• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПОНЯТТЯ І ВИДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

З теорії держави і права відомо, що однією з функцій держави є примус. Різновидом державного примусу є кримінальний процесуальний примус, який слугує засобом забезпечення кримінального провадлження. Статтею 29 Конституції України закріплене невід’ємне право кожної людини на свободу і особисту недоторканість. З іншого боку, державою встановлений ряд заходів, направлених на забезпечення судочинства у кримінальному провадженні.

Громадяни, як одна із сторін кримінальних процесуальних відносин, мають широке коло прав. Посадові особи, які здійснюють кримінальний процес, зобов’язані неухильно дотримуватися усіх прав особистості у своїй діяльності.

Суб’єкти кримінального судочинства мають не тільки права, а і несуть певні обов’язки . Реальна участь громадян у кримінальному процесі може бути забезпечена чітким законодавчим визначенням їх обов’язків сприяти розслідуванню і розгляду кримінальних проваджень в судах, а також наявністю у компетентних органів можливостей і засобів подолання протидії кримінальному судочинству з боку суб’єктів кримінального процесу.

Віповідно до державної політики, скерованої на гуманізацію законодавства, виникає потреба впровадження єдиних, наближених до європейських стандартів заходів забезпечення кримінального провадження.

Новий КПК України 2012 року вперше визначив їх у другому розділі, який має назву «Заходи забезпечення кримінального провадження». Він вміщує в собі заходи, що тимчасово обмежують права певних учасників процесу та запобіжні заходи.

Під заходами забезпечення кримінального провадження слід розуміти врегульовані законодавством дії компетентних органів, які застосовуються до обвинуваченого, підозрюваного, а також до інших суб’єктів (потерпілого. свідків тощо ) з метою попередження невиконання ними процесуальних обов’язків і створення умов для виконання завдань кримінального судочинства.

За своєю сутністю кримінально-процесуальний примус виражається у фізичному, матеріальному або моральному впливу; завжди пов'язаний з певним правовим обмеженням у вигляді позбавлень особистого, майнового або організаційного характеру, у тому числі недоторканості особи, свободи пересування, вибору занять; недоторканості житла; тайни переписки та телефонних розмов; можливості розпоряджатися власним майном.

Таким чином, кримінальний процесуальний примус уявляє собою метод державного впливу на учасників кримінальної процесуальної діяльності, який застосовується органами розслідування, прокурором і судом при наявності визначених законом підстав з метою припинення діянь, які представляють загрозу інтересам правосуддя, а також з метою забезпечення успішного вирішення завдань кримінального судочинства.

Умови законності застосування заходів забезпечення кримінального провадження:

1) Заходи забезпечення кримінального провадження можуть застосовуватися лише у сфері кримінального судочинства;

2) спеціально уповноваженими законом посадовими особами ( органом розслідування, слідчим, прокурором,судом або слідчим суддею);

3) тільки за наявності обставин, які потребують застосування цих заходів;

4) тільки відносно перелічених в законі осіб.

Види заходів забезпечення кримінального провадження передбачені у ст..131 КПК, до них відносяться:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження в користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасовий доступ до речей та документів;

6) тимчасове вилучення майна;

7) ареш майна;

8) затримання особи; запобіжні заходи.

Ст.132 КПК передбачає загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються, як правило за рішенням слідчого судді.(Процитувати ст..132 КПК).

У главі 11 зосереджені норми, що регулюють порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.

У главі 12-накладення грошового стягнення.

У главі 13 –тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.

У главі 14 – відсторонення від посади.

У главі 15 – тимчасовий доступ до речей.

У главі 16 – тимчасове вилучення майна.

У главі 17 – арешт майна.

Особливий вид заходів забезпечення кримінального провадження – запобіжні заходи. Норми, які регулюють підстави та процесуальний порядок обрання запобіжних заходів і затримання, як тимчасового запобіжного заходу зосереджені у главі 18 КПК.

Відповідно ст..176 КПК запобіжними заходами є:

1)особисте зобов’язання ( ст..179 КПК);

2)особиста порука ( ст..180 КПК;

3)застава (ст..182 КПК);

4)домашній арешт (ст..181 КПК);

5)тримання під вартою ( ст..183 КПК) .

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи( за ухвалою суду – ст..ст.188-189 КПК та без ухвали суду - ст.207-211 КПК )

Запобіжні заходи – це застосування слідчим , прокурором, слідчим суддею або судом заходів процесуального примусу щодо підозрюваного абощодо обвинуваченого, пов’язані з позбавленням або обмеженням волі, особистих та майнових прав, встановлення нагляду з метою попередження або припинення відхилення від досудового розслідування або суду, продовження злочинної діяльності або перешкоджанню провадженню по кримінальній справі, а також для забезпечення виконання вироку.

Будучи різновидом заходів забезпечення кримінального провадження , запобіжні заходи мають індивідуальні ознаки.

Ознаками запобіжних заходів є:

1)момент їхнього обрання й строки дії,

2)процесуальний порядок застосування.

Своєчасне й правильне застосування запобіжних заходів, точний вибір конкретного заходу відіграють значну роль у забезпеченні успішного вирішення завдань кримінального судочинства, охороні суспільного й державного ладу, захисту прав і інтересів громадян від злочинних зазіхань, попередженні злочинів.

Важливою вимогою, що підлягає неухильному виконанню при застосуванні запобіжних заходів, є суворе дотримання законності. Зовсім неприпустимо незаконне обмеження прав громадян, пов’язане з необґрунтованим застосуванням запобіжних заходів.

Мета та підстави та умови застосування запобіжних заходів.

Ефективність запобіжних заходів багато в чому залежить від того, наскільки чітко закон регламентує підстави й процесуальний порядок їхнього застосування. Відповідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу забезпекчня виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується

Обставини, що свідчать про те, що обвинувачений може зникнути від

органів розслідування або суду : а) при розслідуванні раніше вчиненого злочину переховуватися від слідства або суду; б) активно протидіяв затриманню в якості підозрюваного; в) не з’являвся по викликам органу розслідування; г) не має постійного місця проживання; д) не вчиться, не працює; е)висловлює намір зникнути; ж) співучасники підбурюють до ухилення від слідства й ін.

Про можливості продовження обвинуваченим злочинної діяльності можуть свідчити такі дані: а) неодноразове здійснення суспільно небезпечних діянь; б) наявність не вилучених знарядь кримінального правопорушення; в) здійснення кримінального правопорушення в період розслідування; г) захоплення азартними іграми; д) хвороблива пристрасть до алкоголю, наркотикам; е) не переривають зв’язки з особами, схильними до вчинення кримінальних правопорушень та ін...

Обставини, які вказують на те, що підозрюваний,обвинувачуваний може перешкодити розслідуванню чи судовому розгляду кримінального провадження: а) при розслідуванні раніше вчиненого кримінального правопорушення активно протидіяв кримінальному провадженню; б) має великий вплив на осіб – потенційних свідків; в) намагався схилити потерпілого, свідків до дачі неправдивих свідчень; г) умовляв знайомих до дачі показів, що створюють обвинуваченому алібі; д) загрожував свідкам, потерпілим; е) здійснював спроби знищити речові докази й т.д.

Таким чином, рішення про обрання запобіжного заходу повинне ґрунтуватися на встановлених у кримінальному провадженні конкретних обставинах, які свідчать про можливе здійснення дій передбачених ст..177 КПК України.

В практичній діяльності необхідно враховувати істотну залежність між повідомленням про підозру особі та застосовуванням запобіжного заходу. Перший, акт не обов’язково спричиняє наступний, але незаконне повідомлення про підозру може призвести до незаконного застосування запобіжного заходу. Тому в процесі розслідування і судового провадження необхідно аналізувати, чи збереглася доказова основа обвинувачення, чи не змінюється його кваліфікація, і у зв’язку з цим вирішувати питання про доцільність збереження, скасування або заміни запобіжного заходу.

Ст.178 КПК передбачає обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу-(Процитувати ст..178 КПК)

Запобіжний захід обирається, у відношенні підозрюваного та обвинуваченого.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженого із прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадженнч- судом за клопотанням прокурора.( ч.4ст.176 КПК.)

І остання умова. Про обрання запобіжного заходу слідчий с суддя, суд, виносить ухвалу відповідно ст.196 КПК.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному, обвинуваченому негайно після іі оголошення (ч.5 ст.196 КПК).

Процесуальний порядок обрання запобіжного заходу.

При розгляді питання про процесуальний порядок обрання запобіжних заходів повинні бути висвітлені всі ті положення, які визначають процесуальний порядок прийняття й реалізації будь-якого процесуального рішення:

А) про органи, які правомочні прийняти дане рішення;

Б) про підстави прийняття рішення;

В) про момент прийняття рішення та строках його реалізації;

Г) про зміст і форму процесуальної діяльності, пов’язаної з прийняттям рішення;

Д) про оформлення рішення, тобто вимогах до процесуального документа, в якому формуються дане рішення;

Е) про заходи, що випливають із змісту процесуального рішення.

Правом обрати запобіжний захід наділені слідчим, особами, що провадить дізнання, прокурор і суд.

Слід зазначити, що в практиці органів внутрішніх справ остаточне рішення про обрання запобіжного заходу приймається не особою, що провадить дізнання, а начальником органів, що затверджує відповідну постанову. Представляється, що це відповідає значимості даного рішення.

Спочатку питання про обрання, запобіжного заходу вирішується, як правилі, на стадії досудового розслідування.

Суд першої інстанції приймає рішення про обрання запобіжного заходу лише у двох випадках:

1) Коли в стадії розслідування запобіжний захід не був обраний. А в її застосуванні є необхідність;

2) Коли в судовому засіданні порушується справа відносно нової особи й до неї необхідно застосувати запобіжний захід.

Прокурор приймає рішення про обрання запобіжного заходу як у тих випадках, коли сам провадить розслідування, так і тоді, коли справа перебуває у проваджені слідчого або органу дізнання. Одержавши, від органа розслідування справу для направлення до суду, прокурор може обрати запобіжний захід у відношенні обвинувачуваного, якщо вона не була обрана, а також змінити або скасувати обраний запобіжний захід.

У стадії судового розгляду запобіжний захід може обиратися як у ході розгляду, так і при винесенні вироку.

При розгляді справи в апеляційній інстанції питання про обрання запобіжного заходу, як правило, не виникає. Суд другої інстанції входить в обговорення питання про запобіжні заходи, коли виникає необхідність звільнити засудженого з під варти, тобто скасувати або змінити раніше обраний запобіжний захід.

Як правило, обраний у відношенні обвинуваченого запобіжний захід (якщо він не змінювався й не відмінявся) діє до вступу вироку в законну силу.

Залежно від виду обраного запобіжного заходу орган, що приймає рішення про необхідність застосування цього примусового заходу, забов’язанний зробити певні процесуальні дії.

Ці дії включають:

Формулювання рішення про обрання запобіжного заходу і його оформлення;

доведення рішення до відповідних осіб і складання необхідних документів;

вживання додаткових заходів, що випливають із сутності обраного запобіжного заходу.

Запобіжний захід в вигляді взяття під варту застосовується лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду. Інші запобіжні заходи застосовуються за постановою органу дізнання, слідчого,прокурора,судді або за ухвалою суду(ст. 165 КПК України). Якщо суд приймає рішення про обрання запобіжного заходу при винесенні вироку, то воно викладається в резолютивній частині вироку(ст.. 335 КПК України).

У постанові (ухвалі) про обрання запобіжного заходу зазначається:прізвище,ім’я,по батькові,вік,місце народження особи,щодо якої застосовується запобіжний захід,вчинений нею злочин,відповідна стаття Кримінального кодексу України,обраний запобіжний захід і підстави його обрання, а також визначається особа чи орган,які повинні здійснювати контроль за виконанням постанови(ухвали) (ст.165-1 КПК України).

Якщо запобіжний захід обирається у відношенні підозрюваного. У постанові викладаються не сутність обвинувачуваного, а фактичні дані, які служать підставою для того, щоб підозрювати особу в скоєні злочину, і обґрунтовується винятковість ситуації, що тягне необхідність обрати запобіжний захід до пред’явлення обвинувачення.

фразою, що «обвинувачуваний, перебуваючи на вош, може зникнути вiд слiдства й суду».

Винесенням постанови й оголошенням П обвинуваченому (пiдозрюваному) не обмежуеться дiяльнiсть по обранню запобiжного заходу. Коло дiй, пов'язаних з обранням запобiжного заходу, залежить вiд виду запобiжного заходу та вiд процесуального положення особи, у вiдношеннi якої він застосовуеться. Наприклад, якщо запобiжний захiд обираеться у вiдношеннi пiдозрюваного, (який не був до цього затриманий у порядку ст. 106 або ст. 115 КПК Украi'ни), застосування запобiжного заходу тягне обов'язок особи, що провадить розслiдування, роз'яснити П1дозрюваному, у вчиненні якого, злочину він пiдозрюється, оголосити його права й роз'яснити їх.

Читайте також:

1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Поняття соціального процесу.
4. II.1 Програмне забезпечення
5. III. Етапи розробки програмного забезпечення
6. IIІ. Інші учасники провадження у справі про банкрутство
7. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
8. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
9. А/. Поняття про судовий процес.
10. Авалювання векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів
11. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
12. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.

Переглядів: 970