Типи і структура корпорацій в економічній діяльності міжнародного рівня

Корпоративний характер міжнародного бізнесу та варіативність кон'юнктурних умов, численні конкретні підприємницькі завдання зумовлюють диверсифікацію організаційних форм господарської діяльності великих компаній, які можуть як концентрувати свою діяльність в рамках певній галузі, так і функціонувати як міжгалузеві освіти.

Класифікація корпорацій за типами здійснюється відповідно до ступеня усуспільнення капіталів і об'єднання видів (фаз) господарської діяльності.

Картель - об'єднання підприємців, учасники якого узгоджують між собою обсяги виробництва, поділ ринків збуту, ціни, умови продажів і найму робочої сили, строки та інші умови платежів тощо. При цьому учасники картелів зберігають виробничу і комерційну незалежність. Враховуючи природу та цілі картельних угод, можна вважати природним, що вони, як правило, є одногалузевими.

Фактична мета картелю - досягнення таких домовленостей між суб'єктами пропозиції на ринку, які дадуть їм можливість покращувати параметри та результативність своєї комерційної діяльності за рахунок створення більш сприятливих для себе договірних рамок і загальних способів політики. Результатом таких домовленостей є зменшення тиску конкурентної боротьби за споживачів, погіршення умов діяльності останніх і послаблення стимулів оптимізації та розвитку виробництва.

Враховуючи це, картельні об'єднання у класичних проявах цього феномену ринкової економіки, як правило, забороняються. Щоправда, такі заборони діють переважно на національному рівні і їх можна ефективно обходити. У сфері міжнародної економічної діяльності набули поширення експортні та імпортні картелі. Експортні картелі використовують дочірні фірми ТНК з метою розширення експорту та здійснення узгодженої, цілеспрямованої політики на ринку певної продукції. Імпортні картелі створюються великими імпортерами, часто - за участю дочірніх структур ТНК для протистояння іноземним конкурентам.

Найвідоміший приклад міжнародного картельної угоди - об'єднання країн-експортерів нафти - ОПЕК. Головним змістом спільних домовленостей цих країн є узгодження обсягів видобутку нафти і вплив на нього ринкових цін.

Синдикат - форма об'єднання, в якій учасники зберігають виробничу самостійність, але втрачають самостійність комерційну відповідно взаємним угодами. (У більш широкому значенні під синдикатом розуміють комерційне об'єднання фірм для досягнення спільних цілей). Найбільшого розвитку синдикати набули на початку XX ст., Зокрема, в Україні, як і в частині території тодішньої Росії за часів царату, а пізніше і НЕПу. Помітну роль відігравав синдикат "Продвугілля", створений в 1904 році, який був однією з найбільших монопольних структур такого типу в Російській імперії. У нього входило 18 великих акціонерних вугільних товариств, підприємства яких зосереджували майже 75% усього видобутку вугілля в Донбасі.

У сучасних умовах така форма об'єднання, як синдикат, використовується рідко. На умовах міжнародного синдикату функціонує фактично одна велика ТНК - "Де Бірс", яка контролює понад 80% світового ринку діамантів.

Пули - монопольні об'єднання, доходи яких надходять до загальних фондів, потім здійснюється узгоджене їх розподіл відповідно до результатів експлуатації певної частини ринку в заздалегідь обумовленій пропорції. Прикладом міжнародного пулу є "золотий пул", створений для торгівлі патентами.

Трест - форма об'єднання, в рамках якого учасники втрачають виробничу, комерційну, можливо - юридичну самостійність. Учасники трестів, які також є власниками акцій, розподіляють доходи відповідно розмірам їх пакетів акцій. Реальний контроль над трестом здійснює правління або головна компанія. Типовим для трестів є їх поширення в рамках галузей, які виробляють однорідну продукцію, хоча існують і міжгалузеві трести. ТНК як трестові об'єднання не прижилися, цей тип компанії використовується переважно у вигляді структурних підрозділів, відділень і підприємств, які входять до складу ТНК.

Концерн - складна форма господарської діяльності компанії, яка передбачає об'єднання підприємств промисловості, транспорту, торгівлі та банківської сфери. Типовою ситуацією є формальне збереження учасниками концернів юридичної та господарської самостійності за умови здійснення підприємницької діяльності під контролем домінуючих у них фінансових угруповань. Існують концерни подвійної багатоступінчасті. Учасниками концерну можуть бути корпорації, які об'єднують свої потенціали й зусилля в ринковій стратегії.

Характерною особливістю концернів є взаємне проникнення капіталів різних галузей, а їх головною перевагою (як форми усуспільнення потенціалів виробничої діяльності) - надвисока концентрація фінансових і промислових ресурсів, оскільки в концерні можуть об'єднуватися Різногалузеві комерційні структури, власники реальних ресурсів і грошей.

Консорціуми - специфічна форма об'єднання економічних потенціалів ринкових агентів. Виникають на базі тимчасових угод між кількома банківськими і промисловими корпораціями, фірмами з метою реалізації певних спільних проектів. Як і інші міжнародні об'єднання, консорціуми поширилися в різних країнах і регіонах світу. Однак, в деяких національних господарських системах консорціуми прижилися найбільш органічно, зокрема, в Італії.

Типовою ознакою до створення консорціума, нерідко із залученням кількох великих іноземних партнерів, є реалізація великого технологічно складного і капіталомісткого проекту, наприклад, літакобудівного, аерокосмічного. Україна, зокрема, бере участь у консорціумному проекті «Морський старт», учасниками якого є також США, Росія і на початку була Норвегія. Передумова ефективної участі України в цьому проекті - її традиційна для останніх десятиліть спеціалізація на військово-космічних розробках і виробництві, що робить для країни особливо перспективним, співробітництво в галузі мирного космосу. Крім участі в проекті «Морський старт», слід зазначити широке використання українських ракет у міжнародних космічних запусках. В кінці 90-х років XX ст. в підконтрольній національному космічному агентству України сфері працювало 17 державних організацій і 7 акціонерних товариств, які є світовими лідерами з багатьох напрямів аерокосмічного виробництва. Україна має в своєму розпорядженні ракети-носії "Циклон", "Зеніт ЗСЛ", "Дніпро" з високими експлуатаційними якостями (наприклад, російський "Союз" здатний вивести на орбіту 4 супутники, а "Зеніт" - 12) і завдяки цьому активно бере участь у міжнародних консорціумних проектах.

Фінансова група - об'єднання одного або декількох банків з промисловими, торговими, кредитними та іншими підприємствами, в яких банки розпоряджаються грошовим капіталом підприємств, які входять в групу і координують усі сфери їхньої діяльності.

Транснаціональні стратегічні альянси (ТСА) - різноманітні форми союзів самих ТНК.

ТСА - особлива організаційна форма міжфірмових, міжкорпораційних зв'язків двох або більше компаній, в рамках якої здійснюється довгострокова координація економічної діяльності учасників з метою реалізації масштабних виробничих проектів, максимізації результатів технологічної кооперації, скорочення тривалості інноваційних процесів, зниження вартості та ризикованості виробництва, поліпшення умов доступу до певних ринків.

У рамках ТСА здійснюється різновекторна координація - як горизонтальна (між підприємствами однієї галузі), вертикальна (між постачальниками і споживачами по технологічній лінії виготовлення і виробничого споживання продукції), так і діагональна (між різногалузевих структурами), що додає оперативності у вирішенні завдань розвитку виробництва, забезпечує більшу управлінську гнучкість і технологічну мобільність.

Таким чином, ТСА - це новий рівень концентрації капітальних ресурсів, централізації управління виробництвом, науково-технічною сферою, а також розподільчо-регулюючого механізму.

З точки зору організаційної структури ТНК функціонують як одно-і багатогалузеві концерни. Одногалузевий концерни - це, як правило, горизонтально інтегровані корпорації. Вони являють собою підприємства, що випускають велику частину однорідної продукції. Наприклад, так функціонують британська ТНК "Wodafon", що надає телекомунікаційні послуги, мережа підприємств «Fast Food».

Багатогалузеві концерни можуть існувати у формі вертикально інтегрованих корпорацій і диверсифікованих ТНК. Вертикально інтегровані корпорації утворюються в результаті об'єднання при одному власнику і під єдиним контролем найважливіших сфер виробництва кінцевого продукту. Зокрема, транснаціональна нафтова компанія видобуток сирої нафти здійснює в одній країні, рафінування - в інший, а продаж кінцевих нафтопродуктів - у третіх країнах. Диверсифіковані ТНК охоплюють національні підприємства з вертикальною і горизонтальною інтеграцією. Типовий приклад корпорації такого типу - швейцарська корпорація Nestle, яка має 95% своїх виробництв за кордоном і зайнята ресторанним бізнесом, виробництвом продуктів харчування, реалізацією косметики, вина та ін. Число таких компаній в останні роки швидко зростає.

У всіх ТНК головна компанія є оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю закордонних філій. Закордонні філії і дочірні фірми становлять регіональну структуру ТНК. В останні роки в ній відбуваються важливі зміни, пов'язані із здійсненням, так званої, комплексної стратегії.

Комплексна стратегія ТНК заснована на глобальному підході, який передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об'єднання, тобто для корпорації в цілому, її суть полягає в децентралізації управління міжнародним концерном і значному підвищенні ролі регіональних управлінських структур. Така політика стала можливою завдяки досягненням техніки в галузі зв'язку та інформації, розвитку національних і міжнародних банків даних, повсюдної комп'ютеризації. Вона дає можливість ТНК координувати виробничу і фінансову активність зарубіжних філій і дочірніх фірм. Комплексна інтеграція в рамках ТНК потребує і комплексної організаційної структури, що виражається у створенні регіональних систем управління та організації виробництва.

Регіональні системи управління сучасної ТНК побудовані у трьох основних видах:

1) головні регіональні управління, які несуть відповідальність за діяльність концерну у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами щодо координації та контролю над діяльністю філій у цьому регіоні (наприклад, головне регіональне управління американського концерну «General Motors» по координації діяльності філій в Азії й Океанії розташоване в Сінгапурі);

2) регіональні виробничі управління, які координують діяльність підприємств по лінії руху продукту, тобто відповідною виробничому ланцюжку. Такі управління відповідають за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, вони підпорядковані безпосередньо головному регіональному управлінню концерну. Регіональні виробничі управління націлені на розвиток ефективних видів виробництв, нових моделей і товарів (наприклад, корпорація "Неwlett-Расkагd" на початку 90-х років XX ст з цієї причини перемістила свої виробничі управління з низки лідируючих продуктів із США в Європу.);

3) функціональні регіональні управління забезпечують специфічні види діяльності концерну: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи тощо. Ці управління відповідальні за результати діяльності усіх відповідних структур у регіональному або глобальному масштабі.

Таким чином, ТНК є домінуючою формою функціонування міжнародного капіталу. Вони являють собою мережу взаємопов'язаних підприємств, які виходять з однієї країни і мають свої складові та філії в інших країнах. На відміну від національної компанії, ТНК переносить за кордон не сам товар, а процес інвестування, поєднуючи його із закордонною робочою силою в рамках міжнародного виробництва.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Причини виникнення і розвитку ТНК	\|	Роль транснаціональних корпорацій у світогосподарських зв'язках

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.