереж £N10 і NАКIС, прийняття документа "Визнання результатів навчання у Болонському процесі"
Березень 2002 р. Брюссель, Бельгія Болонський процес: Зона європейської вищої освіти: перспективи і розвиток для сільськогосподарських і пов'язаних з ними наук; компетенція випускників
Травень 2003 р. Грац, Австрія II конференція представників європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій    
Вересень 2003 р. Берлін, Німеччина III зустріч міністрів освіти європейських країн, прийняття підсумкового документа
Грудень 2003 р. Київ, Україна Національний семінар із проблем Болонського процесу за участю експертів Ради Європи, прийняття рекомендацій
Травень 2005 р. Берген, Норвегія IV Конференція міністрів країн Європи відповідальних за вищу освіту
Травень 2007 р. Лондон, Велика Британія V конференція міністрів країн Європи, відповідальних за вищу освіту
Наступна Конференція міністрів планується до проведення 28-29 квітня 2009 року в університетах І_еиуеп (Нідерланди) і Ьоиуаіп-Іа-№иуе (Бельгія).

Хронологія залучення європейських держав до Болонського процесу

 

Рік підписання Болонської декларації Скорочена назва країни
Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія. Іспанія, Італія, Латвія. Литва, Люксембург, Мальта. Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща. Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція.(29)
Кіпр, Ліхтенштейн, Туреччина, Хорватія
Албанія, Андорра, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Македонія (Сербія і Чорногорія), Росія.
Україна, Молдова, Вірменія, Азербайджан.

Передумови виникнення Болонського процесу:

■> Підписано Європейську культурну конвенцію (Париж,

19.12 1954). •> Прийняття Великої Хартії Університетів — (Болонія, 18.09.1988). * Прийняття Лісабонської Конвенції про визнання

кваліфікацій з вищої освіти у європейському регіоні

(Лісабон, 11.04.1997). Прийняття Сорбонської декларації про гармонізацію

архітектури європейської системи вищої освіти (Париж,

25.05.1998).

Європейська культурна конвенція

Наголошується на необхідності заохочення громадян усіх держав до вивчення мов, історії та культури інших країн і спільної для них культури.

Велика Хартія Університетів

Проголошено фундаментальні принципи:

1. Університет—це автономний інститут в серці суспільства, що має особливу організацію внаслідок свого положення і історичного надбання. Він створює, оцінює і передає культуру за допомогою наукових досліджень і навчання. Щоб відповідати потребам суспільства, дослідження і навчання університети по­винні бути морально та інтелектуально незалежними від будь-якої політичної та економічної влади.

2. Процеси навчання і досліджень в університетах повинні бути нероздільні, щоб навчання не відставало від суспільних потреб, що змінюються, і прогресу наукових знань.

3. Свобода досліджень і навчання є основним принципом існування університету; і уряди, і університети, в межах своєї компетенції, повинні забезпечувати дотримання цього фундаментального принципу. Відкидаючи нетерпимість і будучи завжди відкритими для діалогу, університет є ідеальним місцем спілкування професорів, готових до передачі своїх знань та добре забезпечених всім необхідним для цього, і студентів, що здатні і прагнуть збагатити свій розум цими знаннями.

4. Університет є довіреною особою європейських гуманістичних традицій, його постійною турботою є примноження знань. Для втілення свого призначення він, стираючи географічні і політичні бар'єри, підтверджує життєву необхідність для різних культур пізнавати одна одну і впливати одна на одну.

У Хартії сформульовано наступні засоби втілення в життя фундаментальних принципів:

1. Щоб зберегти свободу в дослідженнях і навчанні, способи реалізації цієї свободи повинні бути доступні всім членам університетського співтовариства.

2. Підбір викладачів і регулювання їх статусу повинні відповідати принципу нероздільності досліджень і навчання.

3. Кожний університет повинен, з урахуванням конкретних обставин, забезпечувати захист свобод студентів; студентів повинні влаштовувати умови, в яких вони розвивають свою культуру і навчаються, що і є їх головною метою.

4. Університети, особливо в Європі, вважають взаємний обмін інформацією і документацією, спільні проекти з метою розвитку освіти важливими чинниками постійного прогресу знань.

Лісабонська конвенція

Сформульовано основні терміни щодо визнання кваліфікацій з вищої освіти у європейському регіоні, визначено компетенцію державних органів, основні принципи оцінки кваліфікацій тощо.

Сприяння мобільності через усунення перешкод ефективному здійсненню свободи пересування, приділяючи особливу увагу:

^ студентам, щоб вони мали доступ до навчання та інших освітніх послуг;

^ викладачам, дослідникам і адміністративним працівникам для визнання та збільшення обсягу часу на дослідження, викладання та навчання без обмеження своїх законних прав.

> Сприяння європейській співпраці в забезпеченні якості освіти, порівнянних критеріїв і методологій.

> Сприяння розвитку європейської складової у вищій освіті, особливо відносно розробки навчальних планів, співпраці між навчальними закладами, розробки схем мобільності та інтегрованих програм навчання і досліджень.

Саламанкське звернення

Підтверджено підтримку європейськими вищими навчальними закладами основних цілей Болонської декларації та проголошено про створення Європейської асоціації університетів – ЕІМ.

Підкреслено, що одним з найважливіших чинників розвитку системи вищої освіти є академічна свобода і автономія університетів, у поєднанні з їхньою відповідальністю перед суспільством за якість освіти та наукових досліджень.

Звернення Саламанкської конференції європейських

закладів вищої освіти „Формування європейського

простору вищої освіти".

> провести переоцінку вищої освіти і наукових досліджень для всієї Європи;

> реорганізувати й омолодити програми і вищу освіту в

цілому;

> розвивати і базувати вищу освіту на основі наукових
досліджень;

приймати взаємоприйнятні механізми для оцінки, гарантії
й підтвердження якості;

>* покладатися на загальні терміни європейського виміру і забезпечувати сумісність різних інститутів, навчальних планів і ступенів;

> сприяти мобільності студентів, персоналу і можливості працевлаштування випускників у Європі;

> підтримувати зусилля з модернізації університетів у країнах, де існують великі проблеми входження в європейський простір вищої освіти;

> проводити зміни будучи відкритими, привабливими і конкурентоспроможними вдома, в Європі та у світі;

> продовжувати вважати за необхідне, щоб вища освіта була відповідальною перед суспільством.

Празький саміт

Міністри приділили увагу просування Болонського процесу по кожному з шести зобов'язань Болонської декларації і сформулювали завдання щодо подальших дій для досягнення цих цілей.

Наголосили на необхідності у подальшому обговоренні ще трьох важливих аспектів Європейського простору вищої освіти, а саме:

^> обговорення проблем навчання впродовж життя;

^ обговорення проблем ролі вищих навчальних закладів і студентів у контексті Болонського процесу;

^> обговорення проблем сприяння забезпеченню приваб­ливості Європейського простору вищої освіти.

Берлінська конференція

Сформульовано конкретні завдання і названо дати їх реалізації. Зазначено, що якість вищої освіти лежить в основі розвитку Європейського простору вищої освіти, міністри зобов'язалися підтримувати подальший розвиток системи забезпечення якості на рівні вузів, на національному і європейському рівнях.

Визначено, що основна відповідальність за забезпечення якості вищої освіти лежить на кожному з вузів, що є основою реальної відповідальності академічної системи в рамках національної системи якості.

Міністри дійшли згоди, що до 2005 р. національні системи із забезпечення якості повинні в собі містити:

> Визначення обов'язків органів і установ, які беруть участь.

> Оцінювання програм або вузів, яка включає внутрішню оцінку і зовнішній перегляд участі студентів і публікації результатів.

> Систему акредитації, сертифікації і сумірних процедур.

> Міжнародне партнерство, співробітництво і співпрацю.


Читайте також:

  1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
  2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  3. II. Поняття соціального процесу.
  4. IV. План навчального процесу.
  5. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  6. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
  7. Адміністративний примус застосовують на основі адміністративно-процесуальних норм.
  8. Активний та пасивний типи адаптаційного процесу.
  9. Алгебра випадкових подій
  10. Алгебра подій
  11. Альтернативні парадигми організаційного процесу
  12. Аналіз процесу і продуктів діяльності.




Переглядів: 701

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Головні складові Болонського процесу | Переваги ЕСТS

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.