Методичні рекомендації до семінарського заняття

Висвітлення першого питання слід почати з порівняння даних переписів наседення України 1989 і 2001 рр. Студенти мають показати, що українці становлять майже 80 % населення України, росіяни – менше 20 %, а загалом в Україні проживають представники понад 100 різних національностей. Варто звернути увагу, що Декларація про державний суверенітет України (1990 р.) і Конституція України (1996 р.) проголошують, що громадяни всіх національностей становлять її народ. Сприятливі умови для розвитку національних меншин в Україні підтверджено Законами України «Про національні меншини в Україні», «Про освіту», «Про мови», «Основи законодавства про культуру». Варто зупинитися на проблемах міжнаціонального спілкування в Україні, які час від часу набувають політичного забарвлення (права російської меншини на Сході України і кримськотатарської в Криму, русинів – у Закарпатті, єврейської і польської громади в Україні) й використовуються як українськими, так і неукраїнськими націоналістичними силами для розпалювання міжнаціональної агресії. Насамкінець слід зупинитися на активній культурницькій діяльності, яку провадять різні національні товариства і організації в межах України.

У другому питанні необхідно виділити як безперечні здобутки української культури в роки незалежності, так і втрати у сферах освіти, науки, мистецтва, спорту. Серед позитивних тенденцій можна назвати ліквідацію всіх перепон на шляху розвитку національної культури, скасування цензурних заборон, вільний доступ до здобутків сучасного світового культурного процесу, гуманізацію та демократизацію. Труднощі в основному мають матеріальний характер, через це спостерігаємо явище «відпливу умів» за кордон, кризу в кіноіндустрії, занепад деяких видів спорту. Варто зупинитися на феномені «культурного шоку у посткомуністичних суспільствах», загальними ознаками якого є ерозія системи соціальної мотивації, зростання моральної перевтоми, розчарування та невдоволення серед широких верств населення, підвищена конфронтація суспільства, помітна ностальгія за тоталітарним «порядком». Деструктивними тенденціями в розвитку української культури є також її маргіналізація; скорочення мережі установ; повільне формування правових засад культури, які відповідали б сучасним світовим вимогам та особливостям українського культурного процесу; комерціалізація культурної сфери; прогресуюча культурна деградація населення; політизація деяких сфер культури, особлива помітна після «Помаранчевої революції» 2004 р.

Третє питання є продовженням другого. Необхідно визначити сутність «релігійного ренесансу», що став можливим в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст. Виявами цього процесу стало відродження релігійного життя, виникнення значної кількості релігійних общин, реставрація та відновлення функціонування давніх, спорудження нових храмів, збільшення набору до духовних закладів освіти. Крім безперечних позитивних зрушень у духовній сфері, варто зупинитися й на проблемах: розколі православ’я на три конфесії – Українську православну церкву Московського патріархату, Українську православну церкву Київського патріархату, Українську автокефальну православну церкву; політизації релігійної сфери (зокрема поява Української християнсько-демократичної партії, 1990 р.; опора окремих політиків на релігійні організації з метою розширення електорату, що засвідчила «Помаранчева революція»); міжконфесійному зіткненні.

Висвітлення четвертого питання варто розпочати з визначення юридичної бази для розгортання українського зовнішньополітичного курсу. Так, в Декларації про державний суверенітет України (1990 р.) визначено демократичний і миролюбний зовнішньополітичний курс України, національні інтереси України і завдання її зовнішньої політики окреслені в «Основних напрямах зовнішньої політики України» (1993 р.). Детальніше слід зупинитися на змінах векторів зовнішньополітичного курсу України під час перебування на посаді Президента України різних політичних діячів. На окрему увагу заслуговують проблеми українсько-російських стосунків в економічній, політичній, культурній сферах, інтеграція до європейських і світових об’єднань, заходи України з реалізації курсу на європейську інтеграцію.

Проблемні запитання

· З якими труднощами соціально-економічного, політичного та духовного характеру довелося зіткнутися незалежній Україні? Якими були шляхи виходу з кризи?

· Визначте досягнення та невдачі Української держави на етапі незалежності.

· Проаналізуйте особливості зовнішньої політики незалежної України, поясніть, які фактори впливали на зміну її пріоритетних напрямів.

· Чи можна вважати конституційний процес в Україні завершеним?

· Що таке СНД? Яке місце на пострадянському просторі належить цьому регіональному об’єднанню?

· Доведіть або спростуйте твердження, що за роки незалежності в Україні розвинулося нове «національно-культурне відродження».

· Що таке «Помаранчева революція»? Як за останні роки змінилася оцінка цього явища з боку істориків, політиків, соціологів, пересічних громадян?

· Як змінилося місце релігії і церкви в житті громадян України до і після проголошення державної незалежності? Охарактеризуйте стан релігійної ситуації на сучасному етапі.

· В чому сутність протистояння влада – опозиція за останні роки? Які питання соціально-економічного, політичного і культурного характеру роз’єднують український політикум? Чи існує в дійсності, на Вашу думку, протистояння між Сходом і Заходом України?

· Дайте оцінку результатам виборів до Верховної Ради України 2012 р. Чим пояснити зростання рейтингу Комуністичної партії та популярність націоналістичних сил серед громадян України?

Ключові терміни та поняття: демократизація, інтеграція, конституція, олігархія, опозиція, «Помаранчева революція», приватизація, путч, референдум, СНД, суверенітет.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 11. Розвиток незалежної України	\|	Риси соціально-економічного становища. Трудова еміграція.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.