Етичне виховання соціального працівника

Етичне виховання соціального працівника повинне стати невід'ємною частиною його підготовки. Основні зусилля при цьому повинні бути спрямовані на розвиток етичних навичок і моральності фахівця, тому що в практичній роботі він буде часто мати справу з ситуаціями, які в законодавстві не обговорені. І тут тільки його власне почуття моральної відповідальності, уміння бачити факти й проблеми об'єктивно, здатність брати до уваги інтереси й потреби клієнта, його соціального оточення й усього суспільства можуть сприяти прийняттю етично правильних рішень. Етичне виховання соціального працівника передбачає не тільки засвоєння ним етичних знань, моральних норм і правил, але й формування моральної переконаності й моральних потреб як основи його особистості.

Етичне виховання соціального працівника здійснюється за чотирма основними напрямками.

1. Вивчення теоретичних основ професії як прикладної гуманістичної теорії. Сучасне суспільство неможливе без інституту соціальної роботи, покликаної надавати всебічну допомогу найбільш соціально вразливим індивідам і прошаркам суспільства. Теорія соціальної роботи навчає майбутніх фахівців підходити до вирішенню проблем людини й суспільства з погляду реалізації їхніх потреб, що у через різні причини й обставини може бути тимчасово або постійно обмежена. Соціальна робота навчає ставитись до людини не з погляду ринкового утилітаризму, яка відриває економічно марних і слабких членів суспільства, а з погляду гуманістичних ідеалів, які стверджують цінність кожного індивіда для соціуму незалежно від його економічних можливостей. Навіть найвразливіший, слабкий індивід корисний суспільству вже тим, що дає можливість найбільш сильним проявляти свої людські якості - милосердя, доброту, моральність, - тобто залишатися людиною у високому розумінні цього слова. Соціальний працівник, не заучуючи, а осягаючи основи гуманізму в ході вивчення теорії соціальної роботи, переймається цим світоглядом і привносить його ідеали у свою практичну діяльність.

2. Розвиток високої чутливості до моральних факторів. Для того, щоб знання теоретичних основ професійної етики проявлялося в повсякденній соціальній практиці, необхідно розвивати у фахівців етичну сприйнятливість. Подібна сприйнятливість неоднакова в різних людей. Практика показує, однак, що вона може бути істотно розвинена за рахунок залучення практичних соціальних працівників (або майбутніх фахівців у сфері соціального захисту населення) в обговорення моральних і етичних проблем їхньої практичної діяльності, за рахунок акцентування уваги на морально-етичному аспекті професійних дій.

Гуманізм у соціальній роботі повинен бути не тільки теоретичною основою, але й практичним змістом діяльності; і майбутній фахівець на конкретних прикладах, за допомогою аналогій повинен виробити в собі звичку постійної моральної оцінки явищ і дій за допомогою отриманих знань і засвоєних поглядів.

3. Глибоке вивчення сутності етичних норм і кодексів. Вивчення етики соціальної роботи передбачено програмою професійної освіти. Однак автоматичного запам'ятовування основних етичних норм для фахівця мало. Мораль і моральність повинні стати основою особистості спеціаліста. При цьому етичний кодекс повинен забезпечувати основні принципи моральної поведінки, відповідно до яких соціальний працівник будує свою діяльність. Фахівцеві необхідно вміти не тільки розпізнавати етичну сторону наявної проблеми, але й вибирати із всієї сукупності принципів і норм, що входять в етичний кодекс, саме ті, керуватися якими він повинен у вирішенні конкретної проблеми. Складність цього з полягає в тому, що моральний або етичний кодекс - це не збірник етичних рецептів на всі випадки життя, тому соціальному працівникові для успішної діяльності особливо важливо вміти орієнтуватися в його положеннях. Розуміння сутності етичних норм кодексу, ідентифікація їх у практичних ситуаціях, що виникають у процесі діяльності, допоможе соціальному працівникові звіряти свої дії з положеннями кодексу.

4. Розвиток навичок етичної оцінки прийнятих рішень. Соціальна робота в сутності своїй завжди тісно пов'язана із проблемами етичного характеру. У будь-якому прийнятому соціальним працівником рішенні, у зв'язку з необхідністю розв’язання проблемної ситуації клієнта, можна виділити різні аспекти - соціально-медичний, господарсько-побутовий та інші, залежно від проблеми й поставленої мети. Важливе значення має етичний аспект прийнятого рішення, який має місце незалежно від сутності проблеми й способу її вирішення. Соціальний працівник у своїй повсякденній діяльності часто має справу з необхідністю зробити вибір, накреслити план дій, прийняти рішення в обстановці, коли нормативно-правова база, що регламентує діяльність у сфері соціального захисту населення й суміжних з нею сферах, дії представників різних професій, з якими соціальний працівник при необхідності вступає у взаємодію, нарешті, принципи, норми й звички, що регулюють його поведінку, вступають у конфлікт один з одним. І те рішення, що в остаточному підсумку приймає соціальний працівник, повинне бути не тільки ефективним, тобто таким, що здійснюється найкоротшим шляхом і з найменшими витратами веде до визначеної мети, але й відповідати етичним принципам і нормам.

В цілому навчання й виховання соціального працівника повинне мати головним завданням не тільки вивчення всіх тонкощів теорії й технологій професійної діяльності, спрямованих на надання необхідної допомоги клієнтам, формування соціальної політики, але й уміння з точки зору моралі й моральності управляти своїми діями, вибирати власні цінності. Такий підхід до освіти містить у собі як наукові й практичні знання, так і етичні й моральні цінності, на основі яких соціальний працівник вибудовує свою нинішню й майбутню діяльність. Саме внаслідок цього навчання й виховання соціального працівника невіддільні одне від одного.

Становлення соціального працівника як високоморальної особистості повинне супроводжуватися створенням відповідної атмосфери в соціальних службах, освітніх установах соціального профілю, у суспільстві в цілому. Суспільство - теж сфера діяльності соціального працівника. Нести в суспільство високі моральні ідеали, поширювати серед клієнтів, їх близьких, інших членів громади населеного пункту, району, де працює представник соціальної служби, основні принципи взаємодопомоги, почуття єднання з навколишніми, співчуття й доброти - одна з найважливіших функцій соціального працівника. В етичному впливі реалізується одне з найважливіших завдань інституту соціальної роботи в суспільстві й професійній ролі соціального працівника, що представляє цей інститут.

Безумовно, для виховання соціального працівника в дусі моралі й моральності, його наставник або педагог повинен і сам мати високі моральні якості, бути прикладом морально розвиненої особистості.

Я.А.Коменський сформулював ідеал вчителя-гуманіста: “... учителями повинні бути кращі з людей, яким притаманна видатна моральність... Ніхто не може зробити людей мудрими, крім мудрого, ніхто - красномовними, крім красномовного, ніхто - моральними або благочестивими, крім морального й благочестивого”.

Моральність є тим більше необхідною якістю, що соціальний працівник, навіть, якщо він і не професійний педагог надає допомогу своєму колезі в освоєнні основ професії, вже у зв’язку з специфікою своєї діяльності виконує педагогічні функції стосовно своїх клієнтів і є для них прикладом. Однак, якщо людина аморальна або сповідає “подвійну мораль”, вона не може навчити моральності інших, не може сприяти гуманізації суспільних відносин, не може бути людиною соціальною, а отже й соціальним працівником [143, с. 113 – 125].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етичні аспекти досліджень у соціальній роботі	\|	ЕТИКА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.