Загальнопедагогічні принципи.

Із загальнопедагогічних принципів найбільш значущим в корекційно-педагогічній діяльності є принцип цілеспрямованості педагогічного процесу. Мета як закон визначає характер і спосіб дій людини. Виходячи із загальних цілей виховання і розвитку особи дитини, в ході коректувально-педагогічної діяльності відбувається співвідношення існуючого рівня розвитку підлітка з передбачуваним, проектованим еталоном, що створює основу для формування програми коректувальної діяльності, визначення етапів її реалізації, шляхів, способів і засобів досягнення передбачуваного результату.

Наступний принцип - цілісності і системності педагогічного процесу . Якщо педагогічний процес розглядати як систему, тобто як сукупність елементів, що знаходяться в певних відносинах і зв'язках між собою і створюючих відповідну цілісність, єдність, то коректувально-педагогічна діяльність буде її елементом, підсистемою, субсистемою.

В той же час корекційна діяльність має свою структуру, впорядковану безліч своїх взаємозв'язаних елементів, об'єднаних загальною метою функціонування і єдності управління.

Принцип гуманістичної спрямованості педагогічного процесу визначає необхідність гармонійного поєднання цілей суспільства і особи, орієнтацію учбово-виховного процесу на особові можливості дитини, його інтереси і потреби. У коректувально-педагогічній діяльності важливо розуміти те, що всяка нормальна дитина, як свого часу підкреслював А.С.Макаренко, що опинився "на вулиці" без допомоги, без суспільства, без колективу, без друзів, без досвіду, з потріпаними нервами, без перспективи, почав би поводитися як ті діти і підлітки, поведінку яких ми визначаємо як що відхиляється.

У тісній єдності з гуманістичною спрямованістю педагогічного процесу знаходиться принцип пошани до особи дитини у поєднанні з розумною вимогливістю до неї. Розумна вимогливість припускає об'єктивну доцільність, зумовлену потребами педагогічного процесу, направленого на позитивний розвиток особових якостей дитини. Педагогічні вимоги - не самоціль, вони повинні пред'являтися вихователем з надією на успіх, з щирою зацікавленістю в долі підлітка, з розумінням його відносин до вимог, що пред'являються, з глибокою упевненістю в те, що вони допоможуть скоректувати поведінку вихованця, не нанісши збитку його самолюбності, відчуттю власної гідності.

Принцип опори на позитивне в людині, на сильні сторони її особиє природним продовженням попередніх принципів. Тільки гуманне, поважне відношення до дитини, педагогічна прозорливість, уміння побачити серед негативних рис характеру і поведінки підлітка його незахищеність, прагнення бути краще дозволяють ефективніше побудувати коректувально-педагогічний процес. Спираючись на позитивні якості, підсилюючи і розвиваючи їх, нейтралізуючи з їх допомогою негативні риси, вихователь як би передбачає процес позитивного формування особи підлітка. Досягши успіху, оволодінні новими формами поведінки дитина переживає радість, випробовує внутрішню задоволеність, починає вірити у власні сили, у нього росте упевненість в перемозі, в досягненні поставленого завдання.

Принцип свідомості і активності особи в цілісному педагогічному процесі є важливою ланкою коректувального процесу. Тільки розуміючи і усвідомлюючи необхідність змін, що проводяться, в поведінці, активно допомагаючи їх здійсненню бажаючи і прагнучи їх прискорити і реалізувати, можна говорити про успішність і результативність коректувально-педагогічного процесу, сподіватися на успіх. Перетворення вихованця з об'єкту в суб'єкт педагогічної діяльності - тривалий і складний процес, але без нього неможливо сподіватися на позитивний результат.

Можна назвати ще один принцип - поєднання прямих і паралельних педагогічних дій. Цей принцип оптимізує педагогічний процес, мобілізує в нім соціально значущі сили, створює поле додаткового педагогічного впливу, підключаючи дію учнівського колективу, силу громадської думки. А для підлітка думка однолітків - важливий чинник розвитку особи, вибору спрямованості своєї поведінки, визначення алгоритму життєдіяльності.

Поза сумнівом, і інші загальнопедагогічні принципи знаходять своє гідне місце в процесі формування моделі корекційно-педагогічної діяльності. Разом з тим загальна спрямованість корекційно-педагогічного процесу вимагає поглиблення, посилення одні і ослаблення інших аспектів діяльності, чіткішої і вивіреної тактики дії.

Принципи спеціальної корекційно-педагогічної діяльності.

Ведучим в системі спеціальної коректувально-педагогічної діяльності повинен стати принцип системності коректувальних, профілактичних і розвиваючих завдань, де системність і взаємообумовленість завдань відображають взаємозв'язану розвитку різних сторін особи дитини і їх гетерохронність, тобто нерівномірність розвитку. Закон нерівномірності, гетерохронності, розвитку особи підлітка свідчить про те, що кожна людина знаходиться як би на різних рівнях розвитку в різних поляганнях в одному і тому ж віковому періоді: на рівні благополуччя, відповідного нормі розвитку, на рівні риски, тобто погрози виникнення потенційних труднощів розвитку, і на рівні актуальних труднощів розвитку, що об'єктивно виражаються в різного роду відхиленнях від нормативного ходу розвитку. Необхідно не забувати при цьому, що всі аспекти розвитку особи, її свідомості і діяльності також взаємозв'язані і взаємообумовлені.

Тому при визначенні цілей і завдань коректувально-педагогічної діяльності необхідно виходити з найближчого прогнозу розвитку підлітка, а не сьогохвилинній ситуації його поведінки, що відхиляється. Своєчасно прийняті превентивні (профілактичні) заходи дозволять уникнути непотрібних ускладнень в його розвитку і поведінці, а отже, необхідності розгортання надалі повномасштабних спеціальних коректувальних заходів. Разом з тим будь-яка програма корекції розвитку вихованця повинна бути направлена не стільки на корекцію відхилень в розвитку і поведінці, на їх попередження, скільки на створення сприятливих умов для якнайповнішої реалізації потенційних можливостей гармонійного розвитку особи підлітка.

Реалізація принципу єдності діагностики і корекції забезпечує цілісність педагогічного процесу. Неможливо вести ефективну і повномасштабну коректувальну роботу, не знаючи початкових даних про об'єкт. Важко підібрати необхідні методи і прийоми корекції поведінки, що відхиляється, і розвитку, якщо у нас немає об'єктивних даних про підлітка, про причини і характер девіації, особливості його взаємин з однолітками і дорослими.

Корекційно-педагогічний процес вимагає постійного систематичного контролю, фіксації змін, що відбулися, або їх відсутності, тобто контролю динаміки ходу і ефективності корекції; проведення діагностичних процедур, пронизливих (що охоплюють) всі етапи коректувально-педагогічної діяльності, - від постановки цілей до її досягнення, отримання кінцевого результату.

Принцип обліку індивідуальних і вікових особливостей дитини в коректувально-педагогічному процесі доцільніше розглянути в площині принципу нормативності розвитку особи як послідовності віків, що змінюють один одного, вікових стадій онтогенетичного розвитку. Поняття психологічний вік ввів Л.С.Виготський, який бачив в цьому "новий тип будови особи і її діяльності, ті психічні і соціальні зміни, які в найголовнішому і основнішому визначають свідомість дитини, його відношення до середовища, його внутрішнє і зовнішнє життя, весь хід його розвитку в даний період".

Д.Б.Ельконін, характеризуючи психологічний вік, виділяє три його параметра, які необхідно враховувати при формулюванні корекційних цілей і організації корекційно-педагогічного процесу.

Перший параметр - це "соціальна ситуація розвитку" (по Л.С.Виготському), одиниця аналізу динаміки розвитку дитини, тобто сукупність законів, якими визначаються виникнення і зміна структури особі дитини на кожному віковому етапі.

Другий параметр - рівень сформованості психологічних новоутворень і їх значення на даному етапі вікового розвитку. Підлітковий вік, як ніякий інший, багатий на психологічні новоутворення (у сфері свідомості, діяльності, системи взаємин з тими, що оточують).

Третій параметр - рівень розвитку провідної діяльності підлітка як діяльності, що грає вирішальну роль в його розвитку. Тут зростає роль спілкування підлітків, воно стає найбільш значущим явищем, без якого досить важко побудувати коректувальний процес.

Діяльнісний принцип корекції визначає тактику проведення корекційної роботи і способи реалізації поставлених цілей, підкреслюючи, що початковим моментом в їх досягненні є організація активної діяльності підлітка, створення необхідних умов для його орієнтування в складних конфліктних ситуаціях, вироблення алгоритму соціально прийнятної поведінки.

Провідна діяльність підлітка визначає його відношення до світу, позицію і взаємодію з тими елементами соціального середовища, які у відповідний момент є джерелами розвитку, задає типові для даної вікової стадії форми спілкування в системі відносин "дитина - одноліток", "дитина - дорослий".

При плануванні і організації корекційно-педагогічної роботи слід вибрати найбільш адекватну цілям і завданням корекції модель діяльності, щоб в її змісті, формах і методах реалізації були посильно складні ситуації, які підліток в змозі був би вирішити, а дозвіл їх направляв би його в позитивне русло розвитку.

Принцип діяльністного підходу є методологічним принципом побудови процесу корекції.

Принцип комплексного використання методів і прийомів корекційно-педагогічної діяльності. Ні у психології, ні в педагогіці не існує універсальних прийомів дії, сприяючих переорієнтації, зміні напряму особі, різкій зміні поведінки підлітка. Тому в коректувальній педагогіці необхідна якась сукупність способів і засобів, методів і прийомів, що враховують і індивідуально-психологічні особливості особи, і стан соціальної ситуації, і рівень матеріально-технічного і навчально-методичного забезпечення педагогічного процесу, і підготовленість до його проведення вчителів. Повинні бути присутніми при цьому і певна логіка і послідовність застосування педагогічних методів і коректувальних прийомів, певна ступінчастість дії на свідомість підлітка, його емоційно-плотську сферу, залучення його до активної індивідуальної або групової діяльності з однолітками або дорослими.

Принцип інтеграції зусиль найближчого соціального оточення.Дитина не може розвиватися поза соціальним оточенням, він активний його компонент, складова частина системи цілісних соціальних відносин. Відхилення в розвитку і поведінці дитини - результат не тільки його психофізіологічного стану, але і активної дії на нього батьків, найближчих друзів і однолітків, педагогічного і учнівського колективів школи; тобто складнощі в поведінці дитини - наслідок його відносин з найближчим оточенням, особливостей їх спільної діяльності і спілкування, характеру міжособових контактів з соціумом. Отже, успіх коректувальної роботи з підлітком без співпраці з батьками або іншими дорослими, без опори на взаємини з однолітками залежно від характеру відхилень в розвитку і поведінці виявляється або недостатньо ефективним, або просто безрезультатним (Г.В.Бурменськая, О.А.Карабанова).

Таким чином, основоположні положення системи корекційно-педагогічної діяльності формують її базу, визначають логіку корекційного процесу, намічають загальну стратегію і конкретну тактику на відповідних ступенях управління процесом педагогічної корекції розвитку і поведінки підлітків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи корекційно-педагогічної діяльності	\|	Зміст і основні напрями корекційно-педагогічної діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.