Психічні і моральні якості медичного працівника.

Характер –це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе.

Характер, його типи, риси. Патологічні зміни характеру.

Якщо темперамент залежить в основному від природного типу вищої нервової діяльності, то характер більше визначається умовами навчання, виховання, стосунками в сім’ї, колективі тощо. При цьому важливо визначити негативні риси характеру (брехливість, лицемірство, лінощі, грубість, жадібність, зарозумілість, бездушність, заздрість, егоїзм...).

Англійський психолог Г.Айзенк виділив таку типологію:

Інтроверти– зосередженість людини на своєму внутрішньому світі; аналітичне (подрібнене) сприймання зовнішнього світу.

Екстраверти– зосередженість на зовнішньому світі; синтетичне, цілісне сприймання.

Амброверти– із проміжковим орієнтуванням.

Конформні – уникають самостійно приймати рішення, погоджуються з оточуючими.

Самостійні – беруть відповідальність на себе, не втрачають голову при тяжких обставинах.

Імпресивні – емоції переживають у собі.

Експансивні – схильні до зовнішнього прояву своїх переживань.

Медичному працівнику особливості характеру хворого необхідно свідомо враховувати в процесі своєї діяльності, так як однакові хвороби у різних людей протікають по-різному, індивідуально.

У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються настільки яскраво та своєрідно, що це робить їх оригінальними. Загостреність таких рис виявляється спонтанно, як тільки людина потрапляє в адекватні цим рисам умови. Такі умови провокують прояв загостреної реакції особистості. Крайню інтенсивність певних рис людини називають їх акцентуацією.Хоча акцентуація якихось рис особистості своєю загостреністю та своєрідністю прояву виходить за межі звичайного, їх не можна відносити до патологічних. Проте надмірно складні умови, які викликають акцентуацію рис особистості, частота їх повторення можуть спричинити невротичні, істеричні та інші патологічні реакції. Акцентуація рис характеру виявляється лише за певних умов. За інших умов люди з такими рисами діють спокійно, без напруження. Акцентуація рис характеру виробляється за суспільних умов життя під впливом суспільної спрямованості інтересів, специфіки контактів у колективі, але, як свідчать дослідження, засадовими стосовно них є своєрідні природжені індивідуальні особливості, що і створюють грунт для виникнення акцентуації за відповідних соціальних умов.

Бувають такі зміни характеру, при яких особистість не може підтримувати здорові взаємостосунки в сім’ї та колективі. Такі патологічні зміни характеру називаються психопатіями.На жаль, людей із психопатіями не лише не притягують до юридичної відповідальності, але й практично не займаються їх лікуванням. Особливо небезпечні психопати в медичних колективах, так як вони негативно впливають не лише на колег, але й на хворих.

Форми психопатій:

Істероїдна – характерні егоцентризм, брехливість, вередливість, намагаються справити враження на оточуючих, самооцінка завищена, легко збуджуються, комунікабельні, не отримавши визнання можуть стати жертвами алкоголізму, наркоманії.

Циклоїдна– часта зміна полярних станів (або перебільшують свої негаразди, або максимально всім задоволені); метушливі, непосидючі; зміни настрою від кількох днів до тижнів і місяців.

Шизоїдна– мають загальмований тип характеру, не мають необхідної гармонії у співвідношенні між розумом, волею, поведінкою; відлюдні, неконтактні, мовчазні.

Епілептоїдна – запальні, дратівливі, нерідко жорстокі і мстиві, хоча зовні можуть бути коректними, ввічливими; сильне бажання бути лідером.

Психастенічна– сором’язливі, вразливі; в колективі непримітні, невпевнені в собі і ведуть постійну боротьбу із собою.

Разом із патологічними змінами характеру виділяють акцентуації характеру, які формуються під впливом виховання, навчання, професійної діяльності (демонстративність, педантизм, застрявання, підвищена збудливість).

В діяльності медичного працівника який, який має успіх у хворих, яскраво виражені поміркованість, принциповість, рішучість, мужність, сміливість, скромність, доброзичливість і особливо емпатія – це показник професійної придатності, здатність до співпереживання.

Авторитет у хворих мають ті медичні працівники, у яких висока професійна підготовка поєднується з розвиненим почуттям обов’язку, моральними принципами, характерологічними якостями. Всі хворі мають потребу в позитивному емоційному контакті, теплих словах, відповідній підтримці. Для медичного працівника необхідним повинно бути прагнення до самовиховання, тобто самовдосконалення.

Медичний працівник повинен бути всебічно розвинутою особистістю, мати високі моральні якості, займати активну життєву позицію, добросовісно ставитися до службових обов'язків; добре розумітися на патологічних процесах, які відбуваються в організмі людини, знати основи фізіології людини та анатомію, основні причини та симптоми захворювань людини; застосування лікарських засобів, їх показань та протипоказань; правила асептики та антисептики; основні принципи санітарної гігієни, протиепідеміологічного режиму в лікувально-профілактичних закладах; особливості профілактики захворювань; правила заповнення та ведення медичної документації: медсестра повинна вміти надавати невідкладну долікарську допомогу, чітко володіти методами штучної вентиляції легень та масажу серця, володіти всім комплексом заходів по догляду за хворим, слідкувати за його станом та вміти оцінювати його; вводити різними способами лікарські засоби; готувати до стерилізації та обробляти перев'язний матеріал, шприці, голки, інструменти, вимірювати артеріальний тиск, накладати кровозупинні джгути та різноманітні види пов'язок в тому числі і гіпсові; зупиняти різноманітні види кровотеч; ставити клізму; промивати шлунок; готувати хворих до рентгенологічних та ендоскопічних досліджень; до операцій та доглядати за хворими в післяопераційний період; володіти деякими методиками лабораторних досліджень та збору матеріалу для них.

Особливе місце в забезпеченні професійного успіху займають психічні якості та індивідуальні властивості медпрацівника, розвиток таких властивостей, як інтерес до професії, дисциплінованість, виконавча дисципліна, ввічливість, чуйність, любов до праці, терпимість та обережність в діях, комунікабельність, концентрація і переключення уваги, точність сенсорних дій, вміння ефективно взаємодіяти з хворим.

Висока відповідальність за здоров'я людини вимагає від медпрацівника таких якостей як чесність, правдивість, охайність. Охайність в одязі, роботі медпрацівника повинна поєднуватись з високим самоконтролем по відношенню до власних дій, з обережністю (при роздачі медичних засобів, виконанні процедур, виписуванні рецептів і т.д.) Професія медпрацівника передбачає також високий рівень різних відчуттів, які мають велике значення при визначенні температури тіла, виявленні вени і т.д. Необхідна також витончена чутливість розрізнення. Дуже потрібна в роботі медпрацівника спостережливість: не повинні залишитися без уваги навіть незначні зміни в стані хворих, які проявляються у виразі обличчя, температурі тіла, настрої, апетиті і т.д. Спостережливість медпрацівника може допомогти лікарю прийняти термінові заходи, необхідні для визначення оптимальної тактики лікування.

Професія медсестри ставить високі вимоги не лише до психосенсорної, але й до інтелектуальної сфери. Особливе значення надається концентрації уваги, необхідної в процесі спостереження за хворими, при проведенні маніпуляцій та в інших випадках. Важливу роль в діяльності медпрацівника відіграє вміння переключати увагу, яке допомагає при частій зміні маніпуляцій різним хворим. При спостереженні за тяжкохворими медпрацівнику необхідна також сталість уваги. Різноманітна діяльність медпрацівника вимагає активного мислення при розв'язанні різноманітних задач. Нерідко вона змушена діяти в екстремальних умовах, коли необхідно швидко прийняти оптимальне для даної ситуації рішення. Тут потрібні кмітливість, спритність, володіння собою. Для цього повинна бути достатньо розвинена у медпрацівника оперативна пам'ять, яка допомагає згадати, які дії їй необхідно здійснювати в ситуації, що швидко змінюється. Необхідна також в цих умовах висока емоційна стійкість. Надмірна емоційна реактивність також, як і емоційна загальмованість, можуть бути перешкодою для здійснення чітких дій.

Діяльність медпрацівника пред'являє деякі вимоги і до її сенсамоторики: рухи повинні бути чіткими, розміреними, вмілими (при здійсненні ін'єкцій, перев'язок та інших маніпуляцій).

Недопустимими для діяльності медпрацівника є такі якості, як неуважність, бездушність, грубість, байдужість, нестриманість, недисциплінованість, неохайність, професійна неграмотність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Слабкий тип - меланхолік.	\|	Умови праці як соціально-економічна категорія. Управління умовами праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.