• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система державного фінансового контролю в Україні

Система державного фінансового контролю в Україні, яка створюється і вдосконалюється з урахуванням сучасних тенден­цій економічного розвитку, сприяє поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкових відносин і економічному зростанню. Система державного фінансового контролю складається з таких елементів: суб'єкт контролю (хто контролює); об'єкт контролю (кого контролюють); предмет контролю (що контролюють), принципи контролю; методи контролю; процес контролю; прийняття рішень за результатами контролю.

При створенні різних систем контролю визначальним кри­терієм є об'єкт контролю. Включення до системи контролю об'єкта означає, що система повинна бути унікальною і ство­рюватися для кожного конкретного об'єкта контролю. Надзви­чайно важливим є також чітке визначення ролі і місця суб'єкта контролю. Роль суб'єкта контролю визначається тим, що об'єкт управління, що не знаходиться під контролем суб'єкта; управління, стає некерованим і досягнення поставлених завдань практично стає неможливим. Суб'єкти контролю не є раз і назавжди даними, оскільки предмет їх діяльності — об'єкти контролю знаходяться в постійній динаміці.

Суб'єктами державного фінансового контролю є органи дер­жавної влади, яка відповідно до конституційних положень поді­ляється на законодавчу, виконавчу, судову. Визначне місце серед гілок влади як контролюючих суб'єктів належить законодавчій вла­ді як ініціатору чи виконавцю державного фінансового контролю.

Суб'єктом фінансового контролю у сфері законодавчої вла­ди є Верховна Рада України, яка виконує контрольні функції відповідно до конституційне визначених повноважень. Пріори­тетною має стати роль Верховної Ради як ініціатора та безпосе­реднього виконавця тих контрольних функцій, делегування яких не є доцільним з огляду на можливість втрати контролю за певними частинами фінансової сфери.

Суб'єктами фінансового контролю, який безпосередньо здійснюється Верховною Радою і який відповідно до Конститу­ції України називається парламентським, є:

- парламент у складі народних депутатів України;

- Голова Верховної Ради України та його заступники;

- голови та члени комітетів Верховної Ради України;

- голови та члени тимчасових спеціальних комісій;

- народні депутати України;

- уповноважений Верховної Ради з прав людини. Парламентським органом, мета діяльності якого полягає у здійсненні виключно фінансового контролю, є Рахункова палата.

Діяльність Рахункової палати була започаткована прийнят­тям Верховною Радою України Закону України від 11 липня 1996 року "Про Рахункову палату Верховної Ради України". Основними завданнями Рахункової палати є:

- організація і здійснення контролю за своєчасним вико­нанням видаткової частини державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних ці­льових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призна­ченням;

- здійснення контролю за утворенням і погашенням внут­рішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефектив­ності та доцільності видатків державних коштів, валютних, кре­дитних і фінансових ресурсів;

- контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- контроль за дотриманням законності щодо надання Ук­раїною позик і економічної допомоги іноземним державам, між­народним організаціям, передбачених у державному бюджеті;

- контроль за законністю і своєчасністю руху коштів дер­жавного бюджету та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

- аналіз встановлених відхилень від показників державно­го бюджету та підготовка пропозицій щодо їх усунення, і вдос­коналення бюджетного процесу в цілому;

- регулярні інформування Верховної Ради України, її ко­мітетів про хід виконання державного бюджету та стан пога­шення внутрішнього та зовнішнього боргу, про результати здій­снення інших контрольних функцій.

Реалізація економічної стратегії держави потребує підвищен­ня контрольного потенціалу органів виконавчої влади, яким на­лежить ключова роль у здійсненні державного фінансового кон­тролю. У зв'язку з розгалуженістю виконавчої влади зростає важ­ливість тих її органів, на які покладаються обов'язки, що безпо­середньо стосуються проведення фінансового контролю.

Найважливішу роль серед них відіграють контролюючі ор­гани, створювані у складі Міністерства фінансів України.

Пріоритетне місце серед них належить Державній контроль­но-ревізійній службі України, яка створена згідно із Законом Ук­раїни від 26 січня 1993 року "Про Державну контрольно-ревізій­ну службу в Україні". Головним завданням Державної контроль­но-ревізійної служби (ДКРС) є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в мініс­терствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валют­них фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

У зв'язку з конституційним розмежуванням державної вла­ди та місцевого самоврядування повноваження Державної кон­трольно-ревізійної служби поширюються насамперед на су­б'єкти господарювання, бюджетні установи, що перебувають у державній власності. Що стосується органів місцевого самов­рядування, то контрольні дії ДКРС торкаються їхньої фінансо­вої діяльності лише тоді, коли це пов'язано з участю держави у формуванні доходів бюджетів органів місцевого самовряду­вання та їх фінансовою підтримкою.

Державна контрольно-ревізійна служба — фактично єдина служба, яка проводить документальні ревізії і перевірки за до­рученням Президента України і його Адміністрації, Кабінету Міністрів, Генеральної прокуратури і інших правоохоронних органів, глав державних адміністрацій регіонів.

Зростання динамічності фінансових процесів зумовлює від­повідні вимоги щодо забезпечення превентивності, підвищення оперативності фінансового контролю, у зв'язку з чим особли­вої ваги набуває запровадження фінансового контролю, здійс­нюваного Державним казначейством України. Державне казна­чейство України створене відповідно до Указу Президента України "Про Державне казначейство в Україні" від 27 квітня 1995 року з метою забезпечення ефективного управління кош­тами державного бюджету, підвищення оперативності у фінан­суванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів.

Основними завданнями Державного казначейства є органі­зація виконання державного бюджету і здійснення контролю за цим; управління наявними коштами державного бюджету та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період; ведення обліку касового виконання державного бюджету, складання звітності про стан Його виконання; здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом; здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів тощо.

Державне казначейство повністю виконуватиме свої функ­ції тоді, коли буде здійснено перехід від фінансування видатків до оплати рахунків установ, які утримуються з державного бюд­жету. Перехід від фінансування до оплати рахунків дасть мож­ливість забезпечити дійовий попередній контроль за викорис­танням бюджетних коштів і недопущення нецільового їх використання; концентрувати кошти державного бюджету на єдиному казначейському рахунку, що дасть змогу мати вичерп­ну інформацію про щоденний стан руху коштів за доходами і видатками державного бюджету, результати виконання бюдже­ту, що дозволить ефективніше здійснювати поточний контроль.

Що стосується контрольної діяльності Міністерства фі­нансів, то воно повинно посилити профілактичну (превен­тивну) спрямованість державного фінансового контролю. Це пов'язано із поглибленим аналізом і розробкою дохідних і витратних статей бюджету на стадії планування і прогнозу­вання, необхідності впровадження конкурентного функціо­нально-вартісного підходу.

Важлива роль у здійсненні державного фінансового контро­лю належить Державній податковій адміністрації України, яка була створена відповідно до Закону України від 4 грудня 1990 року "Про державну податкову службу в Україні". Протягом останніх років до вказаного закону було внесено значну кіль­кість змін, і нині він діє зі змінами і доповненнями, викладе­ними в останній редакції від 5 лютого 1998 року "Про внесен­ня змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Головним завданням ДПАУ є здійснення контролю за дот­риманням податкового законодавства, правильністю обчислен­ня, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних ці­льових фондів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також неподаткових доходів; внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття норма­тивно-правових і методичних рекомендацій з питань оподатку­вання; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, від­несеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про ад­міністративні правопорушення.

Важливість контрольних функцій Державної податкової ад­міністрації зумовлюється тим, що вона є єдиним органом у структурі не лише виконавчої, а й державної влади загалом, який здійснює фіскальний контроль за діяльністю платників податків.

Контроль, здійснюваний ДПАУ, зводиться не лише до пе­ревірки дотримання податкового законодавства, правильності обчислення податків і своєчасності їх сплати. Визнаючи над­звичайну важливість цих функціональних напрямів діяльності податкових органів, необхідно вказати на неприйнятність зве­дення суті контролю лише до способу забезпечення законнос­ті, оскільки таким чином обмежується його активна економіч­на цілеспрямованість. Податкові органи не обмежуються роллю пасивного контролера. В процесі контролю, як правило, оці­нюються не тільки кількісні результати фінансової і господар­ської діяльності, а і її законність, доцільність, а також фінансова стійкість платника як основа для підвищення податкового потенціалу економіки.

Як вже зазначалося, важливим елементом системи контро­лю є об'єкт контролю. У сфері державних фінансів об'єктом контролю виступають процеси формування і використання фі­нансових ресурсів державного сектору.

Зміна контролюючої системи під впливом сучасних соці­ально-економічних трансформацій безпосереднім чином торк­нулася об'єктів державного фінансового контролю у напрямі їх суттєвого ускладнення. Становлення ринкових відносин в Ук­раїні супроводжується появою підприємств різних форм влас­ності, зміною джерел фінансових ресурсів, їх складу та структу­ри, принципів їх використання, а також принципів кредитування, ціноутворення, грошових розрахунків. В цих умовах з'явилося багато нових об'єктів державного фінансово­го контролю, які потребують належної уваги з боку держави.

Разом з тим запровадження принципово нових економічних відносин суттєво обмежує вплив державного фінансового конт­ролю на соціально-економічні процеси, а також і на підконт­рольні об'єкти порівняно з тим, яким він був за умов адмініст­ративно-командної економіки. Так, розвиток ринкових відносин суттєво обмежує охоплення державним фінансовим контролем таких підконтрольних об'єктів, як процеси формування і вико­ристання фінансових ресурсів підприємств, організацій недер­жавної форми власності. Держава не втручається у формування доходів і їх розподіл та витрачання на приватизованих підприєм­ствах чи інших нових економічних утвореннях.

Суттєве значення для підвищення ефективності контролю­ючої системи має встановлення предметної області державного фінансового контролю, адекватної сучасним вимогам. Предме­том державного фінансового контролю має бути:

- забезпечення стабілізації економіки і досягнення еконо­мічного зростання;

- забезпечення сталості економічного розвитку державно­го сектору економіки;

- досягнення збалансованості державного і місцевих бюд­жетів;

- захист фінансових інтересів громадян України. Важливу роль у забезпеченні дійового фінансового контро­лю відіграє методика контролю, яка являє собою сукупність методів контролю, що використовуються у певному конкретному випадку. Необхідно правильно вибирати методичний інстру­ментарій контролю, враховувати його адекватність предмету контролю, об'єктивність, надійність, орієнтацію на комплекс­ність, оперативність і якість контролю.

Наступним елементом системи державного фінансового контролю є процес контролю. Процес контролю — це діяль­ність суб'єктів контролю, спрямована на гарантоване досягнен­ня найефективнішими засобами поставленої мети шляхом реа­лізації певних завдань контролю і застосування відповідних принципів, методів контролю.

Існують різні підходи до виділення стадій процесу контро­лю, наприклад, а) встановлення параметрів, норм функціону­вання, оцінка відхилень від встановлених параметрів і норм; б) встановлення стандартів контролю, оцінка його ефективності; в) встановлення параметрів, норм функціонування, збір даних про фактичний результат виконання, порівняння і оцінка фак­тичного і очікуваного результатів виконання, розробка і здійс­нення коригуючих дій.

Для подальшого розвитку і вдосконалення системи держав­ного фінансового контролю слід передбачити:

- прийняття низки законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюватимуть організаційну побудову системи дер­жавного фінансового контролю, її функціонування і розвиток;

- забезпечення ефективного формування і використання фінансових ресурсів державного сектору економіки і досягнен­ня на цій основі економічного зростання;

- формування координаційних інститутів у складі системи державного фінансового контролю для встановлення ефектив­ної взаємодії між суб'єктами контролю, що запобігатиме ви­никненню неконтрольованих частин фінансової сфери, а також паралелізму і дублювання при здійсненні контролю.

- чітке окреслення підконтрольних об'єктів та забезпечен­ня повного їх охоплення контролем;

- розроблення і затвердження державних стандартів, що врегульовують здійснення фінансового контролю в різних сек­торах економіки;

- урізноманітнення форм, видів фінансового контролю, впровадження новітніх методик здійснення фінансового конт­ролю.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
3. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
4. IV. Питання самоконтролю.
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
7. The educational system of Great Britain (Система освіти Великобританії)
8. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
10. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
11. VI. Узагальнення та систематизація знань
12. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.

Переглядів: 741