Нова роль і функції профспілок України.

Новий профспілковий рух в Україні почав формуватися з середини 1994 р. створенням чотирьох типів профспілкових об’єднань.

1. Федерація профспілок України (ФПУ).

2. Велика кількість нових спілок, які бачать себе як альтернативу ФПУ:

а) Незалежна профспілка гірників України (НПГУ);

б) Вільна профспілка машиністів України (ВПМУ);

в) Профспілка–асоціація льотного складу цивільної авіації (ПАЛС ЦА);

г) Федерація профспілок авіадиспетчерів (ФПАД);

д) Профспілка працівників текстильної промисловості (ППТП);

е) Профспілка інженерно–технічних працівників авіапідприємств (ПІТП) та ін.

Альтернативні профспілки виникли після перших хвиль страйкового руху в Україні наприкінці 80–х років. Вони не мали на меті зламати офіційну профспілкову систему, а тільки боролись за свої права, за добробут своїх родин і за власну гідність. Їхня поява зумовлювалась принаймні двома факторами: найнебезпечнішими умовами праці та можливістю впливати на роботодавця (державу). Першими страйки розпочали гірники.

3. Профспілки, що мали спільні структури в межах колишнього СРСР, тобто там, де не було органів на рівні УРСР (Чорноморський флот, науковці Академії наук, працівники залізниці та шляхового будівництва).

4. Нові спілки, які орієнтуються на політику уряду або ФПУ, але з формальних причин не є частиною ФПУ. Сюди відносять частини збройних сил, а також різні служби міліції та служби безпеки.

Основними проблемами профспілкового руху в Україні в сучасних умовах є:

– постійне зниження рівня довіри до профспілок узагалі;

– незацікавленість чи неспроможність профспілок організувати працівників у приватних фірмах;

– недостатня підтримка профспілками тих, хто втратив роботу.

Важливо зауважити, що на етапі формування нових профспілок в Україні, створення законодавчої бази їхньої діяльності необхідно створити такі умови, за яких було б неможливе укладання «полюбовних угод» з профбюрократією, з крупним бізнесом і державою за спиною робітничого класу, неможливе сповзання профспілкового руху на позиції ділового юніонізму і гомпресизму, перетворення профспілок на «ділові підприємства», що спеціалізуються на торгівлі робочою силою. Потрібно мати на увазі, що в країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою перевага віддається «соціальному юніонізму», вимоги якого не обмежуються лише зростанням ставок заробітної плати, а який займає активні позиції в боротьбі за демократизацію соціального та економічного розвитку суспільства, за втілення в життя принципів співучасті в управлінні виробництвом.

Зважаючи на те, що в сучасних умовах в Україні переважає політика соціального дарвінізму, в основі якої лежить антигуманний, антидемократичний принцип: «Виживають в умовах ринку найсильніші та найпристосованіші», можна зробити висновок, що передумов для плідної діяльності профспілок і розвитку системи соціального партнерства ще не створено.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Профспілки – головний суб’єкт соціального партнерства.	\|	Підприємці та їх спілки на ринку праці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.