• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Постреєстраційний етап.

Реєстраційний етап.

Дореєстраційний етап.

Заснування нового суб’єкта господарювання включає такі етапи.

Створення суб’єктів господарювання, їхні установчі документи

Створення суб’єкта господарювання – це врегульовані правом умови фактичного виникнення і легітимації суб’єкта господарювання.

Форми створення суб’єктів господарювання:

1) добровільне за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) орган шляхом заснування нового чи добровільної реорганізації діючого (діючих) суб’єкта господарювання;

2) примусового поділу (виділення) діючого суб’єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до вимог антимонопольно-конкурентного законодавства України.

1. Визначення засновника (-ів) та їхньої засновницької компетенції.

2. Визначення ключових правових атрибутів суб’єктагосподарювання.

3. Розробка та затвердження установчих документів.

4. Формування статутного капіталу.

5. Оформлення рішення про створення суб’єктагосподарювання.

1. Державна реєстрація в ЄДР і одержання виписки з ЄДР.

2. Присвоєння коду ЄДРПОУ в органах державної статистики.

3. Реєстрація в органах ДПС як платника податків та у разі необхідності – як платника єдиного податку, платника ПДВ (заповнення форми 1-ОПП, 4-ОПП).

4. Реєстрація як платник єдиного соціального внеску у ПФУ.

1. Виготовлення печатки та штампу. Юридичні особи обов’язково повинні мати печатку, а фізична особа – за бажанням (у разі реєстрації фізичної особи-підприємця як платника ПДВ обов’язковою умовою правильності оформлення податкової накладної є скріплення її печаткою відповідно до Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Мінфіну України від 01.11.2011 р. № 1379).

2. Відкриття рахунків в установах банків. Юридична особа обов’язково відкриває рахунки, а фізична – за бажанням.

3. Отримання дозволів органів державного пожежного нагляду та державного санітарно-епідеміологічного нагляду на початок роботи у разі необхідності.

4. Отримання ліцензій, патентів, сертифікатів відповідності, якщо цього вимагає законодавство щодо виду господарської діяльності даного суб’єкта.

Розглянемо перший етап детальніше.

1. Визначення засновника (-ів) чи уповноваженого ним (ними) органу та їхньої засновницької компетенції.

Засновником є особа, яка має право створювати у визначеному законодавчому порядку суб’єкт господарювання (підприємство, установу, організацію) як юридичну особу, або ж прийняти рішення про започаткування підприємницької діяльності без статусу юридичної особи.Таким правом наділені безпосередньо власники засобів виробництва та іншого майна та уповноважені власником (власниками) органи, тобто фізичні та юридичні особи, які мають засновницьку право- і дієздатність. Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Щодо підприємств державної власності – це підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади (міністерства, відомства, ФДМУ), щодо комунальних підприємств – це територіальні громади в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном.

Засновницька компетенція охоплює: визначення порядку дій щодо створення підприємства; розподіл обов’язків між засновниками щодо створення підприємства; вибір організаційно-правової форми; визначення мети, основних напрямків діяльності підприємства; формування кадрової політики та інше.

2. Визначення ключових правових атрибутів суб’єкта господарювання передбачає:

1) вибір виду економічної діяльності (враховуючи вимоги законодавства щодо суб’єктних обмежень);

2) вибір відповідної організаційно-правової форми господарювання (враховуючи законодавчі обмеження, встановлені спеціальним законодавством: наприклад, для банків – це АТ відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», для страхової компанії – це АТ, повне, командитне товариство, ТзДВ відповідно до Закону України «Про страхування», для ломбардів – це державне підприємство та повне товариство відповідно до ст. 4 Закону України «Про підприємництво»);

3) вибір найменування. Вимоги до найменування суб’єктагосподарювання:

- повинно містити організаційно-правову форму господарювання та назву;

- не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи;

- не використовувати найменувань органів державної влади та місцевого самоврядування, історичних державних найменувань, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України;

- не використовувати слово «національний» у всіх відмінках, окрім закладів (установ), які набувають статусу національного закладу (установи) України;

- використовувати букви українського алфавіту;

- повне найменування повинно містити не більше, ніж 182 символи, а скорочене – не більше, ніж 38 символів

- враховувати вимоги спеціального законодавства щодо найменування (наприклад, до повних, командитних товариств, банків, страхових компаній, закладів освіти тощо).

3. Розробка та затвердження установчих документів.

Установчі документи – комплект документів визначених законом форми, згідно з яким підприємство виникає і діє в статусі господарюючого суб’єкта.

Юридична особа має специфічну правоздатність – вона може займатися тими видами діяльності, які зазначені в установчих документах і не суперечать законодавству.

Фізичні особи - підприємці мають універсальну правоздатність, тобто можуть займатися тими видами діяльності, які не суперечать законодавству. Основний документ, на підставі якого вони здійснюють свою діяльність, це свідоцтво про державну реєстрацію.

Установчі документи юридичних осіб (згідно зі ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців») – це статут, засновницький договір, положення та установчий акт.

У статутізазначаються відомості про: найменування; місцезнаходження; мету, предмет діяльності; розмір і порядок утворення статутного та інших фондів; порядок розподілу прибутків і збитків; відомості про органи управління та контролю; умови ліквідації та реорганізації; інші відомості, пов’язані з особливостями організаційно-правової форми цього підприємства.

На підставі статуту діють державні унітарні підприємства (державні комерційні та казенні), комунальні підприємства, господарські товариства (АТ, ТзОВ, ТзДВ), фермерське господарство, колективне сільськогосподарське підприємство, підприємство, засноване на власності об’єднань громадян, підприємство, засноване на власності релігійної організації, кооперативи (виробничий, споживчий, обслуговуючий), господарські об’єднання (консорціум, концерн), установи, у тім числі бюджетні (навчальні заклади, музеї, бібліотеки, банки тощо).

На підставі статуту також діють господарські товариства, створені одним засновником.

Засновницький договір – документ, яким засновники: зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання; визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення; визначають умови передачі йому свого майна; визначають порядок розподілу прибутків і збитків; визначають умови управління підприємством та участь у ньому засновників; визначають порядок вибуття та входження нових засновників; інші умови.

Засновницький договір – це установчий документ, на підставі якого діють суб’єкти господарювання, створені двома і більше засновниками. Виключно на підставі засновницького договору діють господарські товариства (повні та командитні), господарські об’єднання (асоціації та корпорації).

Положення – розробляють відповідно до Загального положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, яке затверджене Указом Президента України від 12.03.1996 р. № 179/96. У ньому міститься інформація щодо функцій та компетенції міністерства (відомства), його структури, керівництва тощо. На підставі положення діють юридичні особи публічного права – органи державної влади, органи місцевого самоврядування та суб’єкти внутрішньогосподарських відносин – відокремлені підрозділи господарських організацій - юридичних осіб.

На підставі установчого акта діють установи (див. ч.3 ст. 83, ст. 87 ЦК України). В установчому акті установи зазначають її мету, визначають майно, яке передається установі, потрібне для досягнення цієї мети, структура управління установою тощо.

Ще до установчого документа можна зарахувати меморандум (одноособова заява) – це установчий документ командитного товариства, в утворенні якого бере участь один повний учасник та/або у складі якого (крім вкладників) залишається один повний учасник. Відомості, які може містити меморандум, визначені ст. 76 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 134 ЦК України.

Верховною Радою України 21.04.2011 р. був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження принципу державної реєстрації юридичних осіб на підставі модельного статуту».

Модельний статут - це типовий установчий документ, розроблений та затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення і здійснення господарської діяльності юридичної особи, в його основі містяться правила, які регулюють правовий статус, права та обов’язки, правовідносини, які пов’язані зі створенням, управлінням і проведенням господарської діяльності.

Якщо у суб’єктів господарювання виникло бажання діяти на підставі модельного статуту, то воно фіксується в протоколі зборів засновників про рішення створити дану юридичну особу.

Вимоги до форми установчих документів (статуту, засновницького договору): пронумеровані, прошнуровані, проклеєні та підписані засновниками (учасниками) чи уповноваженими органами.

Форми затвердження установчих документів:

- підписання всіма учасниками (засновниками) юридичної особи (ця форма застосовується, якщо законом не передбачено інше);

- протоколом установчих зборів засновників і грифом «Затверджено»;

- інша форма, встановлена законом (наприклад, рішення про затвердження сесією місцевої ради статуту комунальних підприємств тощо).

Читайте також:

1. III етап. Системний підхід
2. III. Навчально-програмний етап.
3. IV етап. Ситуаційний підхід
4. Другий етап. Організація роботи органів державного казначейства щодо обліку та консолідації інформації за зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів (дод. 4).
5. ЕТАП. Визначення причин плинності кадрів .
6. Етап. Моніторинг, спостереження та контроль.
7. Етап. Розробка та впровадження інструментарію державного та регіонального управління соціальною безпекою.
8. Етап. Формування системи управління соціальною безпекою.
9. Завершальний підсумковий етап.
10. Ий етап.
11. І Етап. Медсестринське обстеження.
12. І етап. Підходи на засадах виділення різних шкіл

Переглядів: 856