• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціальна ситуація і соціальне завдання

Уся соціальна робота складається з ланцюга соціальних ситуацій, їх створюють переважно клієнти.

Клієнт потрапив до наркологічної реабілітаційної служби через вживання кустарно виготовлених препаратів маку (опіатів). Програма реабілітації включає медикаментозне лікування, групову та індивідуальну терапію. Під час індивідуального консультування соціальному працівникові вдалося налагодити довірчі стосунки з клієнтом. Одного разу клієнт розповів, що кілька років тому він під час пограбування магазину випадково вбив охоронця. Клієнтові вдалося втекти, але іншу людину було звинувачено у скоєнні злочину й засуджено на тривале ув’язнення. Кілька днів поспіль соціальний працівник намагався переконати клієнта у необхідності зізнання у скоєнні злочину з тим, щоб безвинну людину звільнили. Проте клієнт не лише відмовився від зізнання, а й зажадав від соціального працівника дотримання конфіденційності стосовно того, що він сповістив під час індивідуальної бесіди [7, 71].

Подібних прикладів можна навести багато.

Отже, соціальна ситуація – це фрагмент діяльності соціального працівника, що містить суперечності між потребами клієнта і можливостями соціальної служби, соціального працівника, суспільства, держави, що їх враховує соціальний працівник, добираючи способи впливу, стимулюючи вирішення проблем клієнта.

Соціальний працівник усвідомлює життєво–соціальну ситуацію і формулює для себе завдання: стратегічні (як вирішити наявну проблему), тактичні (розробка плану спільних з клієнтом та іншими особами і службами дій, спрямованих на вирішення проблеми клієнта) і ситуативні (як відреагувати на ті чи інші дії, реакції клієнта тощо).

Соціальне завдання – це осмислення наявної соціологічної ситуації, перетворення і переведення її на новий рівень, що наближає її до досягнення мети соціальної діяльності. Іншими словами: ситуація плюс мета дорівнює завдання. Тобто ситуація стає завданням в умовах цілеспрямованої професійної діяльності. Соціальне завдання – це виявлені в соціальній роботі суперечності, які враховує соціальний працівник, стимулюючи вирішення проблеми, це соціологічна мета, поставлена за певних умов. Можна вважати, що розв’язання її – основна клітина професійної майстерності, яка відображає рівень професіоналізму соціального працівника.

Майстерність соціального працівника полягає в умінні перетворити соціологічну ситуацію в соціальне завдання, тобто спрямувати умови, що склалися, на перебудову стосунків, наближаючись до визначеної соціологічної мети. Соціальна ситуація може не стати соціальним завданням, якщо соціальний працівник її не помічає або ігнорує.

Вирішення завдання може мати кілька варіантів, позитивний ефект яких залежатиме від установок, знань соціального працівника, його здібностей, володіння педагогічною технікою.

Розв’язання соціального завдання починається з аналізу ситуації, внаслідок чого відбувається усвідомлення мотивів, вчинків, специфіки умов, особливостей взаємин.

Процес аналізу умов ситуації завершується на наступному етапі – усвідомлення проблеми і формулювання завдання. Невміння бачити проблему, розуміти її призводить до помилок у вирішенні проблеми.

Усвідомлюючи проблему, соціальний працівник конструює розвиток ситуації, припускаючи певні варіанти розгортання подій. Це третій етап – розробка проекту рішення. На цьому етапі висуваються гіпотези (передбачення), вибудовується проект майбутньої взаємодії з клієнтом, колегами, іншими службами (що робити, як, якими засобами) у вигляді певної конструктивної схеми. Цей етап потребує активного мислення соціального працівника, його уяви. Майстерність вирішення проблеми на цьому етапі і полягає у спрямуванні активності клієнта на вирішення його проблеми. Важливим є й те, що, вибираючи прийоми, досвідчені соціальні працівники шукають причину виникнення небажаних ситуацій у собі, тому кожне їхнє рішення є кроком до гармонізації своєї діяльності, до самовиховання.

Четвертий етап розв’язання соціальної проблеми – практична реалізація запланованого рішення – відбувається у взаємодії соціального працівника і клієнта.. Саме на цьому етапі соціальному працівникові необхідно досягти гармонії, узгодженості власної діяльності з діяльністю клієнтів: активність соціального працівника в розв’язанні проблеми має викликати зворотну активність клієнтів, установка соціального працівника на взаємодію – підвищити прагнення клієнта спільно розв’язувати проблему.

Особливість взаємодії соціального працівника і клієнта – рефлексивний характер, тобто постійне відображення почуттів і думок клієнтів. Важливо читати в душах клієнтів їхні думки і почуття, щоб бачити наслідки своїх дій, передбачати зворотні ходи тих, кому адресовано вплив соціального працівника.

П’ятий етап – аналіз результату, під час якого соціальний працівник порівнює наслідки розв’язання проблеми з визначеним завданням. Результат розв’язання соціальної проблеми – завжди нова ситуація. І якщо вона наближає до спільної мети взаємодії соціального працівника – допомогти клієнтові – результат вважається позитивним, а обране рішення – правильним.

Діяльність майстра соціальної роботи у розв’язанні соціологічних завдань характеризується тим, що він:

1. Бачить соціальні проблеми у цілісному соціологічному процесі і обирає рішення з орієнтацією на завдання.

2. Розв’язує переважно стратегічні завдання.

3. Уміє викликати певні психічні стани (самовладання).

4. Уміє викликати ініціативу клієнтів, створити умови для їхньої активної діяльності.

5. Уміє знаходити причини, що породили конкретну проблему клієнта, і пропонувати відповідні шляхи їх застереження й усунення.

6. У пошуках причин аналізує власну діяльність.

7. Головні зусилля спрямовує на зміни в системі своєї роботи (постійний пошук самовдосконалення, самовиховання).

Стане соціальний працівник майстром чи ні, залежить не лише від системи навчання у вузі, а насамперед від тих зусиль, яких він докладатиме як у стінах вузу, так і в процесі здійснення соціальної роботи. Потрібно усвідомити орієнтири самовдосконалення та шляхи його здійснення.

Читайте також:

1. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
2. V. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях
3. V. Завдання.
4. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
5. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
6. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
7. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
8. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
9. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
10. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
11. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
12. Аудит, його мета та завдання

Переглядів: 3959