• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виробничі операції, трудові дії, трудовий рух

Під час нормування праці виробничий процес поділяється на опе­рації та їх елементи. Виробнича операція – це частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним ро­бітником або групою робітників на одному робочому місці. Елемен­тами операції є: установка, технологічний і допоміжний переходи, позиція. Установка – це одноразове закріплення оброблюваної заго­товки або деталі. Позиція характеризується фіксованим положенням предмета праці, де він підлягає технологічному впливу устаткування. Перехід – це частина операції, що характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту.

Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові прийоми, дії, рухи.

Трудовий рух – це одноразове переміщення робочого органу людини – руки, ноги, корпуса тощо (наприклад, протягнути ру­ку до інструмента, взяти інструмент).

Трудова дія – сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини за не­змінних предметів і засобів праці (наприклад, взяти деталь).

Трудовий прийом – сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершену частину операції (наприклад, установка заготовки в пристосування).

Отже, сукупність прийомів, об’єднаних з урахуванням технологі­чної послідовності або спільності факторів, що впливають на час ви­конання завдання (наприклад, установка деталі в пристосування і зняття її після оброблення), утворюють комплекс трудових прийомів.

Для розрахунку норм праці потрібна чітка класифікація затрат часу.

Класифікацію затрат часу можна здійснювати щодо працівни­ка, роботи устаткування, тривалості виробничого процесу.

Структура змінного робочого часу (Т_зр) являє собою співвід­ношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і ненормованого робочого часу. Час роботи (Т_р) – це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Т_пр) і часу непродуктивної роботи (Т_рн).

До непродуктивної роботи належить усунення або виправ­лення браку, що виник з вини самого працівника, виконання ро­боти для власних потреб тощо.

Продуктивна робота характеризується виконанням обов’язків, передбачених регламентом (прямих і за сумісництвом). Вона включає підготовчо-завершальну та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на початку та наприкінці зміни, такі як одержання змін­ного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням, виробни­чий інструктаж, одержання і повернення робочих креслень, тех­нологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і вузлів; налагоджування обладнання, установлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.

Оперативна робота – це безпосереднє виконання змінного завдання. Час, витрачений на неї (Т₀._п), складається з часу вико­нання основних прийомів (Т₀) і допоміжних (Т_д).

Виконуючи основні прийоми (основний час), працівник здійс­нює перетворення предметів праці.

Допоміжні прийоми (допоміжний час) полягають у таких діях: працівник установлює предмет праці на верстат або стіл для об­роблення, знімає його звідти; управляє обладнанням та здійснює переходи, пов’язані з виконанням завдання; вимірює предмети праці тощо.

Час обслуговування робочого місця (Т_об) складається з часу організаційного обслуговування (Т_орг) та часу технічного обслу­говування (Т_тех). Час організаційного обслуговування використо­вується для огляду робочого місця та його впорядкування, роз­кладання інструменту на початку зміни та прибирання наприкін­ці її, чищення та змащування обладнання.

Час технічного обслуговування використовується на догляд обладнання у процесі виконання певної конкретної роботи, зок­рема налагодження обладнання, заміна зношеного інструменту тощо.

Затрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать необхідні для даних конкретних умов за­трати основного і допоміжного часу, часу обслуговування робочо­го місця, на відпочинок та особисті потреби, регламентовані пере­рви з організаційно-технічних причин, підготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукції є штучно-калькуляційним часом (Т_шк):

Т_шк = Т₀ + Т_д + Т_0б + Т _в.о.п. + Т _нп + Т _пз

де Т₀ – основний час;

Т_д – допоміжний час;

Т_0б – час обслуговування робочого місця;

Т _в.о.п. – час на відпочинок та особисті потреби;

Т _нп – час нормованих перерв з організаційно-технічних причин;

Т _пз – підготовчо-завершальний час на одиницю продукції.

Читайте також:

1. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
2. Біженці, вимушені переселенці та переміщені особи, трудові мігранти
3. ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ НА НАЦІОНАЛЬНИХ, МІЖНАРОДНИХ І СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ РИНКАХ
4. Виробничий, технологічний і трудовий процеси
5. Виробничі аварії на підприємствах харчової промисловості
6. Виробничі бюджети
7. Виробничі відносини, їх суть, система і структура
8. ВИРОБНИЧІ ЗАПАСИ
9. Виробничі засоби: основні та оборотні, їх характеристика і відмінні ознаки.
10. Виробничі інвестиції , їх склад
11. Виробничі можливості. Виробничий потенціал. Межа виробничих можливостей.
12. Виробничі небезпеки, аварійність і травматизм у рослинництві

Переглядів: 3221