Модель регулювання витрат на навчання (на прикладі ВНЗ)

В умовах достатньо жорстокої конкуренції, зумовленої ринковими відносинами, перед навчальним закладом постають завдання визначення навчального плану з предметів, що користуються попитом у сучасних умовах, та цін за навчання. Процес визначення цін за навчання здійснюється в кілька етапів.

На першому етапі проводиться маркетингове дослідження потреб ринку в певних спеціалістах, відповідно — знаннях з певних предметів.

Метою цього дослідження є визначення виду ціни за навчання за окремими спеціальностями (лімітна стратегія, стратегія «збирання вершків», стратегія «укорінювання» на ринку, стратегія лідера ринку, престижна, психологічна, скоригована стратегії тощо) та її значення.

Не розглядаючи механізму роботи та методів визначення цін на цьому етапі, припустимо, що відповідні особи в освітньому закладі володіють інформацією про навчання одного студента за певним профілем. Тобто за умови, що ціна за навчання одного студента буде встановлена на певному фіксованому рівні, забезпечуватиметься виконання плану набору студентів на цю спеціальність.

На другому етапі проводиться розрахунок собівартості навчання за певними профілями. Факультети складають калькуляції витрат на навчання одного студента (групи студентів). Калькуляція собівартості складається для кожної спеціальності окремо. Кількість статей витрат У ній визначається планово-фінансовим відділом (ПФВ) навчальні витрати на капітальний ремонт, енергоресурси та комунальні послуги інші витрати.

Першу групу статей витрат становлять витрати, необхідні безпосередньо для навчання учня (студента). Вони визначаються факультетом разом з ПФВ. До цієї групи належать: основна та додаткова заробітна платня педагогічного й допоміжного персоналу (вона визначається нормативними документами Міністерства освіти і науки України та навчальним закладом), навчальні витрати, витрати на придбання обладнання, оренду приміщень, видання навчально-методичної літератури.

Другу групу статей витрат становлять витрати на персонал, що забезпечує діяльність закладу: основна та додаткова зарплата адміністрації, функціональних підрозділів закладу та нарахування на неї, накладні витрати закладу.

Третю групу статей витрат становлять витрати на розвиток навчального закладу.

Слід зауважити, що витрати за першою та другою групами в наш час залежать здебільшого не від конкретної спеціальності чи профілю, а тільки від розмірів навчального закладу та рівня його технічної оснащеності. Витрати третьої групи визначають перспективи розвитку закладу освіти: поліпшення матеріальної бази, відкриття нових спеціальностей (профілів), підтримання непрестижних предметів. Ця група витрат надзвичайно рухома, на неї суттєво впливає коньюнктура ринку. Тобто фактично вона являє собою ту частину коштів, якою заклад може вільно маневрувати, визначаючи політику свого розвитку.

Таким чином, орієнтуючись на ринкові ціни, що пропонуються за навчання за різними профілями (спеціальностями) навчального закладу, за допомогою моделі можна регулювати контингент студентів, які навчаються на умовах повної компенсації витрат.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Модель оцінювання прибутковості депозитних вкладів	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.