Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Написи на географічних картах

Написи виступають суттєвим елементом географічної карти. Вони поділяються на:

1. Географічні назви – необхідні як при загальному огляді карти, так і при детальному вивченні певної території.

2. Пояснювальні написи вказують на вид чи рід об’єктів, їхні деякі характеристики, а саме:

а) географічні терміни, які визначають рід географічних об’єктів (гора, вулкан, озеро, море, океан, урочище, селище, місто тощо);

б) якісні характеристики об’єктів, які не відображаються умовними знаками (переважвіючий склад порід в лісах, якість води в озері, виробнича спеціалізація підприємства);

в) кількісні характеристики об’єктів (середня висота деревостану, товщина дерев, відстань між ними, ширина дороги, число дворів у поселенні чи його людність, висота водоспаду, уріз води в озері. його максимальна глибина);

г) хронологічні рамки чи дати подій (дата заснування поселення, положення лінії фронту, дата відкриття острова);

ґ) пояснення до ліній руху та переміщень (”Дрейф СП-1“);

д) власні назви та прізвища, які не відносяться до географічних об’єктів (прізвища начальників експедицій, назви кораблів вздовж маршрутів експедицій);

е) пояснення до ліній картографічної сітки (Північний полюс, Північне полярне коло, Північний тропік, екватор).

Написи збагачують карту, але погіршують її читання. Не слід перенавантажувати карту написами, це відтісняє на другий план основний зміст карти.

Відбір написів визначається призначенням, тематикою, масштабом карти та характером картографованої території. Розміщення написів повинно відповідати таким вимогам:

а) принадлежність напису до певного географічного об’єкта не повинна викликати ніякого сумніву;

б) написи не повинні закривати собою (або розривати) суттєві деталі карти.

Важливу роль виконують шрифти, які різняться за формою (графічним малюнком), за величиною (розміром букв), кольором, орієнтуванням (нахилом), яскравістю (світлотою). Вибір шрифтів та використання написів є важливим моментом офрмлення карти.

До вибору назв вдаються тоді, коли географічні об’єкти мають дві і більше назв. В Бельгії, де офіційними є фламандська і французька мови, існують дві назdи для позначення одного й того ж об’єкта: Брюгге і Брюж, Антверпен і Анверс. У Швейцарії три офіційні мови – німецька, французька та італійська (Schwiez – Швейц; Suisse – Сюїз; Svizzera – Свіцера); Грузія і Сакартвело. Одна і та ж назва – Дунай – по-різному звучить: у болгар і сербів – Дунав, румун – Дунеря, угорців – Дуна, німців – Донау.

Перейменовані назви даються у сучасній формі – Санкт-Петербург (для Ленінграда), Хемніц (Карл-Маркс-Штадт), Алчевськ (Комунарськ).

Передача географічних назв іншомовного походження пов’язана із певними труднощами, зумовленими використанням різних алфавітів та букв одного й того ж алфавіту, але іншими мовами. Наприклад, літера ”ш“ передається в німецькій мові через sch, в англійській – sh, французькій – ch, угорській – s, чеській – š, румунській і турецькій – ş, польській – sz, голландській та данській – sj. Досить важко передати українські літери "и" та "ї" іноземними мовами.

Для передачі географічних назв іншомовного походження існують форми:

1. Місцева офіційна – написання назви на державній мові країни: Budapest (Будапешт), България, Търново, Hull, Genova, Marseille, Lisboa, Paris, Roma.

2. Фонетична – для відтворення близького до дійсного звучання із використанням алфавіту іншої мови: Парі (Paris), Арьол (Орёл), Юта та Айова (Utah, Iova), Дєндєш (Gyöngyös).

3. Транслітерація – побуквенний перехід від одного алфавіту до іншого без врахування вимови: Паріс, Іова, Утах. У цій формі подаються українські географічні назви на картах інших країн.

4. Традиційна – Париж, Албанія (місцева – Шкипери), Австрія (Остеррайх), Китай (Чжунго), Норвегія (Нор’є), Лісабон (Лісбоа).

5. Перекладна: Острови Зеленого Мису, Вогняна Земля, Велике Невільниче озеро, Чорне море, мис Доброї Надії, Скелясті гори.

На українськиї картах застосовують фонетичну та традиційну форми.


Читайте також:

  1. Алгоритми шифрування в електронних картах
  2. Буфери, облицювання радіатора і декоративні написи
  3. Види географічних карт. Інші картографічні карти
  4. Види спотворень на географічних картах
  5. Вплив Великих географічних відкриттів на економічний розвиток Європи
  6. Вплив Великих географічних відкриттів на економічний розвиток Європи
  7. Вплив географічних та кліматичних умов на соціально-економічний розвиток. Природні ресурси України
  8. Деякі особливості геологічного картування в різних геолого-географічних умовах
  9. Доба Великих географічних відкриттів
  10. Додаток А - Основні написи аркушів
  11. Економічні причини та наслідки Великих географічних відкриттів
  12. Епоха великих географічних відкриттів




Переглядів: 2899

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Види картографічної генералізації | Тема 15

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.