• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Предмет і методи статистики сільського господарства

Якщо об’єктом статистики сільського господарства є сільськогосподарське виробництво в цілому як специфічна галузь господарсько-економічної діяльності, то її предметом є явища і процеси, що відбуваються в сільськогосподарському виробництві, у нерозривному зв’язку з їх якістю. Статистика також досліджує кількісний вираз закономірностей розвитку сільськогосподарського виробництва за конкретних умов місця і часу.

У наведеному визначенні предмета статистики сільського господарства слід підкреслити два істотні моменти:

1. Нерозривна єдність кількісної сторони масових явищ і процесів, які відбуваються в сільськогосподарському виробництві, з якісною стороною. Це означає, що одержані в результаті вивчення конкретного масового явища числа самі по собі не є статистичними величинами, або статистичними показниками. Вони стають ними, якщо те чи інше число пов’язане з якісним змістом. Отже, статистичний показник — це єдність якісного і кількісного відображення визначеної властивості того або іншого явища. Якісний зміст показника визначається сутністю явища, місцем і часом його існування та складовими; а кількісна сторона — це його конкретна цифрова характеристика з позначенням одиниць виміру, наприклад чисельність селянських (фермерських) господарств в Україні на 1 січня 2000 р. або виробництво молока в усіх категоріях господарств України за той або інший період.

Отже, кількісне відображення якісної сторони масових явищ і процесів у статистиці сільського господарства досягається цілісною і визначеною системою статистичних показників.

2. Статистика сільського господарства досліджує кількісний вираз закономірностей розвитку сільськогосподарського виробництва за конкретних умов місця і часу. Це означає, що вона вивчає не взагалі статистику сільського господарства, а статистику сільськогосподарського виробництва у конкретній країні, враховуючи особливості його розвитку на сучасному етапі. Потрібно також мати на увазі, що система показників у статистиці сільського господарства не залишається постійною, їй властиві безперервні зміни: одні показники втрачають своє значення, інші набувають більшої ваги, з’являються нові показники. Особливо це характерно для нинішнього часу, коли у зв’язку з переходом на ринкові умови господарювання, виникненням нових організаційно-правових форм виробництва та реалізації продукції у сільському господарстві відбуваються докорінні зміни.

Предмет і метод статистики становлять єдине ціле. Термін «метод» походить від грецького слова methodas, що буквально означає «шлях до чогось», «шлях пізнання (або дослідження»), «вчення», «теорію». У найзагальнішому філософському значенні мається на увазі засіб пізнання як певна сукупність або система прийомів, способів з метою уявного відтворення предмета, що вивчається.

Метод статистики сільського господарства — це сукупність засобів і прийомів, які використовуються для вивчення стану і розвитку сільського господарства. Загальним для всіх наук і, зокрема, для статистики сільського господарства, є діалектичний метод, який визначає основні принципи наукового підходу до вивчення будь-яких явищ природи і суспільства і вимагає, щоб їх вивчали не ізольовано одне від одного, а виходячи з їх взаємозв’язку і взаємозалежності, в їх розвитку, враховуючи перехід кількісних змін у докорінні якісні, зважаючи, що кожне явище характеризується єдністю та боротьбою протилежностей. Статистика сільського господарства враховує ці закони діалектики, пристосовуючи їх до своєї специфіки. Так, закон переходу кількості в якість є законом діалектики. Однак, якщо діалектика лише формує цей закон у загальних положеннях, то статистика сільського господарства за допомогою системи своїх показників може кількісно його виразити, тобто виміряти перехід кількості в якість. Наприклад, вносять добрива якогось виду під посів певної культури, в результаті чого врожайність цієї культури підвищується. Продовжуємо збільшувати кількість внесених добрив — врожайність зростає, тобто підвищення кількості внесених добрив дає нову якість — прибавку врожайності. При цьому ми можемо кількісно визначити, яку саме прибавку врожайності ми одержуємо при збільшенні визначеної кількості внесених добрив.

При дослідженні масових явищ і процесів, що відбуваються у сільському виробництві, статистика сільського господарства широко використовує також методи, розроблені теорією статистики: статистичне спостереження; зведення і групування статистичних даних, абсолютних, відносних і середніх величин; побудова та аналіз рядів динаміки; індексний метод; вибірковий метод; кореляційно-регресійний і дисперсійний аналіз; графічний метод та ін.

У сучасній статистичній практиці воно насамперед проводиться за формою власності і господарювання, при цьому виділяються такі соціально-економічні категорії господарств:

1. Сільськогосподарські підприємства — підприємства різних форм власності, діяльність яких спрямована на виробництво товарної сільськогосподарської продукції, а саме: державні (радгоспи та ін.) підприємства, кооперативні (сільськогосподарські виробничі кооперативи, акціонерні товариства, товариства з обме­женою відповідальністю та ін.), приватні підприємства (крім селянських (фермерських) господарств).

2. Особисті підсобні господарства населення, включаючи господарства орендарів-громадян.

3. Селянські (фермерські) господарства.

У зв’язку з реформуванням колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) на засадах приватної власності на землю і майно відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 р. та створення на їх базі нових агроформувань, розробка статистичних звітів по сіль­ському господарству, починаючи з 2001 р., проводитиметься в розрізі таких категорій господарств:

1. Сільськогосподарські підприємства, з них державні сільськогосподарські підприємства, до яких належать:

· радгоспи, інші державні підприємства, скотобази та підсобні господарства Міноборони;

· недержавні сільськогосподарські підприємства, в тому числі: господарські товариства; сільськогосподарські кооперативи;

· підсобні та інші сільськогосподарські підприємства (колективні, міжгосподарські, підсобні господарства, інші несільськогосподарські підприємства, установи та ін.);

· приватні (приватно-орендні) підприємства;

· селянські (фермерські) господарства.

2. Господарства населення, включаючи фізичних осіб-орендарів.

В Україні сільське господарство ведеться в різноманітних при­родно-економічних умовах, організація, рівень і структура сільськогосподарського виробництва в яких істотно відрізняються. Щоб вивчити особливості розвитку аграрного виробництва в окремих зонах і регіонах, у статистиці сільського господарства широко застосовуються групування одиниць спостереження за територіальною ознакою в розрізі економічних районів, природно-економічних зон (Степ, Лісостеп, Полісся) та адміністративно-територіальних і виробничих одиниць.

Читайте також:

1. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
2. Абетково-предметний покажчик
3. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
6. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
7. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
8. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
9. Адміністративні методи управління
10. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
11. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
12. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля

Переглядів: 565