Вимірювання довжин і площ

Точність вимірювань на картах та точність графічної побудови на папері пов’язані із технічними можливостями вимірювань та фізіологічними особливостями зору людини. Точність побудови (графічна точність) коливається в межах в межах 0.2–0,1 мм. Людина здатна розрізняти лінії товщиною біля 0,1 мм. Від цієї величини залежить допустима точність масштабу – відрізок на місцевості, якому в масштабі карти відповідає 0,1 мм. Для масштабу 1:10 000 вона дорівнює 1 м, 1:25 000 – 2,5 м, 1:4 000 000 – 400 м.

Чим крупніший масштаб карти, тим менша величина допустимої точністі, тим точніші виміри.

При вимірюванні відстаней на картах слід пам’ятати, що вимірюються не самі лінії, а їхні горизонтальні проекції.

Для підвищення точності та надійності результатів всі вимірювання рекомендується проводити двічі, у прямому і зворотньому напрямах (за винятком вимірювань прямих відрізків одним розхилом вимірника). У разі незначних розходжень добутих даних за кінцевий результат приймається середнє арифмеричне значення виміряних величин.

Виміряти довжину відрізка на карті значить зміряти довжину горизонтального прокладання відповідної лінії на місцевості. Вимірювання відстаней на топографічних планах і картах проводять кількома способами.

Короткі відстані по прямій та криві ламані лінії вимірюються одним розхилом циркуля-вимірювача за допомого лінійного масштабу (або ж за допомогою поперечного металічного масштабу). Перед вимірюванням відстаней необхідно вияснити, скільком метрам на місцевості відповідає основа лінійного мастшабу (його величина), а скільком – найменша поділка його лівої основи (його точність). Так, на карті ”Снов“ масштабу 1:25 000 величина лінійного масштабу становить 250 метрів, а точність – 25 метрів. Розмір циркуля-вимірювача встановлюється на карті сполученням його голок із початковою та кінцевою точками відстані, що вимірюється. Після цього циркуль-вимірювач переноситься на лінійний масштаб так, щоб його голки розташовувались по обидва боки від нульового штриха, а положення правої його голки збігалось із яким-небудь штрихом, що розташований праворуч від 0 (наприклад 250 м, 500 м, 750 м, 1 км, хоча. як правило, ставиться на 0 чи 1 км). Відлік, отриманий по лівій голці за допомогою поділок лівої основи, додають до відліку, отриманого на правій голці.

Вимірювання прямолінійних відстаней зручно проводити металічною лінійкою із чіткими міліметровими поділками, при цьому відліки слід брати з точністю до 0,1-0,2 мм. Результат вимірювання множиться на знаменник числового масштабу. Так, наприклад, довжина відрізка дороги від вертикальної лінії кілометрової сітки 13 до борошномельного заводу в кв. 6511 дорівнює 5,1 см. Довжина дороги дорівнюватиме 1 275 метрів (5,1•250 м).

Якщо відстань має вигляд ламаної лінії, наприклад дороги, її розбивають на спрямлені відрізки і вимірюють кожен відрізок окремо на лінійному масштабі.

На точність вимірювання відстаней за допомогою лінійного масштабу впливають різні фактори, але граничні похибки не перевищують 0,5-1,0 мм за масштабом карти.

Відрізки, що мають довжину більшу від лінійного чи поперечного масштабу, вимірюють частинами чи "кроком" циркуля. За крок можна взяти розхил, що відповідає цілому числу (сотням чи тисячам метрів), і "крокують" ним вздовж лінії, довжину якої необхідно зміряти, рахуючи кількість перестановок ніжок вимірювача. Залишок (неповний крок) визначають за масштабом і додають до довжини лінії, зміряної "кроком".

При вимірюванні дуже звивистих ліній, наприклад річок, використовують "крок" – малий розхил циркуля-вимірювача. Чим дрібніші звивини, тим менший повинен бути крок. Вибраний "крок" поступово відкладається вздовж лінії, що вимірюється. Кількість "кроків" множиться на його ”ціну“. При мастабі 1:25 000 розхилу циркуля-вимірювача в 2 мм відповідає 50 м. Точність такого способу вимірювання становить 2-3% від довжини лінії, що вимірюється.

Звивисті лінії можна також вимірювати за допомою курвіметра – механічного портативного пристрою, основною частиною якого є два коліщатка, з’єднані шестернею. Малим коліщатком курвіметр проводять по лінії, що вимірюється. Пройдений шлях вимірюється в сантиметрах і за мастабом карти. Точність вимірювання курвіметром залежить від звивистості лінії і коливається від 2 до 10%. При вимірюваннях довжин звивистих ліній враховують хвилястість лінії (встановлюється за розробленим еталоном).

Для підвищення точності та надійності результатів рекомендується всі вимірювання проводити двічі – у прямому й зворотному напрямах (за винятком вимірювань прямих відрізків). У разі незначних розходжень добутих даних за кінцевий результат приймається середнє арифметичне значення виміряних величин.

Виміри площ можна проводити лише тоді, коли об’єкти мають площинне вираження. При цьому визначається площа не фізичної поверхні ділянки, а її проекція на горизонтальну площину.

Визначити площі ділянки за картою – це значить провести вимірювальні та обчислювальні роботи, в результаті яких площу ділянки одержують у земельній мірі – квадратних метрах, гектарах, квадратних кілометрах.

Масштаб площ на карті завжди дорівнює квадрату масштабу довжин: M²=1:m². Для масштабу 1:10 000 1 см² на карті відповідає 10 000 м² (1 га) на місцевості.

Для вимірювання площ використовуються різні графічні та інструментальні способи. Якщо ділянка має прямолінійні границі, то її ділять на прості геометричні фігури (трикутники, квадрати і трапеції), вимірюють площу кожної із них, які потім сумують. Якщо її межі криволінійні, контур теж розбивають на геометричні фігури так, щоб сума відрізаних ділянок і сума залишків взаємно компенсувалися.

Найчастіше для вимірювання площ використовують палетку – накреслену на прозору основу сітку квадратів, точок чи паралельних рівновіддалених ліній, а тому палетки можуть бути квадратні, паралельні й крапкові. Ними вимірюють площі невеликих ділянок. Основний недолік квадратних палеток – можливість грубого прорахунку у визначенні кількості клітинок.

Перед вимірюванням визначають величину поділки (клітинки) в мм² чи см² (відомо що p=a², де a – сторона поділки палетки в мм чи см, а p – її площа). Потім визначають "ціну" поділки палетки – число одиниць земельної міри, яке відповідає одній поділці палетки для карти певного мастабу. Площа ділянки визначається шляхом добутку кількості поділок палетки, що обмежені контуром ділянки, на її "ціну".

Для підрахування поділок палетки її накладають на ділянку, що вимірюється, і підраховують кількість повних і неповних клітинок, оцінюючі останні "на око". Вимірювання повторюють, змінивши положення палетки відносно початкового приблизно на 45°. Із двох значень беруть середнє. Квадратні палетки рекомендується застосовувати для визначення площ малих ділянок (до 3 см²) з криволінійними обрисами. Однак їх можна використовувати також для приблизного визначення площ великих ділянок.

У паралельних палетках контур розбивається на фігури, подібні до трапецій із основами а₁, а₂, а₃...і висотою h – відстанню між основами. Вимірюються площі не більше 10 см².

Часто використовують спосіб поділу площі на геометричні фігури – трикутники, квадрати, трапеції тощо, площі яких можна вирахувати за відомими формулами (т.з. графічний спосіб). Доведено, що найточніші результати отримують при розбивці ділянки на трикутники. Цей спосіб доцільно застосовувати для визначення площ ділянок розміром до 15 см². Точність способу дорівнює 1/100-1/200 площі, що вимірюється.

Механічний спосіб визначення площ базується на застосуванні планіметра – приладу, що дозволяє порівняно швидко і точно виміряти площу ділянки будь-якої конфігурації. За сприятливих умов роботи точність результатів вимірювань площ планіметром близька до 1/200-1/400 площі, що вимірюється. Встановлено, що за допомогою планіметра доцільно вимірювати ділянки площею понад 20 см². Для визначення площі полюсом планіметра обводять контур, знімають відліки перед і після обведення і знаходять різницю відліків. Знаючи ”ціну поділки“ планіметра та кількість поділок, визначають площу ділянки

Спосіб зважування базується на використанні точних аналітичних ваг. Контур, площа якого визначається, переносять на прозорий пластик, що не деформується, вирізають і зважують. Із отриманого контура вирізають еталонну фігуру (тощо, площу якої визначають за відомою формулою) і теж зважують. Знаючи вагу еталону і вагу контуру, визначають площу контуру за відомими формулами:

P=B_k·P_e/B_e,

де B_k – маса цілого контура; B_e – маса еталона; P_e – площа еталона. Точність визначення площі зважуванням близька до точності механічного способу, але продуктивність його вища.

Розвиток техніки сприяє створенню нових приладів, що підвищують продуктивність праці при обчисленні площ, зокрема аналітичний спосіб – використання сучасних приладів, серед яких – фотоелектронний планіметр.

В практиці картометричних робіт широко використовуються й окомірні вимірювання. Вони дають приблизні результати. Однак вміння окомірно визначити за топокартою відстані, напрямки, площі, крутизну схилу та інші характеристики об'єктів сприяє виробленню навичок правильного розуміння картографічного зображення. Ступінь точності підвищується із набуттям досвіду. Окомірні операція попереджують грубі прорахунки у вимірюваннях приладами.

Для визначення довжини об’єктів лінійного простягання слід окомірно порівняти їх з поділками лінійного масштабу або відрізками кілометрової сітки, подумки прокласти відрізки відомої довжини уздовж об’єкта, що вимірюється.

Для визначення площ об’єктів як своєрідну палетку використовують квадрати кілометрової сітки. На карті мастабу 1:25 000 квадрат має площу 1 км² (100 га). Точність кількісних визначень за картою у разі розвинутого окоміру складає близько 10-15% величини, що вимірюється.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Масштаб топографічної карти	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.