Елементи педагогічної майстерності

Сучасні вчені–педагоги (академік І.А.Зязюн та ін.) виділяють такі елементи педагогічної майстерності:

1) гуманістична спрямованість особистості педагога;

2) професійна компетентність;

3) здібності до педагогічної діяльності;

4) педагогічна техніка.

Гуманістична спрямованість – найголовніша характеристика майстерності; це спрямованість на особистість іншої людини, утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки і стосунків. Це вияв професійної ідеології соціального працівника, його ціннісного ставлення до професійної діяльності, її мети, змісту, засобів, суб’єктів.

Педагогічна спрямованість особистості кожного соціального працівника багатоаспектна. Вона передбачає ціннісні орієнтації: на себе – самоутвердження (щоб бачили в мені кваліфікованого вимогливого, справжнього соціального працівника); на засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для соціального працівника – програма дій, заходи, способи їх пред’явлення, засоби реалізації плану дій соціального працівника і клієнта); на клієнта (залучення його до активної самореалізації); на мету соціальної діяльності.

Для соціального працівника провідною повинна бути орієнтація на головну мету за гармонійної узгодженості всіх інших: гуманізація діяльності, гідного самоутвердження, доцільності засобів, врахування потреб клієнтів. Лише за умови почуття відповідальності перед клієнтом, соціальною службою, колегами, суспільством, державою, усвідомлення мети і великої любові до клієнтів, професії починає формуватися професійна майстерність соціального працівника.

Професійна компетентність – основа професійної майстерності. Зміст професійної компетентності – це зміст теоретичної і практичної готовності соціальний працівника. Зміст теоретичної підготовки передбачає не лише знання, уміння й навички, а й форми виявлення теоретичної підготовки. Такою формою є узагальнене вміння теоретично мислити, що в свою чергу, передбачає наявність у соціального працівника аналітичних, прогностичних, проективних і рефлексивних умінь.

А зміст практичної підготовки передбачає організаторські (мобілізаційні, інформаційні, організаційні тощо) та комунікативні (перцептивні, власне уміння спілкування, педагогічної техніки) уміння.

Здібності до педагогічної діяльності важливий елемент у структурі професійної майстерності соціального працівника. Вони залежать від особливостей перебігу психічних процесів, що сприяють успішній професійній діяльності.

Генеральна здібність, що об’єднує всі інші – це чутливість до людини, клієнта. В сучасній соціологічно–педагогічній науці виділяють шість провідних здібностей до педагогічної діяльності:

1) комунікативність – професійна здатність соціального працівника, педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування;

2) перцептивні здібності – професійна проникливість, пильність, педагогічна інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину;

3) динамізм особистості – здатність активно впливати на іншу особистість;

4) емоційна стабільність – здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь–якої ситуації, незалежно від зовнішніх чинників, що провокують емоційний зрив;

5) оптимістичне прогнозування – прогнозування розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості;

6) креативність – здатність до творчої спроможності генерувати незвичайні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв’язувати проблемні ситуації.

Здібності до роботи в соціальній сфері, до педагогічної діяльності певною мірою можна оцінити в залежності від того, як швидко здійснюється професійне навчання.

Четвертий елемент педагогічної майстерності – педагогічна техніка – як форма організації поведінки педагога, соціального працівника. Знання, спрямованість і здібність без умінь, без володіння способами дії не є гарантією високих результатів. Педагогічна техніка – це вміння використовувати психофізичний апарат як інструмент впливу, це прийоми володіння собою – (своїм організмом, настроєм, мовленням, увагою й уявою) і прийоми впливу на інших (вербальними і невербальними засобами).

Високий рівень майстерності надає нової якості всій роботі соціального працівника: формується професійна позиція, що акумулює в собі вищі рівні спрямованості, знання і готовності до дії; розвинуті знання стають інструментом для самоаналізу і вияву резервів саморуху; високий рівень здібностей стимулює саморозкриття особистості, а вдосконалення педагогічної техніки – пошук результату, адекватного задуму.

Критерієм майстерності соціального працівника є: доцільність (за спрямованістю), продуктивність (за результатами), діалогічність (характер стосунків з клієнтами, учнями), оптимальність (у виборі засобів), творчість (за змістом діяльності).

В оволодінні педагогічною майстерністю виділяють кілька рівнів:

Елементарний рівень. У соціального працівника наявні лише окремі якості професійної діяльності. Найчастіше – це володіння знаннями для виконання соціальної роботи, володіння собою, етикет ділового спілкування. Проте через брак спрямованості на вирішення потреб клієнта, техніки організації діалогу продуктивність його соціальної роботи є недостатньо високою.

Базовий рівень. Соціальний працівник володіє основами професійної майстерності: конкретні дії гуманістично зорієнтовані, стосунки з клієнтами і колегами розвиваються на позитивній основі, добре засвоєно предмет соціальної роботи, впевнено й самостійно організовано соціальну роботу з клієнтами. Цього рівня, зазвичай, досягають наприкінці навчання у вищому спеціальному навчальному закладі.

Досконалий рівень. Характеризується чіткою спрямованістю дій соціального працівника, їх високою якістю, діалогічною взаємодією у спілкуванні. Соціальний працівник самостійно планує і організовує свою діяльність на тривалий проміжок часу, маючи головним завданням високий рівень забезпечення професійних вимог.

Творчий рівень. Характеризується ініціативністю і творчим підходом до організації професійної діяльності. Соціальний працівник самостійно конструює оригінальні, професійно доцільні прийоми взаємодії. Діяльність будує, спираючись на рефлексивний аналіз. Сформовано індивідуальний стиль професійної діяльності.

Завдання вищого навчального закладу – допомогти студентові опанувати основами професійної майстерності для усвідомленого і продуктивного початку професійної діяльності: сформувати гуманістичну спрямованість, дати ґрунтовні знання, розвинути педагогічні здібності, озброїти технікою взаємодії, підготувати до професійного аналізу великого розмаїття соціологічних ситуацій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етична поведінка стосовно взаємодіючих організацій	\|	Соціальна ситуація і соціальне завдання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.