• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛЕКЦІЯ 6. КОНТРОЛЬ МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОГО ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ.

Таблиця 5.1.

Рис. 5.1. Організаційна модель контролю та ревізії основних засобів

2. Перевірка стану збереження основних засобів

Нормативними документами, що регулюють бухгалтерський облік основних засобів, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, якими має керуватися ревізор під час перевірки. Ревізор також має керуватися нормами податкового законодавства.

Послідовність і напрями контролю:

1) перевірка дотримання умов збереження основних засобів:

а) контроль повноти закріплення об’єктів основних засобів за матеріально відповідальними особами;

б) оцінка добору кадрів на посади матеріально відповідальних осіб;

в) перевірка стану інвентарного обліку в матеріально відповідальних осіб і бухгалтерії;

2) перевірка повноти і своєчасності проведення інвентаризації основних засобів та відображення її результатів у обліку;

3) вибірковий контроль стану збереження основних засобів (фондів) у структурних підрозділах підприємства.

Ревізор повинний ознайомитися з методологією обліку основних засобів, викладеною в наказі про облікову політику. Зокрема необхідно знати: вартісну межу об'єктів для їхнього віднесення до основних засобів; установлений перелік об'єктів, що відносяться до основних засобів незалежно від вартості; методи нарахування амортизації основних засобів; порядок відображення витрат на ремонт основних засобів; порядок проведення переоцінки основних засобів; терміни проведення інвентаризації основних засобів; перелік рахунків і субрахунків, установлених робочим планом рахунків і використовуваних для відображення операцій з обліку основних засобів.

Як правило, ревізія основних засобів починається з перевірки дотримання умов збереження. При наявності інформації про недостачу об'єктів основних засобів ревізору потрібно починати ревізію із раптової перевірки основних засобів за місцем їх знаходження. За відсутності такої інформації ревізору слід починати з перевірки наявності і стану інвентаризаційних карток в картотеці аналітичного обліку основних засобів та відповідності даних пооб'єктного аналітичного обліку основних засобів даним синтетичного обліку. Для цього ревізор зіставляє дані опису інвентарних карток основних засобів за класифікаційними групами з наявними в картотеці інвентар­ними картками. За відсутності інвентарних карток необхідно: встановити наявність об'єктів основних засобів, для яких відсутні інвентарні картки; вияснити причини продажу, ліквідації основних засобів; відновити з допомогою працівників бухгалтерії аналітичний пооб'єктний облік основних засобів, якщо він відсутній.

При ревізії обов’язково підсумок залишків по всіх класифікаційних групах основних засобів зіставляють із залишком по рахунку 10 “Основні засоби” за Головною книгою. Залишки повинні бути однакові. Якщо виявлені розбіжності між даними аналітичного і синтетичного обліку, то необхідно встановити причини такого відхилення і винуватців. Перевіряють також чи не числяться у складі основних засобів об'єкти вартістю нижче встановленої межі та об'єкти, термін служби яких менший 12 місяців (незалежно від вартості). При цьому варто враховувати, що межа вартості об'єкта визначається на дату придбання об'єкта (введення в експлуатацію).

Як показала практика, характерною помилкою, що виявляється при перевірках, є необґрунтоване включення основних засобів до складу малоцінних і швидкозно­шуваних предметів. Часто причиною такого включення є прагнення під­приємства збільшити свої витрати за рахунок збільшення нарахування амортизації. При перевірці основних засобів необхідно одержати підтвердження належного оформлення прав власності організації на об'єкти основних засобів. Ревізору повинні бути надані документи на створення, придбання, передачу об'єктів основних засобів, а в необхідних випадках – і свідчення про реєстрацію угод відповідно до законодавства. Обов’язково ревізор перевіряє наявність і оформлення договорів купівлі-продажу основних засобів; правомірність включення окремих витрат у вартість основних засобів відповідно до П(С)БО 7; чи правильно визначена інвентарна вартість завершених будівництвом об'єктів; чи правильно визначена вартість об'єкта після добудовування і дообладнання, реконструкції, модернізації чи часткової ліквідації.

При перевірці збереження і наявності основних засобів є з'ясування правильності оцінки основних засобів, оскільки від цього залежить вірогідність визначення фінансових результатів організації і відображення їх у звітності. Перевірка правильності оцінки основних засобів може бути суцільною (при невеликій кількості об'єктів) чи вибірковою.

Ревізор перевіряє: чи оформлені протоколи узгодження ціни і чи відображена грошова оцінка в установчих документах; правомірність включення інших витрат у первісну вартість; вірогідність установлення ринкової ціни. Для визначення ринкової ціни можуть бути використані дані про ціни на аналогічну продукцію, отримані в письмовій формі від організацій-виробників; відомості про рівень цін, опубліковані в засобах масової інформації і спеціальній літературі; експертні висновки про вартість окремих об'єктів основних засобів. Ревізору слід знати, що оцінка об'єктів, придбаних за іноземну валюту, відображається у гривнях шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України, що діє на дату придбання об'єктів у власність, господарське ведення чи оперативне керування.

Керуючись діючим законодавством, ревізор повинен перевірити, чи правильно визначений момент переходу права власності відповідно до умов контракту; чи включені у вартість митні платежі (мита, збори) й інші витрати, пов'язані з придбанням основних засобів. При перевірці правильності оцінки основних засобів необхідно звернути увага на те, чи були випадки зміни первісної вартості об'єктів, які причини викликали ці зміни (добудовування, дообладнання, реконструкція, часткова ліквідація), чи відображені витрати по капітальних вкладеннях на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”, чи показано джерело цих капітальних вкладень.

В більшості випадків вибірковою перевіркою ревізор встановлює наявність основних засобів за місцями їх експлуатації (на підставі інвентарних списків). Якщо виявлена недостача основних засобів, то необхідно взяти письмове пояснення у матеріально відповідальної особи і вжити відповідні заходи із відшкодування вартості даного об'єкта основних засобів. Перевіряючи якість проведених на підприємстві інвентаризацій основних засобів, слід вияснити: дотримання строків інвентаризації і порядку її проведення на підприємстві; оформлення підсумків інвентаризації (протягом 10 днів). Одночасно ревізор повинен уважно вивчити матеріали попередніх інвентаризацій, особливу увагу звертаючи на правильність відображення результатів в бухгалтерському обліку. Зустрічаються випадки формального проведення інвентаризації, коли дані про об’єкти інвентаризації переносяться в інвентаризаційні описи з інвентарних карток чи минулорічних інвентаризаційних описів. Повноту об’єктів інвентаризації встановлюють порівнянням інвентарних описів з даними аналітичного обліку в оборотних відомостях.

На підставі вивчення всіх матеріалів інвентаризації ревізор робить висновок про якість проведеної інвентаризації. Для перевірки якості інвентаризації доцільно провести вибіркову інвентаризацію окремих об’єктів основних засобів. Повна інвентаризація призначається: коли встановлено факти відсутності актів приймання-передавання основних засобів при звільненні і прийнятті нових працівників, інші грубі порушення чинного законодавства.

Досконало перевіряється, чи всі об'єкти основних засобів закріплені за матеріально відповідальними особами. Для цього вартість закріплених за матеріально відповідальними особами основних засобів за даними інвентаризаційних списків основних засобів зіставляють із залишком по дебету рахунка “Основні засоби” на дату перевірки. Встановивши порушення, ревізор повинен з'ясувати, чому воно допущене, хто винен і якими є його наслідки.

Візуальна перевірка наявності угод з працівниками, які тимчасово чи постійно виконують обов’язки матеріально відповідальних осіб, зустрічна перевірка через письмовий запит до правоохоронних органів щодо можливості заборони деяким праців­никам виконувати роботу, пов’язану з матеріальною відповідальністю, дають можливість визначитися в критеріях вибору об’єк­тів для контролю, виявити взаємопов’язані порушення, нестачі і крадіжки, їх причини.

Як правило завершують ревізію перевіркою зберігання зайвих, непотрібних, законсервованих основних засобів. Практика роботи показує, що такі об'єкти основних засобів часто зберігаються просто неба і розкомплектовуються. За всіма фактами такого зберігання об'єктів основних засобів необхідно провести детальне розслідування, в результаті якого виявити розмір заподіяної шкоди та її винуватців.

3. Особливості інвентаризації основних засобів

При інвентаризації основних засобів слід керуватися Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ та Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінно­стей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою на­казом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 5. 11. 2008 р. № 268). Перевірка наявності й стану будівель, споруд, незавершеного будівництва, інвентаря, земельних ділянок проводиться окремо за власними і окремо за орендованими об'єктами.

Відповідно до нормативних актів, кожному об'єкту в описі дають повну характеристику з посиланням на його інвентарний номер. Якщо при надходженні основних засобів не було технічних паспортів, то заводять паспорти з докладною характеристикою об'єкта. У бухгалтерії підприємства слід зберігати технічну й проектну документацію будинків. Під час інвентаризації користуються й виправ­дувальними документами, які послужили підставою для їхнього оприбуткування. Якщо такої документації немає, то слід звернутися до первинних прибуткових документів. В окремих випадках знайомляться з попередніми інвентаризаційними описами, іноді опитують людей для підтвердження, що певний предмет використовується довший час. До інвентаризації технічно складних інвентарних об'єктів залучають фахівців-експертів для з'ясування технічного стану. При інвентаризації основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням споруджено невраховані об'єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списано затрати на їх спорудження, з відображенням цих відомостей у протоколі засідання інвентаризаційної комісії. При інвентаризації незавершеного капітального будівництва чи ремонту в інвентаризаційних описах вказується найменування заділу, стадія та ступінь їх готовності, кількість або обсяг робіт. Стосовно збудованих об'єктів, що фактично введені в дію повністю або частково, але прийняті, і введення в дію яких не оформле­но належними документами, а також завершених, але з якихось причин не введених у дію об'єктів в окремих інвентаризаційних актах зазначають причини затримки оформлення здачі в експлуатацію вказаних об'єктів. Зайві предмети й ті, які не використовуються, записують в окремий опис.

При ревізії виявляють також факти надмірностей у придбанні дорогих меблів, килимів, телевізорів та інших непотрібних для службових цілей предметів або незаконного придбання меблів для квартир окремих працівників. З осіб, які незаконно користуються такими предметами, вимагають оплати їх вартості. На орендовані основні засоби складають окремий опис із поси­ланням на документи, які підтверджують прийняття відповідних об'єктів у оренду, та вказують строк оренди. Один примірник опису до складання річного звіту надсилається орендодавцю. У такому ж порядку проводиться інвентаризація земельних ділянок, які перебу­вають у власності підприємства. Виявлені, але не обліковані об'єкти, або за якими вказано непра­вильні дані, комісія заносить до опису із зазначенням правильних даних та технічних показників на ці об'єкти. Однотипні предмети, що обліковуються в типовій інвентаризаційній картці групового обліку, в опис вносяться за найменуваннями й кількістю цих предметів.

Як правило, на непридатні предмети складається окремий опис із зазначенням у ньому часу введення в експлуатацію й причин, внаслідок яких вони стали непридатними. Основні засоби, які на момент інвентаризації перебувають за межами підприємства, інвентаризуються до моменту тимчасового їх вибуття. У всіх випадках при інвентаризації основних засобів поряд із перевіркою їх фактичної наявності встановлюється ступінь зносу, відповідно коригуються записи на рахунку необоротних активів. Під час ревізії необхідно перевірити повноту й своєчасність проведення інвентаризації основних засобів і правильність виведення її результатів та відображення в бухгалтерському обліку.

Щорічно, але не раніше 1 жовтня, перед складанням річної звітності проводиться інвентаризація всіх статей балансу, зокрема майна, машин, обладнання, транспортних засобів, інструментів, робочої худоби, багаторічних насаджень тощо. Інвентаризацію будинків, споруд та інших об'єктів нерухомості можна проводити один раз на три роки, бібліотечних фондів — не менше одного разу на п'ять років. Необхідно звертати увагу на якість оформлення інвентаризаційних описів, тому що трапляються випадки формального проведення інвентаризації, коли дані про об'єкти, їх наявність і технічний стан переносяться в опис із інвентарних карток або торішніх інвентаризаційних описів. На об'єкти, які підлягають реалізації (передачі) або списанню, складаються окремі інвентаризаційні описи. Повноту інвентаризації визначають зіставленням даних інвентаризаційних описів з показниками аналітичного обліку.

Вивчивши всі матеріали інвентаризації, зокрема результати інвентаризації основних засобів та їх відображення на ра­хунках бухгалтерського обліку, ревізор робить висновок про якість інвентаризації й вносить пропозиції щодо удосконалення її методики.

4. Контроль операцій по джерелах надходжень і видах вибуття основних засобів

Основні напрями ревізії операцій з надходжень та вибуття основних засобів:

1) перевірка обґрунтованості придбання окремих об’єктів основних засобів (виходячи з виробничої необхідності, спеціалізації підприємства, ефективності подальшого використання);

2) перевірка повноти і своєчасності оприбуткування, ураховуючи особливості документального оформлення операцій по джерелах надходжень (нове будівництво, придбання устаткування, безкоштовне надходження);

3) контроль правильності оцінки основних засобів:

а) при введенні в експлуатацію від нового капітального будівництва;

б) при обміні;

в) при безкоштовному одержанні;

г) при переоцінці основних засобів;

4) перевірка правомірності операцій з вибуття основних засобів:

а) при ліквідації об’єктів основних засобів через непридатність для подальшого використання, знос;

б) при реалізації іншим організаціям (обґрунтованість ціни реалізації, правильність розрахунку ПДВ, акцизного збору, якщо оподатковується цей товар);

5) контроль операцій при оперативній оренді основних засобів (надання в оренду приміщень та устаткування іншим підприємствам, фізичним особам: рівень тарифів плати за оренду, оформлення угод на оренду, достовірність обсягів оренди, стан розрахунків);

6) контроль відображення господарських операцій в обліку методом перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків, виходячи зі змісту господарської операції, відображеної у первинному документі.

Завданням перевірки обліку надходження основних засобів є підтвердження того, що придбані основні засоби були правильно відображені в обліку і являють собою вартість реальних об'єктів, введених в експлуатацію. Кількість основних засобів збільшується за рахунок: капітальних інвестицій з власних джерел, безоплатного надходження та оприбуткування надлишків основних засобів, виявлених під час інвентаризації. На цьому етапі ревізії необхідно виконати такі процедури: одержати список (із зазначенням кількості і вартості) придбаних об'єктів основних засобів, звірити отримані показники з даними оборотів по дебету рахунка 10 “Основні засоби”; перевірити первинні документи і фізичну наявність нових придбаних об'єктів; визначити, що вартість об'єктів основних засобів, введених в експлуатацію, належним чином відображена на рахунках бухгалтерського обліку; визначити, чи дотримані відповідні положення податкового законодавства.

Ревізуючи надходження основних засобів, варто провести вибіркову перевірку первинних облікових документів з погляду оформлення їх відповідно до встановлених правил. Необхідно взяти до уваги, що облік основних засобів ведеться на рахунку 10 “Основні засоби” за первісною вартістю, яка складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установлення, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відповідно до діючого законодавства, слід пам'ятати, що до первісної вартості основних виробничих засобів не включаються суми ПДВ, сплачені постачальникам, як такі, що відшкодовуються з бюджету (якщо підприємство є платником ПДВ). По придбаних невиробничих основних фондах сума ПДВ включається в їх вартість, а по виробничих – відноситься до складу податкового кредиту. Витрати на сплату відсотків за користування кредитом теж не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу. Ревізії підлягають основні засоби, що використовуються, та такі, що зберігаються на складі, законсервовані або передані в оренду.

Досконалій перевірці підлягають операції із надходження основних засобів за рахунок капітальних інвестицій. Законність надходження основних засобів в результаті капітальних Інвестицій визначають шляхом зіставлення оприбуткованих об'єктів ос-засобів з переліком, передбаченим титульним списком, а також з приймання-передачі, рахунками, накладними. При цьому ретельно перевіряють ведення обліку по таких основних засобах і джерелах їх фінансування. Особливу увагу слід приділити перевірці операцій з оприбуткування безоплатно одержаних основних засобів. В кожному окремому випадку ревізор перевіряє: наявність згоди ревізуючого підприємства на одержання таких об'єктів основних засобів; економічну доцільність переміщення (це додаткові витрати по демонтажу, транспортуванню); тривалість процесу передачі і ведення їх в експлуатацію на новому місці; відображення витрат по доставці.

При перевірці правильності та своєчасності оприбуткування основних засобів, що надійшли, ревізору необхідно встановити: дотримання правил оформлення акта прийому-передачі основних засобів; правильність відображення даних операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Несвоєчасне оприбуткування основних засобів призводить до зменшення суми нарахованої амортизації, що у свою чергу спричиняє неправильне визначення собівартості виготовленої продукції, виконання робіт, послуг, і зрештою призводить до перекручування фінансових результатів. За усіма незаконними надходженнями основних засобів, переміщенням, неправильним оформленням документів, а також за фактами несвоєчасно оприбуткованих основних засобів у реєстрах бухгалтерського обліку ревізор повинен з'ясувати причину порушень і визначити винних у цьому осіб і застосувати відповідні штрафні санкції.

В результаті експлуатації основних засобів підприємство може здійснювати заходи, що ведуть до збільшення економічних вигод, первісне очікуваних від використання відповідних об'єктів основних засобів. На суму витрат, пов'язаних з покращанням основних засобів, збільшується їхня первісна (переоцінена) вартість. Ревізор повинен перевірити: чи піддавалися переоцінці всі основні засоби чи їхня частина; чи не відбувалася переоцінка земельних ділянок і об'єктів природокористування, що числяться в складі основних засобів; яким способом відбувалася переоцінка (шляхом чи індексації прямого перерахування за документально підтвердженими ринковими цінами); чи мається документальне підтвердження ринкових цін; вибірково перевірити правильність розрахунків; чи мінявся ступінь зносу після проведення переоцінки, чи відображені результати переоцінки в інвентарних картках, чи правильно відображені результати переоцінки у бухгалтерському обліку, чи враховані результати переоцінки при складанні звітності.

Відповідно до П(С)БО 7 “Основні засоби” підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку.

Одноразово ревізор перевіряє, чи суму дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включено до складу додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат. Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу. Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.

Завданням перевірки операцій, зв'язаних з вибуттям основних засобів, є встановлення того, що: первісна вартість і сума накопиченої амортизації цілком і належним чином списані з рахунків їхнього обліку; фінансові результати (прибуток чи збиток), що утворилися в результаті цих операцій, правильно відображені на рахунках 7 та 9 класів.

Однак, при цьому повинні бути виконані такі процедури: одержати список об'єктів основних засобів, що вибули протягом звітного періоду, із зазначенням первісної вартості і суми накопиченої амортизації на день вибуття; причин вибуття; продажної ціни; фінансового результату від операції. Звірити дані отриманої інформації з даними по кредиту рахунка 10 “Основні засоби”, дебету рахунка 131 “Знос основних засобів”, даними рахунків 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів” та 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”; перевірити наявність відповідного дозволу на операції з вибуття основних засобів та їхнє документальне оформлення; проаналізувати по кожній операції вибуття (при значних обсягах вибірково) правильність списання основних засобів і визначення фінансового результату.

В результаті перевірки вибуття основних засобів установлюється причина списання, доцільність і законність операції. Для цього використовуються договори на реалізацію основних засобів, акти на списання, акти при-йому-передачі основних засобів, дані аналітичного обліку. У разі вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Ревізору слід пам'ятати, що згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” для цілей оподаткування, у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку із реалізацією балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта (якщо балансова вартість менша від виручки, то різниця відноситься до валових доходів, і навпаки, якщо балансова вартість більша, ніж виручка – до валових витрат). У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2 і 3 в зв'язку із реалізацією балансова вартість групи зменшується на суму вартості реалізації таких основних фондів. У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 у зв'язку з ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, консервацією за рішенням підприємства балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до 0.

У тому випадку, коли вибувають з експлуатації окремі фонди груп 2, 3 в зв'язку з ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, консервацією за рішенням підприємства балансова вартість груп не змінюється. В актах обстеження основних засобів, що підлягають ліквідації, постійно діюча комісія вказує причини ліквідації, описує технічний стан об'єкта основних засобів, а також у певних випадках вказує винуватців. До актів додаються відомості, які підтверджують оприбуткування придатних матеріальних цінностей після ліквідації списаних об'єктів та їх вартості за цінами можливого використання, та акти ліквідації основних засобів.

Ревізуючи операції зі списання основних засобів вибулих із експлуатації внаслідок стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій, ревізор повинен вияснити: 1) підставу для списання таких основних засобів (акти, висновки відповідних органів тощо); 2) факти допущеної халатності при збереженні або порушеннях правил експлуатації основних засобів, внаслідок чого відбулася аварія; 3) встановлення винуватців аварій та вжиття заходів із відшкодування втрат і недопущення таких втрат надалі.

Окремо ревізор перевіряє правильність, своєчасність відображення в обліку операцій з ліквідації основних засобів, зокрема визначення зносу за об'єктами, що вибувають, оприбуткування матеріальних цінностей, які були отримані під час розбирання та демонтажу об'єктів, за ціною їхнього можливого використання.

Як правило, завершується ревізія основних засобів перевіркою операцій з передачі в оренду. Ревізор повинен перевірити наявність угод про оренду, правильність та обґрунтованість ставок орендної плати, що розраховані відповідно до П(С)БО 14 “Оренда”, правильність передачі засобів орендарю. При цьому з'ясовується, чи не віддані в оренду основні засоби, які необхідні підприємству, що ревізується, чи не перевищує сума амортизаційних відрахувань за відданими в оренду основними засобами орендну плату, чи своєчасно та повною мірою вноситься орендна плата.

Як свідчать матеріали ревізій, проведених працівниками ДКРС, до основних порушень належать:

1) заниження оцінки основних засобів при реалізації майна підприємств, виходячи з діючих ринкових цін;

2) завищення оцінки основних засобів;

3) заниження обсягів та оцінки матеріальних цінностей від ліквідації об’єктів основних засобів;

4) необґрунтованість списання, заниження вартості автотранспорту (особливо легкового);

5) неправильне визначення ПДВ, акцизного збору при реалізації об’єктів;

6) використання не за виробничим призначенням офісних меб­лів, оргтехніки, засобів зв’язку;

7) заниження тарифів орендної плати та обсягів приміщень, що здаються в оренду іншим підприємствам.

Контроль і ревізія правильності нарахування амортизації основних засобів

В результаті ревізії правильності нарахування амортизації і зносу основних засобів здійснюється: перевірка дотримання положень облікової політики підприємства щодо амортизації основних засобів; перевірка правильності віднесення об'єктів амортизаційних відра­хувань до тієї чи іншої групи основних засобів; перевірка розрахунків сум щомісячних амортизаційних відрахувань; перевірка своєчасності і правильності їхнього відображення в обліку.

Для об’єктивності результатів ревізії необхідно одержати перелік об'єктів основних засобів, по яких за­стосовуються особливі умови нарахування амортизації чи її припинення, зокрема: на які амортизація не нараховується; які знаходяться на консервації; по яких нарахування амортизації припинене; по яких застосовується прискорена амортизація; невиробничого призначення; використовуваних організацією за договором оренди; переданих організацією в оренду.

Ревізуючи правильність і своєчасність нарахування амортизації, ревізор має вияснити, якими методами користується бухгалтер при нарахуванні амортизації (чи із застосуванням П(С)БО 7, чи згідно із Зако­ном України “Про оподаткування прибутку підприємств”). Застосування того чи іншого методу нарахування амортизації по групі однорідних об'єктів основних засобів повинне забезпечуватися протя­гом усього терміну корисного використання. Ревізор повинен пам'ятати, що згідно з П(С)БО 7 є п'ять методів нарахування амортизації основних засобів:

1. Прямолінійний метод

Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. Річна сума амортизації визначається за формулою:

Норма амортизації:

2. Метод зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Залишкова вар­тість - це різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу у попередніх періодах.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного ви­користання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'­єкта на його первісну вартість.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

Залишкова вартість об'єкта:

Норму амортизації обчислюють так:

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється виходячи із строку корисного використання об'єкта і подвоюється:

Сума амортизації останнього року корисного використання об'єкта повинна бути такою, щоб його залишкова вартість на кінець останнього року експлуатації дорівнювала його ліквідаційній вартості.

4. Кумулятивний метод

Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що аморти­зується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт роз­раховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікува­ного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

АВ = (П_в – Л_в) · К;

5. Виробничий метод

Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місяч­ного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амо­ртизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

АВм = Ом· Ва;

де АВ — річна сума амортизаційних відрахувань;

Пв — початкова вартість;

Лв — ліквідаційна вартість;

Т — термін корисного використання об'єкта;

На — норма амортизаційних відрахувань.

Зв — залишкова вартість;

УЗ — сума нарахованого зносу у попередніх періодах;

На — норма амортизації;

Т — термін корисного використання об'єкта основних засобів;

К — кумулятивний коефіцієнт;

Тк — кількість років, що залишилися до кінця корисного використан­ня об'єкта;

УТ — сума числа років корисного використання об'єкта основних засобів;

АВ — місячна сума амортизаційних відрахувань;

Ом — місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

Ва — виробнича ставка амортизації

О — загальний обсяг продукції (робіт, послуг);

Разом з тим, відповідно до діючого законодавства, підприємство може застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені по­датковим законодавством.

Амортизація інших необоротних активів нараховується аналогічно до амортизації основних засобів. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися такими двома методами:

в першому місяці використання об'єкта 50 % його вартості амортизується, а решта 50% вартості амортизується у місяці вилучення з активів;

в першому місяці використання об'єкта амортизується 100 % його вартості.

Нарахування амортизації проводиться протягом всього періоду екс­плуатації основного засобу. При вибутті основного засобу сума нарахова­ного зносу списується на зменшення первісної вартості основного засобу. Об'єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації починається при визнанні об'єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амор­тизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Перевіряючи правильність і своєчасність нарахування амортизації згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” для цілей оподаткування, ревізор має знати, що амортизації підлягають: витрати, пов'язані із придбанням основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання (включаючи витра­ти на придбання племінної худоби); сума основних фондів, самостійно виготовлених для власних виробничих потреб, яка включає витрати на виплату зарплати працівникам, які були зайняті виготовленням таких основних фондів; сума витрат на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння, які перевищують десять відсотків суку­пної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року; суми, витрачені на придбання, ремонт, модернізацію легкового транспорту лише юридичними особами, основною діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) та послуг з наданням легкового транспорту в оренду (прокат) громадя­нам, організаціям.

Відповідно до законодавства, не підлягають амортизації і повинні відноситись до складу валових витрат звітного періоду витрати на придбання і відгодівлю продуктивної худоби, вирощування багаторічних насаджень, придбання основних фондів, нематеріальних фондів з метою подальшої реалізації іншим пла­тникам або їх використання у виробництві інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам, утримання основних засобів, що знаходяться на консервації.

Також не підлягають амортизації і проводяться за рахунок відповідних дже­рел фінансування витрати бюджетів: на будівництво та утримання споруд благоустрою, житлових бу­динків, бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування, утримання бібліотечних фондів; витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються для інших цілей.

Важливим етапом ревізії є перевірка дотримання встановлених норм амортизаційних відрахувань по групах основних фондів:

А) Витрати підприємства на основні фонди, що підлягають амортизації, понесені до 2003 року:

група 1 – 1,25 відсотки;

група 2 – 6,25 відсотки;

група 3 – 3,75 відсотки;

група 4 – 15 відсотків.

Б) Витрати підприємства на основні фонди, що підлягають амортизації, понесені з 01. 01. 2004 року:

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 - 6 відсотків;

група 4 - 15 відсотків.

Нарахування амортизації по об'єктах основних засобів групи 1 проводиться до досягнення балансової вартості такого об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатом відповідного податкового періоду, а вартість об'єкта прирівнюється до 0.

Нарахування амортизації по групах 2 і 3 проводиться до досягнення балансовою вартістю основних засобів цих груп нульового значення.

У тому випадку, якщо підприємство застосовує щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів, то коефіцієнт індексації визначається за формулою:

КС = [і(а-1) -110]/100,

де і(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо ж підприємство застосовує коефіцієнт індексації, то воно зобо­в'язане визнати капітальний дохід в сумі, що дорівнює різниці між бала­нсовою вартістю відповідної групи основних фондів, визначеною на по­чаток звітного року із застосуванням коефіцієнта, і балансовою вартістю такої групи основних фондів до проведення такої індексації. Цей капітальний дохід належить до складу валових доходів підприємства кожного звітного кварталу (протягом року) в сумі, яка дорівнює відповідному проценту річної норми амортизаційної групи основних фондів від суми капітальних доходів. Також необхідно перевірити правильність термінів початку і закінчення нарахування амортизації, регулярність нарахування амортизації. Вибірково перевіряють арифметичні розрахунки амортизаційних відрахувань.

Як показала практика, одним з важливих питань ревізії амортизаційних відрахувань є перевірка правомірності віднесення амортизаційних відрахувань на собівартість продукції (робіт, послуг). Ревізор повинен визначити, до якої групи основних засобів відносяться об'єкти (виробничі чи невиробничі), використовуються основні засоби при виробництві продукції (робіт, послуг) чи здані в оренду. Амортизаційні відрахування по основних засобах невиробничої сфери відносяться за рахунок власних джерел засобів, а по об'єктах, зданих в оренду, — на рахунок фінансових результатів.

Підсумовуючи практику перевірки основних засобів, відзначимо найбільш часті порушення щодо амортизаційних відрахувань (таблиця 5.1.)

Помилки під час нарахування амортизації

5. Контроль операцій по ремонту основних засобів

Основні напрями і послідовність контролю:

1) перевірка обґрунтованості включення до складу об’єктів для капітального ремонту;

2) перевірка витрат на капітальний і поточний ремонт, що здійснюється підрядними організаціями;

3) контроль витрат на ремонт при господарському методі ведення робіт;

4) контроль відображення в обліку операцій по витратах на ремонти, джерел коштів на їх виконання

В процесі експлуатації основні засоби зношуються, передаючи свою вартість по частинах на новостворену продукцію. З метою їхнього відновлення підприємство змушене інвестувати значні кошти для цієї мети. Як правило, відновлення основних засобів здійснюється за допомогою ремонту (поточного, середнього, капітального), модернізації чи реконструкції. Здійснюючи перевірку операцій по ремонту основних засобів, ревізор повинен особливу увагу приділити правильності документального оформлення цих операцій.

Відповідно до П(С)БО 7 у процесі експлуатації основних засобів підприємство може здійснювати заходи, що ведуть до збільшення економічних вигод, первісно очікуваних від використання відповідних об'єктів основних засобів. На суму витрат, пов'язаних з покращанням основних засо­бів, збільшується їхня первісна (переоцінена) вартість. Крім витрат на покращання, підприємства несуть витрати на ремонт основних засобів. Ці витрати не призводять до збільшення первісно очікуваних економічних вигод, тому їх відносять не на збільшення пер­вісної вартості основного засобу, а до витрат поточного періоду. Ревізору необхідно знати, що підприємство для цілей оподаткування, має право протягом звітного року відносити на валові витрати будь-які витрати, пов'язані з покращанням групи 1, 2 і 3 і 4 основних фондів у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Якщо витрати перевищують зазначену суму, то їх відносять на збільшення балансової вартості окремих об'єктів групи 1 або балансової вартості груп 2, 3, 4 і підлягають амортизації за нормами.

Здійснюючи контроль витрат на ремонт основних фондів, потрібно визначити: чи ці об’єкти є власністю підприємства; якщо орендовані, то чи передбачено умовами договору про оренду здійснення ремонту. Первинні документи (акти технічного огляду, затверджені керівником підприємства; відомості дефектів, де вказано вузли, деталі, агрегати, які не придатні до експлуатації та які належить поновити; кошториси витрат на ремонт, договори з підрядними організаціями) мають бути оформлені належним чином. Детально аналізуються дані інвентарних карток з показників: дата введення в експлуатацію, дата здійснення попереднього ремонту, терміни міжремонтних періодів, функціональне призначення об’єкта.

Перевірка операцій з поточного ремонту основних засобів починається з вивчення: змісту плану поточного ремонту як всього підприємства, так і його структурних підрозділів; обґрунтування нормативу затрат на проведення ремонту; аналізу його виконання в ревізованому періоді. Виявивши невиконання плану за обсягом, перевитрату коштів, ревізор з'ясовує причини, винуватців та наслідки.

Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що зустрічається економія у витратах на поточний ремонт. Причини такої економії слід детально вивчити, тому що вона може виникнути через неповне виконання обсягу робіт з поточного ремонту основних засобів. За даними первинних документів і записів в облікових реєстрах реві­зор встановлює: правильність списання матеріальних цінностей на ремонт; випадки виписування фіктивних документів на підставних осіб, які не брали участі у ремонті; правильність застосування розцінок при оплаті праці.

Перевірку операцій на капітальний ремонт основних засобів необхідно починати із перевірки правильності складання плану капітального ремо­нту і аналізу його виконання за видами основних засобів і окремих об'єктів, за обсягом і собівартістю. У план капремонту включають ті об'єкти основних засобів, що відповідають вимогам капітального ремон­ту. По всіх таких об'єктах капітального ремонту повинна бути коштори­сно-технічна документація. При підрядному способі проведення капітального ремонту на підставі договорів підряду і доданих до них умов ревізор встановлює об'єкти, термін проведення та вартість ремонту за договором. Якщо виявлено випадки передачі в ремонт незапланованих об'єктів основних засобів або завищення вартості ремонту окремих об'єктів, ревізор повинен одержати пояснення від відповідальних посадових осіб та встановити при­чини порушень та винуватців.

Складнішим процесом є ревізія витрат на виконання капремон­ту, здійсненого господарським способом. При цьому перевіряється правильність формування статей витрат на виконання капітального ремонту на підставі даних первинних документів і звітів, а також правильність розподілу непрямих витрат. Перевіряючи витрати, потрібно вияснити, чи отримано при розбиранні відремонтованих об'єктів придатні для подальшого використання матеріальні цінності та перевірити їх оприбуткування. При ревізії затрат на капітальний ремонт нерідко викриваються необґрунтовані завищення обсягів і вартості ремонтних робіт. Ці факти визначаються шляхом встановлення реальних обсягів виконаних ремонтних робіт методом контрольного обмірювання, експертизи. Після цього зіставляють отримані дані із звітними даним по актах приймання ремон­тних робіт. У випадку виявлення відхилень по кожному такому факту беруться письмові пояснення відповідальних осіб.

Особливе місце у ревізії займає перевірка якості капітального ремонту основних засобів, яка характеризується безвідмовністю в роботі відремонтованих об'єктів, скороченням простоїв, викликаних несправністю, зменшенням затрат на поточний ремонт, дотриманням строків міжремонтних періодів.

Особлива увага звертається на ремонт легкових автомобілів, побутової техніки, будівель і квартир.

Щоб установити факти неправомірних витрат на запасні частини, вузли, деталі, будівельні матеріали, треба широко використовувати контроль документів по взаємопов’язаних операціях, зустрічну перевірку документів, вибіркову контрольну інвентаризацію виконаних ремонтних робіт, письмові запити підрядників, які виконували роботи.

Правильність обліку витрат на ремонти контролюється на підставі даних журналу 4, карток аналітичного обліку, які ведуться по кожному об’єкту ремонту, та первинних документів (актів виконаних робіт з ремонту основних фондів, накладних, відомостей на витрати і т. п.).

6. Контроль операцій з нематеріальними активами

Ревізуючи нематеріальні активи, ревізору необхідно знати, що це особливий вид капітальних вкладень. Нематеріальний актив— немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше від одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних ці­лях чи надання в оренду іншим особам.

Фінансовий та управлінський облік нематеріальних активів повинен вестися щодо кожного об'єкта за такими групами: права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо); права користування майном (право користування земельною діля­нкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо); права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо); права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, ко­рисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо); авторські та суміжні з ними права (право на літературні та му­зичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо); гудвіл; інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, ви­користання економічних та інших привілеїв тощо).

В результаті перевірки ревізору необхідно вияснити, які конкретні об'­єкти нематеріальних активів обліковуються на підприємстві. Під ревізією інтелектуальної власності (нематеріальних активів) розуміється перевірка правильності оформлення первинних юридичних і облікових документів і організації бухгалтерського обліку інтелектуальної власності на підприємстві. Також проводяться технічна експертиза об'єктів інтелектуальної власності і юридичний аналіз документів, які підтверджують право на їх власність. Для цього залучаються патентні повірені і юристи.

Як показала практика, насамперед перевіряється факт наявності нематеріальних активів за допомогою перевірки документів, де об'єкт описаний, зображений або іншим чином зафіксований на матеріальних носіях. Це може бути документація, в якій описана технологія виробничого процесу, конструктор­ська документація та ін. Інформація може бути відображена на паперо­вих, магнітних та інших носіях інформації. Крім того, встановлюється наявність акту прийому - передачі, який підтверджує факт отримання підприємством цього нематеріального активу. Слід перевірити документи, які підтверджують право підприємства на відповідний об'єкт нематеріальних активів. Це можуть бути документи, які підтверджують створення даного об'єкта, договір про переуступлення права, ліцензійну угоду та ін.

Метою ревізії нематеріальних активів є встановлення відповідності застосовуваної підприємством методики обліку нематеріальних активів вимогам нормативних актів, які регулюють формування собівартості продукції (робіт, послуг) і фінансових результатів, а також вимогам відповідних стандартів і положенням, що регламентують правила їх обліку. Ревізор повинен послідовно перевірити такі документи: документальне оформлення факту наявності об'єктів нематеріальних активів і правильне відображення їх первинної балансової вартості; організацію аналітичного і синтетичного обліку нематеріальних активів: відомість та журнал обліку нематеріальних активів по дебету і кредиту рахунка 12 “Нематеріальні активи”, розрахунок зносу нематеріальних активів; правильність списання об'єктів нематеріальних активів з балансу підприємства; відповідність даних синтетичного і аналітичного видів обліку нематеріальних активів і їх зносу записам в Головній книзі і балансі.

Значне місце займає перевірка правильності оформлення первинних документів з надходження нематеріальних активів, де дається детальна характеристика об'єкта нематеріального активу, його первісна вартість, строк корисного користування, норма зносу, підрозділ, де він буде використовуватись, підписи осіб, що прийняли об'єкт, відповідні додатки, які описують сам об'єкт або порядок його використання, а також інші документи, що підтверджують ті або інші майнові права підприємства. Так, придбання права на винаходи і промислові зразки підтверджується патентами, свідоцтвами, тобто наявністю охоронних документів.

При ревізії необхідно перевірити, чи в бухгалтерському обліку нематеріальні активи обліковують за первісною вартістю, яка складається із фактичних витрат на їх придбання та доведення до стану готовності. Нематеріальні активи, які вносяться учасниками в рахунок внеску в статутний фонд підприємства, оприбутковуються за договірною ціною за домовленістю сторін.

Також при ревізії слід знати, що згідно з чинними нормативними документами для правильного нарахування амортизації нематеріальні активи поділяють на дві групи: нематеріальні активи, по яких нараховується знос, і нематеріальні активи, по яких не нараховується знос. В першому випадку вартість нематеріальних активів погашається включенням в затрати виробництва відрахувань по нормах, визначених виходячи із встановленого строку їх корисного використання. Якщо строк корисного використання не можна визначити, норма зносу встановлюється виходячи із первісної вартості. Нарахування зносу проводять до досягнення нематеріальним активом нульового значення. Для нарахування амортизації нематеріальних активів підприємства повинні використовувати норми та методи амортизації, що визначені П(С)БО 7 “Основні засоби”. Не нараховується знос на такі об'єкти нематеріальних активів, як “ноу-хау”, гудвіл, знаки для товарів і послуг, вартість яких не зменшується в процесі їх використання.

При перевірці вибулих нематеріальних активів ревізору необхідно звернути увагу на правильність оформлених документів: акта прийому передачі, акта списання, протоколів засідання правління господарських товариств та правильність визначення результатів від реалізації.

1. Завдання, джерела інформації і методичні прийоми контролю.

2. Перевірка наявності та збереження товарно-матеріальних цінностей.

3. Ревізія надходження, оцінки та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

4. Ревізія операцій, пов’язаних з вибуттям матеріальних цінностей.

5. Перевірка використання сировини і матеріалів на виробництві.

6. Контроль і ревізія малоцінних та швидкозношуваних предметів.

1. Завдання, джерела інформації і методичні прийоми контролю

Важливе місце в економіці підприємств займають виробничі запаси. Їх раціональне використання має важливе значення в кругообороті капіталу. І не є секретом той факт, що ефективна діяльність підприємства залежить значною мірою від організації матеріально-технічного постачання та правильного і економного використання матеріальних цінностей. Враховуючи значення матері­альних ресурсів виробничої діяльності, перед контрольно-ревізійними органами стоять такі завдання: перевірка законності операцій по руху матеріальних цінностей; перевірка забезпечення умов збереження матеріальних цінностей; перевірка завдань по середньому зниженню норм витрат і економії матеріальних ресурсів; перевірка правильності визначення і списання на витрати виробництва вартості витрачених матеріальних цінностей; перевірка правильності і своєчасності проведення переоцінки матеріальних цінностей.

Джерелами ревізії матеріальних цінностей є: договори, укладені між підприємством-постачальником і підприємством-споживачем, а також замовлення і специфікації, обумовлені з постачальником; норми витрат по сировині, паливу і т.д.; первинні документи по обліку матеріальних цінностей (товарно-транспортні накладні, накладні, рахунки-фактури, платіжні вимо­ги, платіжні доручення, виписки банку, товарні звіти, векселі тощо); інвентаризаційні описи, порівняльні відомості, розрахунки природних втрат; книги складського обліку; книги обліку придбання та продажу товарів; облікові реєстри; Головна книга; фінансова, оперативна та статистична звітність.

Об’єкти, джерела інформації та методичні прийоми контролю операцій з товарно-матеріальними цінностями наведені на рисунку 6.1.

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. III. Контроль знань
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. IV група- показники надійності підприємства
5. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
6. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
7. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
8. VII Контроль постачальника
9. WEB - сайт підприємства в Інтернет
10. Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.
11. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
12. Автопідприємства вантажних автомобілів

Переглядів: 1468