Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Інноваційні соціальні технології

Поняття "соціальна інновація " можна визначити як свідомо організоване нововведення або нове явище в практиці соціальної роботи, що формується на певному етапі розвитку суспільства відповідно до соціальних умов, що змінюються, і що має за мету ефективні позитивні перетворення в соціальній сфері.

Соціальні інновації різноманітні. Це насамперед пов'язано з різноманіттям явищ соціального життя.

Джерелами соціальних інновацій є зміни зовнішнього середовища, соціальні проблеми, що повсякчас виникають і які неможливо вирішити за допомогою традиційних методів, а також зміни потреб суспільства і його членів. Невирішеність тих або інших соціальних проблем дає імпульс до розробки нових засобів і норм у соціальній сфері. Так були створені й одержали поширення "телефони довіри", за допомогою яких надається анонімна психологічна допомога людям у стресових ситуаціях. Так виникли соціальні притулки тощо.

Соціальні інновації посилюють процеси соціальної мобільності, на що не здатні деякі традиційні форми і методи забезпечення соціальних гарантій.

Процес розвитку суспільства вимагає створення передумов для формування нових нетрадиційних компонентів у соціальній сфері, інноваційних засобів соціальної діяльності, а нововведення є формою цього суспільного розвитку. Під інноваційним прогресом розуміють процес народження нової ідеї, її експериментальну апробацію, поширення та використання.

Тривалість інноваційного циклу може змінюватися залежно від багатьох факторів. Це і гострий дефіцит фінансування нововведення, і нестача професіональних кадрів, і перспектива скорочення робочих місць, і поширення безробіття в міру розвитку конкретного інноваційного процесу. Психологічні фактори гальмування обумовлені наявністю різноманітних психологічних бар'єрів інформаційного або світоглядного плану, коли йдеться про недостатню поінформованість щодо суті і цілей інновації або про ставлення до нововведень як до короткочасної кампанії. До причин, що стримують інновації, можна віднести консерватизм мислення, відсутність ініціативного і творчого підходу у вирішенні проблем соціальної сфери.

Ослабленню дії факторів гальмування за рахунок стимулювання творчості працівників сприяють такі механізми:

• створення умов для підтримки творчої атмосфери в організації;

• стимулювання інноваційної діяльності молодих працівників;

• регулярне проведення конкурсів інновацій;

• матеріальна та моральна підтримка творчих працівників (заснування державних звань, премій, направлення на стажування до
зарубіжних центрів тощо).

Інноваційні технології існують у двох формах: у вигляді програм, документів і як соціальні процеси, що реально відбуваються щодо цих програм.

Розробленням інновацій у соціальній і організаційній сферах займаються спеціалісти, які володіють інформацією про цей об'єкт, а також практичними знаннями про те, що відбувається.

Нововведення в соціальних службах є предметом наукових досліджень, що здійснюються за різними напрямами: дослідження програм, експериментальні соціальні нововведення, дослідження в галузі створення методик і моделей тощо. Повний цикл і послідовність фаз і стадій називаються еволюційним дослідженням (фази аналізу, розроблення, розвитку й оцінки) і утилізацією (фаза поширення і впровадження).

Фаза аналізу — це визначення проблеми, її ідентифікація й актуалізація, огляд стану методів розв'язання, оцінка можливих методів розвитку, ухвалення рішення про можливість або неможливість (доцільність) нововведення.

Фаза розроблення складається з таких етапів: визначення цілей і спрямованості нововведення, а також потреб у ньому; окреслення проблем, що виникають у ході розроблення; збирання і опрацювання інформації; пошук і добір альтернативних рішень; з'єднання воєдино усіх компонентів; доведення нововведення в реальних умовах; вирішення процедурних питань або описування засобу використання нововведення. Успішне виконання кожного з цих етапів збільшує можливість того, що нововведення відповідатиме завданням соціальної служби, для розв'язання яких воно було розроблене.

Фаза розвитку являє собою процес дослідження інновацій і їх експериментального застосування, перевірка їх адекватності і у разі потреби, їх доведення і переробку. Основна увага в цій фазі приділяється: упорядкуванню плану розвитку, в якому необхідно визначити обсяг роботи, склад і послідовність операцій, підготовці умов для пробного використання і тестування. На цьому завершується етап еволюційного дослідження.

Фаза оцінки є вихідним пунктом для подальшого розвитку нововведення і дає основу для його поширення і впровадження. Якщо оцінка привела у цілому до позитивних результатів, це означає, що результатом дослідження є готове до використання нововведення.

Фази поширення і впровадження полягають у підготовці необхідних матеріалів, поширенні нововведення серед потенційних користувачів і його застосуванні.

4. Сучасні інноваційні педагогічні технології у роботі соціального педагога як засіб професійної адаптації студентів

Теоретико-методичне значення розв'язання проблеми формування готовності майбутнього вчителя та соціального педагога до роботи на основі глибокого розуміння сучасних педагогічних технологій досить велике. Освітній та соціальній сфері сьогодні необхідні не тільки хороші вчителі та вихователі, а педагог-технолог, педагог-новатор. Створення альтернативних типів шкіл, соціальних служб визнання за кожним закладом права мати свій неповторний образ, працювати за авторськими програмами потребують підготовки соціальних педагогів з інноваційним мисленням, здатних усвідомлено взяти на себе відповідальність як за особистість іншої людини, що постійно розвивається, так і всієї соціально-педагогічної системи, що теж перебуває у розвитку. Відсутність же обов'язкової дисципліни, або хоча б спецкурсу, в якому у систематизованому вигляді викладався б технологічний підхід до навчання, виховання, соціальної роботи значно знижує загальний результат підготовки у майбутніх соціальних педагогів. Технологічна грамотність майбутнього соціального педагога сприяє його професійній адаптації дозволяючи йому глибше усвідомлювати своє покликання, реальніше оцінити потенційні можливості, глянути на соціально-педагогічний процес із позицій його кінцевого результату. Зважаючи на це, мету статті визначено таким чином: теоретико-методичне обґрунтування спецкурсу «Сучасні інноваційні педагогічні технології у роботі соціального педагога» як засобу професійної адаптації студентів.

Поняття «педагогічна технологія» та «інноваційна педагогічна технологія» досліджувалися вченими В. Беспальком, В. Євдокимовим, О. Падалкою, І. Прокопенком та іншими вченими [1-7]. Спільним в усіх визначеннях педагогічної технології є її спрямування на підвищення ефективності навчального процесу, що гарантує досягнення запланованих результатів навчання. Термін «інноваційна педагогічна технологія» одні дослідники тлумачать його як цілеспрямоване систематичне та послідовне впровадження в практику прийомів, способів педагогічних дій і засобів, які охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до одержання очікуваних результатів; другі – як комплексний, інтегрований процес, що охоплює суб'єктів, ідеї, способи організації інноваційної діяльності і забезпечує результативність нововведення; треті – як сутнісні зміни, які виявляються в новому способі діяльності, стилі мислення.

Аналіз наукових робіт, присвячених проблемі адаптації студентів (Г. Васильєв, К. Гуревич, А. Мороз, Е. Міквабія, О. Плотникова, Є. Савченко, В. Сазонов, С. Селіверстов, В. Штіфурак та інших вчених), а також технологічний підхід до підготовки майбутніх соціальних педагогів, дозволяє розглянути професійну адаптацію студентів, що навчаються за спеціальністю «соціальна педагогіка», як процес або результат процесу пристосування індивіда до специфіки професійної діяльності, що передбачає отримання ним відповідних знань та умінь, здобуття професійних рис особистості, засвоєння норм та правил професійної діяльності, а також професійне самовизначення, самореалізацію, саморозвиток індивіда. Це складний пролонгований процес, що розгортається просторі і часі поступово, за певними етапами та потребує використання відповідних засобів управління на кожному етапі.

Різноманітний та гнучкий зміст підготовки соціальних педагогів у педагогічних коледжах, інститутах, університетах дозволяє успішно реалізовувати технологічний підхід до професійної адаптації студентів вже на початку навчання, при викладанні предметів спеціальної підготовки.

Наприклад, у Харківському педагогічному коледжі професійна адаптація студентів, що навчаються за спеціальністю «Соціальний педагог», розпочинається з масованого інформування щодо специфіки, напрямів, сфер їх подальшої професійної діяльності. Саме з такою метою розроблено курс, що розраховано на 54 навчальних години та розподілено на п’ять тематичних блоків, у кожному з яких передбачене первинне ознайомлення студентів з основами педагогічних та соціально-педагогічних технологій. Перший – «Соціальне виховання як предмет соціальної педагогіки» – спрямований на ознайомлення студентів з основними сучасними підходами до визначення соціально-педагогічної науки, у тому чині і технологічним, її апаратом та категоріями, зв’язками з іншими науками, на поглиблене знайомство з особливостями соціалізації та соціального виховання як провідних соціально-педагогічних понять.

Другий блок «Наукова організація праці студентів» спрямований на озброєння їх первинними прийомами самоорганізації, самонавчання, самовиховання, що базуються на технологічному підході, а також надання студентам початкових відомостей щодо основ наукового соціально-педагогічного дослідження.

Третій блок «Актуальність соціально-педагогічних досліджень та соціально-педагогічної роботи в Україні»передбачає ознайомлення студентів з реаліями та перспективами розвитку соціальної педагогіки в Україні, існуючими соціально-педагогічними технологіями, надання їм відомостей щодо особливостей підготовки соціального педагога у нашій країні та закордоном.

Четвертий блок «Зміст підготовки соціального педагога у навчальних закладах вищої ланки» має на меті створення у студентів уявлень про специфіку їх майбутньої підготовки у навчальному закладі, ознайомлення їх з рівнями підготовки соціального педагога (бакалавр, спеціаліст, магістр), з системою професійних знань, умінь, особистих та професійних якостей, кодексом етики, кваліфікаційними характеристиками соціального педагога, місцем педагогічних та соціально-педагогічних технологій у підготовці фахівця.

П’ятий блок «Сфери діяльності соціального педагога» забезпечує створення у студентів чітких уявлень про особливості, мету, завдання, функції, технології соціально-педагогічної діяльності, місце такої діяльності у соціальній сфері, напрями її реалізації.

Інформаційна спрямованість курсу «Вступ до спеціальності» визначила його переважно лекційний характер (28 годин). Проте, інформація не підкріплена повторенням, поглибленням, практичними діями не може бути міцно засвоєною студентами, не сформує в них мотивації до самостійних навчальних дій. Тому, в процесі викладання дисципліни передбачаються семінарські (8 годин) та практичні (2 години) форми навчання. Організація самостійної роботи студентів (32 години) дозволяє створити в них мотиви для роботи з додатковою фаховою літературою, пошуку нових відомостей, поглибленню знань з соціальної педагогіки.

Отже, засвоєння знань та вмінь у межах курсу «Вступ до спеціальності» готує студентів до сприйняття змісту більш складної дисципліни «Педагогічні технології у роботі соціального педагога». Необхідність даного курсу у підготовці соціальних педагогів зумовлена потребою сучасного суспільства в свідомому управлінні соціальними процесами з метою оптимізації їх функціонування, визначенні алгоритму функціонування соціальних інститутів.

В курсі «Технології соціально-педагогічної діяльності» представлено характеристику основних соціальних технологій та технологій соціально-педагогічної роботи, визначено можливості реалізації педагогічних і психологічних методів у соціально-педагогічній роботі, представлено характеристику загальних технологій діяльності соціального педагога і технології реалізації соціально-педагогічної роботи з різними групами клієнтів. В основі курсу – концепція соціально-педагогічного підходу до соціальної роботи як сприяння саморозвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу, здібностей, задатків, активізації зусиль клієнтів (індивідів, груп, спільнот) на вирішення власних проблем. Курс розраховано на 162 години. З них: 54 години на самостійну роботу студентів, 108 годин — на аудиторну роботу. Аудиторій години розподілені наступним чином: 36 годин лекційних і 72 години практичних. Значна кількість практичних занять зумовлює прикладний характер програми. В програмі запропоновано орієнтовні переліки завдань для практичних занять, що надає можливість вибору форми роботи для педагога.

Курс містить такі змістові блоки: «Теоретичні засади технологій соціально-педагогічної роботи» (соціальні технології і технології соціальної роботи, технології соціально-педагогічної роботи, соціальні інновації та технології соціального прогнозування, форми та методи соціально-педагогічної роботи та їх класифікація); «Спеціальні технології соціально-педагогічної діяльності» (особливості соціальної роботи в умовах оздоровчого табору, соціальна вулична робота як метод соціально-педагогічної діяльності, рекламно-інформаційні технології в діяльності соціального педагога, технології соціальної терапії в діяльності соціального педагога, технології визначення ефективності соціально-педагогічної роботи, технології соціально-педагогічної роботи з сім'єю, соціально-педагогічної роботи з обдарованими дітьми та молоддю, технології соціально-педагогічної допомоги і підтримки осіб з обмеженими можливостями, волонтерської роботи). Як бачимо у змісті курсу бракує інформації щодо суто педагогічних технологій, методів, методик, що стали б у пригоді соціальному педагогу, яких працює в освітньому закладі, також незначними є відомості щодо інновацій в освіти, які, на нашу думку також є необхідними у підготовці даного фахівця.

Багаторічний досвід роботи в Харківському гуманітарно-педагогічному інституті переконав нас у необхідності розширення та вдосконалення зазначеного курсу, результати впровадження якого підтвердили його високу цінність для майбутнього фахівця, за рахунок розробки додаткового спецкурсу «Сучасні інноваційні педагогічні технології у роботі соціального педагога», де висвітлюються питання не відображені у основному навчальному курсі.

У структурі психолого-педагогічної та соціально-педагогічної підготовки розроблений спецкурс посідає особливе місце у зв'язку із завданнями, що їх здатний розв'язувати. Спецкурс має дві основні мети:

· дидактичну – знайомство студента із широким спектром напрацьованих наукою і практикою соціальних, педагогічних та спеціальних технологій;

· адаптуючу – придбання навичок і досвіду здійснення соціально-педагогічної діяльності в різноманітних концептуальних системах.

Досягнення мети можливе за умови засвоєння значного обсягу передбачених програмою підготовки соціально-педагогічних, психологічних, педагогічних і методичних дисциплін, знайомства з основними соціально-педагогічними та психолого-педагогічними поняттями і концепціями. Отже, реалізація курсу є доцільною на 3-4 курсах. Практичні елементи, що застосовуються при викладанні курсу створюють ті природні умови, за яких студент з об'єкта професійної підготовки перетворюється на суб'єкт індивідуального професійного розвитку.

Доцільність курсу зумовлена тим, що технологічний підхід в освіті забезпечує розвиваючий характер навчання і виховання особистості у соціальних інститутах, а також є основою усієї управлінської діяльності. Знайомство майбутнього соціального педагога з ним дає змогу отримати уявлення про сучасні підходи до розуміння таких явиш, як «педагогічна технологія», «освітні технології», «персоніфіковані технології», «особистісно-орієнтовані технології», «технології, що відповідають розвиваючій школі», проаналізувати їх з позицій соціальної педагогіки.

Зміст курсі побудовано таким чином, щоб створити у студентів цілісну картину виникнення, розвитку та сучасного значення технологій в освіти. Зокрема, він містить блоки:

· Історія розвитку, сутність та значення освітніх та педагогічних технологій у роботі соціального педагога.

· Інновації в освіті та робота соціального педагога.

· Сутність та можливості використання у роботі соціального педагога технології саморозвитку М.Монтессорі.

· Школа адаптуючої педагогіки.

· Технологія розвиваючого навчання (В.Ельконін, Б.Давидов) та її вплив на соціалізацію особистості.

· Технологія майстерень, її вплив на соціальний розвиток дитини.

· Адаптуючий вплив колективного способу навчання (О.Рівін, В.Д’яченко).

· Сутність технології «школа завтрашнього дня».

· Вплив школи діалогу культур на соціалізацію особистості.

· Комп’ютерні технології навчання та соціальний розвиток людини і суспільства та ін.

Спецкурс розрахований загалом на 36 годин, з яких 20 годин аудиторних занять (10 годин лекцій-бесід і 10 семінарських занять) та 16 годин відводилося на самостійну роботу. Організація самостійної роботи студентів дозволяє створити в них мотиви для роботи з додатковою фаховою літературою, пошуку нових відомостей, поглиблення знань із соціальної педагогіки. Студенти навчаються не тільки самостійній роботі з літературою, а й підготовці доповідей, дискутуванню, методикам проведення творчих та інтелектуальних ігор, тестуванню й анкетуванню.

Для засвоєння студентами-майбутніми соціальними педагогами технологічного підходу в освіті нами було розроблено спеціальні методи, спрямовані на підвищення здатності особистості до навчання.

Серед методів доцільних у роботі зі студентами слід відзначити створені педагогом на занятті ситуації спілкування та самопізнання особистості, різноманітні адаптаційні ігри, анкети та тести рефлексивного характеру. Так, заняття зі студентами рекомендуємо розпочинати з проведення «Заняття-знайомства», оскільки засоби, які воно містить, ефективно сприяють створенню позитивної невимушеної довірливої атмосфери спілкування, згуртовують колектив, спрямовують його на досягнення певного результату спільної навчальної діяльності. Використання великого розмаїття засобів протягом заняття є запорукою виникнення та закріплення у студентів інтересу до спілкування та спільної діяльності. Студенти мають нагоду проявити себе, якнайкраще узнати один одного, зацікавитися особистістю іншого. Протягом заняття формуються дійсні мотиви до засвоєння соціально-педагогічних знань.

Доцільним є також використання таких методів та форм навчання, як створення проектів соціально-педагогічної діяльності, розв’язання соціально-педагогічних ситуацій, проблемних доповідей, обговорення проблемних відеоматеріалів тощо, застосування яких у навчанні студентів-соціальних педагогів, було необхідним для осягнення ними технологічного підходу до змісту майбутньої професійної діяльності в її практичному втіленні.

В ході розв’язання соціально-педагогічних ситуацій, підготовки проблемних доповідей, обговорення відеоматеріалів студенти роблять аналіз, простежують народження результату у ході використання певних технологій та встановлюють взаємозв'язки між освітніми, педагогічними, соціально-педагогічними технологіями та результативністю діяльності фахівця; вчаться аналізувати складні обставини життя, визначати соціально-педагогічну проблему, створювати проект з її вирішення.

У цілому, сучасна вища освіта вимагає посилення технологічного підходу до професійної адаптації фахівців, зокрема соціальних педагогів, що зумовило необхідність у розробці спецкурсу «Сучасні інноваційні педагогічні технології у роботі соціального педагога», спрямованого на створення у майбутніх соціальних педагогів чіткого уявлення про сучасні підходи до розуміння таких явиш, як «педагогічна технологія», «освітні технології», «персоніфіковані технології», «особистісно-орієнтовані технології» тощо, надання їм можливості проаналізувати такі технології з позицій соціальної педагогіки як науки та галузі практичної діяльності. Перспективним напрямом дослідження є оцінка практичних результатів застосування розробленого спецкурсу у підготовці соціальних педагогів у вищому навчальному закладі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Специфіка і класифікація технологій у соціальній роботі	\|	Аналіз результатів практичної діяльності Київського освітньо-методичного центру соціальної роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.