Методи атестації.

Найбільш старим і найпоширенішим методом атестації є метод стандартних оцінок. Керівник заповнює спеціальну форму контрольного аркуша, іноді в поєднанні з описовою формою, що вимагає, щоб особа, що робить атестацію, не тільки оцінювала співробітника, але також пояснювала свої підстави для оцінки. Контрольні аркуші вимагають, щоб особа, яка робить атестацію, оцінювала роботу співробітника і висловлювала судження, чи є він поганим, середнім, гарним або чудовим за певним переліком особистих якостей.

Перелік якостей різний у різних формах, але досвід показав, що краще включати їх менше, ніж більше. Серед характеристик, що відбираються, що повинні піддаватися оцінці, як правило, знаходяться такі: якісна і кількісна сторони роботи, бажання працювати разом, ініціатива, надійність, особисті якості, ставлення до техніки безпеки, кмітливість, відвідуваність, знання роботи, звички, здатність планувати й уміння керувати. Для атестації кожного співробітника застосовується окрема форма.

Метод стандартних оцінок відрізняється простотою, малими витратами і загальнодоступністю. Недоліками цього методу є такі: атестацію проводить одна людина (суб’єктивність оцінки); стандартна шкала не враховує особливостей професійної діяльності кожного окремого працівника, що може вплинути на якість оцінки. Щоб перебороти ці недоліки, форма оцінки заповнюється не самим керівником, а фахівцем з управління персоналом. Також використовується не одна, а кілька стандартних форм, створюваних з урахуванням особливостей різних професійних груп.

При використанні порівняльних методів керівник порівнює роботу одного співробітника свого підрозділу з результатами інших. При цьому виділяються в процентному вираженні групи працівників від кращих до гірших. Як і методи стандартних оцінок, порівняльні методи відрізняються простотою, і мають недолік суб’єктивності. Крім того, ці методи – досить тверда форма оцінки, використання якої може викликати тертя усередині підрозділу.

Найбільш популярні сьогодні методи, застосовувані на доповнення до традиційної атестації – управління за допомогою установки цілей (MBO – Management by Objectives). Цей метод починається з визначення ключових цілей співробітника на певний період (рік чи шість місяців). Таких цілей повинно бути небагато, вони повинні відбивати найбільш важливі задачі діяльності співробітника на наступний період і бути конкретними, вимірними, значущими і т. ін. Після закінчення атестаційного періоду співробітник і керівник оцінюють виконання кожної мети, як правило, у відсотках, і всього особистого плану співробітника (набору цілей). Вирішальним голосом при ухваленні остаточного рішення володіє, зрозуміло, керівник.

Після того, як завершені основні етапи атестації, багато організацій практикують проведення бесід зі співробітниками після атестації. У США біля дев’яти фірм із десяти, що застосовують систему атестації, повідомляють співробітників результати головним чином в індивідуальних бесідах начальника зі співробітником. Деякі компанії просять керівників зробити офіційний окремий звіт про бесіду за результатами атестації, реакції співробітника чи його зауваження щодо атестації. У деяких компаніях генеральний керівник інформує співробітників про результати їх атестації.

Атестація може підняти як моральний дух співробітника, так і його продуктивність; для досягнення цих результатів багато чого може зробити бесіда. Співробітника варто похвалити за гарні сторони його роботи, конструктивно покритикувати і зробити пропозиції в дружній формі. Важливо не тільки те, щоб співробітник знав характер виконуваної ним роботи, але також, чого очікують від нього в майбутньому. Деякі компанії дозволяють співробітникам переглядати і зберігати в себе копії їхніх атестацій, надруковані таким чином, щоб співробітники не змогли визначити її автора. Збережені за ряд років атестаційні форми відображають послужний список співробітника, сприяючи тим самим зміцненню його почуття приналежності до компанії.

Іншим способом задоволення бажання співробітників мати впевненість у своєму становищі і створення доброго ставлення до компанії є направлення після бесід за результатами атестації листа з вдячністю за гарну службу. Якщо подібний лист посилається робітнику додому, він, імовірніше за все, збудить інтерес його родини, а також, і сусідів.

Нетрадиційні методи атестації почали поширюватися досить недавно – 15-20 років тому, тому їх дотепер часто називають експериментальними. Проте, деякі з них вже знайшли широке застосування і міцно затвердилися як “стандартні” методи оцінки персоналу багатьох компаній. До числа таких методів, безумовно, відноситься “360° атестація”.

При “360° атестації” співробітник оцінюється своїм керівником, своїми колегами і своїми підлеглими. Конкретні механізми атестації можуть бути різними (усі, що атестують, заповнюють ту саму форму оцінки, кожна категорія заповнює особливу форму, атестація колегами і підлеглими проводиться за допомогою комп’ютера і т. ін.), однак суть цього методу чітко відображена в його назві, а саме – одержання всебічної оцінки співробітника.

Психологічні методи оцінки є своєрідним різновидом нетрадиційних методів атестації. Професійні психологи за допомогою спеціальних тестів, співбесід, вправ оцінюють наявність і ступінь розвитку певних характеристик у співробітника. На відміну від традиційної атестації оцінюються не результати (ефективність роботи на займаній посаді), а потенціал співробітника. Психологічні методи дозволяють домогтися високого ступеня точності і деталізації оцінки, однак значні витрати, пов’язані з необхідністю залучення професійних психологів, обмежують галузь їх застосування. У сучасних організаціях ці методи використовуються в основному для визначення співробітників з лідерським потенціалом – майбутніх керівників.

Залучення досвідчених психологів ефективне при проведенні методів спостереження за поведінкою співробітників. Особи, що роблять оцінку за допомогою цих методів, разом з фахівцями в галузі психології, відзначають на шкалі кількість випадків, коли працівник поводився тим чи іншим специфічним чином раніше. Подібне спостереження доцільно проводити як безпосередньо за окремим співробітником, так і за його поведінкою в колективі. Обмеженнями тут є матеріальні витрати й етична сторона питання (наскільки відкритим повинно бути спостереження).

Великі компанії можуть собі дозволити проводити оцінку персоналу, використовуючи комплекс різних дорогих методів. У таких організаціях створюються спеціальні центри оцінки.

Розглядають також непрямі методи оцінки персоналу (за ходою людини, її зовнішністю, почерком тощо), застосування яких можливе, унаслідок того, що людям властиво мінятися, як одноразово, так і протягом тривалого часу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Атестація як система оцінки співробітників.	\|	Тема 9. Адаптація, профорієнтація, оптимізація персоналу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.034 сек.