Сутність поняття «регіон». Основні показники стану та розвитку регіонів України.

План лекції

Вступ

Змістовий модуль 11. Регіональний розвиток національної економіки.

Література

1. Національна економіка: Підручник./За ред..проф.,к.е.н. П.В.Круша.-К.: Каравела; Піча Ю.В., 2008. – 416 с. - Р. VІІ.-С.303-343.

2. Гринів Л.С. Національна економіка: Навч.посібник / Кічурчак М.В. -Львів: «Магнолія 2006», 2008. – 464 с. - Р.ІІ.-С.51-64.

3.Національна економіка: навч.посіб.для студ.вищ.навч.закл. [Білоцерковець В.В., Завгородня О.О., Лебедєва В.К. та ін.. ]; За ред.. В.М.Тарасевича –К.: Центр учбової літератури, 2009. – 280 с. -Гл.VІ.-С.118-146.

Дане заняття присвячено розглядові проблем поняття «регіон», стратегічному завданню державної регіональної політики на період до 2015 року.

Мета лекції – визначити зміст поняття «регіон», розглянути межі втручання держави в розвиток регіонів.

Завдання лекції: вивчити особливості розвитку регіонів України; знати важелі державного управляння для розвитку регіонів; вміти застосовувати показники розвитку регіонів.

1.Сутність поняття «регіон». Основні показники стану та розвитку регіонів України.

2.Роль та значення регіональних фінансів у забезпеченні економічного і соціального розвитку регіонів.

3.Стратегічне управління регіональним розвитком національної економіки.

Регіональна політика (РП) є важливою складовою стратегії соціально-економічного розвитку України. Метою регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованою розвитку територій та усунення диспропорцій в їх розвитку. Ця політика спрямована на активізацію всього соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіонів держави як основи зростання їх конкурентноздатності.

В Україні основним завданням регіональної політики є забезпечення реалізації соціально орієнтованої, інноваційної та екологічно збалансованої моделі розвитку національної економіки. Для цього повинні бути створені умови для формування в кожному регіоні держави системи ефективного виробництва економічних благ.

Водночас фундаментом регіональної політики має стати економічна свобода регіонів щодо визначення цілей розвитку Таким чином, регіональна політика в системі розвитку національної економіки має забезпечити:

* формування ефективної структури господарства регіонів, що повинна бути адекватною до їхнього природно-ресурсного, виробничо-економічного, науково-технічного та людського потенціалу, підтримку депресивних територій України (гірських районів тощо);

* через об'єднання фінансових ресурсів місцевих органів влади та місцевого самоврядування вирішення проблем міжрегіонального розвитку в національної економіки; систему державного стратегічного, поточного та локального програмування регіонального розвитку;

* підвищення ролі регіонів у розвитку зовнішньоекономічного співробітництва України з країнами ЄС;

* розмежування функцій та повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування щодо прийняття ефективних для розвитку національної економіки рішень;

* підвищення ролі регіонів у системі реалізації економічної політики держави та формування моделі екологічно збалансованої економіки;

* відповідність національного законодавства, що стосується проведення регіональної політики до нормативів і стандартів правового середовища ЄС.

Регіон – частина території держави, виділена за сукупністю різних ознак в адміністративну одиницю субнаціонального рівня, діяльність якої свідомо спрямовується державними органами управління, а управлінські функції координуються ними для досягнення цілей суспільного розвитку і запобігання дії руйнівних внутрішніх і зовнішніх сил.

В ринкових умовах роль і функції регіонів полягають, перш за все, у формуванні економічних відносин, середовища життєдіяльності населення.

Більш конкретно роль регіонів проявляється у виконанні ними таких основних функцій:

1)інституціональних — визначають, з одного боку, економічну самостійність, з іншого — політико-економічну єдність країни; гарантують конституційні права населення та вільне проживання, вільне волевиявлення, забезпечення законності та правопорядку;

2)економічних — спрямовані на забезпечення економічної безпеки країни і створення умов та можливостей вільного здійснення економічної діяльності;

3)соціальних — гарантують права і можливості соціального розвитку населення;

4)екологічних — забезпечують повноцінне середовище життєдіяльності населення, природоохоронні та інші заходи по оздоровленню навколишнього середовища;

5)етнопсихологічних — сприяють реалізації етнокультурних потреб населення;

6) політичних — спрямовані на розробку власної регіональної політики.

У світовій практиці визначають наступні типи регіонів (табл.1).

Таблиця 1

Класифікація регіонів

Типи регіонів	Характеристика ознак
Депресивні	Демонстрували у минулому відносно високі темпи розвитку економіки та соціальної сфери
Стагнаційні	Відрізняються доволі низькими або «нульовими» темпами розвитку
Піонерні	Регіони нового освоєння
Мікрорегіони або первинні економічні регіони	Ознаки яких втрачаються при дробленні
Економічні регіони первинного порядку або генеральні регіони вищого порядку	Утворюють схеми регіонального макроподілу держави
Програмні (планові)	На них розповсюджуються цільові програми розвитку. їхні контури не співпадають по території з регіонами єдиної сітки
Унікальні (проблемні та проектні)	Вони пов'язані з реалізацією великих новобудов (проектні регіони) або характеризуються дуже низьким рівнем розвитку (проблемні).

Загальний перелік видів економічної діяльності та їхніх кодів, що нині діє в країні, наведений в табл.2.

Розробка програм соціально-економічного розвитку та прийняття певних управлінських рішень базується на інтегральній оцінці стану розвитку території, яка включає оцінку економіки, фінансів, соціального розвитку, екології.

Основу інтегральної характеристики регіону складає економічний потенціал, який характеризується величиною валової доданої вартості, абсолютними розмірами виробництва життєво важливих видів продукції,вартості ресурсів, що витрачаються на виробництво.

Для України повинен бути характерним диференційований підхід до розвитку відкритої економіки та ринкових реформ нарівні Центру, Західної, Східної та Південної України, адміністративних областей, великих міст та історичних областей (територій).

З погляду відкритості економіки провідна роль належить Східній Україні, на яку припадає 60 % експорту країни. Найбільшими експортерами є Донецька, Дніпропетровська, Запорізька та Луганська області, які концентрують більше половини експорту України. Основу експорту складають чорні метали, металопродукція, машини та устаткування (частка чорних металів становить 27% експорту). За останні роки через високу собівартість значно зменшився експорт вугілля.

Таблиця 2

Види економічної діяльності та їх коди

Код секції	Види економічної діяльності
Добувні галузі
А	Сільське господарство, мисливство, лісове господарство
В	Рибне господарство
С	Добувна промисловість
Переробні галузі
D	Оборонна промисловість
Т	Виробництво електроенергії, газу та води
Сфера послуг
F	Будівництво
G	Оптова і роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту
Н	Готелі і ресторани
І	Транспорт
J	Фінансова діяльність
K	Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам
L	Державне управління
M	Освіта
N	Охорона здоров'я та соціальна допомога
О	Колективні, громадські та особисті послуги
р	Послуги домашньої прислуги
Q	Екстериторіальна діяльність

Для України характерний постачальницько-збутовий та посередницько-торговий тип зовнішньоекономічних зв'язків. Необхідно сприяти розвитку науково-технологічній, інвестиційній, виробничій співпраці, що дозволить перейти до виробничо-інвестиційної моделі зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з цим необхідна розробка концепції такої регіональної політики, яка б сприяла адаптації не тільки країни в цілому, але й її регіонів до загальних вимог світової економічної системи, які визначаються процесами глобалізації.

Для оцінки економічного розвитку регіону використовується шість груп показників: виробничо-економічні, структурні, інвестиційні, інституціональних перетворень і розвитку підприємництва, зовнішньоекономічні, науково-інноваційні.

Соціальний розвиток регіону оцінюється за допомогою показників, які характеризують рівень життя населення, його доходи та видатки. Це, в першучергу, показники прожиткового мінімуму, середньодушових доходів та середньої заробітної плати.При значному майновому розшаруванні та регіональних відмінностях необхідно використовувати систему відносних (а не абсолютних) показників, а саме: співвідношення середньодушових доходів та прожиткового мінімуму, співвідношення доходів та видатків.

До системи соціальних показників треба включити групу демографічних показників:природний приріст населення, коефіцієнти народжуваності та смертності, міграційний приріст населення. Четвертагрупа показників характеризує стан трудових ресурсів(рівень зайнятості, безробіття, кількість вакансій, демографічне навантаження).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стратегія випереджального розвитку України.	\|	Класифікація регіонів України залежно від значення соціально-економічних показників

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.