МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Елементи педагогічної майстерності
Сучасні вчені–педагоги (академік І.А.Зязюн та ін.) виділяють такі елементи педагогічної майстерності: 1) гуманістична спрямованість особистості педагога; 2) професійна компетентність; 3) здібності до педагогічної діяльності; 4) педагогічна техніка. Гуманістична спрямованість – найголовніша характеристика майстерності; це спрямованість на особистість іншої людини, утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки і стосунків. Це вияв професійної ідеології соціального працівника, його ціннісного ставлення до професійної діяльності, її мети, змісту, засобів, суб’єктів. Педагогічна спрямованість особистості кожного соціального працівника багатоаспектна. Вона передбачає ціннісні орієнтації: на себе – самоутвердження (щоб бачили в мені кваліфікованого вимогливого, справжнього соціального працівника); на засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для соціального працівника – програма дій, заходи, способи їх пред’явлення, засоби реалізації плану дій соціального працівника і клієнта); на клієнта (залучення його до активної самореалізації); на мету соціальної діяльності. Для соціального працівника провідною повинна бути орієнтація на головну мету за гармонійної узгодженості всіх інших: гуманізація діяльності, гідного самоутвердження, доцільності засобів, врахування потреб клієнтів. Лише за умови почуття відповідальності перед клієнтом, соціальною службою, колегами, суспільством, державою, усвідомлення мети і великої любові до клієнтів, професії починає формуватися професійна майстерність соціального працівника. Професійна компетентність – основа професійної майстерності. Зміст професійної компетентності – це зміст теоретичної і практичної готовності соціальний працівника. Зміст теоретичної підготовки передбачає не лише знання, уміння й навички, а й форми виявлення теоретичної підготовки. Такою формою є узагальнене вміння теоретично мислити, що в свою чергу, передбачає наявність у соціального працівника аналітичних, прогностичних, проективних і рефлексивних умінь. А зміст практичної підготовки передбачає організаторські (мобілізаційні, інформаційні, організаційні тощо) та комунікативні (перцептивні, власне уміння спілкування, педагогічної техніки) уміння. Здібності до педагогічної діяльності важливий елемент у структурі професійної майстерності соціального працівника. Вони залежать від особливостей перебігу психічних процесів, що сприяють успішній професійній діяльності. Генеральна здібність, що об’єднує всі інші – це чутливість до людини, клієнта. В сучасній соціологічно–педагогічній науці виділяють шість провідних здібностей до педагогічної діяльності: 1) комунікативність – професійна здатність соціального працівника, педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування; 2) перцептивні здібності – професійна проникливість, пильність, педагогічна інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину; 3) динамізм особистості – здатність активно впливати на іншу особистість; 4) емоційна стабільність – здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь–якої ситуації, незалежно від зовнішніх чинників, що провокують емоційний зрив; 5) оптимістичне прогнозування – прогнозування розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості; 6) креативність – здатність до творчої спроможності генерувати незвичайні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв’язувати проблемні ситуації. Здібності до роботи в соціальній сфері, до педагогічної діяльності певною мірою можна оцінити в залежності від того, як швидко здійснюється професійне навчання. Четвертий елемент педагогічної майстерності – педагогічна техніка – як форма організації поведінки педагога, соціального працівника. Знання, спрямованість і здібність без умінь, без володіння способами дії не є гарантією високих результатів. Педагогічна техніка – це вміння використовувати психофізичний апарат як інструмент впливу, це прийоми володіння собою – (своїм організмом, настроєм, мовленням, увагою й уявою) і прийоми впливу на інших (вербальними і невербальними засобами). Високий рівень майстерності надає нової якості всій роботі соціального працівника: формується професійна позиція, що акумулює в собі вищі рівні спрямованості, знання і готовності до дії; розвинуті знання стають інструментом для самоаналізу і вияву резервів саморуху; високий рівень здібностей стимулює саморозкриття особистості, а вдосконалення педагогічної техніки – пошук результату, адекватного задуму. Критерієм майстерності соціального працівника є: доцільність (за спрямованістю), продуктивність (за результатами), діалогічність (характер стосунків з клієнтами, учнями), оптимальність (у виборі засобів), творчість (за змістом діяльності). В оволодінні педагогічною майстерністю виділяють кілька рівнів: Елементарний рівень. У соціального працівника наявні лише окремі якості професійної діяльності. Найчастіше – це володіння знаннями для виконання соціальної роботи, володіння собою, етикет ділового спілкування. Проте через брак спрямованості на вирішення потреб клієнта, техніки організації діалогу продуктивність його соціальної роботи є недостатньо високою. Базовий рівень. Соціальний працівник володіє основами професійної майстерності: конкретні дії гуманістично зорієнтовані, стосунки з клієнтами і колегами розвиваються на позитивній основі, добре засвоєно предмет соціальної роботи, впевнено й самостійно організовано соціальну роботу з клієнтами. Цього рівня, зазвичай, досягають наприкінці навчання у вищому спеціальному навчальному закладі. Досконалий рівень. Характеризується чіткою спрямованістю дій соціального працівника, їх високою якістю, діалогічною взаємодією у спілкуванні. Соціальний працівник самостійно планує і організовує свою діяльність на тривалий проміжок часу, маючи головним завданням високий рівень забезпечення професійних вимог. Творчий рівень. Характеризується ініціативністю і творчим підходом до організації професійної діяльності. Соціальний працівник самостійно конструює оригінальні, професійно доцільні прийоми взаємодії. Діяльність будує, спираючись на рефлексивний аналіз. Сформовано індивідуальний стиль професійної діяльності. Завдання вищого навчального закладу – допомогти студентові опанувати основами професійної майстерності для усвідомленого і продуктивного початку професійної діяльності: сформувати гуманістичну спрямованість, дати ґрунтовні знання, розвинути педагогічні здібності, озброїти технікою взаємодії, підготувати до професійного аналізу великого розмаїття соціологічних ситуацій.
Читайте також:
|
||||||||
|