Серцево-судинна система

Кровоносна система складається із серця і кровоносних судин.

У центрі кровоносної системи знаходиться серце – головний двигун крові по кровоносним судинам.

Серце є потужним м’язовим органом завбільшки з кулак людини. Розташоване ліворуч від центру грудної клітини воно працює як два скоординовані насоси, безперервно транспортуючи кров по організму. Кисень і поживні речовини надходять до органів і тканин завдяки цій циркуляції, яка також усуває продукти розпаду життєдіяльності клітин.

Міокард – серцевий м’яз, унікальний за будовою та функціями. Щогодини серце викидає в судини біля трьохсот літрів крові. Поздовжня і поперечна перегородки ділять серце на чотири камери: дві верхні камери називаються передсердями, дві товстостінні нижні камери – шлуночками. У серці є два клапани: двостулковий (митральний) між лівим шлуночком і лівим передсердям та тристулковий між правим шлуночком і правим передсердям.

Клапани серця забезпечують течію крові через камери серця тільки в одному напрямку. Вони складаються з двох або трьох стулок волокнистої тканини, прикріплених до стінок серця. Стулки відкриваються, якщо кров виштовхується нормально, і герметично закриваються, щоб попередити зворотну течію крові. Відкривання і закривання клапанів відбувається внаслідок скорочення і розслаблення серця. З лівого шлуночка виходить головна кровоносна судина тіла – аорта, що має в поперечнику 30–35 мм і товщину стінки 1–1,5 мм (для розриву стінки аорти потрібно навантаження від 0,6 до 2,2 кг на 1мм²); з правого – легенева артерія. На місті відходу від серця кожної з цих судин розташовані клапани, що відкриваються вбік судин. Завдяки такому розташуванню клапанів кров вільно надходить із вен у передсердя, а звідти при їх скороченні – у шлуночок. При скороченнях шлуночків (систола) кров з них надходить в аорту і легеневу артерію, тому що клапани у момент систоли закриваються під тиском крові, що перекриває їй шлях до передсердя. З аорти і легеневої артерії кров також не може повернутися в шлуночки при їх розслабленні (діастола), оскільки цьому перешкоджають клапани, що закриваються під тиском крові у судинах.

Крім крупних артерій, що йдуть прямо від серця, є велика мережа (160 млрд.) капілярів – мікроскопічних кровоносних судин, загальна довжина яких складає 100 тис. км. Капіляри пронизують тканини організму, забезпечуючи їх кров’ю. Пройшовши по капілярах, кров по венах повертається до серця.

В організмі людини розрізняють велике і мале кола кровообігу (іл. 1.13).

Велике коло кровообігу обмиває кров’ю практично всі органи, крім легень. Воно починається із лівого шлуночка аортою, яка має вигляд дуги. Аорта ділиться на артерії які доносять кров до більшості органів. Артерії розділяються на дрібніші артеріоли, які сполучені з капілярами. Через стінки капілярів здійснюється газообмін: кров віддає кисень і поживні речовини, вбирає вуглекислий газ і продукти життєдіяльності. З капілярів кров поступає у венули, які, зливаючись, утворюють крупніші вени. Найбільші вени великого кола кровообігу – верхня і нижня порожнисті – приносять венозну кров до правого передсердя.

У межах великого кола кровообігу функціонують портальна та коронарна системи. Таким чином лівий шлуночок серця виконує величезну роботу, забезпечуючи циркуляцію крові практично по всьому тілу, враховуючи головний мозок, тулуб, кінцівки.

Портальна система – мережа кровоносних судин між печінкою та органами травлення. Кров від шлунка, селезінки, кишок і підшлункової залози відтікає до численних вен. Зливаючись, ці вени утворюють ворітну (портальну) вену, яка несе кров до печінки. Печінка засвоює і нагромаджує поживні речовини, усуває токсини і шлаки. Очищена кров повертається через нижню порожнисту вену до серця.

Серце потребує багато кисню, лише мозок потребує більше. Кров, що проходить через камери серця, не досягає м’язових клітин, тому серцеві м’язи мають окрему мережу кровоносних судин – коронарну систему. Коронарні артерії відходять від аорти і, розгалужуючись до капілярів, забезпечують живлення серця. Коронарні вени відтікають від коронарного синуса – великої вени на задній поверхні серця. Деякі дрібні коронарні вени впадають безпосередньо у праве передсердя.

Мале коло кровообігу омиває легені. Воно починається із правого шлуночка легеневим стовбуром, який розгалужується на дві легеневі артерії, по яких венозна кров доходить до капілярів легень (в альвеоли). Тут відбувається газообмін: кров вбирає кисень, вивільняє вуглекислий газ, який виводиться з організму разом з видихуваним повітрям. Від легень по чотирьох легеневих венах артеріальна кров повертається в ліве передсердя. Мале коло кровообігу починає функціонувати після народження.

Діяльність серця полягає в ритмічній зміні серцевих циклів, що складаються з трьох фаз: скорочень передсердь лівого та правого, скорочень шлуночків і загального розслаблення серця.

Пульс – хвиля коливань, яка розповсюджується по еластичним стінкам артерій внаслідок гідродинамічного удару порції крові, що викидається в аорту під великим тиском при скороченні лівого шлуночка. Частота пульсу відповідає частоті скорочень серця. Зменшення частоти пульсу збільшує час паузи для відпочинку серця і для протікання процесів відновлення в серцевому м’язі. У спокої пульс здорової людини становить 60–70 уд./хв.

Кров’яний тиск створюється силою скорочень шлуночків серця і пружністю стінок судин. Він вимірюється в плечовій артерії. Відрізняють максимальний (або систолічний) тиск, який створюється під час скорочень лівого шлуночка (систоли), і мінімальний (або діастолічний) тиск, який спостерігається під час розслаблення лівого шлуночка (діастоли). Тиск підтримується за рахунок пружності стінок розтягнутої аорти та інших крупних артерій. У нормі у здорової людини, яка має 18–40 років у спокої тиск становить 120/70 мм.рт.ст. (120 мм систолічний тиск, 70 мм – діастолічний). По мірі віддалення від серця кров’яний тиск стає все нижчим. Самий низький тиск спостерігається у венах при впаданні їх у праве передсердя. Постійна різниця тиску забезпечує безперервний ток крові по кровоносним судинам (у бік зниження тиску).

Вікові зміни в діяльності серцево-судинної системи проявляються в ущільненні судин, зменшенні їх просвітів, втрати еластичності. Зменшується загальна кількість капілярів, що функціонують, час кровообігу крові зростає, тиск крові підвищується, а скоротлива функція серцевого м’яза слабшає. Встановлено, що хвилинний об’єм серця в осіб 60–80 років на 15% нижче ніж у людей середнього віку. Всі ці зміни приводять до повільнішої впрацьованості і тривалішого періоду відновлення після фізичного навантаження. З віком навіть при невеликому підвищенні фізичного навантаження значно збільшується ЧСС; при значному навантаженні ЧСС досягає 160–180 уд./хв., тобто збільшується у 2–2,5 рази порівняно з цим показником у стані спокою.

Під впливом оптимального фізичного тренування серце і судини зміцнюються, розкриваються їх резервні сили, які достатньо великі, і серце не тільки не слабшає, а й, навпаки, набуває дивовижної працездатності і витривалості.

Встановлено, що у стані спокою людина в середньому споживає за 1 хвилину близько 250 см³ кисню. Для поглинання і перенесення такої кількості необхідно 1,25 л крові. При найлегшій фізичній роботі потреба у кисні зростає приблизно до 600 см³; збільшене фізичне навантаження вимагає надходження не менше 3000 см³ кисню за 1 хв. Для того щоб забезпечити надходження такої кількості кисню до тканин організму, серцю необхідно виконати величезну роботу. Його лівий і правий шлуночки мають накачувати кров в аорту зі швидкістю 37,5 л за 1 хв., 200 см³ крові за одне скорочення. Таким чином, серце людини під час виконання фізичних вправ накачує 75 л за 1 хв., або у 120 разів більше об’єму самого серця. За годину тренувального навантаження серце фізкультурника перекачує 2000–2400 л крові.

Серце тренованих людей реагує на підвищення фізичного навантаження більшою силою скорочень, зростанням об’єму крові, що викидається, певним збільшенням ЧСС. У спокої спостерігається економія діяльності кровообігу, частота пульсу при цьому значно менша ніж у людей, що не займаються фізичною культурою. Наслідком тренування є незначне збільшення об’єму серця, потовщення серцевого м’яза, що підвищує його силу. При цьому діастола збільшується, серце одержує більше часу для відпочинку. Поліпшуються функціональний стан і скоротлива функція міокарду; підвищуються коронарний резерв і економічність серцевої діяльності; зменшується вміст холестерину в крові; поліпшується периферійний кровообіг тощо. Вважають, що фізична активність затримує розвиток коронарного атеросклерозу у людей після 40 років, призводить до підвищення активності противозгортаючої системи крові, попереджаючи тромбоемболічні ускладнення, і, таким чином, запобігає основним хворобам серця. Навіть не дуже інтенсивна м’язова діяльність викликає значне посилення швидкості кровотоку як у м’язах, так і в підшкірній основі.

Підсилюючи кровообіг, фізичні вправи створюють кращі умови і для харчування периферичних тканин, значно збільшують приплив крові у венозні судини. Під впливом вправ активізується капілярна мережа, відкривається 2500 капілярів на 1 мм поперечного розрізу м’яза порівняно з 30–80 у стані спокою. Внаслідок чого капіляри, що лише частково брали участь у процесі кровообігу, відкриваються, збільшується їх поперечник і вони пропускають більший обсяг крові з більшою швидкістю. Полегшується перехід кисню та всіх живильних речовин з крові капілярної мережі у тканеві клітини та вихід продуктів клітинного обміну й вуглекислого газу із клітин у кровоток, тобто активізується тканинний обмін і полегшується робота всього апарату кровообігу.

При роботі м’язів, які оточують судини, робиться масаж стінок судин. Кровоносні судини, які не проходять крізь м’язи (головного мозку, внутрішніх органів, шкіри), масажуються за рахунок гідродинамічної хвилі від прискореного пульсу і току крові. Це сприяє збереженню еластичності стінок кровоносних судин та нормальному функціонуванню серцево-судинної системи без патологічних відхилень.

Профілактика порушень функцій серцево-судинної системи досягається поступовим і обережним тренуванням, за допомогою якого покращується координація в роботі серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. Фізичні вправи, що відповідають можливостям серцево-судинної системи, сприяють відновленню моторно-вісцеральних рефлексів. Реакції її на м’язову роботу стають адекватними.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Внутрішнє середовище в організмі	\|	Нервова система

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.