Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Нормативно-правові акти, що регулюють трудові відносини.

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємопов’язаних парламентських актів, що регулюють відпочинку в галузі реалізації державної політики, щодо правових соціально-економічних організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів спрямування на збереження здоров'я у процесі праці.

Законодавство в Україні з охорони праці складається з законів:

1. Конституція України.

2. Про охорону праці.

3. Кодекс законів про працю.

4. Закон України про пожежну безпеку.

5. Використання ядерної енергії і радіаційну безпеку.

6. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

7. Про охорону здоров'я.

8. Про підприємництво України.

9. Закон України «Про соціальні послуги».

10. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

11. Закон України "Про колективні договори і угоди" визначає правові засади, розробку, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин і соціально-економічних інтересів працівників і власників.

12. Закон України "Про зайнятість населення" визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

13. Закон України "Про оплату праці" окреслює економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами, і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

14. Закон України "Про відпустки" встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

15. Закон "Про житловий фонд соціального призначення"із 1 січня 2007 - визначає правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення на отримання житла. Серед іншого – закон визначає право на соціальне житло, підстави та порядок взяття громадян на соціальний квартирний облік, а також передбачає створення в Україні тимчасових притулків для дорослих.

16. Закон України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

У Законі України "Про охорону праці" розкрито основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя й здоров'я у процесі трудової діяльності; цей закон регулює відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Крім законних актів правові відносини регулюються підзаконними нормативними актами – це Указ Президента, Постанови Кабінету Міністрів України, Рішення Конституційного суду.

Правові й організаційні засади функціонування системи заходів, пов'язаних із вирішенням колективних трудових спорів (конфліктів), подає Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Він визначає взаємодію сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними.

До найважливіших актів належать:

1. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

2. Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації шкоди, заподіяної працівникові, ушкодженням здоров'я, пов’язаних з виконання трудових обов’язків.

3. Список важких робіт та робіт зі шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється праця жінок.

4. Граничні норми піймання і переміщення важких речей жінками (неповнолітніми) – 4,1кг.

Для регулювання правовідносин у сфері праці застосовуються підзаконні нормативно-правові акти. Від джерел інших галузей права система джерел трудового права відрізняється тим, що в регулюванні трудових відносин важливе значення мають локальні нормативно-правові акти.

Локальні норми трудового права в Україні — правило загальнообов'язкової поведінки, попередньо санкціоноване державою і прийняте в установленому законом порядку безпосередньо на підприємстві, в установі, організації, і діє в їхніх межах.

Основними локальними документами, які регулюють трудові й тісно пов'язані з ними відносини є:

• колективний договір;

• правила внутрішнього трудового розпорядку.

Колективний договір – угода, укладається профспілковим комітетом підприємства від імені трудового колективу з роботодавцем.

Проект колективного договору обговорюється на зборах трудового колективу і затверджується зборами.

Колективний договір повинен містити:

- основні положення з питань праці і з/п;

- положення в галузі робочого часу; відпустку матеріального стимулювання, охорони праці; удосконалення виробництва і трудові дисципліни, соціальні питання та інш.

Договір укладається в письмовій формі терміном на 1 рік і поширюється на всіх працівників.

Колективний договір обов’язково містить зобов’язання сторін щодо заходів захисту прав та соціальних інтересів осіб.

Порушення колективного договору роботодавцем – штраф до 100 мін. з/п.

Трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку та вимог безпеки, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівнику з/п і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт.

Види трудового договору:

1) строковий

2) безстроковий

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Усі прийняті на роботу працівники повинні бути ознайомлені з умовами роботи, правами і обов’язками, які вони повинні виконувати.

В Україні затверджено положення про створення державних нормативних актів з охорони праці – ДНАОП.

Це норми, інструкції, вказівки та інші види державних нормативних актів з охорони праці, обов’язкові для виконання і дотримання підприємствами і установами, на які розповсюджується сфера цих актів.

ДНАОП можуть бути:

1) міжгалузевим

2) галузевими.

Розробляються під керівництвом і за участі фахівців Держнаглядохоронпраці різними установами і організаціями (за дорученням). Методичне керівництво і координацію роботи здійснює Національний науково-дослідний інститут охорони праці. Затверджені державні нормативні акти вносяться до Державного Реєстру, який видає Держнаглядохоронпраці.

ДНАОП кодуються, виданий в 1997 році і постійно поповнюється.

В Україні розробляються державні стандарти України (ДСТУ): «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять.» «Пожежна безпека». «Гігієна».

Міждержавні стандарти «Системы стандартов безопасности труда» ССБТ містять вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я.

Діючі стандарти ССБТ мають шифр системи (12) і поділяються на 5 груп:

1. організаційно-методичні стандарти – о;

2. стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників – 1;

3. стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання – 2;

4. стандарти вимог безпеки до виробничих процесів – 3;

5. стандарти вимог до засобів захисту працюючих – 4.

Крім ДСТУ, ГОСТ і ДНАОП в Україні діють санітарні норми (СН), в яких наведені вимоги стосовно виробничої санітарії та гігієни праці; будівельні норми і правила ДБН (державні будівельні норми) або СНиП (строительные нормы и правила) – вимоги до будівель і пожежної безпеки.

Підзаконні норми – правові акти у сфері ОП різняться видами і мають певну специфіку щодо змісту відобр. про них думок.

Охоплюють: правила, норми, положення, стандарти, інструкції, ін. документи, обов’язкові для виконання.

З метою усунення причин, які можуть викликати небезпечні для життя і здоров'я працівника ситуації, нормативно-правові акти з ОП визначають, що саме роботодавець має виконувати у сфері БП. Положення цих вимог стосується усіх компонентів виробничого процесу: (якості обладнання, оснащення робочого місця, прийомів безпечного ведення робіт, методів нейтралізації і факторів, небезпечного і шкідливого впливу на працівника, порядку та розмірів компенсацій за несприятливі умови праці та заподіяння здоров'ю шкоди.

Особливістю норм, що становить інститут ОП є включно їх до змісту технічного характеру. Вони становлять зміст норм дисципліни праці і норми матеріальної відповідальності. Тому зазначені норми спираються на санкції дисциплінарної і матеріальної відповідальності та адміністративної та кримінальної відповідальності.

Розробка та прийняття нових перерв і скасування нормативних актів з ОП проводиться спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за ОП, за участю профспілок і фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за ОП.

Санітарні правила та норми затверджує уповноважений центральними органами виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Нормативно-правові акти з ОП переглядаються в міру впровадження науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Але не рідше 1 раз на 10 років.

Стандартні технічні умови на засоби праці і технологічні процеси повинні містити вимоги щодо ОП та погоджуватися з органами державного нагляду за ОП. Роботодавець стосовно конкретних умов, розробляє інструкції з техніки безпеки на підставі типових інструкцій. В інструкціях міститься комплекс вимог виконання яких обов’язкове для окремої організації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Література.	\|	Посадові обов’язки та напрямки діяльності соціального працівника

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.