• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1. Інформація як фактор еволюційних процесів

Риск в коммерческой деятельности предприятия неизбежен, следовательно, предпринимательская фирма должна выработать определенную политику в области принятия риска. Основными направлениями политики риска являются:

· Политика избежания риска;

· Политика принятия риска;

· Политика снижения степени риска.

Политика избежания риска состоит в разработке таких мероприятий, которые позволяют полностью исключить конкретный вид хозяйственного риска. В основном это достигается путем отказа от таких хозяйственных операций, уровень риска которых чрезмерно высок. Эта политика наиболее проста, но не всегда эффективна, так как, избегая рисков, предприятие одновременно теряет возможность получить достаточно высокую прибыль.

Политика принятия риска означает желание и возможность покрытия риска за счет собственных средств. Такая политика уместна при стабильном финансовом состоянии предприятия, желании расширить деятельность, однако может привести к большим неопределенным потерям.

Политика снижения риска предполагает уменьшение вероятности и объема потерь. Существуют методы и приемы, с помощью которых можно снизить риск коммерческой деятельности. Наиболее широко используемыми и эффективными методами предупреждения риска являются:

- страхование (внутреннее и внешнее);

- диверсификация;

- лимитирование;

- аутсорсинг.

Первый метод не снижает сам риск, но позволяет компенсировать его отрицательные последствия. Два других уменьшают вероятность и величину возможных потерь.

Внешнее страхование заключается в передаче риска (ответственности за результаты негативных последствий) за определенное вознаграждение другой организации (страховой компании). Это может быть страхование имущества предприятия, грузов при транспортировке, сотрудников от несчастных случаев и др.

Внутреннее страхование осуществляется в пределах самого предприятия и заключается в создании специальных фондов для возмещения убытков. Перечень таких фондов и размеры отчислений в них определяются уставом предприятия. Их источником служит прибыль.

Диверсификация представляет собой процесс распределения средств между различными объектами, непосредственно не связанными между собой. Различают несколько способов диверсификации: диверсификация видов хозяйственной деятельности предполагает использование различных возможностей для получения дохода, т.е. вложение средств одновременно в несколько различных предприятий, создание филиалов в нескольких регионах и т.д.; диверсификация поставщиков предусматривает разнообразие источников поступления товаров; диверсификация ассортимента предполагает включение в ассортимент товаров с противоположной направленностью спроса (холодный лимонад и горячий кофе), что позволяет снижать экономический риск в период временного уменьшения спроса на отдельные товары.

Лимитирование предполагает установление системы ограничений на величину сделки. Это может быть ограничение на максимальный объем сделки с одним партнером, максимальный размер товарного запаса, максимальный размер кредита, максимальный размер вклада в один банк и т.д.

Еще одним способом снижения степени риска является аутсорсинг.

Аутсорсинг – передача неосновных (не профильных) функций компании сторонней специализированной фирме.

Любое снижение риска имеет свою цену – плата за снижение риска. При внешнем страховании платой за снижение риска будет величина страховых взносов, при внутреннем страховании – затраты на создании резервных фондов. Использование диверсификации ведет к снижению прибыли от каждого источника дохода. Аналогичное явление наблюдается и при лимитировании. Следовательно, выбирая способ снижения риска, необходимо учитывать его стоимость и целесообразность.

Тема 1. Інформація як фактор еволюційних процесів

Питання 1. Поняття інформації.

Питання 2. Рівні інформаційної реальності.

Питання 3. Функції інформаційної реальності.

Питання 4 (додатково). Інформаційні революції.

Ключові слова: еволюція, енергія, інформаційна реальність, інформація, матерія, революція.

Питання 1. Поняття інформації

Світ утворюють два начала (реальності): матеріальне і нематеріальне. Матеріальне начало – це єдина речовинно-енергетична субстанція.

Матерія – об'єктивна реальність, основа буття, що має властивості часу, просторової протяжності, інформаційно-енергетичного збудження і дискретного втілення. Матерія включає як речовину (об'єкти, що мають масу спокою), так і фізичні поля (реалізують енергетичну потенцію матерії). Речовина – це дискретне інформаційно-енергетичне втілення матерії. Речовина представлена різними формами прояву матерії у вигляді дискретних частинок, що мають масу спокою. Під енергією розуміється загальна кількісна міра руху і взаємодії усіх видів матерії. У свою чергу, полем можна вважати такий стан матерії, який дозволяє їй реалізувати ступені свободи.

Можна сказати, що енергія – це та причина, яка за певною інформаційною програмоютрансформує одну форму матерії (зокрема, речовини) в іншу, в тому числі переміщаючи в просторі, змінюючи властивості і т.д.

Нематеріальне начало – це інформаційна реальність.

Не володіючи властивостями речовинно-енергетичного світу, інформація, проте, є визначальним чинником речовинно-енергетичних процесів і перетворень.

Якщо енергія – це те, що створює і рухає речовину (тобто є причиноюречовинних трансформацій), то інформація – це те, що включає і визначає характер енергетичної дії.

Фактично до осмислення інформації як фундаментальної природної сутності людство прийшло лише в середині ХХ століття. Термін «інформація» вживався стосовно процесів, які відбувалися в суспільстві. Первісний зміст цього поняття – відомості, повідомлення, нові знання.

У 20-ті роки ХХ ст. вперше спробували виміряти кількість інформації. З’ясувалося, що чим менш імовірна подія, про яку йдеться в повідомленні, тим більше інформації вона несе (хоча залежність і не має лінійного характеру). Отже, інформацією є ті повідомлення, які усувають невизначеність, що існувала до їх надходження.

Значно ширшим є поняття інформації як формивідображення. Якщо в предметі відбуваються зміни, які відбивають вплив іншого предмета чи сили природи, то можна сказати, що перший предмет стає носієм інформації про другий предмет чи природне явище.

Однак реальний зміст інформації є ширшим за термін відображення. Адже відображення – це щось вторинне.

З розвитком кібернетики формуються нові підходи до трактування інформації на основі категоріїрозбіжності. Інформація – це щось, що передає розбіжність природних об'єктів (предметів, процесів, явищ) у просторі та часі.

З різноманітністю явищ у природі пов'язане ще одне поняття інформації як міри різноманітностів об'єктах і процесах природи.

Згідно з О. А. Борисенком предтечею інформації є абсолютні обмеження («обмеження обмежень»). Взаємодіючи з абсолютним рухом («рухом руху»), вони утворюють інформацію. Звідси можна зробити висновок, що вихідним фундаментальним началом інформації є обмеження руху чи ступеня свободи матеріальних об'єктів.

М. Ф. Реймерс у 60-х роках ХХ ст. запропонував трактувати інформацію як «один із найважливіших природних ресурсів і одночасно суспільних надбань, оскільки весь розвиток людства є результатом освоєння і переробки інформації, одержуваної з навколишнього середовища і накопичуваної суспільством».

В останні десятиліття ХХ століття людство наблизилося до розуміння інформації як нематеріальної сутності, що є керівним чинником, своєрідною програмою дій для матеріальних природних і соціальних процесів. Можна стверджувати, що нематеріальна інформація керує матеріальним світом. Навіть у Біблії вказано, що: «На початку було Слово». У грецькій мові, з якої на більшість європейських мов була перекладена Біблія, «логос», крім поняття «слово», має також інші значення, зокрема, «сенс» чи «задум».

Усі названі підходи до визначення інформації, швидше за все є різними гранями такого складного і багатопланового природного явища, яким є інформаційна реальність.

Розглянемо принципові відмітні якості інформації.

Перше. Інформація – це те, що визначає (ідентифікує) властивості предметів і явищ у просторі й часі. Цим, зокрема, обумовлені підходи до визначення інформації на основі категорії розбіжності (просторово-часова зміна) і програми дій (зміна в часі).

Друге. Просторово-часова розбіжність об'єктів (предметів, процесів, явищ) у природі створюється за допомогою розбіжності в наборі ступенів свободи у різних об'єктів (систем), тобто їхньої можливості змінювати свій стан чи реалізовувати свою здатність здійснювати різні форми руху.

Третє. Інформація нематеріальна. Інформація – це те, що не є матерією, але формує матеріальні сутності – об'єктивні реальності: предмети і явища природи.

Інформація – це сутнісне начало природи, що несе в собі характерні ознаки предметів і явищ природи, які виявляються в просторі та часі.

Простір є формою буття матерії, що характеризує її довжину, структурність, співіснування і взаємодію елементів у всіх матеріальних системах.

Час – форма буття матерії, що виражає тривалість її існування, послідовність зміни станів у зміні та розвитку всіх матеріальних систем. Простір і час нерозривно пов'язані між собою, їх єдність виявляється в русі та розвитку матерії.

Питання 2. Рівні інформаційної реальності

Сприйняття нематеріальної, а тому абстрактної сутності інформації можливе лише на основі абстрактного мислення.

Зазначимо різні рівні інформаційної реальності.

1. Первинні фундаментальні сутності, які визначають організаційну першооснову матеріальної субстанції у Всесвіті і на Землі (інформаційні сутності першого рівня):

1. фундаментальні фізичні закони природи;

2. причинно-наслідкові зв'язки;

3. закономірності взаємодії між об'єктами матеріального світу (наприклад, космічними об'єктами у Всесвіті);

4. просторовий порядок розташування тіл і явищ;

5. часовий порядок перебігу подій;

6. інформаційні коди елементарних частинок з нульовою масою (носіїв властивостей енергії);

7. інформаційні коди елементарних частинок з ненульовою масою (носіїв властивостей речовини, предметів і явищ природи);

8. інформаційні коди атомів і молекул (носіїв властивостей хімічних елементів і сполук);

• відображення предметів і явищ природи;
• програми саморегуляції неживої природи.

2. Вторинні інформаційні сутності, які виникли в результаті саморегуляції природи (інформаційні сутності другого роду):

• генетичні програми (генетичний код, геном), які визначають самоорганізацію живих організмів і біологічних видів;
• закріплені зв'язки, які визначають функціонування біологічних співтовариств (біоценозів) і екосистем.

3. Інформаційні сутності, які виникли в результаті розвитку живої природи (інформаційні сутності третього рівня):

• інформаційний код мозку людини;
• нервові відчуття живих організмів;
• інтелект (мисляча і чуттєва сутність) людини і вищих тварин (душа, думка, дух, особистість, “соціо-”);
• суспільні сутності (економічні і соціальні відносини, ін.).

4. Інформаційні продукти інтелекту і суспільства (інформаційні сутності четвертого рівня):

• емоції;
• види комунікаційної взаємодії (мова, повідомлення, зображення та ін.);
• види мотиваційного впливу (залякування, приваблювання, натхнення);
• знання;
• чуттєві образи (інформаційні рефлекторні моделі) реальної картини матеріального світу;
• план дій;
• навички виконання фізичної роботи;
• здатності опрацьовувати інформацію (виконувати розумову роботу);
• устої (закони, правила, традиції, стандарти, інструкції, заборони);
• штучно виведені види тварин і сорти рослин;
• технології (включаючи управлінські);
• соціальні цінності;
• продукція культури, мистецтва, спорту;
• комп'ютерні програми, програми для роботів і штучний інтелект;
• структури управління суспільством;
• інформаційні зміни, внесені людиною в ландшафти, біоценози, екосистеми.

5. Вторинні інформаційні продукти інтелекту і суспільства (інформаційні сутності п'ятого рівня):

• похідна генетична інформація від виведених людиною біологічних видів;
• інформаційна продукція, вироблена за допомогою комп'ютерних програм;
• результати дії комп'ютерних «вірусів»;
• штучні системи, які самоорганізуються.

6. Продукти діяльності систем, що самоорганізуються.

Далі лежить лінія горизонту, за якою вже сьогодні легко вгадуються нові простори…

Питання 3. Функції інформаційної реальності

Інформаційна реальність виконує широкий спектр різних функцій, які забезпечують існування, взаємозв'язок і розвиток різних сутностей (об'єктів) матеріального світу.

1. Першооснова формування і структуризації матеріального світу.

За рядом припущень інформаційне начало у взаємодії з вихідною потенцією природи до руху в рамках синергетичного феномену утворюють спочатку необхідні умови існування матеріального світу, включаючи простір, час, фізичні закони світобудови, а потім й інші необхідні атрибути матеріальної природи: мікрочастинки, макроскопічні матеріальні об'єкти та інші структури.

Читайте також:

1. CMM. Групи ключових процесів
2. CMM: зрілість організацій і процесів
3. I визначення впливу окремих факторів
4. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
5. II. Фактори, що впливають на зарплату при зарубіжних призначеннях
6. III етап. Аналіз факторів, що визначають цінову політику підприємства.
7. Peopleware - людський фактор
8. Абіотичні та біотичні фактори.
9. Автоматизація виробничих процесів
10. АВТОМАТИЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
11. АВТОМАТИЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
12. Агрегування та факторизація

Переглядів: 3014