Зміст і основні напрями корекційно-педагогічної діяльності

Оскільки корекційно-педагогічна діяльність - складова частина єдиного педагогічного процесу, вона повинна володіти певним "робочим полемо", бути обкреслена "довкола впливу", сферою своєї дії, мати певну структуру і напрями (вектори) дії.

По-перше, в рамках концепції спеціальної освіти і виховання аномальних дітей корекційно-педагогічна робота займає центральне положення в єдиному педагогічному процесі.

По-друге, коректувальна діяльність, будучи складовою частиною загальної освіти, в той же час має свою специфічну спрямованість при здійсненні учбово-виховного процесу.

По-третє, за об'ємом і значущості корекційно-педагогічного процесу в системі спеціальної освіти йому відводиться досить помітне місце на перетині складових освітнього процесу (навчання, виховання, розвиток).

По-четверте, і це особливо важливо, корекція як соціальна система повинна мати самостійний вихід, взаємодіяти з соціальним середовищем, оскільки соціальне середовище для корекційно-педагогічного процесу є не компонентним елементом, а навколишньою сферою, тією самою межею поля взаємодії і взаємовпливу компонентів єдиного педагогічного процесу.

Соціальне середовище позначається на всіх рівнях педагогічного процесу, вона визначає соціальні цілі спеціальної освіти: становлення і різносторонній розвиток особи учня; його соціально-трудову реабілітацію, компенсацію дефекту; засвоєння ним соціального досвіду людства в доступній формі. Одним словом, вся система корекційно-педагогічної роботи направлена на те, щоб реабілітовувати і соціально адаптувати аномального школяра до реалій навколишнього світу, зробити його повноправним і активним членом суспільства, який нарівні зі всіма людьми може включитися в повноцінне суспільне життя і приносити користь суспільству.

Визначивши рамки корекційно-педагогічної діяльності і його провідні компоненти, позначимо провідні напрями цього процесу:

· дія на дитину чинниками середовища (природними, соціальними), що коректує, тобто "терапія середовищем";

· організація учбового процесу (його корекційна спрямованість);

· спеціальний підбір культурно-масових і оздоровчих заходів;

· психогігієна сімейного виховання.

Ці напрями можуть бути представлені у вигляді тактичних кроків:

· вдосконалення досягнень сенсомоторного розвитку;

· корекція окремих сторін психічної діяльності;

· розвиток основних розумових процесів;

· розвиток різних видів мислення;

· корекція порушень в розвитку емоційно-особової сфери;

· розвиток мови, оволодіння технікою мови;

· розширення уявлень про навколишній світ і збагачення словника;

· корекція індивідуальних пропусків в знаннях.

У корекційно-педагогічній роботі з неповнолітніми (підлітками) з поведінкою, що відхиляється, основні напрями корекційної діяльності наступні:

· нормалізація і збагачення відносин з навколишнім світом, перш за все з педагогами і дитячим колективом;

· компенсація пропусків і недоліків на духовному світі, посилення діяльності в тій області, яку він любить, в якій може добитися добрих результатів (компенсація в області интересного справи, захоплення спортом, технікою, музикою і ін.);

· відновлення позитивних якостей, які отримали незначну деформацію (девіацію);

· постійна стимуляція позитивних якостей, що не втратили соціальної значущості;

· інтенсифікація позитивного розвитку особи, формування провідних позитивних якостей;

· засвоєння і накопичення соціальне цінного життєвого досвіду, збагачення практичної діяльності в різних сферах життя;

· накопичення навиків етичної поведінки, здорових звичок і потреб на основі організації діяльності що вчаться по задоволенню їх інтересів;

· виправлення як подолання негативне, тобто ліквідація пропусків у формуванні позитивних якостей, викорінювання негативних якостей і шкідливих звичок.

У корекційно-педагогічній діяльності, як у всякому виді діяльності, існують певний інструментарій, методи, прийоми і засоби досягнення поставленої мети, реалізації конкретних завдань, здійснення відповідних заходів щодо різних аспектів і напрямів діяльності.

У основі спеціальних методів і прийомів коректувально-педагогічної діяльності лежать загальнопедагогічні підходи, підтвердженням чому може бути сукупність методів і прийомів коректувальної роботи з аномальними дітьми, націлені на розвиток підлягаючих зберіганню або відновлення порушених функцій організму, знань або умінь дитини. Це методи вправи, методи переконання, методи прикладу, методи стимулювання поведінки і діяльності дітей з відхиленнями в розвитку і поведінці.

У корекційно-педагогічній діяльності, що має виховно-профілактичну спрямованість, мета якої - руйнування негативних установок і поведінкових стереотипів особи і формування на цій основі соціально значущих рис і якостей особи у підлітків, виділяється група методів переконання, примушення, привчання, заохочення або методи перенавчання, переконання, "реконструкції" характеру, метод "вибуху", методи перемикання, заохочення і покарання.

Разом з тим педагоги і психологи виділяють і специфічні методи психокорекції відхилень в поведінці і розвитку дітей і підлітків: сугестії і гетеросугестивні методики психокорекції, побудовані на самонавіянні і педагогічному навіюванні; дидактичні методики психокорекції, що включають роз'яснення, переконання і інші прийоми розсудливо аргументованої дії, метод "сократичного діалогу", методики навчання саногенному мисленню, направлені на управління собою, на зміцнення свого нервово-психічного здоров'я, саморефлексію; методики групової психокорекції, розігрування ролевих ситуацій; методи конгруентної комунікації; метод руйнування конфліктів; метод арттерапії; метод соціальної терапії; метод поведінкового тренінгу і так далі

Всі ці методи і методики психокорекції розвитку і поведінки дитини є важливим інструментом в рішенні головної задачі коректувально-педагогічної діяльності по подоланню існуючого недоліку у дитини, по реабілітації його особи і здійсненню успішної адаптації і інтеграції дитини в соціум.

Оскільки відхилення в розвитку і поведінці найчастіше існує як складна інтегрована проблема, то і його корекція здійснюється комплексно, тобто на основі глибокої діагностико-корекційної діяльності, виявлення і вивчення, природи і етіології відхилення в розвитку і поведінці; у програмі корекційно-педагогічної діяльності повинні бути передбачені як робота по подоланню дефекту, так і кроки по його профілактиці, а також дії з формування особи підлітка з опорою на його позитивні якості. Корекційно-педагогічна діяльність повинна бути спрямована не тільки на ліквідацію прогалин в пізнавальній діяльності, але і на формування світогляду, соціально значущих знань, умінь і навиків; вся корекційно-педагогічна діяльність повинна бути практично орієнтована і націлена на високий рівень результативності; вона повинна бути пронизана ідеєю співпраці і взаємодії між об'єктом і суб'єктами корекційно-педагогічного процесу, між учнівським і педагогічним колективами; корекційно-педагогічна діяльність передбачає координацію зусиль школи, сім'ї і соціуму у вирішенні завдань попередження, подолання недоліків в розвитку і поведінці дітей і підлітків, формування у них соціально значущих якостей особи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальнопедагогічні принципи.	\|	Лекція 1 Модуль 2

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.