• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

TRANSLATION AS A NOTION AND SUBJECT

План

План

1. Сутність насильства в сім'ї.

2. Технології соціально-педагогічної роботи в аспекті протидії насильству над дітьми.

Використана література:

1. Завацька Л.М. Технології професійної діяльності соціального педагога. Навчальний посібник для ВНЗ. - К.: Видавничий Дім "Слово", 2008. - 240 с.

2. Закон України «Про попередження насильства в сім'ї».

3. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник / За ред. проф А. Й. Капської - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 352 с.

1. Сутність насильства в сім'ї

Насильство в сім'ї визнано однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини у світі. Без подолання цього згубного явища не можливо створити умови для повноцінного розвитку людини, реалізації її особистості. Проблема насильства свідчить про необхідність ретельного вивчення й розробки профілактичних заходів, спрямованих на її вирішення.

Проблема насильства в сім'ї сьогодні не втрачає своєї актуальності, її аналіз виходить за межі вивчення офіційної статистики звернень, оскільки ця проблема має глибоке коріння.

Варто відзначити, що існує велика кількість причин, що викликають чи впливають на прояви насильства. Проте якими б не були причини насильства, воно завжди спричиняє негативні наслідки, з якими жертва насильства найчастіше неспроможна справитися самостійно.

Проблема насильства в сім'ї існує стільки, скільки існує й людська сім'я. Але на сьогодні суспільство починає бачити це явище, як соціальне зло, як порушення тендерних прав людини. Сімейне насильство неможливо пояснити тільки економічними негараздами, бідністю чи алкоголізмом. Ці чинники лише посилюють агресивну поведінку домашніх насильників, але не є його причинами. Насильство відбувається серед людей різних національностей, різного фінансового й соціального статусу, в сім'ях віруючих і невіруючих, серед людей похилого віку й серед молоді.

У зв'язку з тим, що процес засвоєння дитиною суспільних норм, культурних та моральних цінностей починається з сім'ї, а батьки та інші члени сім'ї природним чином, хочуть вони того чи ні, впливають на дитину, успішність розвитку та соціалізації дитини, її духовне та фізичне становлення, безумовно, визначається соціальним кліматом сім'ї. Отже, саме сім'я вважається базисною основою соціалізації особистості, головним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного та соціального розвитку особистості.

Насильство в сім'ї — досить поширене явище в Україні. За свідченням дітей, з жорстокістю вони вперше зустрічаються у власній сім'ї, з боку батьків та старших братів та сестер, тобто тих осіб, які повинні їх захищати та підтримувати.

Тривалий час проблема насильства в сім'ї вважалася прерогативою усталених звичаїв та традицій і залишалася поза сферою правового регулювання. Будь-яке втручання у сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалося порушенням таємниці приватного життя та категорично не припускалося. Таке становище призвело до певного свавілля у сфері сімейних відносин та перетворення їх на область латентних правопорушень, які залишалися поза увагою компетентних органів державної влади. Вперше на світовому рівні проблема сімейного насильства була актуалізована завдяки активним спільним діям міжнародного руху у захист прав жінок, оскільки саме жінки склали найбільш уразливу та незахищену групу, що страждала від насильницьких дій з боку членів своєї родини (батьків, чоловіків, братів тощо). Отже, на початковому етапі запобігання насильству в сім'ї увійшло в поле зору світової спільноти як складова подолання насильства щодо жінок в цілому.

Генезис насильства в сім'ї має глибокі корені. І в Україні, і в закордонних країнах держава або санкціонувала застосування насильства в сім'ї чи інших сферах життєдіяльності людини, або просто не заперечувала проти звичаїв та традицій, що встановились в цьому плані. На сьогоднішній день відбуваються процеси зміни стереотипів щодо привілейованого становища чоловіків по відношенню до жінок в суспільстві, зокрема, в сім'ї. Однак, процес зміни соціальних стереотипів займає багато часу і не завжди є достатнім для вирішення ситуації в житті окремої особистості. Тому держава повинна застосовувати усі можливі заходи та засоби для вирішення проблеми насильства в сучасній сім'ї.

Бова А. А. виокремлює наступні групи факторів, які обумовлюють насильство в сім "і: демографічні характеристики, умови життя та соціальний статус, стан психічного та фізичного здоров'я, рівень соціальної підтримки, недоліки соціально-психологічної комунікації (різні ціннісні орієнтації, розбіжність емоційних станів), зловживання алкоголем та наркотиками.

Серед причин та факторів насильства в сім "і можна виокремити:

· соціально-культурні чинники (стереотипність уявлень щодо ролей в сім "і та виховання дітей; високий рівень алкоголізації населення; поширення наркоманії);

· психологічні чинники (психічні розлади, високий рівень агресії, власний негативний досвід дитинства, низька самооцінка осіб);

· економічні чинники (зниження рівня життя частини населення, безробіття, соціально-побутова невлаштованість).

Водночас, саме проблема насильства в сім'ї є причиною таких глобальних явищ, як бездоглядність та безпритульність дітей; зростання кількості розлучень; формування насильницького менталітету нації; жебракування; втрата загальнолюдських цінностей, любові та взаєморозуміння; а також виступає однією з передумов скоєння злочинів у суспільстві.

На теперішній час існують три основних підходи до вивчення проблеми насильства в сім ї:

· соціально-історичний (або соціально-культурний), який розглядає насильство в сім "і як соціальну проблему, що виникла через домінантну позицію чоловіка у суспільних відносинах;

· системний, який зосереджується на причинах та формах конфлікту, вивчає особливості взаємодії, процес вирішення конфліктів у сім "і як системі, динаміку спілкування (насильство в сім "і у такому разі розглядається як дисфункція всієї системи, а не просто як наслідок індивідуальної психопатології одного з членів сім"і);

· індивідуально-психологічний, який фокусується на пошуку специфічних рис кривдника та жертви, та також: наслідків насильства на особистісному рівні. Теоретики третього підходу звертаються до діагностики генетичних і біологічних аномалій, що виражаються у порушенні фізичного (наприклад, сексуальні та інші розлади) та психічного здоров 'я (захворювання нервової системи, депресивні стани, перенесені психологічні травми у дитинстві), зловживанні алкоголем та наркотичній залежності.

За визначенням Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», який Верховна Рада України ухвалила 2001 року, насильство в сім'ї-це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.

Закон розрізняє чотири види домашнього насильства:

• фізичне;

• психологічне;

• економічне;

• сексуальне.

Фізичне насильство- навмисне нанесення одним членом родини іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що можуть привести або привели до смерті постраждалого, порушення фізичного або психічного здоров 'я, нанесення шкоди його честі та достоїнству. Всі дії, спрямовані на спричинення дитині фізичної шкоди, заборонені законом.

Фізичне насильство включає погрози, залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, надання їй отруйних речовин чи медичних препаратів, що викликають одурманення, а також намагання задушити чи втопити дитину.

Сексуальне насильство— протиправне зазіхання одного члена родини на статеву недоторканність іншого члена родини, а також: дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена родини. Поняття "сексуальне насильство" містить в собі не лише зґвалтування, а й сексуальні домагання, непристойні пропозиції, а також: будь-які образливі дії, що мають сексуальний характер.

До основних наслідків сексуального насильства відносять депресію, самодеструктивну поведінку, тривожність, відчуття ізоляції, низьку самооцінку.

Психологічне насильство— насильство, пов'язане з дією одного члена родини на психік іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими спеціально створюється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе й може заподіюватися або заподіюється шкода психічному здоров'ю.

Це постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людської гідності, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини.

Економічне насильство— навмисне позбавлення одним членом родини іншого житла, їжі, одягу й іншого майна або засобу, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров 'я.

Об'єктом насильства в сім'ї можуть бути різні члени сім'ї. Виходячи з цього, виділяють наступні типи насильства в сім "і:

• насильство у відносинах подружжя;

• насильство з боку батьків щодо неповнолітніх дітей;

• насильство з боку дорослих дітей щодо батьків;

• насильницькі стосунки між дітьми в одній сім "і;

• насильство між іншими членами сім "і.

Насильство у відносинах подружжя (чоловік - дружина).Характеризуючи даний тип насильства в сім "і, можна сказати, що в переважній більшості випадків жертвою насильства в сім'ї стає жінка. За даними Інституту соціологічних досліджень Національної академії наук України, 68% жінок в Україні зазнають знущання в родині, у тому числі, як правило, кожна десята дівчина в Україні зазнала насильства. Згідно з цими даними, майже 60% жінок, що страждають від фізичного насильства в родині, піддаються і сексуальному насильству. Лише 2% з них починають судові процеси.

Батьки — неповнолітні діти.За даними підрозділів кримінальної міліції у справах дітей винесено понад 1,5 тис. захисних приписів щодо батьків, які допустили насильницькі дії щодо дітей. Насильство щодо неповнолітніх дітей можуть чинити як батько, так і мати. В тих випадках, коли мати сама стає жертвою насильства в сім "і, вона може бути «проміжною ланкою», прагнучи компенсувати своє принижене становище жертви пригніченням ще слабших — дітей. Дослідження показали, що діти віком від 5 до 12 років, які являються свідками насильства батька над матір'ю, часто страждають від різноманітних проблем з поведінкою. Крім того, вони починають вважати насильство правильним способом вирішення конфліктів, виправдовують жорстокість як спосіб завоювання поваги у стосунках.

Дорослі діти — батьки.Досить типовою є ситуація, коли діти, які виросли в атмосфері насильства, встановлюють свої стосунки з батьками на тих же засадах насильства. Однак, насильницьке ставлення до батьків може виникнути і в сім 'ях, де діти виросли в атмосфері уседозволеності.

Насильницькі стосунки міме дітьми в одній сім'ї.Такі стосунки, як правило, виникають на фоні насильницьких стосунків між: дорослими членами сім "і і можуть мати різноманітний характер: старші діти можуть чинити насильство над молодшими, брати над сестрами, діти можуть об'єднуватись для насильства над одним з них.

Насильство між; іншими членами сім'ї.Це насильницькі стосунки між тещею (тестем) і зятем, свекром (свекрухою) і невісткою, онуками і дідусем (бабусею) тощо.

По суті, кожний конкретний варіант насильства - самостійна проблема, яка має специфічні риси. Причини, умови, форми прояву насильства, наслідки насильницьких дій, в залежності від об'єкта, будуть мати свої особливості, які необхідно враховувати при здійсненні попередження насильства в сім'ї.

Проблема насильства в сім'ї є однією з найактуальніших сьогодні для українського суспільства. Вона привертає до себе увагу громадськості, ЗМІ та держави в цілому. З метою протидії та запобіганню цьому негативному явищу одним з напрямків державної політики у соціальній сфері є вироблення ефективних механізмів протидії насильству в сім'ї.

Характеризуючи індивідуально-психологічні особливості людини, яка чинить насильство в сім'ї щодо жінок, дітей, експерти психологи на основі власного професійного досвіду відзначили таке.

На їх думку, насильство в сім'ї щодо жінок чинить людина інтелектуально обмежена, егоцентрична, жорстока. Часто це особа, що хвора на алкоголізм, неврівноважена, з почуттям безпідставних ревнощів, із високим рівнем агресії. Як правило, це чоловіки із загостренням епілептоїдних рис особистості. У деяких випадках у насильника спостерігаються розлади психіки, виражений садистичний компонент.

Експерти вважають, що така людина має власний негативний досвід дитинства, низьку самооцінку, комплекс неповноцінності, який прагне компенсувати. До насильства її штовхає прагнення відчути свою владу, зверхність, отримати емоційне і сексуальне задоволення.

Для осіб, що чинять насильство у сім'ї щодо дітей, характерними, на думку експертів, є жорстокість та деспотизм. З їх досвіду, часто це батьки, які не мають між собою теплих емоційних стосунків. Як правило, хтось із них зловживає алкоголем, зчиняє сварки в родині. Дитина стає об'єктом маніпуляцій у сім'ї для повернення бажаного ладу (на зразок, «не кинеш пити - заберу дитину та забороню бачитися»).

Такі риси, як вважають психологи, зумовлені власним досвідом дитинства. Очевидно, в дитинстві ці люди самі потерпали від насильства з боку своїх батьків, а згодом запозичили такі методи виховання, які вони, скоріше за все, вважають прийнятними та ефективними. Таким чином, у багатьох випадках батьки навіть не усвідомлюють, що вони не виховують, а чинять насильство щодо дітей.

Зрозуміло, що причини можуть бути і серйознішими - зокрема деградація особистості внаслідок алкоголізму або наркоманії, психічні захворювання батьків.

Отже, можна зробити висновок, що проблема насильства в сім'ї сьогодні не втрачає своєї актуальності, її аналіз виходить за межі вивчення офіційної статистики звернень, оскільки ця проблема має глибоке коріння. Сімейне насильство - явище досить поширене в усьому світі і у всіх верствах населення, що охоплює людей різних рівнів освіти та будь-якої національності.

Проблема сімейного насильства в Україні обтяжена тим, що дана тема досі не стала об'єктом відкритого громадського обговорення; жертви домашнього терору не вірять у можливість реального захисту з боку держави, проводиться недостатня кількість дослідницьких робіт, відсутня система соціального захисту населення від насильства.

2. Технології соціально-педагогічної' роботи в аспекті протидії насильству над дітьми

Технологія- це сукупність прийомів і способів одержання, обробки чи переробки матеріалів; опис виробничих процесів, інструкцій з виконання, а також технологічні правила та вимоги, карти, графіки тощо. Соціальноюназивають технологію, в якій вихідним і кінцевим результатом є людина, а основним параметром виміру виступають її якості та властивості.

Соціально-педагогічна технологія— це способи взаємодії соціального педагога з клієнтом, що забезпечують його соціалізацію (самовизначення і саморозвиток).

Технологіями роботи в цих напрямах є: особистісно-орієнтована, технологія «Рівний-рівному», рекламно-інформаційні технології.

Особистісно-орієнтована(за Є.Степановим) — це методологічна орієнтація в педагогічній діяльності, яка дозволяє за допомогою опори на систему взаємопов'язаних понять, ідей і способів дій забезпечити і підтримати процеси самопізнання, самобудівництва і самореалізації особистості дитини, розвиток її неповторної індивідуальності. В цій технології дитина — суб'єкт взаємодії, а суб'єкт — це індивід чи група, які характеризуються усвідомленою і творчою активністю і свободою у пізнанні і перетворенні себе і навколишньої дійсності.

Отже, треба створювати умови для перетворення потенційної активності в реалізовану, організовувати рефлексію себе, оточуючих, ситуації. Він виділяє й наступні принципи особистісно-орієнтованого підходу: самоактуалізації, індивідуальності, суб'єктності, вибору, творчості та успіху, довіри та підтримки.

В особистісно-орієнтованій технології використовуються методи і прийоми, які відповідають таким вимогам: діалогічність, діяльнісно-творчий характер, спрямованість на підтримку індивідуального розвитку дитини, надання дитині необхідного простору, свободи для прийняття самостійних рішень, творчості, вибору змісту і способів учіння та поведінки.

З дорослими ця технологія реалізуються через:

· визначення мети просвіти у формі рольової перспективи і завдань, спонукання до самоаналізу, самооцінки, самопізнання;

· роботу творчих груп, наявність варіативних навчальних планів, програм, лекційних занять і змодельованих проблемних ситуацій;

· опис ситуацій і типів професійно-педагогічних дій і прийомів спілкування;

· включення власного досвіду тих, хто навчається поведінці, у зміст навчання;

· індивідуальні темп і стиль просвіти;

· врахування стану емоційно-позитивної напруги людей; авансування успіху, активізація особистісної та інтелектуальної взаємодії; задоволення пізнавальних потреб у самореалізації;

· застосування знань на практиці;

· комфортне освітнє середовище;

· діалог, дискусії, обмін думками, враженнями;

· рефлексія;

· демократичні форми організації педагогічної взаємодії;

· поєднання індивідуальної роботи і роботи в мікрогрупах;

· наявність альтернативи вибору рішення запропонованої задачі, точки зору, варіанту.

Технологія «рівний-рівному»передбачає роботу волонтерів, членів НУО серед однолітків (як серед дітей, так і серед батьків).

«Рівний-рівному» дозволяє кожному побути лідером у педагогічно доцільному напрямі тим самим самореалізуватись. З іншого боку, лідерство - це і відповідальність.

Предметом роботи з однолітками в аспекті запобігання жорстокого поводження з дітьми можуть бути:

· права дітей, їх захист;

· установи і особи, які захищають дітей, надають їм підтримку і допомогу;

· навички спілкування з дорослими, дітьми;

· навички відмови у тому, що є маніпуляцією;

· навчання самозахисту в дитячому середовищі, сім "і, на стадії підліткових побачень, у дитячому закладі.

· права та обоє 'язки батьків, педагогів, їх відповідальність;

· побудова міжособистісних стосунків;

· формування толерантності.

Можливість цієї технології в профілактиці насильства в сім "і:

1. вона дозволить підліткам займатися тендерною та економічною просвітою однолітків на базі розв 'язання їх сім 'єю та ними самими сімейних конфліктів і проблем цивілізованими і законними способами;

2. вона спонукає до самостійного розв 'язання різноманітних проблем сім "і, що буде зразком і для інших;

3. батьки можуть бути консультантами своїх та чужих дітей, їх батьків, що укріпить батьківський авторитет у сім "і і надасть нового змісту батьківсько-дитячим стосункам; буде предметом сімейного спілкування;

4. вона сприяє формуванню відповідальності, дисциплінованості, комунікативних, Організаторських, проектувальних, гностичних, Конструктивних умінь, які є складовою життєвих умінь і навичок; дозволяє вдосконалити набуті знання про тендерну рівність.

Виходячи з того, що технологія «рівний - рівному» передбачає спеціальну підготовку лідерів із числа тих, хто найкраще опанував навчання, якісно і творчо виявив себе під час взаємодії з соціальним педагогом і досяг успіху у розв'язанні власних проблем, то необхідно спочатку виявити цих лідерів, залучити їх до здійснення «допомоги для самодопомоги» іншим, навчити їх цьому і консультувати під час роботи, координувати їх дії між собою.

Технологія розв'язує такі завдання:

· соціальної профілактики насильства серед молоді;

· супроводу неблагополучних сімей з насильством.

У першому випадку лідери самі можуть обирати тих, з ким працювати; у другому є конкретний клієнт (сім'я). Але в обох випадках лідери розв'язують такі завдання:

· визначають причину проблем сім'ї, враховуючи етику роботи з сім'єю, права членів сім'ї у родині, етап розвитку сім'ї, її структуру і ресурси;

· допомагають у розробці індивідуального плану супроводу;

· спілкуються у демократичному стилі, забезпечуючи позитивне ставлення до співпраці сім′ї із соціальним працівником.

Соціальна реклама і соціальні інформаційні кампаніїналежать до первинних засобів профілактики, адже метою соціальної реклами є зміна ставлення суспільства або окремих його представників до проблеми чи групи людей, а в перспективі - створення нових соціальних цінностей. Соціальна реклама може бути розрахована на широку аудиторію, проте цільові групи можуть розрізнятись за віковим принципом, статтю, соціальними ролями, професією, місцем проживання, за ознаками здоров'я, залежно від цільової групи обираються засоби, методи та форми донесення інформації, повідомлення.

Функції соціальної реклами:

· інформаційна;

· формування нових поведінкових моделей;

· створення позитивного іміджу громадських організацій та соціальних служб, або, навпаки, подолання негативного образу;

· консолідація зусиль соціальних установ і спонсорів при розв 'язанні соціальних проблем;

· формування каналів "зворотного зв'язку" між: соціальними організаціями та клієнтами для контролю системи та внесення необхідних коректив.

Засоби та інструменти, за допомогою яких реклама впливає на суспільство:

1. різноманітна поліграфічна продукція;

2. зовнішня реклама;

3. преса;

4. реклама на радіо та телебаченні;

5. реклама в Інтернеті;

6. реклама в мережі мобільного зв'язку;

7. проведення будь-яких акцій та заходів;

8. нетрадиційні види реклами (повітряні кульки, білети та рахунки, сувеніри тощо).

Можна зробити висновок, що основним завданням розвитку технологій соціальної роботи сьогодення є розробка шляхів результативного та раціонального цілеспрямованого соціального впливу та застосування технологізації як способу оптимізації соціального результату.

1.TRANSLATION AS A NOTION AND SUBJECT

2. COMMON TERMS OF TRANSLATION.

3.WAYS OF TRANSLATING.

4.KINDS OF TRANSLATING / INTERPRETING.

5MACHINE TRANSLATION.

6. DESCRIPTIVE TRANSLATING.

7. ANTONYMIC TRANSLATING.

Translationas a term and notion is of polysemantic nature, its common and most general meaning being mostly associated with the action or process of rendering/expressing the meaning/content of a source language word, word-group, sentence or passage (larger text) in the target language or with the result of the process/action of rendering.

No less ambiguous is also the term «interpretation»which is synonymous to «translation»and is used to denote the way or manner of presenting the idea of the work in translation orally (as well as its aesthetic, religious, political, pragmatic background and other qualitative characteristics of the work under translation). These may be artistic, genre and stylistic peculiarities rendered by the translator in his particular way, which is somewhat different from that of the author's. The thing is that «interpretation», unlike «translation», admits some more freedom of the translator in his treatment (at least in certain places or cases) of the matter under translation.

Читайте також:

1. Antonymic translation
2. B) Partial Translation Equivalents
3. BASIC LINGUISTIC NOTIONS.
4. BASIC NOTIONS OF THE LECTURE.
5. BASIC NOTIONS OF THE LECTURE.
6. Basic translation theories
7. By Descriptive or Interpreting Translation
8. Dominance versus subjection
9. Faithful and equivalent translation.
10. Free Translation
11. LECTURE3.2. Text stylistics as branch of functional stylistics. Subject, tasks.
12. Literal translation

Переглядів: 1280