Розвиток національного гуманітарного наукового знання у XVI–XVII ст.
Орієнтація українських шкіл на вивчення вільних наук позитивно впливала не тільки на піднесення рівня освіти й наближення її до загальноєвропейських форм, а й об’єктивно сприяла розвиткові цих наук на українському ґрунті. І справді, наприкінці XVI – в першій половині XVII ст. розвиток окремих галузей знань в Україні досяг значного рівня. Особливо інтенсивно почали розвиватися словесні дисципліни тривіуму, зокрема граматика, риторика й поетика, котрі були основою так званих гуманістичних студій. Менше розроблялися науки квадривіуму– математика, астрономія, музика, а також право, медицина, логіка[14].
Про високий рівень української гуманітарної науки XVII ст. свідчать словники, серед яких на увагу заслуговує „Семимовник" (оригінал зберігається нині в Оксфордському університеті), в якому латинські слова перекладені сімома мовами: грецькою, турецькою, татарською, вірменською, українською і румунською. Словник був задуманий як посібник для розвитку культурно-економічних зв’язків українців з країнами чорноморського басейну.
Наші земляки мають значні здобутки у розвитку державно-правової думки. Так, автором першої у світі Конституції є український політичний і громадський діяч Пилип Орлик. 5 квітня 1710 р. його обрали гетьманом Запорізького війська. У цей же день Пилип Орлик оголосив «Конституцію прав і свобод війська Запорізького», що було набагато раніше, ніж у США, де Конституцію прийняли у 1787 р., чи у Франції та Польщі (в 1791 р.).
Рис. 6. Фрагмент Конституції Пилипа Орлика.
Таким чином, при загальному збереженні європейської орієнтації відбулось зміщення акцентів в освіті з грецької домінанти в бік латинизації, вивчення латинської мови як міжнародної. Найпомітнішого поступу зазнали у XVI–XVII ст. гуманітарні науки, зокрема граматика та інші словесні дисципліни, що пояснюється специфікою духовної атмосфери часу, коли Україна переживала своє культурно-національне відродження з досить чітко вираженим ренесансно-гуманістичним забарвленням.