Механізм регулювання інфляційного процесу. Антиінфляційна політика держави

3’ясування основних причин (внутрішніх і зовнішніх) інфляції показує найбільш важливі шляхи боротьби з нею. Розрізняють такі три основних методи стабілізації грошового обігу: нуліфікація, ревалоризація і девальвація.

Нуліфікація грошей (походить від латинського слова – знищення) означає такий різновид грошової реформи, коли знецінені грошові знаки анулюються, тобто оголошуються недійсними. Цей метод використовується при наявності супергіперінфляції.

Ревалоризація – це повернення до попередньої купівельної сили грошових знаків. Для цього з обігу треба вилучити зайві гроші. Такий метод застосовується при невеликих масштабах інфляції.

Термін девальвація означає зниження обмінного курсу (ціни) однієї країни до грошової одиниці іншої. За своєю суттю девальвація є протилежною ревальвації. Під час панування золотого стандарту девальвація означала офіційне пониження золотого вмісту грошової одиниці, а її результатом був обмін останньої на меншу кількість золота.

Девальвація валюти зачіпає інтереси насамперед широких верств населення країни, оскільки різко підвищує ціни на предмети широкого вжитку. Разом з тим вона негативно відбивається на економіці тих країн, які імпортують товари з держав, що проводять девальвацію, оскільки за один і той же обсяг товарів імпорту доводиться платити дорожче в національних грошових одиницях.

В країнах з розвинутою системою товарного виробництва особливого значення надається забезпеченню відносної стійкості національної грошової одиниці. Поряд з регулюючими функції ринку, активну роль у цьому відіграє державне регулювання фінансово-кредитною системою .

Важливим компонентом усього комплексу методів державного регулювання економіки країн ринкового господарства є антиінфляційна політика. В системі методів в ній важливу роль відіграє регулювання державних витрат і надходжень у державний бюджет. Так, якщо інфляція починає розвиватися високими темпами або має місце значний інфляційний розрив, то держава вдається до заходів, спрямованих на зменшення розмірів реальних доходів, чим досягається обмеження споживання, а отже, й попиту. Зменшення розмірів доходів здійснюється завдяки додатковому оподаткуванню. В результаті скорочується попит не лише на предмети споживання, а й на широке коло товарів виробничого призначення. Тому підприємці, щоб не допустити різкого зниження цін, скорочують виробництво, що призводить до зменшення попиту на сировину, паливо, матеріали. В результаті підприємці згортають свою інвестиційну діяльність, зменшується зайнятість населення.

Антиінфляційні заходи держави щодо бюджетних надходжень, з одного боку, сприяють акумулюванню додаткових фінансових ресурсів у державній скарбниці, а з другого – призводять до погіршення господарської кон’юнктури та зростання безробіття.

Концепція оберненої залежності інфляції й безробіття найповніше розроблена в працях англійського економіста А. Філіпса. В результаті ретельного аналізу статистичних даних з широким застосуванням економіко-математичних методів він встановив жорстку обернену залежність між величинами зайнятості робочої сили та динамікою заробітної плати в межах економічних циклів. Ця залежність легко переноситься на співвідношення між інфляцією та безробіттям. Як вважають західні економісти, "Крива Філіпса" стала найбільш обґрунтованим "законом", який розкриває причини та механізм розвитку інфляції і таким чином вказує на засоби боротьби з нею. "Крива Філіпса" показує, що, чим вищий рівень безробіття, тим нижчий рівень інфляції і, навпаки, чим нижчий рівень безробіття, тим вищі темпи розвитку інфляції.

В усіх випадках регулювання інфляції зводиться до вибору альтернативних варіантів: або менша зайнятість без інфляції, або вища зайнятість в умовах інфляції. Інфляція вважається ціною, яку мають сплачувати ті, хто продає свою робочу силу.

Чільне місце у фінансово-кредитному макроекономічному регулюванні в умовах ринкової економіки займає механізм оподаткування. Важливим його атрибутом є "Крива Лаффера", яка вказує на якісний та кількісний взаємозв'язок між сумою податкових надходжень до державного бюджету та податковими ставками. Вона знайшла відображення в макроекономічному регулюванні багатьох країн ринкового господарства.

При зростанні податкової ставки податкові надходження спочатку зростають, а потім знижуються. Це визначається тим, що після певної величини податкової ставки починає діяти така закономірність: чим більша ставка податку, тим менші податкові надходження до бюджету. Це пояснюється тим, що зростання податкової ставки пригнічує ділову активність, веде до скорочення капіталовкладень, прибутків, а отже, і до податкових надходжень. Якщо податкові надходження досягають максимуму і починається зниження їх, є сенс знизити ставку податку.

Важливим антиінфляційним заходом є регулювання кредиту і грошової маси, яке здійснюється центральними емісійно-кредитними установами через операції з цінними паперами на відкритому ринку, регулювання дисконтної ставки, зміну резервних норм передбачених для кредитних установ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціально-економічні наслідки інфляції	\|	Основні поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.