Методи організації міжнародної торгівлі

В міжнародній економіці існують два методи міжнародної торгівлі:

1.Прямий метод - встановлення прямих зв'язків між виробниками і хінцевими споживачами на основі договору купівлі-продажу.

2. Непрямий метод - купівля і продаж товарів через укладання спеціального договору з торговими посередниками.

Прямий метод використовується у торгівлі: товарами промислового призначення; наукомісткими товарами; дорогими товарами; сировиною, запчастинами, комплектуючими. Переваги ПРЯМОГО методу:

1. Дозволяє зменшити ціну реалізації.

2. Забезпечує виробнику безпосередній контакт з ринком збуту і швидку реакцію на зміну попиту чи кон'юнктури.

3. Враховує специфічне бажання покупця при виробництві товарів.

4. При торгівлі товарами промислового призначення забезпечує виробникові безпосередній контакт з ринком збуту, а покупцеві - постійне джерело поставки.

5. При реалізації наукомістких товарів забезпечує максимально можливий обсяг прибутку. Недоліки прямого методу:

1. Виробник змушений витрачати досить великі кошти на організацію власної збутової мережі та вивчення ринку.

2. Якщо затрати перевищують додаткові прибутки з приводу прискорення капіталообороту - даний метод недоцільний..

Прямий метод використовується найчастіше, оскільки зростає питома вага наукоємних товарів, високотехнологічних обладнання та скорочується строк ринкової новизни. Непрямий метод використовується у таких випадках:

♦ при реалізації товарів дрібних та середніх фірм - виробників;

♦ при реалізації товарів широкого вжитку, масового та крупно серійного виробництва;

♦ при роботі на важкодоступних ринках;

♦ на ринках з малою ємністю попиту, на ринках, які монополізовані одним або декількома фірмами - посередниками, на закритих ринках (на ринках монополізованих державою, або в країнах, уряди яких по відношенню до країни - виробника застосовують пряму заборону або обмежують ввезення товарів).

Переваги непрямого методу:

1. звільняє виробника від проблем, пов'язаних з дослідженням ринків та із збутом власних товарів;

2. не вимагає від виробника додаткових інвестицій (на маркетинг, збутову мережу, "після продажну" роботу з клієнтами, тощо);

3. торгівельний посередник, як правило, краще знає умови збуту та роботи на ринку, має стійкі ділові зв'язки, що сприяє швидкій реалізації товарів за максимально можливих у конкретному випадку цін;

4. торгівельні посередники беруть на себе забезпечення реклами, організацію виставок та презентацій, в деяких випадках –і транспортування товарів.

Недоліки непрямого методу:

1. збільшується ціна реалізації;

2. успіх збуту безпосередньо залежить від добросовісності посередника;

3. виробник позбавлений безпосереднього зв'язку з ринком збуту та отримує із запізненням а часом і викривлену інформацію про стан можливих доходів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжнародна торгівля послугами	\|	Торгове посередництво в міжнародній економіці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.